Рішення № 79017476, 04.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 січня 2019 року № 826/10102/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА»

до Головного управління ДФС у Тернопільській області,

Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Тернопільській області від 09.10.2017 №0008021401, № 0008031401 та рішення Державної фіскальної служби України від 25.01.2018 № 2605/6/99-99-11-01-02-25.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Конституцію України, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 12 жовтня 2016 року № 856, та зазначає про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Тернопільській області від 09.10.2017 № 0008021401, № 0008031401 та рішення Державної фіскальної служби України від 25.01.2018 № 2605/6/99-99-11-01-02-25, оскільки перевірка проведена Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, проте відповідно до ухвали слідчого судді її проведення доручено Державній фіскальній службі України. Також позивач вказує на правомірність формування податкової звітності за результатами господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ФОКС» та шляхом включення до фінансового результату відсотків за користування кредитом.

Від Головного управління ДФС у Тернопільській області надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом від 4 червня 2007 року №271/121, Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджену спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, та зазначив, що Товариству з обмеженою відповідальністю «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» правомірно збільшено суму податкових зобов'язання, оскільки під час проведення перевірки встановлено нереальність господарських операцій здійснених за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ФОКС». Також відповідач зазначає про безпідставність включення до фінансового результату відсотків за користування кредитом.

Під час розгляду справи представник Державної фіскальної служби України заперечив по суті заявлених позовних вимог та вказав про прийняття рішення від 25.01.2018 № 2605/6/99-99-11-01-02-25 в межах наданих повноважень та з дотриманням вимог податкового законодавства. Письмового відзиву на позов представником відповідача не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В період з 23.08.2017 по 14.09.2017 Головного управління ДФС у Тернопільській області на підставі наказів Головного управління ДФС у Тернопільській області від 21.08.2017 № 1583, від 29.08.2017 № 1612, від 01.09.2017 № 1644, від 07.09.2017 № 1671 та направлень від 21.08.2017 № 2792, № 2793, № 2794, № 2795, № 2796, від 29.08.2017 № 1612, від 07.09.2017 № 2966, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» податкового законодавства за період з 01.04.2015 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2015 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 05.04.2015 по 31.12.2016.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Тернопільській області складено акт від 21.09.2017 № 6195/19-00-14-01/39724571, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА»:

1. п.п. 134.1.1 п. 131.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено фінансовий результат до оподаткування у 2016 році на загальну суму 23 164 000 грн. та занижено податок на прибуток у 2016 році на загальну суму 1 224 075 грн.

2. ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на загальну суму 1 672 347 грн., в тому числі за: червень 2016 року на суму 768 992 грн. та липень 2016 року на суму 903 355 грн. (дані суми донараховані та узгоджені згідно акту перевірки від 26.10.2016 № 4176/14-04/39724571, згідно чого винесено податкове повідомлення-рішення від 19.11.2016 №0001111404), що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на загальну суму 1 672 347 грн., в тому числі за серпень, вересень, жовтень 2016 року на 1 672 347 грн., в результаті чого в листопаді 2016р. занижено позитивне значення різниці між Податковими зобов'язаннями та податковим кредитом, що сплачується до державного бюджету на загальну суму 1 672 347 грн.

3. п. 51.1 ст. 51, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказами Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1020, Міністерства доходів і зборів України від 20.01.2014 № 49, Міністерства фінансів України від 13.01.2015, в частині відображення в податкових розрахунках (форма № 1 ДФ) недостовірних відомостей щодо реєстраційних номерів облікових карток платників податків в звітних періодах 1,3 квартали 2016 р. за ознакою доходу «157».

На підставі складеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0008021401 від 09.10.2017, яким за порушення ст. 44, п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 2 090 433,75 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 1 672 347 та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 418 086,75 грн.;

- № 0008031401 від 09.10.2017, яким за порушення п.п. 134.1.1 п. 131.1 ст. 134 Податкового кодексу України збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 535 306,25 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 1 228 245 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 307 061,25 грн.;

- № 00058761307 від 09.10.2017, яким за порушення п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 25.01.2018 № 2605/6/99-99-11-01-02-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Тернопільській області від 09.10.2017 № 0008021401 та № 0008031401, а скаргу - без задоволення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульований статтею 78 Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, позапланова документальна перевірка здійснюється контролюючим органом за наявності такої підстави як отримання рішення слідчого судді про призначення перевірки.

Як встановлено під час розгляду справи, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2017 у справі 757/43987/17-к надано дозвіл на призначення у кримінальному провадженні № 42017000000001823 документальної позапланової перевірки ТОВ «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, у тому числі при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2008 по 31.12.2016. Проведення документальної позапланової перевірки доручено спеціалістам Державної фіскальної служби України в строки, встановлені Податковим кодексом України.

На підставі службової записки начальника управління аудиту Головного управління ДФС у Тернопільській області та ухвали слідчого судді заступником начальника Головного управління ДФС у Тернопільській області прийнято наказ від 21.08.2017 № 1583 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2015 по 31.12.2016.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України податковому органу надано право на проведення позапланової документальної невиїзної перевірки у разі наявності ухвали слідчого судді про проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 1.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 12.10.2016 № 856, проведення перевірок здійснюють посадові особи відповідних структурних підрозділів ДФС, головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС (далі - ОВПП), до функцій яких належить проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Як встановлено під час розгляду справи, ухвалою слідчого судді організацію проведення перевірки доручено співробітникам Державної фіскальної служби України, проте перевірку проведено Головним управлінням Державної фіскальної служби у Тернопільській області.

Разом з тим, суд зазначає, що невід'ємною частиною рішення про призначення перевірки є як визначення суб'єкта, який підлягає перевірці, так і визначення суб'єкта, який здійснює перевірку, без чого не можливо здійснити її виконання. Оскільки слідчий суддя за вказаною нормою приймає рішення про здійснення перевірки, то саме він визначає і суб'єкта, на якого покладається обов'язок її проведення, а також інші умови здійснення такої перевірки.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

З урахуванням наведеного суд приймає до уваги позицію позивача про недотримання податковим органом вимог слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року під час виконання, а саме проведення перевірки іншим контролюючим органом, ніж це передбачено слідчим суддею.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №820/4482/17.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, ухвалою Київського апеляційного суду від 16.11.2018 у справі № 757/43987/17-к ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2017 скасовано з підстав відсутності у слідчого судді повноважень на розгляд клопотання прокурора про призначення позапланової комплексної перевірки та відсутності встановленого нормами Кримінального процесуального кодексу України порядку розгляду такого клопотання.

При цьому, суд зазначає, що за своїм характером призначення документальної позапланової перевірки на підставі рішення суду може розцінюватися як заходи забезпечення кримінального провадження, а також як специфічна слідча (розшукова) дія (статті 91, 92, 93 КПК України).

Відсутність узгодженого процесуального порядку проведення документальних позапланових перевірок в кримінальному провадженні призводить до різного порядку призначення та проведення таких перевірок і як наслідок до різних правових наслідків їх застосування, що перед усім вказує на доцільність визначення документальної перевірки в системі слідчих дій передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, як самостійної дії.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 533 Кримінального процесуального кодексу України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 534 цього Кодексу обумовлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню.

Питання, пов'язані з оскарженням ухвал слідчого судді, внормовано положеннями статей 309, 310 Кримінального процесуального Кодексу України, відповідно до приписів яких правом перевірки законності прийнятих слідчим суддею ухвал наділено виключно суд апеляційної інстанції, що здійснює кримінальне провадження.

При цьому ані положення Кримінального процесуального кодексу України, ані положення Кодексу адміністративного судочинства України не надають судам в порядку адміністративного судочинства повноважень перевіряти ухвали слідчих суддів, прийнятих в межах кримінального провадження та вирішувати питання, що пов'язані з виконанням ухвал слідчих суддів, тощо.

Проведення перевірки податковим органом в межах кримінальної справи на виконання ухвали, зокрема, слідчого судді, є самостійною підставою її проведення, результати якої є доказом в кримінальному провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 листопада 2018 року у справі №805/3992/17-а.

В контексті наведеного суд зазначає, що контролюючий орган також не наділений повноваженнями перевіряти ухвали слідчих суддів, а тому ухвала слідчого судді підлягала виконанню належним контролюючим органом.

Разом з тим, враховуючи, що ухвала слідчого судді, на підставі якої проведено перевірку, в подальшому скасована судом апеляційної інстанції, відповідно суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для такої перевірки.

Надаючи правову оцінку висновкам контролюючого органу, викладених в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, суд виходить з наступного.

Щодо відносин з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та виконання зобов'язань третіх осіб згідно договору поруки, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПРИВАТБАНК» укладено кредитний договір № 4И16105Г від 31.10.2016, за умовами якого Банк зобов'язується надати відновлювальну кредитну лінію, ліміт кредитного договору: 950 000 000,00 грн. на наступні цілі: фінансування поточної діяльності. Термін повернення кредиту - до 20 жовтня 2026 року. Пунктом А6 договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 10,5% річних.

Додатковою угодою до Кредитного договору змінено термін повернення кредиту - до 20 жовтня 2017 року.

Сума нарахованих відсотків за кредитним договором від 31.10.2016 № 4И16105Г відображено Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» на рахунку бухгалтерського обліку 95.1 проведених на суму 21 602 682,87 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА», як поручителем, та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПРИВАТБАНК», як кредитором, укладено договір поруки № 4У11503И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Український завод понадвеликогабаритних шин» своїх зобов'язань за кредитними договорами від 14.12.2011 № 4У11503И, від 20.12.2012 № 4У12395И, від 27.12.2013 №4У13839И.

31.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА», як поручителем, та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПРИВАТБАНК», як кредитором, укладено договір поруки № 4А13543И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АКЦЕНТ» своїх зобов'язань за кредитними договорами від 12.09.2013 № 4А13543И, від 26.09.2013 № 4А13590И.

31.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА», як поручителем, та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПРИВАТБАНК», як кредитором, укладено договір поруки № 4Е12117И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТАЙР УКРАЇНА» своїх зобов'язань за кредитним договором від 10.04.2012 № 4Е12117И.

18.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА», як поручителем, та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПРИВАТБАНК», як кредитором, укладено договір поруки № 4Е12117И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНДІАЛЬ» своїх зобов'язань за кредитними договорами від 24.12.2014 № 4М14408И, від 24.12.2014 № 4М14409И.

Як зазначив позивач під час розгляду справи та встановлено контролюючим органом під час проведення перевірки, отримані кредитні кошти ТОВ «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» на виконання умов вказаних вище договорів поруки перерахувало на адресу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на загальну суму 4 439 854 868,75 грн. на підставі платіжних доручень, як погашення заборгованості наступних підприємств: ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ПОНАДВЕЛИКОГАБАРИТНИХ ШИН» на 546 405 171,78 грн.; ТОВ «АКЦЕНТ» на суму 270 540 236,27 грн.; ТОВ «ЄВРОТАЙР УКРАЇНА» на суму 90 769 134,19 грн.; ТОВ «МОДНІАЛЬ» на суму 455 994 004,89 грн.

При цьому, під час проведення перевірки контролюючим органом зроблені висновки про неправомірність включення позивачем до розрахунку фінансового результату витрати (суму нарахованих відсотків за кредитним договором), оскільки, на думку відповідача, відсутній факт використання залучених по кредитному договору коштів для фінансування діяльності, пов'язаної з продажем паливно-мастильних матеріалів.

З приводу вказаного контролюючим органом зазначено, що залучені кошти по кредитному договору були використані всупереч умовам їх надання, не для фінансування діяльності пов'язаної з продажем паливно-мастильних матеріалів, а саме: з метою не пов'язаною з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Основні положення формування в бухгалтерському обліку фінансових витрат визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 31 «Фінансові витрати».

Відповідно до пункту П(с)БО № 31 фінансові витрати визначаються витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями).

Згідно з пунктами 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Пунктом 27 П(с)БО № 16 "Витрати" встановлено, що до фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями, крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати".

З урахуванням наведеного суд зазначає про наявність права у платника податків включити до складу витрат відсотки за користування кредитом.

Відносно висновків відповідача про включення позивачем до фінансового результату витрат, що не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, мета отримання кредиту - фінансування поточної діяльності.

Наразі нормативне закріплення поняття «поточна діяльність» відсутнє.

Надаючи оцінку поняттю «поточна діяльність» суд виходить з загальних ознак.

Так, поточна діяльність підприємства являє собою безперервний рух цінностей, а також виникнення і виконання взаємних зобов'язань, що зв'язують дане підприємство з контрагентами, бюджетом, працівниками, власниками.

Поточна діяльність підприємства здійснюється шляхом реалізації адміністрацією управлінських функцій, результати якої знаходять відображення в системному бухгалтерському обліку (http://techtrend.com.ua/index.php?newsid=7895).

З іншого боку, відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 6 Господарського кодексу України встановлено, що загальними принципами господарювання в Україні є:

забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

захист національного товаровиробника;

заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно із статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.

Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.

Статтею 44 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі:

вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

вільного найму підприємцем працівників;

комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та загальних ознак поняття "поточна діяльність", суд приймає до уваги позицію позивача, що свобода підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємці мають право без обмежень самостійно на власний ризик здійснювати з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку діяльність, не заборонену законом.

У той же час, суд зазначає, що не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати у певний проміжок часу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 2а-1670/7883/12.

Як зазначив позивач під час розгляду справи, укладення кредитних договорів та договорів поруки, було лише передумовою настання економічної вигоди для позивача у вигляді отримання можливості стягнення із ТОВ «МОНДІАЛЬ», ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ПОНАДВЕЛИКОГАБАРИТНИХ ШИН», ТОВ «АКЦЕНТ» та ТОВ «ЄВРОТАЙР УКРАЇНА» сум грошових коштів або майна, що суттєво перевищує розмір фактичної заборгованості. Позивач також вказав, що позитивна різниця між сумою зобов'язань за кредитними договорами та загальною сумою забезпечення виконання боржниками своїх зобов'язань, дозволяє позивачу досягти мети своєї господарської дії, яка полягає в реалізації права кредитора на звернення стягнення на передане в забезпечення по кредитним договорам майно. Отримані кошти від реалізації такого майна можуть бути направлені на погашення кредиту та відсотків за кредитним договором, укладеним між позивачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», сплату податків та зборів, фінансування власної господарської діяльності тощо.

Вказані обставини підтверджуються умовами договорів поруки. Так, згідно з пунктом 8 договорів, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договором застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

На підтвердження правомірності відображення фінансового результату позивачем надано лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аудиторська служба» від 02.03.2018 № 24, відповідно до якого аудитором зроблені наступні висновки:

- операції ТОВ «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» із залучення кредитних коштів і сплатою відсотків за користування кредитними коштами пов'язані із господарською діяльністю підприємства, а погашення заборгованостей ТОВ «МОНДІАЛЬ», ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ПОНАДВЕЛИКОГАБАРИТНИХ ШИН», ТОВ «АКЦЕНТ» та ТОВ «ЄВРОТАЙР УКРАЇНА» за договорами поруки не являється нецільовим використанням коштів;

- ТОВ «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» могло отримати економічну вигоду та прибуток, у випадку звернення стягнення на заставлене майно в зв'язку з не виконанням зобов'язань боржниками, з урахуванням того, що сума заставного майна ТОВ «МОНДІАЛЬ», ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ПОНАДВЕЛИКОГАБАРИТНИХ ШИН», ТОВ «АКЦЕНТ» та ТОВ «ЄВРОТАЙР УКРАЇНА» в три рази перевищує суму боргових зобов'язань (4 120 120 918 грн./1 363 708 547,13 грн.), які погашені ТОВ «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА»;

- висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, стосовно відсутності зв'язку між операціями по погашенню кредитних зобов'язань позичальників шляхом укладення договорів поруки та господарською діяльністю підприємства не відповідають вимогам чинного законодавства.

Аналогічні висновки зроблені судовим експертом Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (висновок експерта від 04.04.2018 № 30/7).

У висновку експерта вказано, що відображення нарахованих відсотків у сумі 21603000 грн. по кредитному договору від 31.10.2016 № 4И16105Г у складі інших операційних витрат у фінансовому звіті (баланс - ф. 1-м, звіт про фінансові результати - ф. № 2-м) є нормативно обгрунтованим та здійснене у відповідності до вимог нормативних документів щодо визначення фінансового результату до оподаткування.

Проведеним дослідженням підтверджено, що укладання кредитного договору та договорів поруки, як таке, що здійснене з метою досягнення ТОВ «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» економічного ефекту (економічної вигоди) у вигляді отримання можливості стягнення із ТОВ «МОНДІАЛЬ», ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ПОНАДВЕЛИКИХ ШИН», ТОВ «АКЦЕНТ» та ТОВ «ЄВРОТАЙР УКРАЇНА» сум грошових коштів або майна, що суттєво перевищує розмір фактичної заборгованості та становить 4120120918 грн.

Розмір економічної вигоди ТОВ «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» у випадку здійснення стягнення із ТОВ «МОНДІАЛЬ», ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ПОНАДВЕЛИКИХ ШИН», ТОВ «АКЦЕНТ» та ТОВ «ЄВРОТАЙР УКРАЇНА» грошових коштів або майна становив би 4120120918 - 1363708547,13 - 21602682,87 = 2734809688 грн.

Відповідно до частини першої статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із статтею 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

З огляду на відповідність висновку експерта вимогам КАС України, суд приймає як належний доказ висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 04.04.2018 № 30/7.

З урахуванням наведеного та враховуючи ненадання відповідачами належних доказів, які б спростовували висновок про те, що операції із залученням кредитних коштів позивачем пов'язані із провадженням ним господарської діяльності, що спрямована на отримання прибутку, суд приходить до висновку про правомірність включення витрат за спірними операціями до розрахунку фінансового результату.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, Головне управління ДФС у Тернопільській області під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ФОКС» з підстав відсутності факту реального здійснення господарської операції.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ФОКС», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА», як покупцем, укладено договір поставки № ДФ06-0009 від 01.06.2016, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти згідно умов договорів. Пунктом 1.2 договору визначено, що номенклатура, кількість, ціна товару та строки визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору. Відповідно до пункту 4.2 договору, товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: ЕХW - резервуари нафтобаз ПАТ «ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових угод.

Відповідно до додаткової угоди від 30.06.2016 № ДФ-160630000009, сторони узгодили, що ТОВ «ДЕЛЬТА ФОКС» зобов'язується поставити на умовах EXW - резервуари нафтобаз ПАТ «ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів, а ТОВ «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» прийняти бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124195 у кількості 179,671 тон загальною вартістю 4 613 951,28 грн., у тому числі ПДВ 768 991,88 грн.

30.06.2016 між ТОВ «ДЕЛЬТА ФОКС» та ТОВ «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» підписано акт приймання-передачі нафтопродуктів № ДФ-160630000009 до договору поставки.

На виконання умов договору ТОВ «ДЕЛЬТА ФОКС» виписало на користь позивача податкову накладну від 30.06.2016 № 9 на загальну суму 4 613 951,28 грн., у тому числі ПДВ 768 991,88 грн.

01.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ФОКС», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА», як покупцем, укладено договір поставки № ДФ07-0012, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти згідно умов договорів. Пунктом 1.2 договору визначено, що номенклатура, кількість, ціна товару та строки визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору. Відповідно до пункту 4.2 договору, товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: ЕХW - резервуари нафтобаз ПАТ «ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових угод.

Відповідно до додаткової угоди від 01.07.2016 № ДФ-160731000012 сторони узгодили, що ТОВ «ДЕЛЬТА ФОКС» зобов'язується поставити на умовах EXW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а ТОВ «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» прийняти бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124195 код УКТЗЕД 2710124195 у кількості 209,110тон загальною вартістю 5 420 131,20 грн., у тому числі ПДВ 903 355,20 грн.

31.07.2016 між ТОВ «ДЕЛЬТА ФОКС» та ТОВ «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» підписано акт приймання-передачі нафтопродуктів № ДФ-160731000012 до договору поставки.

На виконання умов договору ТОВ «ДЕЛЬТА ФОКС» виписало на користь позивача податкову накладну 31.07.2016 № 12 на загальну суму 5 420 131,20 грн., у тому числі ПДВ 903 355,20 грн.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Позивач під час розгляду справи судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА» є роздрібна торгівля нафтопродуктами, а також роздрібна торгівля з реалізації пального на автозаправних станціях у Тернопільській області. Вказані обставини підтверджуються даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підтвердження реальності вчинених операцій позивачем також надано копії сертифікатів відповідності та паспортів якості.

Позивач під час розгляду справи зазначив, що на виконання умов укладених договорів поставки передача позивачем придбаних у ТОВ «ДЕЛЬТА ФОКС» нафтопродуктів (бензину) відбувалась на нафтобазах ПАТ «ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ» із подальшою передачею на зберігання, на підтвердження чого позивачем надано копію договору зберігання № 5619 від 01.06.2016, акти приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання, актів приймання-передачі наданих послуг.

Судом також встановлено, що відвантаження належних позивачу нафтопродуктів ТОВ «ДЕЛЬТА ФОКС» здійснювалось ПАТ «ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ з нафтобази ТОВ «ЕКВІТА», що розташована за адресою: м. Кременчук, проїзд Галузевий, 80.

Позивач під час розгляду справи зазначив, що перевезення нафтопродуктів з нафтобаз на автозаправні станції позивача здійснювалось підприємством, що має відповідну ліцензію і надає послуги з перевезення вантажів, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА ГОВЕРЛА».

На підтвердження своєї позиції позивачем надано копії договорів про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 88 від 01.06.2016, № ЗГ/ІМ-3005 від 30.05.2016, акти здачі-приймання виконаних робіт № АР-0000478 від 30.06.2016 та № АР-0000523 від 31.07.2016, реєстри товарно-транспортних накладних.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ «ДЕЛЬТА ФОКС» позивачем також надано висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 01.10.2018 № 79/7.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «ДЕЛЬТА ФОКС», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідачів про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачами під час проведення перевірки зроблений висновок щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманих від Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова матеріалів по підприємству ТОВ «ДЕЛЬТА ФОКС», відповідно до яких здійсненим виїздом встановлено відсутність підприємства за податковою адресою. Проведеними заходами керівник ТОВ «ДЕЛЬТА ФОКС» не встановлений. За результатами аналізу напрацьованих матеріалів стосовно діяльності ТОВ «ДЕЛЬТА ФОКС» підприємство можливо віднести до категорії СГ, задіяних в схемах ухилення, мінімізації зобов'язань із сплати податків.

При цьому, суд зазначає, що податкова інформація не є імперативною ознакою протиправності діяльності суб'єкта господарювання та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 по справі № 808/1543/17 та від 07.03.2018 по справі № 804/3420/16.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачами не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки товару та виконання послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ «ДЕЛЬТА ФОКС».

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 09.10.2017 №0008021401 та № 0008031401 та рішення Державної фіскальної служби України від 25.01.2018 № 2605/6/99-99-11-01-02-25.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА" (місцезнаходження: 46003, м. Тернопіль, вул. Чехова, 8, код ЄДРПОУ 39724571) до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (місцезнаходження: 46021, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39403535), Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправними рішення задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 09.10.2017 № 0008021401.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 09.10.2017 № 0008031401.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 25.01.2018 № 2605/6/99-99-11-01-02-25.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА" (місцезнаходження: 46003, м. Тернопіль, вул. Чехова, 8, код ЄДРПОУ 39724571) судові витрати у розмірі 54 386 (п"ятдесят чотири тисячі триста вісімдесят шість) грн. 10 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (місцезнаходження: 46021, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39403535).

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВЕЙШН МУЛЬТИМЕДІА" (місцезнаходження: 46003, м. Тернопіль, вул. Чехова, 8, код ЄДРПОУ 39724571) судові витрати у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева