Рішення № 79022636, 27.12.2018, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/2143/18

Номер провадження 2/573/687/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

за участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області, треті особи – Білопільська районна державна нотаріальна контора Сумської області, Відділ у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2018 року представник за довіреністю ОСОБА_2, що діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом. Вимоги мотивовані тим, що 14 травня 2005 року в с. Павлівка Білопільського району Сумської області помер чоловік позивача – ОСОБА_3. Після смерті останнього відкрилась спадщина, зокрема на земельну ділянку, площею 1,1135 га для ведення особистого селянського господарства на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області, яка належала померлому згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії СМ № 083989, який виданий на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 25 листопада 2003 року за № 631. За життя ОСОБА_3 заповітного розпорядження не складав та до дня смерті був зареєстрований та проживав разом із позивачем ОСОБА_1 за адресою: с. Павлівка, вул. Бочанщина, буд. 17 Білопільського району Сумської області. Спадкоємцем першої черги за законом є дружина спадкодавця- Коров’яковська ОСОБА_4. Так, як остання проживала зі своїм чоловіком на момент його смерті та не заявляла відмови від прийняття спадщини, вважається такою, що прийняла її. 29 лютого 2008 року ОСОБА_1 частково оформила спадкові права, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові внески померлого чоловіка. Маючи намір отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,1135 га, яка належала померлому, позивач звернулась до державного нотаріуса Білопільської районної державної нотаріальної контори, але у видачі вищевказаного свідоцтва їй було відмовлено у зв’язку з тим, що зазначений вище державний акт з невідомих причин не був зареєстрований у Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю. Позивач змушена звернутись до суду за захистом свого права, як спадкоємця після смерті чоловіка, але за відсутності правовстановлюючого документу позбавлена права власності на спадкове майно. Посилаючись на викладені вище обставини, представник ОСОБА_2, що діє в інтересах позивача просить визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після чоловіка – ОСОБА_3, який помер 14 травня 2005 року, право власності на земельну ділянку площею 1,1135 га для ведення особистого селянського господарства на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області, яка належала померлому згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії СМ № 083989, який виготовлявся на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 25 листопада 2003 року за № 631.

Ухвалою від 27 листопада 2018 року цивільну справу призначено до підготовчого засідання за вказаним вище позовом.

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилась, її представник за довіреністю ОСОБА_2 надав до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та просить розглянути справу у їх відсутність (а. с. 36-37).

Представник відповідача – Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області у підготовче засідання не з’явився. Сільський голова надіслав лист про розгляд справи без участі представника сільської ради, з позовної заявою згодні (а. с. 31).

Представник третьої особи – Білопільської районної державної нотаріальної контори Сумської області у підготовче засідання також не з’явився. Державний нотаріус ОСОБА_5 надіслала письмову заяву про розгляд справи без її участі, при винесенні рішення покладається на розсуд суду (а. с. 32).

Представник третьої особи – відділу у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумської області у судове засідання не з’явився, причини неявки не повідомив (а. с. 29).

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 1 ст. 206 ЦПК передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та третіх осіб, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.

Стосовно визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом, суд враховує наступні фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

У відповідності до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

В силу ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Пленум Верховного Суду України у п. 20 своєї постанови "Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року роз'яснив, що справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК України. Спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

За змістом ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно із п. «г» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 уклав шлюб із Марченко (дошлюбне прізвище) ОСОБА_4 24 січня 1970 року. Після реєстрації шлюбу позивачу присвоєно прізвище чоловіка – ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії І-АБ № 383183 (а. с. 8).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-БП № 008253 ОСОБА_3 помер 14 травня 2005 року в с. Павлівка Білопільського району Сумської області (а. с. 7).

За даними Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області від 08 листопада 2018 року за № 879 ОСОБА_3 постійно та до дня смерті – 14 травня 2005 року, був зареєстрований та постійно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. На день смерті був зареєстрований та постійно проживав разом з дружиною ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. Заповіт від імені померлого на території сільської ради не посвідчувався (а. с. 11).

Із довідки, виданої відділом Держгеокадастру у Білопільському районі Сумської області вбачається від 19 жовтня 2018 року за № 744/102-18, що на ім’я ОСОБА_3 виготовлявся державний акт серії СМ № 083989 на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 25 листопада 2003 року № 631 на земельну ділянку площею 1,1135 га для ведення особистого селянського господарства на території Павлівської сільської ради Білопільського району. Однак, вказаний акт не було зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів з невідомих причин. Державний акт не відповідає вимогам законодавства, що були чинними на момент його видання. Оригінал державного акту ОСОБА_3 не видавався. У зв’язку з втратою чинності Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, Інструкцією про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, зареєструвати державний акт серії СМ № 083989 шляхом внесення запису до Книги записів реєстрації державних актів, не можливо (а. с. 14).

З архівного витягу з розпорядження голови Білопільської районної державної адміністрації від 25 листопада 2003 року № 631 «Про затвердження проекту відведення земельних ділянок у приватну власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Павлівської сільської ради» вбачається, що ОСОБА_3 передано безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 1,1135 га для ведення особистого селянського господарства та приступити до використання земельної ділянки після одержання державного акту на право власності на землю (а. с. 15-19).

Відповідно до довідки відділу Держгеокадастру у Білопільському районі Сумської області від 31 жовтня 2018 року за № 102/132-18 середня грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь (сіножатей) за межами населених пунктів, а саме на території Павлівської сільської ради (ПАФ «Обрій») станом на 01 січня 2018 року становить 4 197 грн. (а. с. 20).

У роз’ясненнях, наданих у п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Зі змісту постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, виданого державним нотаріусом Білопільської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 від 24 жовтня 2018 року вбачається, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. З наданих документів вбачається, що відсутній правовстановлюючий документ на ім’я померлого ОСОБА_3 (а. с. 13).

Згідно з п. 24 зазначеної вище Постанови Пленуму ВСУ при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

ОСОБА_6 довідки зі Спадкового реєстру Білопільської районної державної нотаріальної контори вбачається, що за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі щодо спадкової справи після ОСОБА_3, який помер 14 травня 2005 року, заведена спадкова справа № 129/2008 та видано свідоцтва про право на спадщину (а. с. 33).

З витребуваної копії спадкової справи № 129/2008 вбачається, що після ОСОБА_3, який помер 14 травня 2005 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_1. Спадщина, на яку видане свідоцтво складається з грошового внеску, що знаходиться на зберіганні у філії Білопільського відділення Ощадбанку № 3231/07 на рахунках: № 6278, № 915511033, що належали померлому ОСОБА_3 (а. с. 12, 34-35).

Зокрема, п. 5. 2 Інструкції «Про порядок складання, видачі реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», передбачено, що видача дубліката втраченого Державного акту на право власності на земельну ділянку передбачена лише його власнику.

Позивач, як спадкоємець першої черги, позбавлена можливості отримати у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом і вільно розпоряджатися спадковим майном у зв’язку з тим, що зазначений державний акт з невідомих причин не був зареєстрований у Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю.

При цьому видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцю.

На підставі вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку і вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після чоловіка ОСОБА_3, який помер 14 травня 2005 року, право власності на земельну ділянку площею 1,1135 га для ведення особистого селянського господарства на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області, яка належала померлому згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії СМ № 083989, який виготовлявся на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 25 листопада 2003 року за № 631.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 328, 373, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1225, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 81, 125 ЗК України, ст.ст. 10, 81, 200, 206, 247, 259, 265, 273, 354-355 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серія МА № 432535, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце реєстрації: с. Павлівка, вул. Бочанщина, буд. 17 Білопільського району Сумської області) до Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області (код ЄДРПОУ: 04390067, місце знаходження: с. Павлівка, вул. Хілкова, буд. 25 Білопільський район Сумська область), треті особи: Білопільська районна державна нотаріальна контора (місце знаходження: 41800, м. Білопілля, вул. Торгова площа, буд. 27 Сумської області), Відділ у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (місце знаходження: 41800, м. Білопілля, вул. Старопутивльська, буд. 20 Сумської області, код ЄДРПОУ: 39765885) про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після чоловіка ОСОБА_3, який помер 14 травня 2005 року, право власності на земельну ділянку площею 1,1135 га для ведення особистого селянського господарства на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області, яка належала померлому згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії СМ № 083989, який виготовлявся на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 25 листопада 2003 року за № 631.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :