Рішення № 79027946, 04.01.2019, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/809/18

Провадження № 2/747/37/19

РІШЕННЯ

іменем України

04.01.2019 року смт. Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В., секретаря Зірки В.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 74 453 грн. 74 коп., -

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначається, що 20.03.2013 року фізична особа – підприємець ОСОБА_1 через систему інтернет-клієнт-банкінг приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом складають Договір банківського кредитування від 20.03.2013 року, та взяв на себе зобов’язання виконувати умови Договору. Відповідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв’язку Банку і Клієнта, що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг». 17.09.2014 року відповідачем було припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тобто, на час звернення до суду відповідач втратив статус підприємця та відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, як фізична особа, і тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, про що зазначено в постанові ВП ВС від 04.07.2018 року.

Банк свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, а саме – надав відповідачу кредитний ліміт в розмірі 17 000 грн. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов’язаннями, в зв’язку з чим станом на 26.10.2018 року має заборгованість на загальну суму 74 453 грн. 74 коп., яка складається з: 17 000 грн. – заборгованості за кредитом, 31 734 грн. 24 коп. – заборгованості по процентам за користування кредитом, 4907 грн. – заборгованості по комісії за користування кредитом, 20 812 грн. 50 коп. – пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. Отже, загальна сума заборгованості за даним договором становить 74 453 грн. 74 коп., яку позивач просить суд стягнути з відповідача разом із судовими витратами.

Ухвалою судді Талалаївського районного суду від 12 грудня2018 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу ОСОБА_1 було запропоновано протягом п’ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п’яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Судова повістка з копіями процесуальних документів, що направлялась відповідачу за зареєстрованим у встановленому порядку та встановленим судом місцем проживання – вул, Зернова, 44-а кв. 5 смт. Талалаївка – повернулась до суду не врученою із відміткою, що за даною адресою не проживає, заяв від відповідача про зміну його місця проживання до суду не надходило. Положенням ч.1 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи на останню відому судові адресу і вважається доставленою навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Таким чином, суд приходить до висновку, що судова повістка ОСОБА_1 вважається доставленою, а сам він вважається належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду в силу положень ч.1 ст. 131 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв’язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені наступні фактичні обставини - 20.03.2013 року ОСОБА_1 в електронному вигляді направив заявку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про отримання кредиту на зазначений в заяві рахунок. Підписавши цю заяву клієнт приєднується і погоджується із умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, тарифах Банку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку. Клієнтом накладено електронно-цифровий підпис у системі інтернет-клієнт-банкінгу Приват 24 20.03.2013 року (а.с.12). тобто, позичальник ознайомився із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» і згода на це засвідчена його електронним підписом (а.с.13-22). Згідно довідки про розміри встановлених кредитних лімітів по клієнту ОСОБА_1 від 30.10.2018 року було встановлено кредитний ліміт з 01.03.20134 року в розмірі 17 000 грн. (а.с.23). Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців 19.06.2012 року проведена державна реєстрація фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, вид діяльності – інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. 17.09.2014 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП (а.с.30-30 зв.). Згідно розрахунку заборгованості за договором від 20.03.2013 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 26.10.2018 року заборгованість становить загальну суму 74 453 грн. 74 коп., яка складається з 17 000 грн. – залишку простроченої заборгованості за кредитом, 31 734 грн. 24 коп. – загального залишку заборгованості по процентам, 4907 грн. – заборгованості з комісії, 20 812 грн. 50 коп. – загальної суми нарахованої пені (а.с.24-25).

Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи щодо мотивів їх незастосування.

Частиною 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК україни однією з особливостей підстав припинення зобов’язань для фізичної особи – підприємця є те, що у випадку припинення субєкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності) її зобов’язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею, як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа – підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Тобто, вимоги кредиторів фізичної особи – підприємця, чия діяльність була припинена, можуть бути заявлені в порядку встановленому цивільним законодавством. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства України.

Відповідно до положень «Умов і правил надання банківських послуг» при укладанні договорів і угод чи вишенні інше дій, що свідчать при приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг», банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно ч.2 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась. Якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що згідно положень цивільного законодавства України між позивачем та відповідачем укладено письмовий договір кредитний договір і відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, які є невід’ємною частиною договору, відповідач ОСОБА_1 взяв на себе зобов’язання перед позивачем погашати заборгованість за кредитом, відсотками та виконувати інші умови укладеного договору.

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається. Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором. Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором. Відповідно до положень ч.2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 умови укладеного з позивачем кредитного договору щодо своєчасного повернення позивачеві наданих грошових коштів зі сплатою відповідних відсотків за користування кредитом відповідно до умов договору порушив, внаслідок чого станом на 26.10.2018 року згідно наданого банком розрахунку утворилась заборгованість на загальну суму 74 453 грн. 74 коп., з них - 17 000 грн. – залишок простроченої заборгованості за кредитом, 31 734 грн. 24 коп. – загальний залишку заборгованості по процентам, 4907 грн. – заборгованість з комісії, 20 812 грн. 50 коп. – загальна сума нарахованої пені.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших умов, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок. Ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно ч.2 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Тому суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 не виконує умови кредитного договору від 20.03.2013 року і тому на підставі наведених норм цивільного законодавства з нього підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 17 000 грн., заборгованості за відсотками в сумі 31 734 грн. 24 коп. та заборгованості по комісії на суму 4907 грн., на суму 53 641 грн. 24 коп.

Але разом з тим, вирішуючи питання про стягення з відповідача ОСОБА_1 нарахованої пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, яка згідно розрахунку заборгованості становить 20 812 грн. 50 коп., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує суму збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право, оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірність із розміром основного зобов'язання. Зменшення розміру неустойки - це право суду. Суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням відповідача. Пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року роз’яснює про те, що істотними обставинами в розумінні частини 3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов’язання).

Тому з врахуванням наведених обставин, та те, що негативні наслідки для позивача, які необхідно компенсувати даною сумою пені, не доведені позивачем у позовній заяві, суд приходить до висновку, що особисто для позивача негативні наслідки через прострочення виконання зобов’язань відповідачем відсутні, і тому суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 2000 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором підлягають до часткового задоволення.

Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Поскільки в ході судового розгляду суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає до стягення сума судового збору, пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог, що була сплачена позивачем і документально підтверджена платіжним дорученням від 30.10.2018 року.

На основі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 18, 89, 95, 133, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1), на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 20.03.2013 року в сумі 55 641 (пятдесят п’ять тисяч шістсот сорок одну) грн. 24 коп. та 1321 (одну тисячу триста двадцять одну) грн. у відшкодування судових витрат. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання учасниками справи копії рішення.

Суддя Л.В.Тіщенко