Рішення № 79023684, 20.12.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/13346/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді: Смолій Л.Д.

при секретарі: Хлуд І.П.

за участю позивача-відповідача: ОСОБА_1

представника позивача-відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача-позивача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування позову вказує, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 09 серпня 1996 року. Зазначає, що сім’я фактично розпалася, протягом останніх двох років, хоча і проживають з відповідачем в одному помешканні, однак шлюбних стосунків не підтримують, не ведуть спільного господарства, тому просить шлюб розірвати. Від шлюбу мають двоє дітей, повнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Також позивач просить суд стягнути аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частки всіх видів доходів відповідача. Вказує, що за час шлюбу сторонами набуто спільне майно подружжя, яке просить поділити, а саме виділити ОСОБА_1І та визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру № 23, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Корольова, буд.15, а відповідачу автомобіль марки Hyundai, 2011 року випуску, з реєстраційним номером ВК7642ВА. Просить позов задовольнити.

ОСОБА_4 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. В обґрунтування позову вказує, що стягнення аліментів в розмірі 1/3 частини його доходів є необґрунтованим та таким, що призведе до погіршення його матеріального становища. Зазначає, що здійснює утримання дітей та купує все для їх нормального та гармонійного розвитку. Просив врахувати, що має серцево-судинне захворювання: гіпертонічну хворобу серця II ступеня, тому періодично проходить курс лікування у кардіологічному відділенні № 2 Центральної міської лікарні в м. Рівне та витрачає значні кошти на лікування. В зв’язку з цим, просить визначити аліменти в розмірі ? частки від усіх видів його заробітку. Вказує, що квартира № 23, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Корольова, буд.15 та автомобіль марки Hyundai, 2011 року випуску, з реєстраційним номером ВК7642ВА є спільною сумісною власністю подружжя та неподільними речами, тому просить визнати за ними право власності по ? ідеальної частки квартири № 23, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Корольова, буд.15, та по ? ідеальної частки автомобіля марки Hyundai, 2011 року випуску, з реєстраційним номером ВК 7642 ВА за кожним.

Позивач-відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримала повністю, з підстав викладених в позовній заяві, просила їх задовольнити. Зустрічний позов не визнала повністю, просила відмовити в його задоволенні.

Представник позивача-відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом підтримала повністю, з підстав викладених в позовній заяві, просила їх задовольнити. Зустрічний позов не визнала повністю, просила відмовити в його задоволенні.

Відповідач-позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання. В поданій до суду заяві просив провести розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги по первісному позову визнає частково, не заперечує проти розірвання шлюбу, позовні вимоги про стягнення аліментів в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку та поділ спільного майна подружжя шляхом виділення ОСОБА_6 квартири № 23, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Корольова, буд.15, а йому автомобіля марки Hyundai, 2011 року випуску, з реєстраційним номером ВК7642ВА не визнає. Зустрічний позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом визнала частково, не заперечувала проти розірвання шлюбу. Заперечувала проти стягнення аліментів у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку ОСОБА_4 та поділу майна подружжя шляхом, про який просить позивач-відповідач, оскільки частки сторін у спільному майні є рівними. Зустрічний позов ОСОБА_4 підтримала повністю, з підстав викладених в позовній заяві, просила їх задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача-відповідача ОСОБА_1, представника позивача-відповідача ОСОБА_2, представника відповідача-позивача ОСОБА_3, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши обставини, якими сторони обгрунтовують свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, серії І-ГЮ №282783, виданого 09 серпня 1996 року міськвідділом реєстрації актів громадянського стану м. Рівне, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, зареєстрували шлюб 09 серпня 1996 року. Відповідно до поданих свідоцтв про народження, від шлюбу сторони мають повнолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.

Стаття 112 СК України передбачає, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що сторони не підтримують подружніх стосунків і бажають розлучитися.

Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Суд вважає, що на даний час спільне проживання сторін стало не можливим і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають до задоволення, шлюб слід розірвати.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів ; інші обставини, що мають значення.

Відповідно до ч.2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Як встановлено судом відповідач-позивач приймає участь в утриманні спільної дитини, що не заперечується позивачем-відповідачем та підтверджується товарними чеками про придбання телефона та комп’ютера, однак враховуючи те, що домовленість між позивачем та відповідачем про сплату аліментів на утримання дитини відсутня, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути аліменти на утримання їхнього сина в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд враховує те, що відповідач за станом здоров’я має гіпертонічну хворобу II ступеня та потребує періодичного лікування.

Відповідно до частин першої та другої статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03 жовтня 2008 року власником квартири за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_4

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САЕ 997162 від 12 серпня 2011 року, власником автомобіля марки марки Hyundai, 2011 року випуску, з реєстраційним номером ВК7642ВА є ОСОБА_4

Враховуючи те, що рухоме та нерухоме майно, яке є предметом позову, набуте сторонами під час шлюбу воно є їхньою спільною сумісною власністю.

Згідно частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 71 СК України якщо дружина та чоловіка не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом

Відповідно до роз'яснень викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя",поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Частиною другою статті 372 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Аналогічне за змістом законодавче положення закріплено у частині першій статті 70 СК України. Відповідно до якої у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до ч. 2 ст. 70 СК при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст.71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі, коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ст.ст. 76, 80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи, що спірна квартира та транспортний засіб набутий сторонами в період шлюбу та ведення спільного господарства, тому вони є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя сторонами не надано, а в судовому засіданні не здобуто, тому суд дійшов висновку про відмову позивачу-відповідачу ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог про поділ спільного майна подружжя шляхом виділення ОСОБА_1І та визнання за нею права особистої приватної власності на квартиру № 23, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Корольова, буд.15, а відповідачу автомобіля марки Hyundai, 2011 року випуску, з реєстраційним номером ВК7642ВА, та задоволення позовних вимог відповідача-позивача ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя шляхом виділення ідеальних часток у спільному майні, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за сторонами право власності за кожним на 1/2 частину вказаного майна.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись статтями 24, 105, 112, 114, 115, 180,181 СК України, та статтями 3, 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя – задовільнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, зареєстрований 09 серпня 1996 року у міськвідділі реєстрації актів громадянського стану м.Рівне, за актовим записом №845.

Стягувати з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі ? частки всіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 серпня 2017 року до повноліття дитини.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах місячного платежу підлягає негайному виконанню.

Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4, припинивши право спільної сумісної власності на нього.

Виділити у власність ОСОБА_4 ? частку квартири АДРЕСА_2 та ? частку автомобіля марки Hyundai, 2011 року випуску, з реєстраційним номером ВК7642ВА.

Виділити у власність ОСОБА_1 ? частку квартири АДРЕСА_2 та ? частку автомобіля марки Hyundai, 2011 року випуску, з реєстраційним номером ВК7642ВА.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу в розмірі 640 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів в розмірі 640 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по оплаті звітів про експертну оцінку майна в розмірі 750 гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач-відповідач: ОСОБА_1, м. Рівне, вул. Корольова, 15, буд. 23, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач-позивач: ОСОБА_4, м. Рівне, вул. Корольова, 15, буд. 23, РНОКПП НОМЕР_2

Суддя: -