Постанова № 7901751, 08.02.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-47988/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Алєксєєвої Н.Ю.,

при секретарі –Кусайло Я.Г.,

за участю представника позивача - Дорошенко Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Дочірнього підприємства національної акціонерної компанії "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія"про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2009 року позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідівзвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства національної акціонерної компанії "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія"про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме підприємство не виконало нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що мало наслідком, відповідно до положень статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», накладення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 158893,00 грн., та пені в сумі 10678,08 грн. у зв’язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що маються докази в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Згідно частин 2, 3 цієї статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення»державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників та направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством /пункт 4 статті 20 зазначеного Закону/.

Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій»форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.

У графі 15 Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (форма № 10-ПІ), наданого відповідачем Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за цей період становила 88 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складала - 4 особа. Відповідачем самостійно виконано вимоги статей 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»щодо обрахування нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 4 осіб.

Згідно списку працюючих інвалідів у 2008 році на підприємстві працювало 4 особи зазначеної категорії .

Судом встановлено, що в період з 26 жовтня по 28 жовтня 2009 року уповноваженими особами Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Дорошенко Л.Д. та Белько І.В. на підставі направлення №03-139/150 від 9 жовтня 2009 року, було проведено планову виїзну перевірку ДП НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія» на предмет реєстрації роботодавця в Полтавському обласному відділенні Фонду, подання звіту ф. №10-ПІ за 2008 рік, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 році, сплати роботодавцем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за попередні роки. За результатами проведеної перевірки складено акт № 332 від 28 жовтня 2009 року, який підписано директором та головним бухгалтером ДП НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія».

Проведеною перевіркою було встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за рік становить – 600 осіб, норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів складає: 600 х 0,04 = 24 особи, таким чином, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів становить: 208 (відпрацьовані місяці) : 12 (місяців року) = 17,3, що відповідно до пункту 3.4 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, округлюється до 17 осіб.

Таким чином, підприємство не виконало нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у кількості 7 осіб (24-17=7).

Згідно листа Полтавського міського центру зайнятості №9613 від 13 листопада 2009 року, відповідач протягом 2008 року звіт за формою №3-ПН «Про наявність вакансій» із заповненням графи 15 (наявність вільних робочих місць для інвалідів) надавав станом на 14.04.2008 року –сторож –2 вакансії, з них одна особа була працевлаштована.

Крім того, про наявність вільних робочих місць для інвалідів протягом 2008 року не звітували і відокремлені підрозділи відповідача, що підтверджується листами Харківського міського центру зайнятості, Балаклійського районного центру зайнятості та Карлівського районного центру зайнятості

Відповідно до статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. У відповідності до частини 2 статті 20 зазначеного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

З акту перевірки №332 від 28 жовтня 2009 року вбачається, що на підприємстві відповідача в 2008 році працювало 600 працівників, фонд оплати праці у вказаному році складав 13619400,00 грн., отже, середньорічна заробітна плата одного штатного працівника складає, відповідно 13619400,00 грн. : 600 = 22699,00 грн.

Враховуючи зазначене, за 7 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16 квітня 2009 року (термін сплати встановлено частиною 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»–до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу) повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 22699,00 грн. х 7 –0 = 158893,00 грн.

У зв'язку із несвоєчасною сплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну, відповідно до частини 2 статті 20 цього ж Закону позивачем було нараховано пеню у розмірі: (158893,00 грн. х 0,03%) х 224 дня (кількість днів прострочення з 16.04 2009 по 25.11.2009 включно) = 10678,08 грн.

Оскільки вказані суми не були сплачені відповідачем, то згідно частини 5 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»вони можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

          Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

З урахуванням викладеного, виходячи із загальних норм права стосовно відповідальності за встановлення в діях або бездіяльності особи складу правопорушення, елементами якого є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а отже позивачем правомірно було нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції та пеню за несплату цих санкцій відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства національної акціонерної компанії "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства національної акціонерної компанії "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" (код ЄДРПОУ 01431630) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( УДК м. Полтава, ЄДРПОУ 34698804, ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019, р/р 31218230700002) адміністративно-господарські санкції в сумі 158893,00 грн. та пеню в сумі 10678,08 грн.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 13 лютого 2010 року.

          Суддя                                                                                Н.Ю. Алєксєєва