Рішення № 79019387, 03.01.2019, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4623/18

РІШЕННЯ

іменем України

"03" січня 2019 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді - Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Багрін І.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 міської ради Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 26.06.2013 року помер її чоловік ОСОБА_3 Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої ввійшли житловий будинок № 31 по вул. Привокзальній (до перейменування – Фрунзе) в м. Вознесенську Миколаївської області, а також земельна ділянка, що була надана для його обслуговування.

Позивач є спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину в передбаченому законом порядку. Частково її оформила. Проте, нотаріус відмовляє їй в оформленні спадкових прав щодо земельної ділянки в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на обумовлене нерухоме майно.

Посилаючись на вказані обставини, а також неможливість вирішення зазначеного питання в досудовому порядку, позивач просила визнати за нею право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Привокзальна, 31 в м. Вознесенську Миколаївської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3

В підготовче судове засідання позивач не з’явилася. Надала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради Миколаївської області в підготовче судове засідання не з’явився. Надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Зокрема судом встановлено, що 26.06.2013 року в м. Миколаєві помер ОСОБА_3

Спадщину після смерті вказаної особи, як спадкоємець за законом першої черги, прийняла його дружина ОСОБА_1, частково її оформила: 14.09.2018 року державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області на її ім'я було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок № 31 по вул. Привокзальній в м. Вознесенську Миколаївської області.

Інших осіб, які прийняли спадщину в передбаченому законом порядку, або претендують на неї, не встановлено.

Проте нотаріусом було відмовлено позивачу в видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, що надана для обслуговування житлового будинку, в зв'язку з відсутністю належних документів, що підтверджували право власності спадкодавця на спірну земельну ділянку.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2000 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу Миколаївської області було посвідчено договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав у власність житловий будинок № 31 по вул. Привокзальній (до перейменування – Фрунзе) в м. Вознесенську Миколаївської області.

Спірний житловий будинок розташований на земельній ділянці, площею 0,0453 га, призначеній для його обслуговування. Положень про перехід права власності на неї договір довічного утримання не передбачав.

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_4 (попередній власник будинку), відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, виданого 05.05.1993 року виконкомом ОСОБА_2 міської ради Миколаївської області на підставі рішення за № 124 від 20.04.1993 року.

Відповідно до ст. 30 ЗК України 1990 року(чинного на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Аналогічні роз'яснення надав й Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (п. 18 ґ).

Виходячи з наведеного, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

За таких обставин, до ОСОБА_3 перейшло право власності на спірну земельну ділянку, отже остання ввійшла до складу спадщини.

Згідно положень Цивільного кодексу України,спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1ст. 1220 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом, а в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини - за законом (ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1268-1270 ЦК України для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець прийняв її в шестимісячний строк у порядку, передбаченому законом.

В силу ч.2ст.1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом ( ч.3ст.1225 ЦК України).

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, виходячи з того, що позивач не має іншої можливості захистити своє право на спадщину, зокрема через органи нотаріату, суд вважає, що право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Привокзальна, 31 в м. Вознесенську Миколаївської області.

Керуючись ст.ст.12,13, 76-83, 259, 263-265, 272, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, яка проживає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер 26.06.2013 року в місті Миколаєві, на земельну ділянку площею 0,0454 га, кадастровий номер: 4810200000:06:037:0024, розташовану за адресою: вул. Привокзальна, 31 в м. Вознесенську Миколаївської області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Лузан