Рішення № 79020144, 12.12.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12329/17

Провадження № 2/369/1108/18

РІШЕННЯ

Іменем України

12.12.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді: Дубас Т.В.,

при секретарі Ріпка Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 завернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом мотивуючи його тим, що 25.09.2014 помер ОСОБА_3.

На час смерті ОСОБА_3 залишився лише його племінник по материній лінії ОСОБА_4. Оскільки, ОСОБА_3 був неодружений та не мав дітей, його племінник ОСОБА_4 доглядав за ним та утримував його. Всі витрати, які пов’язані з організацією поховання свого дядька повністю поніс ОСОБА_4

Після смерті ОСОБА_3 була відкрита спадщина, до складу якої входив садибний (індивідуальний) житловий будинок, який знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Ленінградська буд. 63.

16.03.2015 ОСОБА_4, звернувся до Приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини.

Проте, 10.11.2016 ОСОБА_4 помер. На час смерті залишилася лише його донька - ОСОБА_1. Інших спадкоємців у ОСОБА_4 немає.

Після смерті ОСОБА_4 була відкрита спадщина, зокрема це: 1/2 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Ленінградська буд. 8 та житловий будинок дядька, право власності на який спадкодавець не встиг оформити за життя.

17.02.2017 вона особисто звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини.

18.09.2017 позивач отримала на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом 1/2 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво- Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Ленінградська буд. 8.

24.10.2017 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та відмовила позивачу у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок №63, що знаходиться на вулиці Ленінградській в селі Крюківщина, Києво-Святошинського району Київської області, оскільки відсутні документи, які підтверджують право власності померлого ОСОБА_3 на житловий будинок, право власності на який не було переоформлено померлим спадкодавцем, який прийняв спадщину після свого дядька.

Також в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії зазначено, що «в документах в спадковій справі №3/2015, яка була заведена після померлого 25.09.2014 року гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5, існують певні розбіжності в документах, які встановлюють родинний зв'язок ОСОБА_4 з його дядьком ОСОБА_3. А саме, в свідоцтві про народження ОСОБА_7 (до реєстрації шлюбу - Павленко), яка являється матір’ю ОСОБА_4, та в копії актового запису про народження ОСОБА_7 (до реєстрації шлюбу прізвище - Павленко), зазначена дата її народження 02.02.1939 року, а в копії паспорта ОСОБА_7, що знаходиться в спадковій справі №3/2015, вказана дата народження 22.02.1939 року».

Тому позивач просила визнати за нею право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок №63 по вулиці Ленінградській, село Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області, загальною площею 72,4 кв.м., та житловою площею 55, 5 кв.м.

У судове засідання позивач не з’явилась, згідно заяви представника просила слухати справу у свою відсутність, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 сільська рада Києво-Святошинського району Київської області у судове засідання не з’явилася. Про час, день та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Згідно заяви просила слухати справу у свою відсутність.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

При розгляді справи судом встановлено, що 25.09.2014 помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №54 від 30.09.2014.

На час смерті ОСОБА_3 залишився лише його племінник по материній лінії ОСОБА_4. Оскільки, ОСОБА_3 був неодружений та не мав дітей, його племінник ОСОБА_4 доглядав за ним та утримував його. Всі витрати, які пов’язані з організацією поховання свого дядька повністю поніс ОСОБА_4. що підтверджується договором-замовлення про надання ритуальних послуг №422 від 30.09.2014.

Після смерті ОСОБА_3 була відкрита спадщина, до складу якої входив садибний (індивідуальний) житловий будинок, який знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Ленінградська буд. 63 та був збудований ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 14.10.1969 року №313/28 та виписки з протоколу №10 засідання виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради депутатів трудящих від 30.05.1968.

16.03.2015 ОСОБА_4 звернувся до Приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини.

Проте, 10.11.2016 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Києво- Святошинського району Київської області №55 від 10.11.2016.

На час смерті ОСОБА_4 залишилася його донька - ОСОБА_1.

Після смерті ОСОБА_4 була відкрита спадщина, до складу якої увійшло, зокрема: 1/2 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Ленінградська буд. 8 та житловий будинок дядька, право власності на який ОСОБА_4 не встиг оформити за життя.

17.02.2017 позивач звернулася до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини.

18.09.2017 позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом 1/2 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво- Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Ленінградська буд. 8.

24.10.2017 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та відмовила позивачу у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок №63, що знаходиться на вулиці Ленінградській в селі Крюківщина, Києво-Святошинського району Київської області, оскільки відсутні документи, які підтверджують право власності померлого ОСОБА_3 на житловий будинок, право власності на який не було переоформлено померлим ОСОБА_4, який прийняв спадщину після свого дядька.

Факт належності житлового будинку ОСОБА_3, підтверджується технічним паспортом від 07.04.1988, інвентаризаційний номер 679, виданим Київським міжміським бюро технічної інвентаризації, відповідно до якого, єдиним власником житлового будинку, збудованого в 1969 році, є ОСОБА_3.

У матеріалах справи міститься інвентаризаційна справа №679, надана Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», власником будинку зазначений ОСОБА_3.

Відповідно до п. 3.1 ОСОБА_8 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Житловий будинок був збудований в 1969 році, а тому за нормою ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу Української PCP в редакції від 17.07.1963 року, що діяла станом на час будівництва житлового будинку - 1969 рік, громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною йог (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).

Рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 14.10.1969 №313/28 та випискою з протоколу №10 засідання виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради депутатів трудящих від 30.05.1968 року ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво житлового будинку і затверджено будівництво за типовим проектом №346-3.

Відповідно до п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 року, не належать до самочинного будівництва: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 24.03.2015 року, інвентаризаційна справа № 679, житловий будинок загальною площею 72,4 кв.м був побудований в 1969 році, а тому не є об’єктом самочинного будівництва та не підлягає введенню в експлуатацію, а його відповідність будівельним правилам та нормам підтверджується технічним паспортом.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до абз. З ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-ІУ речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Проте, після набрання чинності ЦК України та ЗУ про державну реєстрацію ОСОБА_3 не зареєстрував своє право власності на житловий будинок, що також підтверджується інформаційною довідкою № 260 від 02.04.2015 року виданою КП «БТІ КСРРКО», що міститься в матеріалах інвентаризаційної справи №679, в якій зазначено, що право власності на відповідний житловий будинок в Бюро технічної інвентаризації не зареєстровано.

В постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії №217/02-31 від 24.10.2017 зазначено, що «в документах в спадковій справі №3/2015, яка була заведена після померлого 25.09.2014 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5, існують певні розбіжності в документах, які встановлюють родинний зв'язок ОСОБА_4 з його дядьком ОСОБА_3. А саме, в свідоцтві про народження ОСОБА_7 (до реєстрації шлюбу - Павленко), яка являється матір’ю ОСОБА_4, та в копії актового запису про народження ОСОБА_7 (до реєстрації шлюбу прізвище - Павленко), зазначена дата її народження 02.02.1939 року, а в копії паспорта ОСОБА_7, що знаходиться в спадковій справі №3/2015, вказана дата народження 22.02.1939 року».

Як вбачається з копії паспорта, паспорт серії СМ № 037920 був виданий ОСОБА_7 Вишнівським МВМ ГУ МВС України в Київській області 29.12.1998.

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_7 (до реєстрації шлюбу - Павленко) серія ЯС №490678 датою її народження є 02.02.1939.

У відповіді на запит щодо надання інформації про дату народження відносно ОСОБА_7 Києво-Святошинський районний відділ Державної міграційної служби України у Київській області повідомляє, що згідно обліків Києво-Святошинського РВ УДМС України в Київській області, ОСОБА_7, уродженка с. Крюківщина, Києво-Святошинського району Київської області, дійсно була документована паспортом громадянина України серії IV -БК 534205 виданий Києво- Святошинським РВ УДМС України в Київській області 07.02.1979 року, дата народження зазначена 02.02.1939 року. Також Києво-Святошинський районний відділ Державної міграційної служби України у Київській області зазначає, що 29.12.1998 року цією ж громадянкою в зв’язку з обміном паспорта зразка 1994 року, на підставі вищезазначеного паспорта видано новий паспорт серії СМ № 037920 з датою народження 22.02.1939.

З даного листа вбачається, що ОСОБА_7 з датою народження 02.02.1939 року в паспорті зразка 1994 року та ОСОБА_7 з датою народження 22.02.1939 року в паспорті виданому у 1998 році, це одна і таж особа.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Стаття 1261 ЦК України визначає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З урахуванням викладеного суд вважає можливим визнати за позивачем право власності на житловий будинок у порядку спадкування.

Керуючись ст. 16, 355, 368, 370, 1216-1218, 1225, 1226, 1268, 1273 ЦК України, ст.ст. 89, 120 ЗК України, ст.ст. 81, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 63 по вулиці Ленінградській, село Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області, загальною площею 72,4 кв.м., та житловою площею 55, 5 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21.12.2018.

Суддя: Дубас Т.В.