Постанова № 7902202, 06.05.2009, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2009 р. Справа № 2а-673/09/1870

Сумський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

при секретарі - Семенюті В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовною заявою відкритого акціонерного товариства «Роменська ПМК-23»до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Роменська ПМК-23»свої вимоги мотивує тим, що з 30 жовтня по 12 листопада 2008року Роменською міжрайонною державною податковою інспекцією Сумської області проводилася планова виїзна перевірка ВАТ «Роменська ПМК-23»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005року по 30.06.2008року. На підставі акту перевірки 03.12.2008року було сформовано податкове повідомлення - рішення за № 0000862301/0 за платежем : податок на прибуток /доходи/ приватних підприємств в сумі 29802,30 грн., із них 20018 грн. за основним платежем та 9784,30грн. за штрафними санкціями. Не погоджуючись з висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги відповідачем було винесено рішення, яким було частково скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000862301/0 за платежем : податок на прибуток /доходи/ приватних підприємств в сумі 473,0 грн. із них 225 грн. за основним платежем та 248грн. за штрафними санкціями, в іншій частині зазначене податкове рішення залишене без зміни. Позивач не згоден із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням з тих підстав, що підчас перевірки із складу валових витрат були незаконно виключені витрати понесені підприємством що відображені в рядку 04.11 Декларації про прибуток підприємств в сумі 79171 грн. В тому числі були виключені витрати платника податків з придбання авто послуг від приватного підприємця ОСОБА_2 в сумі 34180 грн. Під час перевірки відповідачу було надано договір на перевезення вантажу від 01.07.2007 року, акти виконаних робіт, товарно - транспортні накладні та платіжне доручення. Але у первинних документах (товарно-транспортних накладних) були заповнені не всі передбачені бланком реквізити. Тому договір на перевезення вантажу від 01.07.2007 року, на думку відповідача, був вчинений без наміру створити правові наслідки, та визнаний в порядку ч.2 ст. 215, ст. 203 ЦК України недійсним, (фіктивним), оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства. Такі висновки Роменської МДПІ суперечать вимогам ст.ст.5, 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у відповідності з якими цілком правомірними є підтвердження валових витрат у платника податків за перевірений період наданими первинними документами бухгалтерського обліку (товарно- транспортними накладними, актом виконаних робіт, рахунками, платіжними дорученнями) і, відповідно, правомірне віднесення витрат до складу валових витрат по оплаті транспортних послуг в сумі 34180грн. Із складу валових витрат були також виключені витрати ВАТ «Роменська ПМК-23»в сумі 43891грн. понесені на виконання договору підряду реконструкції нежитлового приміщення з прибудовою під відділення «ВіЕйБі банку»укладеного з ВАТ «ВіЕйБі Банк»№ 27/4 від 15.01.2007року на виконання якого відповідно до статті 838 ЦК України (Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник) було укладено договір №7 від 01.08.2007року з фізичною особою підприємцем Єграшиним Борисом Євгенійовичем в сумі 27035грн., та договір №5 від 07.08.2007року з фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 в сумі 16856грн. Підставою виключення вказаної суми із складу валових витрат стало те, що контрагенти з якими було укладено договори на виконання ремонтних робіт не мають ліцензії на будівельні роботи. А тому посадовими особами відповідача визнано вказані договори недійсними. Такі дії відповідача суперечать вимогам ч.1 ст.227 ЦК України, згідно якої правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним, однак суб'єкти владних повноважень, зокрема податкові органи, не можуть бути позивачами у спорі про визнання такого договору недійсним. Не відповідають дії відповідача і вимогам ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", якою встановлено вичерпний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, зокрема, будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництв, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж) (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про основи містобудування" від 08.02.2001 р.). Контрагенти, з якими позивачем було укладено договори, виконували ремонтні роботи для проведення яких ліцензії законом не вимагається.

Відповідач Роменська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області проти позову заперечує, обґрунтовуючи свою позицію тим, що під час проведення планової виїзної перевірки позивача встановлено ряд порушень діючого податкового законодавства. Так, підприємством безпідставно віднесено до валових витрат виробництва вартість з надання транспортних послуг загальною вартістю 34180 грн. приватним підприємцем ОСОБА_2 наданих на підставі договору б\н від 01.07.2007року. Хоча, на підтвердження правомірності віднесення до валових витрат виробництва витрати з надання транспортних послуг загальною вартістю 34180 грн. приватним підприємцем ОСОБА_2, позивачем надано договір від 01.07.2007 року б\н , рахунки на надані автопослуги, акти виконаних робіт, але в актах виконаних робіт відсутня інформація стосовно кількості маршрутів перевезення бетону та щебня, не зазначено даних щодо кілометражу, відсутні калькуляції на перевезення. Крім того, підприємством надано для підтвердження факту виконання вказаних послуг товарно-транспортні накладні форми 1-Т, які виписані замовником- ВАТ «Роменська ПМК-23», але у вказаних накладних відсутні відомості які б підтверджували факт виконання автопослуг, а саме, у рядку «прийняв водій-експедитор»відсутні відомості про водія -П.І.П., його підпис; у рядку «відпуск дозволив»-відсутній підпис та посада відповідальної особи за відвантаження; у рядку «маса брутто,т»- не зазначено кількість вантажу, посаду, П.І.П, підпис відповідальної особи; у рядку «здав водій-експедитор»- не зазначено П.І.П та підпис водія; у рядку «прийняв»-не зазначено П.І.П. та посада відповідальної особи її підпис; у розділі «розрахунки вартості»і «таксування»не розраховано вартості транспортних послуг та відсутній підпис виконавця послуг.

Відповідно до правил перевезення грузів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Мінтранса України від 14.10.1997 року №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортна накладна (ТТН)-документ, призначений для списання ТМЦ, обліку їх переміщення, оприбуткування , складського, оперативного і бухгалтерського обліку та є основним документом за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Тому ТТН належить до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб»єктів господарювання, незалежно від форм власності, є обов»язковим.

Отже, відсутність в актах виконаних робіт інформації стосовно кількості маршрутів перевезення бетону та щебня, даних щодо кілометражу, калькуляції на перевезення, а також вищезазначених реквізитів в ТТН вказує на відсутність факту здійснення таких транспортних послуг, тобто на відсутність здійснення такої господарської операції, а тому угода від 01.07.2007 року в порушення ч.5 ст.203 ЦК України не була спрямована на реальне настання наслідків, що обумовлені нею, а тому у відповідності до ч.2 ст.215 ЦК України є недійсним правочином.

Таким чином, на думку відповідача, правомірно зі складу валових витрат було виключено вартість автопослуг від приватного підприємця ОСОБА_2 в сумі 34180 грн.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат 43891грн вартості виконаних робіт по договору підряду реконструкції нежитлового приміщення з прибудовою під відділення «ВіЕйБі банк »№27\4 від 15.01.2007року, на виконання якого позивачем (генпідрядником ) укладено 01.08.2007року договір №7 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (субпідрядником) та 07.08.2007року укладено договір №5 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (субпідрядником), то Роменська МДШ зазначає, що за умовами договорів фізичні особи-підприємці зобов»язані були проводити будівельні та ремонтні роботи, на виконання яких вказані особи не мали ліцензії. Необхідність мати ліцензію передбачена п.30 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів діяльності", ст.27 Закону України ""Про архітектурну діяльність". Тому у відповідності до вимог ст.215 ЦК України вказані правочини є недійсними. Отже позивачем безпідставно було віднесено до складу валових витрат суму 43891грн.

В судовому засіданні представник позивача Магденко Ю.А. позов підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача Васильченко Н.В. позовних вимог не визнала з вищевикладених підстав.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

В судовому засіданні було встановлено, що з 30 жовтня по 12 листопада 2008року Роменською міжрайонною державною податковою інспекцією Сумської області проводилася планова виїзна перевірка ВАТ «Роменська ПМК-23»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005року по 30.06.2008року. На підставі акту перевірки 03.12.2008року було сформовано податкове повідомлення - рішення за № 0000862301/0 за платежем : податок на прибуток /доходи/ приватних підприємств в сумі 29802,30грн., з яких 20018грн. за основним платежем та 9784,30грн. за штрафними санкціями. Не погоджуючись з висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги відповідачем було винесено рішення, яким було частково скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000862301/0 за платежем - податок на прибуток /доходи/ приватних підприємств в сумі 473,0грн., з яких 225грн. за основним платежем та 248грн. за штрафними санкціями, в іншій частині зазначене податкове рішення залишене без зміни.

Згідно акту перевірки від 24.11.2008 року №794\2301\01351368, на думку Роменської МДШ, позивачем безпідставно віднесено до валових витрат виробництва вартість з надання транспортних послуг загальною вартістю 34180 грн. приватним підприємцем ОСОБА_2 наданих на підставі договору б\н від 01.07.2007 року. Під час перевірки на підтвердження правомірності віднесення до валових витрат виробництва витрати з надання транспортних послуг загальною вартістю 34180 грн. приватним підприємцем ОСОБА_2, позивачем надано договір від 01.07.2007 року б\н , рахунки на надані автопослуги, акти виконаних робіт, але в актах виконаних робіт відсутня інформація стосовно кількості маршрутів перевезення бетону та щебня, не зазначено даних щодо кілометражу, відсутні калькуляції на перевезення. Також підприємством надано для підтвердження факту виконання вказаних послуг товарно-транспортні накладні форми 1-Т, які виписані замовником- ВАТ «Роменська ПМК-23», але у вказаних накладних відсутні відомості які б підтверджували факт виконання автопослуг, а саме, у рядку «прийняв водій-експедитор»відсутні відомості про водія -П.І.П., його підпис; у рядку «відпуск дозволив»-відсутній підпис та посада відповідальної особи за відвантаження; у рядку «маса брутто,т»- не зазначено кількість вантажу, посаду, П.І.П, підпис відповідальної особи; у рядку «здав водій-експедитор»- не зазначено П.І.П та підпис водія; у рядку «прийняв»-не зазначено П.І.П. та посада відповідальної особи її підпис; у розділі «розрахунки вартості»і «таксування»не розраховано вартості транспортних послуг та відсутній підпис виконавця послуг.

Відповідно до правил перевезення грузів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Мінтранса України від 14.10.1997 року №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортна накладна (ТТН)-докумен, призначений для списання ТМЦ, обліку їх переміщення, оприбуткування , складського, оперативного і бухгалтерського обліку та є основним документом за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Тому ТТН належить до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб»єктів господарювання, незалежно від форм власності, є обов»язковим.

На думку Роменської МДПІ, відсутність в актах виконаних робіт інформації стосовно кількості маршрутів перевезення бетону та щебня, даних щодо кілометражу, калькуляції на перевезення, а також вищезазначених реквізитів в ТТН вказує на відсутність факту здійснення таких транспортних послуг, тобто на відсутність здійснення такої господарської операції, а тому угода від 01.07.2007 року в порушення ч.5 ст.203 ЦК України не була спрямована на реальне настання наслідків, що обумовлені нею, а тому у відповідності до ч.2 ст.215 ЦК України є недійсним правочином.

Суд не погоджується з таким висновком Роменської МДПІ, вважаючи їх не обґрунтованими.

Так, відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно вимог ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьму разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В судовому засіданні відповідачем не було доведено того факту, що договір на перевезення вантажу від 01.07.2007 року, укладений між ВАТ «Роменська ПМК-23»та приватним підприємцем ОСОБА_2, був вчинений без наміру створити правові наслідки, є недійсним та не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв»язку з чим із складу валових витрат було виключено вартість автопослуг від приватного підприємця ОСОБА_2 в сумі 34180грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до валових витрат виплати винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Отже Закон передбачає, що валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що валові витрати позивача в розмірі 34180грн. підтверджені рахунками за транспортні послуги, платіжними дорученнями про перерахування коштів за транспортні послуги, актами здачі-приймання виконаних робіт по перевезенню, товарно-транспортними накладними.

Відсутність в актах виконаних робіт інформації стосовно кількості маршрутів перевезення бетону та щебня, даних щодо кілометражу, калькуляції на перевезення, а також вищезазначених реквізитів в ТТН ніяким чином не може вказувати на на відсутність факту здійснення таких транспортних послуг і на відсутність здійснення такої господарської операції.

Таким чином, віднесення суми 34180грн. по оплаті транспортних послуг до валових витрат є правомірним.

Роменською МДШ із складу валових витрат були також виключені витрати ВАТ «Роменська ПМК-23»в сумі 43891грн. понесені на виконання договору підряду реконструкції нежитлового приміщення з прибудовою під відділення «ВіЕйБі банку»укладеного з ВАТ «ВіЕйБі Банк»№ 27/4 від 15.01.2007року на виконання було укладено договір №7 від 01.08.2007року з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 в сумі 27035грн., та договір №5 від 07.08.2007року з фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 в сумі 16856грн. Підставою виключення вказаної суми із складу валових витрат стало те, що контрагенти з якими було укладено договори на виконання ремонтних робіт не мають ліцензії на будівельні роботи. А тому посадовими особами відповідача визнано вказані договори недійсними.

Такі дії Роменської МДПІ суперечать вимогам ч.І ст.227 ЦК України, згідно якої правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів визнання судом недійсними договорів №7 від 01.08.2007року з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 в сумі 27035грн., та №5 від 07.08.2007року з фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 в сумі 16856грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Господарський кодекс України та Цивільний кодекс України містять ряд правових норм, які передбачають можливість та підстави визнання правочинів недійсними.

Вказані кодекси не передбачають звернення органу державної податкової служби до суду про визнання угод недійсними.

Згідно п.П ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Тобто органам державної податкової служби надано право на звернення до судів з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання недійсними лише таких угод, наслідками визнання недійсними яких є стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Правочином відповідно до ст.202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Щоб правочин мав юридичну силу, він повинен відповідати вимогам закону, тобто відповідати умовам про форму, зміст, сторони та про відповідність волевиявленню сторін.

Перелік підстав для визнання правочинів недійсними і правових наслідків такого визнання надається в параграфі 2 глави 16 ЦК України.

Із змісту ст. 207 ГК України випливає, що для застосування вимог цієї статті при розгляді судом позову про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, повинні бути певні обставини, які свідчать про те, що сторони, укладаючи угоду, завідомо діяли з прямим умислом, спрямованим на досягнення такої мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства. Одним з критеріїв умислу юридичної особи є створення суб'єктом господарювання штучних умов для уникнення від відповідальності за несплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету та несплата їх.

З матеріалів справи вбачається, що за договорами №7 від 01.08.2007року з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та №5 від 07.08.2007року з фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 ТОВ «Роменська ПМК-23»складало та подавало податкову звітність і сплачувало податки і збори на користь бюджету, повнота та правильність нарахування яких підтверджується і матеріалами позапланової перевірки.

Фізичні особи-підприємці ОСОБА_3 і ОСОБА_1 зареєстровані платниками єдиного податку.

Отже, обома сторонами договорів були належним чином нараховані всі передбачені законодавством податки і збори, жодна із сторін не ухилялася від їх сплати.

Роменською МДПІ не оспорюється реальність виконання робіт фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3 і ОСОБА_1

Тому сам по собі факт відсутності ліцензії не свідчить про недійсність правочину.

Враховуючи вищевикладене, цілком правомірними є підтвердження валових витрат на виконання договору підряду проведення реконструкції приміщення, у платника податків за перевірений період та віднесення витрат до складу валових коштів в сумі 43891грн.

Таким чином податкове повідомлення-рішення Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області № 0000862301/0 від 3 грудня 2008року, яким визначено відкритому акціонерному товариству «Роменська ПМК-23»суму податкового зобов»язання по податку на прибуток за основним платежем в розмірі 20018грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9784,3грн. необхідно визнати недійсним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області № 0000862301/0 від 3 грудня 2008року, яким визначено відкритому акціонерному товариству «Роменська ПМК-23»суму податкового зобов»язання по податку на прибуток за основним платежем в розмірі 20018грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9784,3грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя /підпис/ С.О. Бондар

З оригіналом згідно

Суддя С.О. Бондар