Рішення № 79022565, 26.12.2018, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/2150/18

Номер провадження 2/573/691/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частина)

26 грудня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

за участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області, третя особа - Білопільська районна державна нотаріальна контора Сумської області, про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Враховуючи складність у виготовленні повного тексту судового рішення, що потребує значного часу в обґрунтування доводів сторін, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

Керуючись ч. 6 ст. 259, ст.ст. 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_4) до Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області (код ЄДРПОУ: 04390038, місце знаходження: с. Куянівка, вул. Кайдаша, буд. 2 Білопільський район Сумська область), третя особа: Білопільська районна державна нотаріальна контора (місце знаходження: 41800, м. Білопілля, вул. Торгова площа, буд. 27 Сумської області, код ЄДРПОУ: 2900251) про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, право власності на земельну ділянку площею 4,2012 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_4 згідно державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_3, який виданий на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 11 березня 2004 року за № 118.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.

Суддя:

Справа № 573/2150/18

Номер провадження 2/573/691/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

26 грудня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

за участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області, третя особа - Білопільська районна державна нотаріальна контора Сумської області, про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом. Свої вимоги мотивував тим, що його матір'ю є ОСОБА_3, що підтверджується рішенням Ковпаківського районного суду від 27 березня 2017 року про встановлення факту родинних відносин. На день смерті матері - ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_3 проживала однією сім'єю разом із сином ОСОБА_1 в АДРЕСА_2. Після смерті матері, в установленому законом порядку, позивач частково оформив свої спадкові права, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 13 лютого 2018 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. Бабою позивача по лінії батька, була ОСОБА_4. Остання до дня смерті проживала однією сім'єю разом із своїм сином - ОСОБА_6 та ОСОБА_3, тобто батьками позивача в АДРЕСА_5. ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер ОСОБА_6. Після смерті батька, мати залишилась проживати постійно зі своєю свекрухою - ОСОБА_4 в одному домоволодінні в с. Черванівка, користувалась всіма правами члена сім'ї. За життя ОСОБА_4 мала у власності земельну ділянку (пай) площею 4,20 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куянівської сільської ради, яка належала померлій згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, який виданий на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 11 березня 2004 року за № 118. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року. За життя ОСОБА_4 заповітного розпорядження не складала та до дня смерті була зареєстрована та проживала разом із ОСОБА_3 за адресою: в АДРЕСА_5 Внаслідок смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на все належне їй майно, в тому числі на зазначену вище земельну ділянку. Спадкоємцем четвертої черги за законом майна останньої є ОСОБА_3 так, як остання проживала зі своєю свекрухою не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини та не заявляла відмови від прийняття спадщини, а отже, вважається такою, що прийняла її. ІНФОРМАЦІЯ_4 року в м. Суми померла ОСОБА_3. В свою чергу, позивач частково оформив спадкові права, отримавши 13 лютого 2018 року свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, належну матері. Маючи намір отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_4, та яку фактично прийняла у спадщину ОСОБА_3, позивач дізнався, що рішенням Білопільського районного суду від 16 червня 2011 року спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, а саме земельну частку (пай), розміром 4,42 умовних кадастрових гектарів, визнано відумерлою та передано її територіальній громаді Куянівської сільської ради. Згідно Витягу з Державного земельного кадастру зареєстровано право власності за Куянівською сільською радою та уточнено площу земельної ділянки - 4,2012 га. Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 29 серпня 2018 року рішення Білопільського районного суду Сумської області від 16 червня 2011 року про визнання спадщини відумерлої скасовано. В подальшому на підставі рішення Апеляційного суду служба з державної реєстрації прав на нерухоме майно 04 жовтня 2018 року скасувала право власності Куянівської сільської ради на земельну ділянку, належну ОСОБА_4 У досудовому порядку добровільно вирішити дане питання не вдалось можливим. Тому, позивач змушений звернутись до суду за захистом свого права, як спадкоємець після смерті матері ОСОБА_3, яка фактично прийняла спадщину після померлої ОСОБА_4, але за відсутності правовстановлюючого документу позбавлений оформити право власності на спадкове майно. Посилаючись на викладені вище обставини, позивач просить визнати за ним у порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, право власності на земельну ділянку площею 4,2012 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куянівської сільської ради, яка належала померлій ОСОБА_4 згідно державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_3, який виданий на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 11 березня 2004 року за № 118.

Ухвалою від 27 листопада 2018 року цивільну справу призначено до підготовчого засідання за вказаним вище позовом.УК

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, його представник за довіреністю ОСОБА_8 у суді позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача - Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області у підготовче засідання не з'явився. Сільський голова надіслав клопотання про визнання позову, проти задоволення позовних вимог не заперечує та розгляд справи просив провести без участі представника сільської ради (а. с. 67).

Представник третьої особи - Білопільської районної державної нотаріальної контори Сумської області у підготовче засідання також не з'явився. Державний нотаріус Ковальова Л.Б. надіслала письмову заяву про розгляд справи без її участі, при винесенні рішення покладається на розсуд суду (а. с. 62).

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 1 ст. 206 ЦПК передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши представника позивача ОСОБА_8, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Стосовно визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом, суд враховує наступні фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів полягає у з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. ст. 76-78, ст. 81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов'язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та розгляду заявлених заяв і клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу в межах заявленої вимоги та на підставі тих доказів, які надані представником позивача.

У відповідності до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

В силу ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Пленум Верховного Суду України у п. 20 своєї постанови "Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року роз'яснив, що справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК України. Спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

За змістом ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Аналогічне роз'яснив також Пленум Верховного Суду України у п. 10 Постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 зазначивши, що відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно із п. «г» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_4 (а. с. 9).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 шлюб між батьками позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено 03 листопада 1963 року (а. с. 10).

«ОСОБА_6» помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року в АДРЕСА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 запис якого здійснено російською мовою (а. с. 14).

У відповідності до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року в м. Суми (а. с. 12).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 березня 2017 року встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, а також встановлено факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір'ю ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року у квартирі АДРЕСА_3 з 20 травня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 року - на час відкриття спадщини (а. с. 11).

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Із свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 13 лютого 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 260 (спадкова справа № 15/2017) вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, є її син - ОСОБА_1. Спадщина, на яку видано свідоцтво складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,2012 га, що знаходиться на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області, яка належала померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8 (а. с. 13).

Таким чином, в установленому порядку позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом.

Крім того, встановлено, що батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_17 та ОСОБА_18, що стверджується архівним витягом запису акта про народження № 49 (а. с. 15).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року в АДРЕСА_5 (а. с. 16).

За даними Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області від 22 березня 2018 року за № 164 ОСОБА_4 до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 року, була зареєстрована та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із невісткою - ОСОБА_3, яка була зареєстрована за вказаною адресою з 27 вересня 1973 року та онуком - ОСОБА_19. Заповіт від імені ОСОБА_4 виконкомом сільської ради не посвідчувався (а. с. 17).

Із довідки, виданої відділом Держгеокадастру у Білопільському районі Сумської області вбачається від 27 вересня 2017 року за № 471/162-17, що ОСОБА_4 одержувала державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_3 від 19 березня 2004 року на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 11 березня 2004 року № 118 площею 4,20 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області (а. с. 18).

Відповідно до висновку КФ «БІТЕК» станом на 19 листопада 2018 року оціночна вартість об'єкту - земельної ділянки площею 4,2012 га, розташованої на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області складає - 173 550 грн. (а. с. 19).

На підставі рішення Білопільського районного суду Сумської області від 16 червня 2011 року, яке набрало законної сили 29 червня 2011 року спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, а саме земельну частку (пай) розміром 4,42 га на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області, визнано відумерлою та передано її територіальній громаді Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області (а. с. 42).

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18 лютого 2016 року вбачається, що територіальна громада Куянівської сільської ради виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 4,2012 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 43-45).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04 жовтня 2018 року вбачається, що власником земельної ділянки площею 4,2012 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є Куянівська сільська рада на підставі рішення Білопільського районного суду від 16 червня 2011 року, Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а. с. 47-18).

У зв'язку із захистом свого права, ОСОБА_1 09 липня 2018 року звернувся із письмовою заявою до Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області про повернення земельної ділянки площею 4,20 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку визнано відумерлою (а. с. 28-30).

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 29 серпня 2018 року рішення Білопільського районного суду Сумської області від 16 червня 2011 року про визнання спадщини відумерлої, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 на земельну частку (пай), розміром 4,42 га на території Куянівської сільської ради, скасовано (а. с. 38-39).

В подальшому на підставі ухвали Апеляційного суду від 29 серпня 2018 року скасовано право власності Куянівської сільської ради на земельну ділянку площею 4,2012 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 жовтня 2018 року (а. с. 40).

У роз'ясненнях, наданих у п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з п. 24 зазначеної вище Постанови Пленуму ВСУ при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Із Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру Білопільської районної державної нотаріальної контори вбачається, що за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі після ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, спадкова справа не заведена, за вказаними параметрами запиту відсутня будь-яка інформація. Після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_3 заведена спадкова справа № 15/2017 та видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщина, на яку видано свідоцтво складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,2012 га, що знаходиться на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8 (а. с. 63-64, 13).

Згідно ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 травня 2018 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю його матері ОСОБА_3 зі спадкодавцем ОСОБА_4 з листопада 1963 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 року, залишено без розгляду. Одночасно заявнику роз'яснено, що він має право подати позов на загальних підставах (а. с. 27).

Допитані у підготовчому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_3 однією сім'єю разом із її свекрухою ОСОБА_4 в одному домоволодінні в АДРЕСА_5 з листопада 1963 року по день смерті баби - ІНФОРМАЦІЯ_5 року, тобто понад п'ять років до часу відкриття спадщини.

Підстав сумніватись у показах вищевказаних свідків у суду немає, так як вони не суперечать один одному і підтверджуються дослідженими судом письмовими матеріалами справи в їх сукупності.

Тобто, сім'ю, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 3 СК України складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

При таких обставинах, та враховуючи неможливість в інший спосіб встановити факт проживання однією сім'єю, а встановлення даного факту необхідне позивачу для виникнення майнових прав та в подальшому отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, суд вважає доведеним факт проживання однією сім'єю, понад п'ять років ОСОБА_3 разом із її свекрухою ОСОБА_4 в одному домоволодінні в АДРЕСА_5 з листопада 1963 року по день смерті баби - ІНФОРМАЦІЯ_5 року, тобто до часу відкриття спадщини.

Зокрема, п. 5. 2 Інструкції «Про порядок складання, видачі реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», передбачено, що видача дубліката втраченого Державного акту на право власності на земельну ділянку передбачена лише його власнику.

Позивач, як спадкоємець першої черги після смерті матері ОСОБА_3, яка фактично вступила в управління спадковим майном після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_4, позбавлений можливості отримати у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом і вільно розпоряджатися спадковим майном у зв'язку з тим, що зазначений державний акт на право власності на землю був втрачений з невідомих причин.

При цьому видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцю.

Зі змісту оголошення в газеті «Білопільщина» від 07 жовтня 2017 року вбачається, що загублений державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданий на ім'я ОСОБА_4, вважати недійсним (а. с. 20-21).

На підставі вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку і вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, право власності на земельну ділянку площею 4,2012 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_4 згідно державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_3, який виданий на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 11 березня 2004 року за № 118.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 316, 328, 373, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1225, 1261, 1264, 1268 ЦК України, ст.ст. 81, 125 ЗК України, ст. 3 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-78, 81-82, 200, 206, 247, 259, 265, 273, 354-355 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_3) до Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області (код ЄДРПОУ: 04390038, місце знаходження: с. Куянівка, вул. Кайдаша, буд. 2 Білопільський район Сумська область), третя особа: Білопільська районна державна нотаріальна контора (місце знаходження: 41800, м. Білопілля, вул. Торгова площа, буд. 27 Сумської області, код ЄДРПОУ: 2900251) про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, право власності на земельну ділянку площею 4,2012 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_4 згідно державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_3, який виданий на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 11 березня 2004 року за № 118.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено і підписано 28 грудня 2018 року.

Суддя :