Ухвала суду № 79021084, 02.01.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/21570/18

Провадження № 1-кс/520/126/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.01.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ОСОБА_1, яке погоджено прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_2 про арешт майна в рамках кримінального провадження кримінальному провадженні № 1201716048000498 від 11.02.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, 10.02.2017 до Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_3 про те, що юрист банку АКБ «Порто-Франко» в особі ОСОБА_4 під приводом наявних у ОСОБА_3 боргових зобов’язань перед АКБ «Порто-Франко» шахрайським шляхом намагається заволодіти належним їй майном у вигляді земельної ділянки та житлового будинку, які розташовані по вулиці Сумській, 39 в місті Одесі.

За вказаним фактом слідчим відділом Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області в порядку ст. 214 КПК України 12.07.2017 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160480000498 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 190 КК України.

04.07.2008 між АКБ «Порто-Франко» в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 1163/1-08 від 04.06.2008 відповідно до якого АКБ «Порто-Франко» надало останній у кредит грошові кошти у розмірі 70 000, 00 доларів США з терміном виплати до 02.07.2010, які ОСОБА_3 щомісячно з 1 по 10 число зобов’язана погашати у розмірі 1 351, 00 доларів США.

В якості забезпечення виконання взятих на себе зобов’язань, 04.07.2008 між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір предметом якого виступала земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по вулиці Сумській, 39 в місті Одесі.

В ході досудового розслідування було допитано в якості потерпілої ОСОБА_3 зі свідчень якої вбачається, що у серпні 2014 року остання звернулась до АКБ «Порто-Франко» з метою оплатити щомісячний кредитний платіж в чому їй було відмовлено, оскільки співробітники вказаного банку їй повідомили, що він знаходиться у процесі ліквідації, а тому всі його рахунки тимчасово заморожені і вони не мають можливості проводити будь-які транзакції, у зв’язку з чим їй повідомили що у найкоротший термін останні зателефонують їй та вкажуть нові реквізити куди перераховувати їй кредитну заборгованість.

У подальшому після сплину приблизно півроку ОСОБА_3 зателефонували співробітники АКБ «Порто-Франко» та повідомили останній, що у неї є можливість протягом наступних трьох днів виплатити наявну у неї перед АКБ «Порто-Франко» заборгованість у розмірі 734 485 гривень, на що остання повідомила, що обов’язково виконає свої боргові обов’язки, однак поступовими внесками.

Після сплину певного проміжку часу ОСОБА_3 дізналась, що співробітниками АКБ «Порто-Франко» до Київського районного суду м. Одеси було подано позов щодо стягнення на їх користь з ОСОБА_3 заборгованості по вищевказаному кредитному договору.

Вказаний позов було задоволено в повному обсязі та в рамках цивільного судочинства було встановлено, що наявний на вищевказаній земельній ділянці житловий будинок було приєднано до земельної ділянки та узагальнено як предмет іпотеки.

В процесі цивільного судочинства ОСОБА_3 з метою встановлення остаточної суми наявної у неї між АКБ «Порто-Франко» було замовлено кредитну експертизу з висновку про проведення якого вбачається, що станом на 26.03.2015 сума заборгованості ОСОБА_3 перед АКБ «Порто-Франко» становить 176 054, 57 гривень.

Однак, співробітники АКБ «Порто-Франко» достовірно усвідомлюючи, що остаточне рішення по взаємовідносинам, які склалися між ними можливо буде вирішити після отримання вищевказаного висновку кредитної експертизи,без відома ОСОБА_6, 03.12.2016 уклали з ТОВ «Ін-Фактор» в особі ОСОБА_7 договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, в тому числі щодо договору укладеного між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3

У цей же день, між ТОВ «Ін-Фактор» в особі ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, в тому числі щодо договору укладеного між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3

Так, відповідно до умов укладеного між АКБ «Порто-Франко» кредитного та іпотечного договору, не передбачено обставин щодо заміни кредитора, що є обов’язковою вимогою ст.512 Цивільного Кодексу України, при цьому встановлено, що випадку зміни таки первинного кредитора, боржник повинен належним чином бути сповіщеним про це, оскільки у разі відсутності письмово сповіщення його зобов’язання перед первинним кредитором є такими, що виконані в повному обсязі.

Крім того відповідно до вимог Цивільного Кодексу України встановлено, що стороною – кредитором у договорі може бути як юридична особа (фінансова установа) так і фізична особа – підприємець, яка відповідно до вимог діючого законодавства має право здійснювати фінансові операції .

В ході досудового розслідування не було встановлено, що ОСОБА_4 є саме тією особою, яка є особою підприємцем та наділена правом вступати у договірні відносини з юридичними особами – (фінансовими установами).

06.03.2017 між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 було укладеного договір про відступлення права вимоги по кредитному договору укладеному між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3, при цьому матеріалами досудового розслідування не встановлено, що ОСОБА_8 є суб’єктом підприємницької діяльності, тобто не є особою, яка може бути стороною у відносинах, що стосуються відступлення права вимоги від юридичної особи (фінансової установи) до його боржників.

Так, в ході досудового розслідування від потерпілої ОСОБА_3 надійшло клопотання в якому остання просить накласти арешт на об’єкти нерухомості у вигляді будинку та земельної ділянки, які розташовані по вулиці Сумській, 39 в місті Одесі, з метою недопущення незаконного переходу до третіх осіб права власності на вказані об’єкти нерухомості до остаточного вирішення між нею та АКБ «Порто-Франко» боргових відносин, які ОСОБА_3 маючи вже висновок кредитної експертизи у найкоротший термін має на меті виконати про що достовірно відомо теперішньому кредитору в особі ОСОБА_8, який 16.08.2017 зі слів ОСОБА_3 перебуваючи у попередній змові з ОСОБА_9 та переслідуючи корисливу мету направлену на шахрайське заволодіння належного їй майна, звернувся до останнього, який станом на 16.08.2017 займаючи посаду державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області», всупереч наявної ще 04.07.2008 заборони на нерухоме майно у вигляді іпотечного договору, укладеного між ОСОБА_3 та АКБ «Порто-Франко», на підставі повідомлення – розписки за № 315, виданої 25.07.2017 «Одеса спецзв’язок повідомлення – вимога» здійснив реєстрацію права власності відносно нього за ОСОБА_8

Так, в ході досудового розслідування не встановлено документального підтвердження факту отримання ОСОБА_3 повідомлення про намір ОСОБА_8 розпорядитись заставним майном, при цьому усвідомлюючи, що остання має намір та можливість виплатити заборгованість по укладеному між нею та АКБ «Порто-Франко» заборгованість, що нею буде в обов’язковому порядку здійснено при наявності у неї призначеної в рамках цивільного судочинства кредитної експертизи, висновок якої надійшов лише 19.08.2017, необхідність у проведенні якої була зумовлено у зв’язку із постійною з боку кредиторів суми заборгованості, умисно позбавив ОСОБА_3 права виплатити установлено незалежним експертним закладом суми грошових коштів у розмірі 176 054, 57 гривень, умисно розпорядились належною останній земельною ділянкою, яка розташована по вулиці Сумській, 39 в місті Одесі, вартість якої набагато перевищує наявний у ОСОБА_3 перед АКБ «Порто-Франко» борг.

Крім того та на теперішній час, ОСОБА_8 та інші невстановлені особи, надаючи до суду завідомо недостовірні відомості щодо проведення останньою будівельних робіт з будівництва вказаного будинку, всупереч наявного у ОСОБА_3 технічного паспорту на вказаний житловий будинок від 12.02.2009 року, здійснюють незаконні дії направлені на позбавлення ОСОБА_3 право власності на зазначений житловий будинок, який остання у встановлений законом термін до теперішнього часу за собою не зареєструвала.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням про накладення арешту на майно, обґрунтовуючи його тим, що наявні підстави вважати, що право власності на земельну ділянку, яка розташована по вулиці Сумській, 39 в місті Одесі перейшло від ОСОБА_3 до ОСОБА_8 всупереч вимог діючого законодавства, що у свою чергу може призвести до подальшого незаконного його відчуження від нього до третіх осіб, що так само може відбутись із наявним на ній житловим будинком, який на підставі недостовірних відомостей наданих АКБ «Порто-Франко» до суду, був включений до загального предмету іпотеки та у подальшому створить негативні наслідки для ОСОБА_3 після виплати нею у найкоротший термін заборгованості, перед реальним кредитором, яка на теперішній час становить 176 054, 57 гривень, особа якого буде встановлена в ході досудового розслідування та з метою забезпечення його збереження, виключення можливості перепродажу або іншого відчуження, що в подальшому може унеможливити перехід майнових прав на зазначений об’єкт до законного власника, виникла необхідність у накладені арешту на майно, а саме на земельну ділянку та житловий будинок, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Сумська, 39.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з’явились, разом з цим від слідчого надійшла заява про розгляд клопотання без її участі.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Згідно ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчим суддею встановлено, що подане слідчим за погодженням з прокурором клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України.

Стороною обвинувачення, в порушення вимог ст. 132 КПК України, не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки до матеріалів клопотання не долучено доказів, підтверджуючих обставини можливого вчинення кримінального правопорушення. Крім того, з клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів вбачається наявність ознак цивільно-правових відносин.

Також в клопотанні відсутнє належне обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, а стороною обвинувачення не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, про який йдеться в клопотанні.

На підставі викладеного, враховуючи вищевказані недоліки, а також необґрунтованість клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 132, 170, 171, 173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ОСОБА_1, яке погоджено прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_2 про арешт майна в рамках кримінального провадження кримінальному провадженні № 1201716048000498 від 11.02.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до апеляційного суду Одеської області.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.