Рішення № 79024060, 27.12.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/851/18

Провадження №2/603/423/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2018 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.

секретар судового засідання Сандалюк О.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 12.02.2017 року помер її батько ОСОБА_10. Після його смерті відкрилася спадщина нажитловий будинок з надвірними будівлями, розташований по вул. Левада №8 в с. Залісся Монастириського району Тернопільської області, земельні ділянки площею 1,21 га та 0,41 га, розташовані на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №676273. Вказане майно спадкодавець заповів позивачу ОСОБА_1, яка прийняла спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем, проте нотаріальною конторою їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з втратою оригіналів правовстановлюючих документів на майно, що підлягає спадкуванню, з приводу чого нею подано оголошення в районну редакцію газети «Вісті Придністров’я».

Просить визнати за нею право власності на вказане вище спадкове майно.

Ухвалою суду від 27.11.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_11 у судове засідання не з`явилися, представником позивача подано письмові пояснення, у яких просить розглянути справу у їхній відсутності, зазначивши, що позивач ОСОБА_12 позов підтримує, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 сільська рада Монастириського району Тернопільської області не забезпечила в судове засідання явку представника, у поданому відзиві на позов просять розглядати справу за відсутності їхнього представника, позов визнали.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у судове засідання не з’явились, звернувшись в суд з письмовими поясненнями про розгляд справи у їхній відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечили.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого судового засідання відповідно до ч. 3 ст.200 ЦПК України, в порядку, встановленому ст.206 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із таких підстав.

Згідно свідоцтва про народження серії І-АГ №1345958 від 26.03.1970 року батьками позивача ОСОБА_5 (дошлюбне – ОСОБА_3) М.С., ІНФОРМАЦІЯ_1, вказано: ОСОБА_10 та ОСОБА_3.

При укладенні шлюбу 03.06.1969 року з ОСОБА_4 позивач змінила своє дошлюбне прізвище «Галайко» на «Бойко», що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-ИД №393378 від 23.11.1985 року.

Згідно рішення ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області №б/н від 22.03.1995 року ОСОБА_1 передано безкоштовно у приватну власність та постійне користування земельну ділянку площею 0,59 га, для ведення особистого селянського господарства – 0,34 га, для будівництва та обслуговування будівель і споруд (присадибна ділянка) – 0,25 га та громадян, у постійне користування – 0,41 га.

Як вбачається з даних свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 03.09.1990 року житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в с.Залісся по вул.Левада, 8, належить колгоспному двору, що складається з шести членів, головою якого є ОСОБА_10, що також підтверджується даними ксерокопії погосподарської книги за 1983 – 1990 роки.

На даний житловий будинок 24.05.2018 року комунальне підприємство «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт (ксерокопія технічного паспорта додана до матеріалів справи), згідно даних якого за адресою: с. Залісся, вул. Левада, 8 Монастириського району Тернопільської області розміщено: одноповерховий житловий будинок загальною площею 107,3 кв.м, житловою – 50 кв.м. під літерою «А», добудова «А-І», сарай «Б», стодола «В», сарай «Г», гараж «Д», погріб «Пг», огорожа №1, ворота №2.

Згідно довідки №112, виданої 21.06.2018 року виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, станом на 15.04.1991 року у спірному будинковолодінні проживали: власник ОСОБА_10, дружина ОСОБА_3, дочка ОСОБА_1, зять ОСОБА_4, внук ОСОБА_5, внучка ОСОБА_13, дочка ОСОБА_7, зять ОСОБА_8, внук ОСОБА_14

Згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст.ст.120-121, ст.123 ЦК УРСР ( в ред.1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування та розпорядження майном колгоспного двору здійснюється тільки за згодою всіх членів двору. При поділі майна колгоспного двору розмір часток членів колгоспного двору визнається рівними.

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Дець (дошлюбне – ОСОБА_5) О.В., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (дошлюбне – ОСОБА_8) В.М., у письмових поясненнях датованих 18.12.2018 року, 20.12.2018 року, підтвердили, що станом на 15.04.1991 року були зареєстровані у будинку за адресою: вул.Левада, 8 с.Залісся Монастириського району Тернопільської області, проте не проживали. Проти задоволення позову не заперечили.

Згідно ксерокопії державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №676273 від 14.03.2003 року ОСОБА_10 належала земельна ділянка загальною площею 1,62 га. в межах згідно з планом, розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, до складу якої входять земельні ділянки площею 0,41 га та 1,21 га.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії Р1 №676273 від 14.03.2003 року, свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 03.09.1990 рокувтрачені, про що позивачем розміщено оголошення в районній редакції газети «Вісті Придністров’я» (№31(7263) редакція від 27.07.2018 року).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ИД №219212 від 13.02.2017 року ОСОБА_10 помер 12.02.2017 року, актовий запис №05.

Після смерті ОСОБА_10 відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по вул. Левада, 8 в с. Залісся Монастириського району Тернопільської області, земельні ділянки площею 1,21 га та 0,41 га, розташовані на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №676273.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.

Згідно заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Бертниківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області 30.11.2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №80, ОСОБА_10 все своє майно заповів позивачу ОСОБА_1

Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається зі змісту довідки №113, виданої виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, на час смерті спадкодавця ОСОБА_10, разом з ним проживали: дочка ОСОБА_1 (позивач), зять ОСОБА_4, дочка ОСОБА_7, внук ОСОБА_9

Як вбачається зі змісту інформаційного листа приватного нотаріуса Монастириського районного нотаріального округу ОСОБА_15 №334/01-12 від 28.11.2018 року після смерті ОСОБА_10, який помер 12.02.2017 року за заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу №164/2017 від 01.08.2017 року (матеріали спадкової справи додані до справи).

У силу ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, а саме, протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_3 згідно заяви від 28.07.2017 року, посвідченої секретарем Велеснівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, зареєстрованої в реєстрі за №29, відмовилась від належної їй обов’язкової частки спадкового майна після смерті чоловіка ОСОБА_10

Як вбачається зі ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, його відсутність не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_10 успадкувала його дочка ОСОБА_1, відмови від прийняття спадщини не заявляла, прийнявши спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем, у зв’язку з тим, що втрачені правовстановлюючі документи на майно, що підлягає спадкуванню, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини, (інформаційний лист приватного нотаріуса Монастириського районного нотаріального округу ОСОБА_15 №171/02-14 від 29.06.2018 року).

Відповідно до п.г ч.1 ст.81 та ст. 131 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки також на підставі прийняття спадщини.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як вбачається зі ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, його відсутність не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що спадкодавцю ОСОБА_10 належав житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по вул. Левада №8 в с. Залісся Монастириського району Тернопільської області, земельні ділянки площею 1,21 га та 0,41 га, розташовані на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №676273, позивач є спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняла, а тому позов підлягає до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказане спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 200, 206, 259, 263 – 265, 268, 273, 354ЦПК України, ст. 328, 392, 1222, 1223, 1225, 1268, 1273, 1296 ЦК України, ст.ст. 81, 131 ЗК України, ст.ст.120-121, ст.123 ЦК УРСР (в ред.1963 року), суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права власності на спадкове майно про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на:

- житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по вул. Левада, 8 в с.Залісся Монастириського району Тернопільської області, до якого входить: одноповерховий житловий будинок загальною площею 107,3 кв.м, житловою – 50 кв.м. під літерою «А», добудова «А-І», сарай «Б», стодола «В», сарай «Г», гараж «Д», погріб «Пг», огорожа №1, ворота №2;

- земельну ділянку площею 1,21 га, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №676273;

- земельну ділянку 0,41 га, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №676273.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач ОСОБА_2 сільська рада Монастириського району Тернопільської області, місце знаходження: с.Велеснів Монастириського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04396035.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_6,місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_7, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_8, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_9, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Головуючий суддя ОСОБА_16