Рішення № 79018769, 04.01.2019, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/1789/18 Провадження № 2/358/157/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2019 року м. Богуслав

Богуславський районний су д Київської області в складі:

головуючого судді Кіхтенко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Симоненко О.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права на завершення приватизації на спадкове нерухоме майно (земельну ділянку),

суд,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, звернувшись до суду з даним позовом до Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області, просить суд визнати за ним в порядку спадкування за законом право на завершення приватизації та одержання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку, площею - 2,9071 га., кадастровий номер: 3220683600:05:004:0061, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 20.02.2018 року у віці 55 років помер його батько ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданим 22.02.2018 року виконавчим комітетом Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області.

За життя померлий ОСОБА_2 не було складено заповідальне розпорядження, а тому спадкоємцями на все майно згідно ст. 1261 ЦК України були ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Після смерті ОСОБА_2, спадкоємець за законом – ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний термін подав заяву про прийняття спадщини щодо всього спадкового майна спадкодавця, що підтверджується відповіддю державного нотаріуса від 23.11.2018 року.

Інші спадкоємці, а саме ОСОБА_3, дружина, своєю заявою відмовилась від прийняття спадщини.

Належність спадкодавцю спадкового майна, а саме вище вказаної земельної ділянки підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що посвідчує право власності на земельну ділянку, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.12.2017 року, яка була розроблена ОСОБА_4, за його життя в процесі приватизації організацією ТОВ «Центр перспективного проектування та ринку земель».

При зверненні до державного нотаріуса Богуславської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримання документів про право власності на спадкове майно позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельні ділянки з посиланням на те, що відсутній правовстановлюючий документ, що підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 23.11.2018 року.

Оскільки в нотаріальному порядку неможливо оформити право власності на спадкову земельну ділянку, то позивач просить вирішити дане питання в судовому порядку.

Представник позивача ОСОБА_5 подав до суду заяву, в якій просить суд справу розглянути без його участі та зазначила, що позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач – Мисайлівська сільська рада Богуславського району Київської області свого представника в судове засідання не направила, однак надіслала до суду заяву, в якій позов визнає та просить його задовольнити і розглянути справу без участі представника.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши письмові докази надані позивачем, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2, який помер 20.02.2018 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть спадкодавця, посвідченого 22.02.2018 року секретарем виконавчого комітету Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області за реєстровим № 9.

У відповідності до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивач прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2, оскільки після відкриття спадщини протягом шести місяців подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, інші спадкоємці, а саме дружина ОСОБА_3 відмовилась від прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 57/2018.

Із постанови державного нотаріуса Богуславської районної державної контори ОСОБА_6. № 02-31/1436 від 23.11.2018 року вбачається, що свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку не може бути видане, оскільки відсутній правовстановлюючий документ.

Право власності на вказану земельну ділянку не зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягами із зазначеного реєстру від 07.12.2017 року, номер витягу НВ - 3210594962017.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.12.2017 року, вказані наступні відомості: кадастровий номер земельної ділянки: 3220683600:05:004:0061, місце розташування: Київська область, Богуславський район, Мисайлівська сільська рада, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності: державна власність, площа земельної ділянки: 2,9071 га, інформація про документацію: технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); ТОВ «Центр перспективного проектування та ринку земель».

Вказані вище обставини свідчать, що за життя спадкодавець ОСОБА_2 розпочав процедуру приватизації вказаної земельної ділянки, однак завершити її не встиг, оскільки помер.

Приватизація земельної ділянки не була завершена, документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, не видавався, реєстрація права власності на земельну ділянку не мала місця.

Оформити спадкові права позивач на спірну земельну ділянку не в змозі, оскільки ним не були отримані відповідні правовстановлюючі документи, процедура приватизації земельної ділянки не була завершена.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України є день смерті особи, а тому спадкоємцю ОСОБА_1 з дня смерті ОСОБА_2, який помер 20.02.2018 року, належить спадкове майно, що залишилось після смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, який посвідчує право власності, та його державної реєстрації.

Згідно ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.

Натомість, право на приватизацію вищевказаної земельної ділянки на території Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області ОСОБА_2, не було реалізовано.

Відповідно до вимог ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем, має право подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини(ст.1269 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.1279 ЦК України).

Відповідно до статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

У відповідності до вимог ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: 1) ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; 2) виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; 3) погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; 4) одержання у встановленому порядку Державного акту на землю; 5) реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Так, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст.125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то до спадкоємців переходить право на завершення приватизації та одержання відповідного правовстановлюючого документу на землю на ім’я спадкоємців, а не право власності на земельну ділянку.

Крім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ листом від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування» роз'яснив, що в разі, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Так, померлий ОСОБА_2 розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, проте помер, не завершивши її, оскільки не звернувся з відповідною заявою для реєстрації права власності на земельну ділянку, та не отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право на завершення процедури приватизації, яке належало померлому на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок його смерті. Це право в порядку спадкування перейшло до позивача, яка є спадкоємцем померлого, та підлягає захисту в судовому порядку.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки позивач прийняв спадщину після смерті спадкодавця в тому числі і зазначену земельну ділянку, але не може в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадкове майно, для захисту його прав на землю даний позов необхідно задовольнити.

Визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому є всі підстави для задоволення позову.

Згідно положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України про судовий збір.

Оскільки відповідачем позов визнано під час підготовчого судового засідання до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 552,72 грн..

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 174 ч.4, 202, 214, 215, 218, 256 ЦПК України, ст. 125 ЗК України, ст.ст. 1218, 1220 ч.2, 1223 ч. 1, 1225 ч.1, 1268, 1270 ЦК України,

суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на завершення приватизації та одержання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 2,9071 га, кадастровий номер 3220683600:05:004:0061, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Богуславському районі Київської області, код ЄДРПОУ 37556042, що розташоване за адресою: Київська обл., м.Богуслав, вул. Франка, 4 повернути представнику позивача ОСОБА_5, з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого 26.11.2018 року, згідно квитанції № 126 на р/р 31210206010080, МФО 899998, в ТВБВ 10026/644 філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», що становить 552,72 грн..

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п/п 15.5) п/п 15 п. 1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме через Богуславський районний суд Київської області.

Головуючий: суддя ОСОБА_7