Ухвала суду № 79019061, 28.12.2018, Яворівський районний суд Львівської області

Справа №460/165/13- ц

Провадження №6/460/64/18

УХВАЛА

28.12.2018 року м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого -судді Карпин І.М.

з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.,

представника заявника ОСОБА_1

представника боржника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яворові заяву ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим листом від 15.08.2014 у справі №460/165/13ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся в суд з заявою про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим листом від 15.08.2014 у справі №460/165/13ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування заяви зазначає, що 27.05.2014 Яворівським районним судом Львівської області було постановлено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ФІДОБАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 977 592,09 грн. та 1820,00 грн. судових витрат. 15.08.2014 видано виконавчий лист. 28.01.2015 відділом примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Л/о було відкрито виконавче провадження. Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 23.10.2015 було здійснено заміну сторони виконавчого провадження - стягувача - на ТзОВ «Фінанс Транс Груп», у зв'язку з укладенням договору про відступлення права вимоги.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 20.10.2017 було здійснено заміну сторони виконавчого провадження - стягувача - на ТзОВ «Фінансова компанія «Інновація», у зв'язку з укладенням договору про відступлення права вимоги.

02.05.2018 між ТзОВ «Фінансова компанія «Інновація» та боржником ОСОБА_6 було укладено договір про врегулювання заборгованості за Кредитним договором з фізичною особою №014/2332/2/13727 від 16.04.2008, в т.ч. згідно рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27.05.2014 у справі № 460/165/13-ц. Відповідно до умов даного договору було здійснено реструктуризацію заборгованості та встановлення заборгованості за кредитом у розмірі 2 834 022,94 грн. Після укладення даного договору, 21.05.2018 боржником було сплачено в рахунок погашення заборгованості 300 000,00 грн. Тобто загальний розмір заборгованості за кредитним договором з фізичною особою №014/2332/2/13727 від 16.04.2008, в т.ч. згідно рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27.05.2014 у справі № 460/165/13-ц, складав 2 534 022,94 грн. 21.05.2018 між ТзОВ «Фінансова компанія «Інновація» та ТОВ «ОПТИМУМ ФАКТОР» був укладений договір про відступлення права вимоги (факторингу) №277 від 21.05.2018, на підставі якого до ТОВ «ОПТИМУМ ФАКТОР» перейшло право вимоги за Кредитним договором з фізичною особою № 014/2332/2/13727 від 16.04.2008 та усіх додаткових угод до нього (в т.ч. згідно рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27.05.2014 у справі № 460/165/13-ц,). Саме на виконання даного рішення суду і було видано виконавчий лист №460/165/13-ц від 15.08.2014р. та відкрито виконавче провадження №46234188. Після цього, між ним та ТОВ «ОПТИМУМ ФАКТОР» було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №21052018/01 від 21.05.2018, згідно якого він набув в повному обсязі всі права вимоги за Кредитним договором з фізичною особою № 014/2332/2/13727 від 16.04.2008 та усіх додаткових угод до нього (в т.ч. згідно рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27.05.2014 у справі № 460/165/13-ц), які існували на момент укладення договору. Таким чином, відбулася зміна кредитора у зобов'язанні, зокрема він став новим кредитором у правовідносинах з ОСОБА_7, а відповідно і новим стягувачем у виконавчому провадженні. У зв'язку з наведеним, просить заяву задовольнити.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 заяву про заміну сторони виконавчого провадження підтримав в повному обсязі, давши пояснення аналогічні доводам заяви. Просив заяву задовольнити.

Представник боржника ОСОБА_2 в судовому засіданні заяву підтримав та просив таку задовольнити.

Представник відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області в судове засідання не з'явився. Головний державний виконавець Берегових В.С. подав клопотання про розгляд заяви у відсутності представника відділу.

Заслухавши пояснення представників заявника та боржника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява ОСОБА_3 до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Зважаючи на вказані вимоги закону слід вказати про те, що фактором, та відповідно особою до якої може перейти право вимоги, зокрема, за кредитним договором може бути виключно Банк або інша фінансова установа, фізична ж особа відповідно фактором бути не може та таких прав набути не може.

Також, відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Крім цього, згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 515 ЦК України, заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

За ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Крім цього, слід вказати і про те, що договір про відступлення прав вимоги, який передбачає фінансування передання на умовах платності є по суті договором факторингу та назва договору жодним чином не може змінити його суті, яка від такої назви може відрізнятися. Тобто якщо за договором за певну винагороду передається право вимоги грошового боргу, то такий договір є договором факторингу, за яким фактором може бути виключно банк або інша фінансова установа, які вправі здійснювати факторингові операції.

Як вбачається із договору Про відступлення права вимоги (цесії) №21052018/01 від 21.05.2018, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимум Фактор» та фізичною особою ОСОБА_3, право вимоги відповідно до Кредитного договору з фізичною особою № 014/2332/2/13727 від 16.04.2008 та усіх додаткових угод до нього (в т.ч. згідно рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27.05.2014 у справі № 460/165/13-ц), які існували на момент укладення договору за плату передано ОСОБА_3

Тобто між сторонами по суті укладено договір факторингу та за таким договором фактором є фізична особа ОСОБА_3

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно згаданий договір, який такий, що укладений особою як фактором, що не могла такий укладати слід вважати нікчемним, тобто договором, що укладений без дотримання вимог закону, стосовно належності сторони договору.

Також відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Крім цього, відповідно до ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Зважаючи на вказане, а саме недійсність договору відступлення прав вимог, а також відповідно недійсність прав, які за такими мали бути відступлені ОСОБА_3 з моменту його укладення (ст. 236 ЦК України), вказану особу не слід вважати правонаступником стягувача у виконавчому провадженні про стягнення заборгованості за Кредитним договором Кредитним договором з фізичною особою № 014/2332/2/13727 від 16.04.2008 та усіх додаткових угод до нього (в т.ч. згідно рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27.05.2014 у справі № 460/165/13-ц).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про заміну сторони виконавчого провадженняза виконавчим листом від 15.08.2014 у справі №460/165/13ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованості за кредитним договоромслід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 260, 261, 442 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

у задоволенні заяви ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадженняза виконавчим листом від 15.08.2014 у справі №460/165/13ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованості за кредитним договоромвідмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення, у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 02.01.2019.

Суддя І.М.Карпин

З оригіналом згідно. Ухвала набрала законної сили.