Рішення № 79018858, 20.12.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/4236/17

провадження № 2-а/361/31/18

20.12.2018

РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,за участю секретарів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 міської ради Київської області про визнання дій протиправними та скасування рішень суб’єкта владних повноважень, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 міської ради Київської області (далі – ОСОБА_5 м/рада), у якому, враховуючи збільшення та уточнення позовних вимог (а. с. 183-186), просив:

1) – визнати протиправними дії ОСОБА_5 м/ради в частині прийняття нею рішення від 22 червня 2017 року № 600-30-07 “Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою”, зокрема, пунктів 2, 3, 4, 5 і 6, якими йому, ОСОБА_4, повторно було відмовлено у задоволенні його клопотань від 06 січня 2016 року № 9-5-Л-11/у; від 27 травня 2015 року № 9-5-Л-693/у; від 18 травня 2016 року № 9-5-Л-1186; від 10 серпня 2016 року № 9-5-Л-1035/у і № 9-5-Л-1035/1/у; від 27 липня 2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах міста Бровари, у зв’язку тим, що подані ним клопотання не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме: не додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки;

2) – скасувати пункти 2, 3, 4, 5 і 6 рішення ОСОБА_5 м/ради від 22 червня 2017 року № 600-30-07 щодо відмови у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки;

3) – зобов’язати ОСОБА_5 м/раду відшкодувати йому середню вартість земельної ділянки в місті Бровари Київської області в розмірі 1200000 грн. та стягнути з відповідача на його користь грошову суму в розмірі 1200000 грн., що надасть позивачу можливість купити земельну ділянку;

4) – зобов’язати ОСОБА_5 м/раду відшкодувати йому матеріальні збитки в розмірі 1500000 грн. та стягнути цю суму матеріальних збитків на його користь, а також сплатити окремо всі витрати позивача на ліки та обстеження;

5) – зобов’язати ОСОБА_5 м/раду відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 1500000 грн. та стягнути цю суму моральної шкоди з відповідача на його користь;

6) – зобов’язати відповідача ОСОБА_5 м/раду надати суду звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позову зазначав, що він є інвалідом війни ІІ групи безстроково, яку йому встановлено 26 березня 2007 року, з 16 вересня 1983 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності, інвалідність пов’язана з виконанням обов’язків військової служби. Також він є постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 3), відселений із зони безумовного (обов’язкового) та гарантованого відселення у 1990 році, тому він має право на пільги, переваги та компенсації, встановлені законодавством СРСР та Законами України, зокрема, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, Міждержавною угодою про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15 квітня 1994 року, ратифікованою Україною 26 квітня 1996 року.

27 травня 2015 року, 06 січня, 18 травня, 27 липня та 10 серпня 2016 року він звертався до відповідача ОСОБА_5 м/ради з проханням відведення йому земельної ділянки у місті Бровари Київської області для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Рішеннями чергових сесій ОСОБА_5 м/ради йому було відмовлено у відведенні земельної ділянки, у зв’язку з чим він звернувся до суду.

Постановою Броварського міськрайонного суду від 12 січня 2017 року, яке набрало законної сили, його позов було задоволено частково, судом встановлено, що подані ним заяви відповідачем розглядалися не з тих підстав. ОСОБА_5 м/раду судом зобов’язано повторно розглянути його заяви відповідно до підстав його звернень.

22 червня 2017 року на виконання рішення суду відповідач ОСОБА_5 м/рада повторно розглянула зазначені вище його клопотання та повторно рішенням № 600-30-07 (пункти 2, 3, 4, 5 і 6) відмовила йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що до клопотань ним не додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.

З даною підставою відмови у відведенні йому земельної ділянки позивач не згоден, вважає, що повторна відмова не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує його права на отримання земельної ділянки на пільгових умовах та в передбачений законодавством термін протягом року, оскільки закони України, відповідно до яких він звертався до відповідача із клопотаннями, не передбачають подання графічних матеріалів із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, тому вказані вище пункти рішення є протиправними.

Враховуючи повторну відмову у наданні йому як пільговику земельної ділянки, позивач ОСОБА_4 вважає, що належним способом захисту його прав буде стягнення з відповідача ОСОБА_5 м/ради вартості належної йому, передбаченої законодавством земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що дасть йому можливість купити земельну ділянку для індивідуального будівництва.

Крім того, ОСОБА_5 м/рада повинна відшкодувати йому завдану майнову шкоду, що полягає у подорожчанні на даний час будівельних матеріалів і робіт, компенсації витрат на лікування та обстеження через невиліковне захворювання (цукровий діабет), яке виявлено вперше у серпні 2018 року, а також моральну шкоду завдану йому неправомірними діями і рішеннями відповідача, що полягає у приниженні його честі та гідності, не наданні на пільгових умовах земельної ділянки, погіршення стану здоров’я.

Позивач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеному, просив суд задовольнити заявлені ним позовні вимоги повністю. Також додаткового звернув увагу суду на те, що 04 травня 2018 року міський голова міста Бровари ОСОБА_6 подав до суду клопотання про перенесення на два місяці судового засідання у даній справі з метою затвердження проекту землеустрою щодо набуття ним у власність земельної ділянки у місті Бровари Київської області по вулиці Дорошенка, 46. Проте уже 21 червня 2018 року сесія міської ради затвердила інший проект землеустрою щодо вказаної вище земельної ділянки та передала її у власність громадянину ОСОБА_7, який є чоловіком працівника міської ради.

Виходячи з наведеного, у відповідача ОСОБА_5 м/ради залишилися невиконаними зобов’язання щодо затвердження проекту землеустрою та надання йому у власність як пільговику земельної ділянки.

05 вересня 2018 року під час розгляду справи на особистому прийомі міський голова міста Бровари ОСОБА_6 підтвердив той факт, що міська рада не буде заперечувати проти відшкодування йому (позивачу) вартості середньої ціни земельної ділянки у місті Бровари, оскільки міська рада неспроможна надати йому земельну ділянку.

Представник відповідача ОСОБА_8 у судовому засіданні позов не визнала, проти задоволення заявлених позовних вимог заперечувала, вказуючи на те, рішення відповідача ОСОБА_5 м/ради щодо відмови у задоволенні клопотань ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ґрунтуються на вимогах земельного законодавства та є правомірними.

Порядок безоплатної передачі у приватну власність громадянам земельних ділянок із земель комунальної власності регулюється ст. 118 ЗК України. Згідно із ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) подають до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, клопотання, у якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До даного клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Всупереч вимогам ч. 6 ст. 118 ЗК України до жодної із п’яти заяв графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки позивач ОСОБА_4 не додав.

Доводи позивача щодо порушення ОСОБА_5 м/радою норм Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” при розгляді його заяв щодо першочергового надання йому земельної ділянки є безпідставними, оскільки норми зазначених Законів регламентують лише пільги позивача щодо першочергового отримання земельної ділянки, проте порядок набуття громадянами права власності на земельні ділянки регулюється главою 19 ЗК України, зокрема ст. 118 цього Кодексу.

Будь-які правові підстави для стягнення з ОСОБА_5 м/ради на користь ОСОБА_4 середньої вартості неотриманої позивачем земельної ділянки відсутні. Міський голова міста Бровари ОСОБА_6 не уповноважений законом одноособово вирішувати питання земельних відносин, оскільки це виключна компетенція міської ради. Законом не заборонено надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою на одну і ту ж земельну ділянку декільком особам. Жодних доказів завдання оскаржуваним рішенням ОСОБА_5 м/ради від 22 червня 2017 року № 600-30-07, зокрема його пунктами 2, 3, 4, 5 і 6, майнової та моральної шкоди позивачем суду не надано, ці вимоги є безпідставними і недоведеними.

Просила суд у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії Б № 526450, виданим 04 квітня 2007 року; інвалідом ІІІ групи і має право на пільги та переваги, встановлені законодавством СРСР і союзних республік для інвалідів Вітчизняної війни, про що свідчить посвідчення серії ІІ № 471074, видане 28 квітня 1993 року; громадянином, який постійно працював або проживав у зонах безумовного (обов’язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1990 році (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії Б № 010411, виданим 07 квітня 1993 року.

27 травня 2015 року позивач ОСОБА_4 звернувся до відповідача ОСОБА_5 м/ради із заявою, у якій на підставі ст. ст. 12, 40, 791, 81, 116, 118, 121 ЗК України, ст. 25 Закону України “Про землеустрій”, Закону України “Про Державний земельний кадастр”, п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, п. 14 ст. 12, п. 18 ст. 13, п. 15 ст. 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність у місті Бровари земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд як інваліду війни ІІ групи, інваліду прирівняному до інвалідів Великої Вітчизняної війни ІІІ групи та відселеному із зони забруднення від Чорнобильської АЕС категорії 3 (заява вх. № 9-5-Л-693/у від 27.05.2015 р.).

06 січня 2016 року позивач ОСОБА_4 звернувся до відповідача ОСОБА_5 м/ради із заявою про відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва, у якій просив розглянути на сесії ОСОБА_5 м/ради питання щодо відведення йому земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва площею 0,10 га відповідно до п. 2 ст. 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, п. 20 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та п. 2.10 Міждержавної угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15 квітня 1994 року, посилаючись на те, що він має право на пільгове відведення йому земельної ділянки (заява вх. № 9-5-Л-11/у від 06.01.2016 р.).

18 травня 2016 року позивач ОСОБА_4 подав відповідачу ОСОБА_5 м/раді заяву аналогічну за змістом заяві від 06 січня 2016 року (заява: вх. № 9-5-Л-1186 від 18.05.2016 р.).

27 липня 2016 року позивач ОСОБА_4 звернувся до відповідача ОСОБА_5 м/ради із заявою, у якій просив останню виконати свої повноваження та відвести йому земельну ділянку або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, п. 20 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та п. 2.10 Міждержавної угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15 квітня 1994 року (заява без № від 27.07.2016 р.).

10 серпня 2016 року позивач ОСОБА_4 звернувся до відповідача ОСОБА_5 м/ради із заявою про відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва, у якій просив розглянути на сесії ОСОБА_5 м/ради питання щодо відведення йому земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва площею 0,10 га відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, п. 20 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та п. 2.10 Міждержавної угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15 квітня 1994 року (заява вх. № 9-5-Л-1035/у від 10.08.2016 р.).

Того ж дня, 10 серпня 2016 року, позивач ОСОБА_4 подав відповідачу ОСОБА_5 м/раді заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в місті Бровари для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, у якій просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність у місті Бровари земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд як інваліду війни ІІ групи, інваліду прирівняному до інвалідів Великої Вітчизняної війни ІІІ групи та відселеному із зони забруднення від Чорнобильської АЕС категорії 3, посилаючись на вимоги ст. ст. 12, 40, 791, 81, 116, 118, 121 ЗК України, ст. 25 Закону України “Про землеустрій”, Закону України “Про Державний земельний кадастр”, ст. 25, п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, п. 14 ст. 12, п. 18 ст. 13, п. 15 ст. 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Міждержавну угоду про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців, яка набрала чинності для України 27 червня 1996 року, Рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі № 1-6/2010 (заява вх. № 9-5-Л-1035/1/у від 10.08.2016 р.).

У задоволенні цих усіх заяв ОСОБА_4 рішеннями ОСОБА_5 м/ради від 28 січня 2016 року № 108-06-07 (п. 1.5), від 07 червня 2016 року № 218-15-07 (п. 1.82), від 04 серпня 2016 року № 263-17-07 (п. 1.24), від 22 вересня 2016 року № 310-18-07 (п. п. 1.38, 1.39) було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями ОСОБА_5 м/ради позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2017 року, ухваленою в адміністративній справі № 361/1495/16-а за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 м/ради про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, враховуючи внесені у дану постанову зміни постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, вказаний позов ОСОБА_4 було задоволено частково.

Визнано протиправними дій ОСОБА_5 м/ради, пов’язані із прийняттям зазначених рішень щодо відмови у наданні ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах міста Бровари; скасовано рішення ОСОБА_5 м/ради від 28 січня 2016 року № 108-06-07 (п. 1.5), від 07 червня 2016 року № 218-15-07 (п. 1.82), від 04 серпня 2016 року № 263-17-07 (п. 1.24), від 22 вересня 2016 року № 310-18-07 (п. п. 1.38, 1.39) та зобов’язано відповідача ОСОБА_5 м/раду повторно розглянути клопотання позивача ОСОБА_4 щодо відведення земельної ділянки від 27 травня 2015 року, 06 січня, 18 травня, 27 липня та 10 серпня 2016 року в межах викладених у заявах підстав.

В іншій частині у задоволенні позову, зокрема, відшкодуванні матеріальних збитків та моральної шкоди, відмовлено.

22 червня 2017 року відповідач ОСОБА_5 м/рада на виконання постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2017 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року в адміністративній справі № 361/1495/16-а, розглянувши заяви позивача ОСОБА_4 щодо відведення йому земельної ділянки площею 0,10 га в місті Бровари для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд від 27 травня 2015 року№ 9-5-Л-693/у; від 06 січня 2016 року № 9-5-Л-11/у; від 18 травня 2016 року № 9-5-Л-1186; від 10 серпня 2016 року № 9-5-Л-1035/у та № 9-5-Л-1035/1/у; від 27 липня 2016 року, прийняла рішення № 600-30-07, пунктами 2, 3, 4, 5 і 6 якого у задоволенні цих заяв позивача повторно відмовила, у зв’язку з тим, що подані клопотання не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки до клопотань не додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

У липні 2017 року, не погоджуючись з цими рішеннями відповідача ОСОБА_5 м/ради, позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, вважаючи, що відповідно до положень абз. 2 п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, п. 20 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та п. 2.10 Міждержавної угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15 квітня 1994 року він як інвалід війни ІІ групи, інвалід прирівняний до інвалідів Великої Вітчизняної війни ІІІ групи та відселений із зони забруднення від Чорнобильської АЕС категорії 3, не повинен був надавати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, оскільки вказані закони таких вимог не містять.

Однак, такі доводи позивача ОСОБА_4 не ґрунтуються на положеннях вказаних вище законів, виходячи з наступного.

У преамбулі до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

За змістом абз. 2 п. 18 ч. 1 ст. 13 цього Закону органи виконавчої влади, виконавчі комітети місцевих рад зобов’язані подавати допомогу особам з інвалідністю внаслідок війни у будівництві індивідуальних жилих будинків. Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку.

Відповідно до абз. 2 преамбули до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

У ст. 20 цього Закону передбачені компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 1.

Згідно із п. 20 ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: обов’язкове (протягом року після подання заяви) відведення місцевими радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва для тих, хто потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку, а також відведення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва, будівництва індивідуальних гаражів і дач.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до категорії 3 (пункт 3 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, передбачені пунктом 20 статті 20 цього Закону.

За змістом п. 2.10 Додатку № 2 до Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15 квітня 1994 року, яка набрала чинності для України 27 червня 1996 року, інваліди війни – особи, які потребують поліпшення житлових умов у першочерговому порядку забезпечуються житловою площею, їм надаються різного роду сприяння у будівництві індивідуальних житлових будинків, відпускаються місцеві будівельні матеріали на індивідуальне житлове будівництво і капітальний ремонт будинків у першочерговому порядку.

З наведених вище норм Законів видно, що позивач ОСОБА_4 як інвалід війни ІІ групи має право на відведення у першочерговому порядку земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва та як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3 обов’язкове (протягом року після подання заяви) відведення місцевими радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва для тих, хто потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку.

У ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 3 ЗК України визначено, що земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом положень ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Згідно із абз 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Порядок набуття земельної ділянки у власність із земель державної і комунальної власності чітко врегульований ст. 118 ЗК України, дотримання даного порядку є обов’язковим.

Передача земельної ділянки у власність громадянинові із земель державної або комунальної власності, які є вільними, може бути здійсненою після її конкретного визначення. Графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки є складовою частиною заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою виділення земельної ділянки та обов’язковим додатком до клопотання про виділення земельної ділянки.

Судом встановлено, що всупереч вимогам ч. 6 ст. 118 ЗК України позивач ОСОБА_4 до жодної із поданих ним заяв (клопотань) від 27 травня 2015 року, 06 січня, 18 травня, 27 липня та 10 серпня 2016 року не додавав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Даного факту ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував, при цьому посилався на те, що він звернувся до ОСОБА_5 м/ради із заявами про відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва не відповідно до ЗК України, а згідно із Законами України, якими йому надано пільги щодо виділення в першочерговому порядку земельної ділянки.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що прийняте 22 червня 2017 року ОСОБА_5 м/радою рішення № 600-30-07, зокрема його пункти 2, 3, 4, 5 і 6, якими повторно відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_4 від 27 травня 2015 року, 06 січня, 18 травня, 27 липня та 10 серпня 2016 року щодо відведення у місті Бровари Київської області земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у зв’язку з тим, що подані клопотання не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки до клопотань не додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, прийняті відповідачем відповідно до вимог ст. 118 ЗК України, ґрунтуються на вимогах чинного земельного законодавства та є правомірними. Підстав для скасування оскаржуваних позивачем пунктів вказаного рішення судом не вбачається, тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Посилання ОСОБА_4 на те, що дії ОСОБА_5 м/ради є протиправними, оскільки відповідач розглянув його заяви та відмовив у їх задоволенні з посиланнями на ст. 118 ЗК України, змінивши підстави звернення та не застосувавши закони, що на думку позивача мають більшу юридичну силу ніж ЗК України та надають йому пільги на відведення земельної ділянки у власність, є безпідставними.

Закони України, на які посилається позивач ОСОБА_4 як на підставу відведення йому земельної ділянки, є спеціальними законами, що визначають статус, права, гарантії, пільги для певних категорій громадян, у тому числі пільги щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва, ці Закони не встановлюють та не регламентують порядок реалізації даного права, не визначають конкретного порядку передачі земельної ділянки у власність пільговим категоріям осіб.

Єдиний для фізичних і юридичних осіб порядок і процедура отримання у власність земельної ділянки із земель державної та комунальної власності встановлений у ст. 118 ЗК України, якою передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, подають клопотання, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За змістом ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Виходячи з аналізу ст. ст. 5, 21 КАС України вимоги про відшкодування майнової чи моральної шкоди можуть бути задоволенні лише у разі встановлення судом протиправності рішення, дій чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень.

У ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності при вирішенні спору щодо відшкодування шкоди обов’язковому з’ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б однієї з цих складових виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що пункти 2, 3, 4, 5 і 6 рішення ОСОБА_5 м/ради від 22 червня 2017 року № 600-30-07 судом протиправними не визнані, вимоги ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_5 м/ради завданої йому майнової шкоди в розмірі 1500000 грн. і моральної шкоди у тому ж розмірі задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги ОСОБА_4 про зобов’язання ОСОБА_5 м/ради відшкодувати йому середню вартість земельної ділянки в місті Бровари в розмірі 1200000 грн. та стягнути на його користь з відповідача грошову суму у вказаному розмірі, що надасть позивачу можливість придбати земельну ділянку для індивідуального будівництва, суд вважає, що дані вимоги задоволенню теж не підлягають, оскільки на законодавчому рівні порядок відшкодування фізичній особі вартості неотриманої земельної ділянки не передбачений.

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що п. 5.1 рішення ОСОБА_5 м/ради від 15 серпня 2017 року № 647-31-07 було вирішено надати ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1000 га за рахунок земель житлової забудови, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у місті Бровари по вулиці Дорошенка Петра, 46.

21 грудня 2017 року п. 5.2 рішення ОСОБА_5 м/ради № 801-36-07 вирішено надати ОСОБА_7, який є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІ групи, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вулиця Дорошенка Петра у місті Бровари Київської області.

Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 463/3375/15-а висловив правову позицію та зазначив, що виходячи з приписів ст. ст. 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку. Фізичні особи мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку. У зв’язку з цим відсутні підстави вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Виходячи з наведеного, дії відповідача ОСОБА_5 м/ради щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою декільком особам (ОСОБА_4 і ОСОБА_7О.) щодо однієї і тієї ж земельної ділянки по вулиці Дорошенка у місті Бровари Київської області вимогам земельного законодавства не суперечать, оскільки вони мають рівне право на виготовлення проекту землеустрою.

У подальшому п. 1.1 рішення ОСОБА_5 м/ради від 21 червня 2018 року № 972-41-07 вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,10 га, з них 0,0215 га – землі обмеженого використання – охоронна зона навколо (вздовж) об’єкта енергетичної системи для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вулиця Дорошенка Петра у місті Бровари Київської області, кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:057:0056.

Як з’ясувалося у судовому засіданні у власність ОСОБА_7 було передано земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення якої у власність було надано раніше позивачу ОСОБА_4

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України д оказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У судовому засіданні, зокрема, з наданого позивачем аудіо запису, вбачається, що на особистому прийомі 05 вересня 2018 року міський голова міста Бровари ОСОБА_6 не заперечував проти відшкодування позивачу ОСОБА_4 вартості середньої ціни земельної ділянки у місті Бровари, за умови прийняття відповідного рішення сесією міської ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вирішення питань у сфері земельних відносин законом віднесено до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

Враховуючи зазначені обставини справи, зокрема, надання у власність земельної ділянки щодо якої позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, керуючись положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України, ч. 2 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, з метою захисту прав позивача суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача ОСОБА_5 м/раду розглянути на черговій сесії міської ради питання щодо грошової компенсації позивачу ОСОБА_4 вартості неотриманої ним земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у місті Бровари Київської області по вулиці Дорошенка Петра, 46.

За змістом ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Враховуючи часткове задоволення позову ОСОБА_4, а також той факт, що позивач звільнений від сплати судового збору, із відповідача ОСОБА_5 м/ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 72, 73, 77, 90, 139, 242 – 246 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_5 міську раду Київської області розглянути на черговій сесії міської ради питання щодо грошової компенсації ОСОБА_4 вартості неотриманої ним земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у місті Бровари Київської області по вулиці Дорошенка Петра, 46.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 міської ради Київської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.