Ухвала суду № 79025549, 04.01.2019, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/3864/18

Провадження № 1-кс/723/196/19

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2019 року м. Сторожинець

Слідчий суддя Сторожинецького районного суду Чернівецької області Яківчик І.В.,

з участю:

секретаря с/з ОСОБА_1,

прокурора Попової І.В.

підозрюваного ОСОБА_2

адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного за ч.3 ст.185 КК України

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не працюючого, раніше судимого вироком Сторожинецького райсуду від 26.09.2007 року за ч.1 ст.162 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік із застосуванням ст.75 КК України, вироком Сторожинецького райсуду від 27.06.2008 року за ст.ст. 186 ч.3, 71 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі, вироком Сторожинецького районного суду від 06.11.2014 року за ст.395 КК України до 2-х місяців арешту, вироком Глибоцького районного суду від 25.08.2016 року до обмеження волі строком на 1 рік, вироком Глибоцького райсуду від 28.09.2016 року та Апеляційного суду Чернівецької області від 24.11.2016 року за ч.2 ст.190, ч.3 ст.185, 69, 70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі

встановив:

Слідчий СВ ВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_4 (в подальшому – слідчий), звернувся в суд з клопотанням, погодженим з прокурором Сторожинецької місцевої прокуратури ОСОБА_5 (в подальшому прокурор), про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 посилаючись на те, що в провадженні знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі ЄРДР) за № 12018260150000597 від 02.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Зазначав, що підозрюваний ОСОБА_2 02.07.2018 року в с. Верхні Петрівці, Сторожинецького району, Чернівецької області, шляхом вільного доступу з господарства ОСОБА_6 із сарайного приміщення викрав сім кролів завдавши потерпілій матеріальну шкоду на суму 1000 гривень, а 27.08.2018 року біля 14,00 години проник до підсобного приміщення, яке належить ОСОБА_7 викравши звідти чемодан чорного кольору із перфоратором марки «Метабо» та 8 дисків по металу загальною вартістю 2804,80 гривень.

Ініціатор клопотання стверджує, що підставою для внесення клопотання є наявність в діях ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення передбаченого статтею 185 ч.3 КК України про, що зібрано достатньо доказів і він може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, спотворити сліди, предмети, речі, які зберегли на собі сліди злочину, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Проявив себе як суспільно небезпечна особа яка не бажає ставати на шлях виправлення і йому Глибоцьким відділенням пред’явлено обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України.

В судовому засіданні прокурор клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підтримав, посилаючись на викладені в клопотанні обставини і докази.

Підозрюваний ОСОБА_2, якого було доставлено в суд приводом на виконання ухвали слідчого судді від 25.10.2018 року про надання дозволу на затримання з метою приводу в суд і який затриманий 04.01.2019 року, в ході судового розгляду клопотання, свою винуватість у вчиненні відкритого викрадення майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнав і зазначав, що живе в с.Купка Глибоцького району. У нього є шестеро малолітніх дітей і хоче провести різдвяні свята з дітьми, а в подальшому згоден на тримання під вартою.

Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання та обрати інший запобіжний захід, посилаючись на те, що жоден із п’яти зазначених прокурором ризиків не знайшли свого підтвердження в суді, а підозрюваний не скривався від органів досудового розслідування. Потерпілі претензій не мають так як викрадене їм повернуто.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, якими слідчий, прокурор та сторона захисту обґрунтовують свої доводи, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В ході розгляду клопотання встановлено, що 02.07.2018 року та 28.08.2018 року до ЄРДР за номером 12018260150000597 внесено записи про кримінальні правопорушення передбачені ч.3 ст.185 КК України, з приводу вчинення ОСОБА_2 крадіжок майна потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Із протоколів прийняття заяв про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_6 та ОСОБА_7, протоколів огляду місць події від 02.07.2018 року та від 18.08.2018 року, протоколів допиту потерпілих, а також протоколів добровільної видачі, а також повідомлення про підозру від 22.10.2018 року, протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_2 вбачається, що факт таємного викрадення майна потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мав місце, і вказані злочини вчинив ОСОБА_2.

Виходячи із зазначеного та враховуючи всі досліджені процесуальні документи, а також виходячи із даних підозрюваним ОСОБА_2 пояснень щодо вчинення ним крадіжок, слідчий суддя вбачає обґрунтованою повідомлену ОСОБА_2 підозру від 22 жовтня 2018 року у вчиненні ним злочинів передбачених ч.3 ст.185 КК України.

Продовжуючи вирішення питань зазначених в ст.194 КПК України, а саме щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор, слідчий суддя встановив, що в розглядуваному клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також безпосередньо в судовому засіданні прокурор зазначив і посилався на наявність п’яти ризиків передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, спотворити сліди, предмети, речі, які зберегли на собі сліди злочину, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд знаходить, що зазначений слідчим та прокурором ризик щодо можливості підозрюваного ОСОБА_2 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є обґрунтованим, оскільки підозрюваний з’явившись 22.10.2018 року для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та отримавши судову повістку на 23.10.2018 року до суду не з’явився і скривався від суду до його затримання з метою приводу в суд. Переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та від суду підтверджено в суді також і поясненнями родичів підозрюваного, які безпосередньо вказували на таке переховування з- метою уникнення покарання. При цьому слідчий суддя не враховує зазначені в клопотанні доводи щодо суворості покарання в зв’язку з якою підозрюваний і буде переховуватись, оскільки таке твердження не відповідає національному законодавству та практиці Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях цього органу у справах Летельє проти Франції, Томазі проти Франції та Мансур проти Туреччини, згідно якої ризики не можуть оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, релевантних обставин, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Крім цього підтверджений на думку слідчого судді також і ризик щодо можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний є неодноразово судимою особою і судимості не погашені та не зняті. Періодичність вчинення всіх зазначених в цій ухвалі злочинів за які ОСОБА_2 був засуджений, свідчить про схильність останнього до вчинення злочинів, а відповідно і до можливості такого вчинення в подальшому, що безумовно є ризиком того, що підозрюваний перебуваючи на волі буде вчиняти злочини.

Слідчий суддя знаходить, що зазначені в клопотанні ризики передбачені пунктами 2, 3 та 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_2 може знищити, спотворити сліди, предмети, речі, які зберегли на собі сліди злочину, незаконно впливати на потерпілих, свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в суді не знайшли свого підтвердження. Доводи на підтвердження існування цих ризиків суд знаходить неспроможними і надуманими, оскільки факт щодо повернення викраденого потерпілим доведений протоколами добровільної видачі і знищити чи сховати їх у підозрюваного можливості не буде. Негативно впливати на потерпілих підозрюваний також не зможе, а відшкодовувати спричинені злочином збитки є обов’язком підозрюваного. Будь-які інші випадки перешкоджання кримінальному провадженню в суді не те, що не доведені, а і не зазначені.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 чи іншого, більш м’якого, запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Виходячи із обставин вчинення ОСОБА_2 злочину, та з огляду на його суспільну репутацію, яка на думку слідчого судді є негативною, оскільки доказів його суспільно-корисної праці суду не представлено, а твердження його та захисника, що останній є порядною, в плані поведінки, людиною, має вісім дітей і будинок в с. Купка Глибоцького району є голослівними і не підтверджені жодними доказами.

Інформація щодо реєстрації місця проживання в с.В.Петрівці Сторожинецького району є правдивою і на підставі належних доказів відповідає дійсності. Однак суд враховує саме факт не проживання підозрюваного за місцем своєї реєстрації та неможливість в зв’язку з цим обрання такого запобіжного заходу як домашній арешт, оскільки доказів щодо місця такого арешту до суду не надано.

В суді знайшла своє доказове підтвердження негативна репутація підозрюваного, та інші обставини вказані в ст.178 КПК України, щодо тяжкості покарання, віку підозрюваного, його сімейного та майнового стану і наявність декількох непогашених судимостей, які в сукупності свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_2 більш м’якого запобіжного заходу, який не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Таким чином, на думку слідчого судді прокурор довів наявність всіх обставин передбачених пунктами 1, 2 та 3 ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про обґрунтованість клопотання. Існування всіх вказаних обставин в сукупності, свідчить про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання його під вартою.

Згідно вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

Жодних заперечень проти застосування застави, слідчому судді не надійшло, тому зважаючи на норми зазначені в ч.3 ст.183 КПК України, суд на виконання свого обов’язку щодо визначення розміру застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначає його у відповідності до положень ст.182 ч.5 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, майновий та сімейний стан підозрюваного, його особу та ризики передбачені статтею 177 КПК України.

Виходячи із необхідності визначення розміру застави який, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, слідчий суддя вважає, що таким розміром має бути 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 38420 гривень, що може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2 певні обов’язки.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196, 197, 206, 395, 492 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали та строк тримання під вартою ОСОБА_2 рахувати з часу його затримання, а саме з 14 години 20 хвилин 04 січня 2019 року до 04 березня 2019 року.

Розмір застави визначити у межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 38420 (тридцять вісім тисяч, чотириста двадцять) гривень, які можуть бути внесені як підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код 26311401, банк одержувача Держказначейська служба України м.Київ МФО 820172, р/р отримувача 37319021008745.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2, обов'язок, протягом двох місяців, прибувати до слідчого, прокурора або суду із встановленою останніми періодичністю, не відлучатися із с.Верхні Петрівці Сторожинецького району Чернівецької області, без дозволу слідчого, прокурора чи суду та повідомляти їх про зміну свого місця проживання та/або роботи, утримуватись від спілкування з будь-якою особою визначеною слідчим чи прокурором, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Сторожинецького районного суду Чернівецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя: І.Яківчик