Постанова № 7902542, 02.02.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 22-а-2854/09 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2010 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів:                     Кузьменка В.В., Попович О.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» - Гринь Ганни Василівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2008 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про оскарження повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про оскарження повідомлень-рішень. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення, на його думку, є такими, що прийняті з порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки послуги, за неврахування яких здійснено донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій фактично надані нерезидентом України за межами митної території України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2008 року позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0000062400/0 від 20.08.2007 року, № 0000062400/1 від 02.10.2007 року, № 0000062400/2 від 28.11.2007 року в частині нарахування податкових зобов’язань в розмірі 59996,65 грн. та суми штрафних санкцій у розмірі 29998,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Також, не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» підлягає задоволенню, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва не підлягає задоволенню, а постанова суду – підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва проведено планову комплексну виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року, яка проводилась з 25.06.2007 року по 06.08.2007 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.08.2007 року № 23-503-33543684, яким встановлено порушення п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ТОВ «Юнімілк» відображено в декларації про податок на додану вартість суму консультаційних послуг та послуг хостингу, отриманих від ООО «ЮниМилк», тобто занижено суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість за квітень 2006 року на суму 14764,80 грн. та липень 2006 року на суму 71272,47 грн.

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2007 року № 0000062400/0, яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ТОВ «Юнімілк» з податку 136556,00 грн., в тому числі основний платіж – 91037,00 грн., та 45519,00 грн. – штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до положень п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Пунктом 6.5 ст. 6 вказаного Закону встановлено, що місцем поставки послуг вважається за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д» -«е» цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом – місце розташування його представництва, а за відсутності такого – місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого – місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Аналіз вказаних норм Закону дає підстави вважати, що загальні положення п. 6.5 ст. 6 Закону, у відповідності до яких визначається місце поставки послуг, обмежені підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 вказаного Закону, а саме: митною територією України.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до положень ст. 6 Митного кодексу України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» операції з поставки послуг резиденту України, які здійснюються нерезидентом України не зареєстрованим як платник такого податку в Україні, поза межами митної території України (митного кордону) не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що нарахування податкових зобов’язань та штрафних санкцій за договором № 83 від 01.04.2006 року є необгрунтованим, оскільки за зазначеним договором нерезидентом надавалися послуги хостінгу, зміст яких полягав у разовому встановленні програмного забезпечення позивача на серверах нерезидента ООО «Юнімілк», оренда стійок під сервера в приміщенні серверної, використання серверів, забезпечення належного функціонування цього програмного забезпечення згідно з умовами відповідного договору та інше. Згідно умов вказаного договору місцем надання відповідних послуг нерезидентом є не митна територія України, а територія Російської Федерації. Зазначені послуги надавалися резиденту України нерезидентом не зареєстрованим як платник податку на додану вартість в Україні поза межами митної території України за місцем свого розташування, а саме: Російська Федерація м. Москва.

З огляду на зазначене суд першої інстанції вірно встановив, що об’єкт оподаткування в розумінні ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» за даним договором відсутній та визнав вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, а тому її вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Отже, судом першої інстанції в цій частині позовних вимог правильно встановлено обставини справи та прийнято рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в цій частині не вбачається.

Крім цього, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податкові зобов’язання нараховані відповідачем за договором №27 про надання інформаційних, консультаційних послуг № 27 від 02.01.2006 року є обґрунтованими.

Відмовляючи у задоволенні в цій частині позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, матеріали справи не містять інформації про надання послуг нерезидентом на користь ТОВ «Юнімілк» за межами митної території України і відповідно послуги, надані нерезидентом є об’єктом оподаткування ПДВ згідно з п. п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 та п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак, з таким висновком суду не можна погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 2.3 Договору № 27 від 02.01.2006 року, укладеного між ТОВ «Юнімілк» та ООО «ЮніМілк» про надання інформаційних, консультаційних послуг. Результати послуг можуть бути виражені у вигляді усних роз’яснень, письмових висновків, проектів документів, підготовлених представниками виконавця, участі представників виконавців у переговорах із третіми особами в інтересах замовника і інших формах в залежності від наданих послуг.

За результатами надання виконавцем-нерезидентом послуг замовнику підписано два акти приймання-передачі інформаційно-консультаційних послуг від 28.04.2006 року та 31.07.2006 року.

Згідно з п. 2, п. 3 акту приймання-передачі інформаційно-консультаційних послуг від 28.04.2006 року виконавець надав замовнику звіт про інформаційно-консультаційні послуги, виконані виконавцем в даний період у відповідності з договором від 02.01.2006 року та передав диск зі звітом та додатками. У звіті викладено короткий перелік наданих за період послуг, а також зазначено, що послуги надавалися за місцем знаходження виконавця, замовника або в іншому вказаному замовником місці.

Крім цього, в матеріалах справи містяться звіти про надані інформаційно-консультаційні послуги за січень-квітень 2006 року та травень-липень 2006 року до договору № 27. У цих звітах наведено перелік послуг, наданих резидентом ООО «ЮниМилк» на користь резидента ТОВ «Юнімілк», до яких належать послуги із проведення семінарів на території нерезидента.

В матеріалах справи містяться також всі документи, що засвідчують знаходження працівників ТОВ «Юнімілк» у відрядженнях з метою відвідування семінарів у Росії, зокрема, накази про відрядження, службові завдання, звіти про відрядження, проїзні квитки, розробка політик, процедур, рекомендацій та інше. Такі послуги за договором № 27 надано було у письмовій формі у виді усних роз’яснень, письмових висновків, проектів документів.

Таким чином у матеріалах справи наявні докази надання послуг за договором № 27 нерезидентом ООО «ЮниМилк» резиденту ТОВ «Юнімілк» за межами митної території України, а висновки суду першої інстанції в цій частині є такими, що не відповідають обставинам справи.

З урахуванням викладеного, а також того, що суб’єкт владних повноважень не довів суду відповідність прийнятого ним рішення вимогам ст. 2 КАС України, колегія суддів вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині позовних вимог, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання частково недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0000062400/0 від 20 серпня 2007 року, № 0000062400/1 від 02 жовтня 2007 року та № 0000062400/2 від 28 листопада 2007 року в частині донарахування ТОВ «Юнімілк» податку на додану вартість на суму 86037,00 грн. та штрафу на суму 43019,00 грн., а всього на 129056,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» - Гринь Ганни Василівни – задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2008 року – скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0000062400/0 від 20 серпня 2007 року, № 0000062400/1 від 02 жовтня 2007 року та № 0000062400/2 від 28 листопада 2007 року в частині донарахування ТОВ «Юнімілк» податку на додану вартість на суму 86037,00 грн. та штрафу на суму 43019,00 грн., а всього на 129056,00 грн.

Постановити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання частково недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0000062400/0 від 20 серпня 2007 року, № 0000062400/1 від 02 жовтня 2007 року та № 0000062400/2 від 28 листопада 2007 року в частині донарахування ТОВ «Юнімілк» податку на додану вартість на суму 86037,00 грн. та штрафу на суму 43019,00 грн., а всього на 129056,00 грн. – задовольнити.

Визнати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0000062400/0 від 20 серпня 2007 року, № 0000062400/1 від 02 жовтня 2007 року та № 0000062400/2 від 28 листопада 2007 року в частині донарахування ТОВ «Юнімілк» податку на додану вартість на суму 86037,00 грн. та штрафу на суму 43019,00 грн., а всього на 129056,00 грн. – недійсними.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2008 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: В.В. Кузьменко

О.В. Попович