Рішення № 79026576, 26.12.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/13828/18

2-5340/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Трофимчук К.О.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

25 травня 2018 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Свої вимоги мотивувало тим, що 22 березня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір № 1836. У зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, банк звернувся в суд з позовом про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором в сумі 6221,29 доларів США, що станом на 11 червня 2010 року в гривневому еквіваленті дорівнювало 49253 гривні 33 копійки.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києві від 05 серпня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 49253 гривні 33 копійки.

Кошти по кредитному договору видавались в іноземній валюті, в позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог банк просив стягнути заборгованість у іноземній валюті, зазначаючи еквівалент заборгованості в гривні. У рішенні суду визначено до стягнення суму заборгованості виключно в національній валюті як еквівалент валютної заборгованості станом на дату ухвалення рішення. Курс гривні по відношенню до долара США не є сталим та значно виріс у порівнянні з 2010 роком.

На момент ухвалення рішення суду (05 серпня 2010 року) курс гривні до долара становив: 100 доларів - 791,69 гривень, тому сума боргу в гривневому еквіваленті становила 49253 гривні 33 копійки.

Станом на 14 березня 2018 року курс гривні до долара становить: 100 доларів - 2591,58 гривень, відповідно сума боргу становить 97276 гривень 57 копійок, з яких тільки 29988 гривень 69 копійок залишок невиконаної частини рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 серпня 2010 року, тобто сумою яка була предметом розгляду в судах.

Таким чином, рішенням суду стягнуто суму заборгованості за курсом на день ухвалення рішення, тому стягнута сума не відповідає еквіваленту наявної заборгованості на даний час. Загальна сума заборгованості нарахованої як різниця курсів гривні до долара США (збитки), що підлягає до стягнення з відповідача становить: 97276 гривень 57 копійок - 29988 гривень 69 копійок = 67287 гривень 88 копійок, що за офіційним курсом НБУ складає 2596,40 доларів США. Заборгованість є різницею між сумою заборгованості, що обліковується на балансі банку та сумою, що задоволена Солом'янським районним судом м. Києва.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача суму збитків, що є різницею між курсом долара США відносно гривні на дату ухвалення рішення та на 14 березня 2018 року - 2596,40 доларів США.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідачем ОСОБА_1 відзив на позовну заяву до суду не подавався.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22 березня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1836, за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 11256 доларів США (а.с. 9-10).

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05 серпня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором у розмірі 49253 гривні 33 (а.с. 14-16).

06 червня 2012 року в ході здійснення виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, було проведено прилюдні торги, на яких реалізовано предмет застави - автомобіль марки DAEWOO модель LANOS, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

07 червня 2012 року на рахунок ПАТ «Державний ощадний банк України» надійшла сума від реалізації вищевказаного майна у розмірі 19264 гривні 64 копійки (а.с. 18-19).

Позивач зазначає, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 05 серпня 2010 року стягнуто суму заборгованості за курсом на день ухвалення рішення, але стягнута сума не відповідає еквіваленту наявної заборгованості на даний час.

Заявляючи вимоги про стягнення курсової різниці, позивач просив стягнути її на підставі ст. 22 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 2 цієї статті збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

За ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Визначення поняття збитків наводиться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 ЦК України).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Тобто, «курсова різниця» жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16, а також у постанові Великої Палати Верхового Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).

Частиною 1 ст. 533 ЦК України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

У ч. 2 цієї статті передбачено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05 серпня 2010 року встановлено, що станом на 11 червня 2010 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 6221,29 доларів США. У гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ гривні до долара США сума заборгованості складає 49253 гривні 33 копійки.

З тексту цього судового рішення вбачається, що ВАТ «Державний ощадний банк України» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 49253 гривні 33 копійки та судові витрати в розмірі 613 гривень 53 копійки. Вимоги позивача були задоволені в повному обсязі.

Зазначене рішення ВАТ «Державний ощадний банк України» в апеляційному порядку не оскаржувало.

Також суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц, згідно з яким кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а боржником сплачено таку заборгованість, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов'язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання.

Позивач, погодившись з судовим рішенням про стягнення з відповідача боргу у гривні, і отримавши грошові кошти на часткове виконання такого рішення після продажу з торгів предмета застави, втратив право на стягнення курсової різниці.

З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 22, 533, 614, 623 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27, ЄДРПОУ 00032129) до ОСОБА_1 (03061, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) про стягнення коштів.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: