Ухвала суду № 79025399, 28.12.2018, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/2072/18

Провадження №1-кп/713/56/19

УХВАЛА

іменем України

28.12.2018 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді: Кириляк А.Ю., за участі секретаря Перепелиця Т.І., прокурори Романюк І.І., Луканьов А.Л., потерпілого ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду м. Вижниця, клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу його підзахисному ОСОБА_2 по обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018260000000346 від 15.09.2018 року по обвинуваченню:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286 ч.1 ст.135 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

Вижницьким районним судом Чернівецької області розглядається кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286 ч.1 ст.135 КК України.

28.12.2018 року захисник ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний період доби.

Клопотання обґрунтовує тим, що 18.09.2018 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці Мачужаку О.І. обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів.

Крім цього, зазначеною ухвалою визначено розмір застави в сумі 140000,00 гривень.

13.11.2018 року ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 на 60 днів з правом внесення застави 124390,00 грн.

При обрані запобіжного заходу суд враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та оцінює сукупність обставин, передбачених в ст.178 КПК України, а саме бере до уваги, що наявні ризики, передбачені п.1,п.4 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема вчинив тяжкий злочин, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, не надав медичну або іншу допомогу ОСОБА_4 залишив його безпосередньо після вчинення злочину, в небезпечному для життя стані, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Вважав, що застосований щодо підозрюваного ОСОБА_2 найсуворіший вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставним, а тому вважає його застосування невиправданим та недоцільним. Оскільки жодний із ризиків, наведених в ухвалі, не існує, оскільки в суді не встановлено законних підстав вважати, що підозрюваний буде переховуватися від суду, оскільки його попередня поведінка говорить про інше: ОСОБА_2 після скоєння ДТП сам прийшов і повідомив працівникам поліції про дану подію. З моменту вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 не вчиняв будь-які дії, інші на знищення чи спотворення речових доказів, не впливав на свідків, того, які на сьогоднішній день вже допитані. Злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_2 відноситься до категорії злочинів, вчинених по необережності. У нього наміру вчиняти інші кримінальні правопорушення. Попередня поведінка підозрюваного є бездоганна, він має постійне місце проживання, молодий вік, міцні соціальні зв'язки, на утриманні має 3 малолітні та являється опікуном ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий, відшкодував повністю шкоду потерпілому .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 клопотання підтримали та просять задовольнити.

В судовому засіданні прокурори щодо задоволення клопотання заперечували та просили в задоволенні відмовити. Свої заперечення мотивує тим, що обставини наведені в клопотанні були предметом розгляду судом при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу і їм надана належна правова оцінка, що виключає можливість уникнення ризиків шляхом застосування більш м’якого виду запобіжного заходу. На підставі наведеного просить в задоволенні клопотання відмовити.

Вивчивши матеріали клопотання та особу обвинуваченого, вислухавши сторони кримінального провадження, приходжу до висновку що клопотання задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 18.09.2018 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці Мачужаку О.І. обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів. Крім цього, зазначеною ухвалою визначено розмір застави в сумі 140000,00 гривень.

13.11.2018 року ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 на 60 днів до 10 січня 2019 року включно з правом внесення застави 124390,00 грн.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених статтею 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, які зазначені статтею 178 КПК України.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі , якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Конституційний Суд України в п. 4 рішення від 23 листопада 2017 року №1-р/2017 зазначив, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.

Така позиція Конституційного Суду України узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України" вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, повязаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Конституційний Суд України зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, повязаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Згідно зі ст.178КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родин й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_2, тяжкість покарання у вчиненні якого обвинувачується останній, який не працевлаштований, не має законних джерел для існування, суд прийшов до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, можливість переховування від суду та можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків, а також можливість скоїти інші кримінальні правопорушення. Вагомість приведених ризиків на момент розгляду питання про обрання запобіжного заходу не зменшилась.

Згідно статей 1, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних, до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до правової позиції, сформульованої у пункті 79 рішення Європейського суду з прав людини "Харченко проти України" від 10.02.2011, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в пункті 35 рішення Європейського суду з справ людини у справі "Летельє проти Франції".

З приводу заявленого захисником обвинуваченого клопотання про скасування запобіжного заходуу виглядітримання під вартою суду вважає за необхідне зазначити, що доводи викладені захисником у клопотанні є безпідставними, оскільки підставою для зміни запобіжного заходу може бути лише обґрунтоване підтвердження того, що ризики, які були зазначені в ухвалі суду при його обранні на теперішній час відпали, що в свою чергу захисником доведено не було.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 193, 194 , суд, -

УХВАЛИВ :

В клопотанні захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу його підзахисному ОСОБА_2 по обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018260000000346 від 15.09.2018 року по обвинуваченню ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А. Ю. Кириляк