Рішення № 79017133, 04.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 січня 2019 року № 826/5596/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ"доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08.12.2017 року за №2240140302.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача, яке було винесено на підставі акту від 27.11.2017 року №513/26-15-14-01-04/38620349, складеного за результатами документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ", код 38620349 (надалі - ТОВ "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ", Товариство) податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного - за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, на думку позивача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки останній не погоджується с висновками акту перевірки в частині порушення ТОВ "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164; пункту 164.5 статті 164; пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168; підпункту 168.1.4 пункту 168.1 статті 168; пункту 171.2 "а" статті 171 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, зокрема з підстав, наведених у відзиві на адміністративний позов.

Враховуючи думку сторін та заявлене клопотання, подальший розгляд справи суд ухвалив завершити в порядку письмового провадження.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві) було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27.11.2017 року №513/26-15-14-01-04/38620349.

Означеною перевіркою, у тому числі перевіркою повноти оподаткування доходів, отриманих платником у вигляді додаткового блага та утримання з них податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року встановлено, що з розрахункового рахунку ТОВ "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" за надання послуг мобільного зв'язку та міжнародного роумінгу ПрАТ "Київстар" перераховувались кошти у сумі 64272,42 грн.

Оскільки послуги роумінгу надаються абоненту, який перетинає кордон України та за межами кордону рахуються послуги міжнародного роумінгу, ТОВ "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" не підтверджено зв'язок отриманих послуг міжнародного роумінгу з господарською діяльністю або виробничою діяльністю товариства, зокрема відсутні документи, які свідчать про відрядження працівників за кордон у перевіряємий період.

Також, на підставі регістрів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема рахунку 10 "Основні засоби", на балансі підприємства мобільні телефони не обліковуються.

Згідно з деталізацією рахунків компанії "Київстар" та договору від 22.07.2015 року №7098202 вищезазначені послуги були надані директору ТОВ "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" ОСОБА_1, однак до перевірки не було надано підтверджуючі документи щодо відряджень за кордон ОСОБА_1 у період користування послугою "роумінг".

Відповідно, в акті перевірки від 27.11.2017 року №513/26-15-14-01-04/38620349 констатовано, що ТОВ "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" не виконано функцію податкового агента - з виплаченого доходу не утриманий та не перерахований до бюджету податок на доходи з фізичних осіб, що свідчить про порушення вимог підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14; підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164; пункту 164.5 статті 164; пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168; підпункту 168.1.4 пункту 168.1 статті 168; пункту 171.2 "а" статті 171 Податкового кодексу України та в результаті чого за висновками акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві сформоване та вручене ТОВ "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" податкове повідомлення-рішення від 08.12.2017 року №2240140302 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 13610,62 грн. та штрафних санкцій у розмірі 9839,97 грн.

Позивач, скориставшись правом адміністративного оскарження, подав до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України) скаргу від 19.12.2017 року за вих. №03/12/19-2 на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08.12.2017 року №2240140302, в якій своє прохання скасувати дане податкове-повідомлення рішення відповідача обґрунтовував зокрема тим, що перевіряючими при проведенні перевірки не було враховано того факту, що директор ТОВ "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" є громадянином іншої країни (Росія) і міг виїздити до місця постійного проживання, як у відпустку так і з інших причин. А отже, ТОВ "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" було понесено витрати на оплату послуг міжнародного роумінгу не в інтересах конкретної фізичної особи, а в інтересах самого Товариства, адже зазначеними послугами користувався його директор, при цьому використання цих послуг було зумовлено необхідністю виконання ним своїх посадових обов'язків під час перебування за кордоном. Відповідно, Товариством вказані витрати здійснені з метою забезпечення фізичній особі умов доступу до засобів мобільного зв'язку, можливості ведення переговорів з партнерами та перебування у контакті з іншими працівниками Товариства.

Таким чином, як було зазначено позивачем у наведеній скарзі, у даному випадку фізична особа, що користувалася послугами міжнародного роумінгу, не отримала доходу у розумінні підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки оплата зазначених послуг у наведеній ситуації пов'язана з господарською діяльністю Товариства.

На підтвердження обґрунтованості витрат на оплату послуг міжнародного роумінгу, позивач послався на внутрішній наказ Товариства від 22.07.2015 року №17/ОК, яким, в тому числі, затверджені правила користування мобільним зв'язком на підприємстві.

Однак, рішенням ДФС України від 19.02.2018 року №6034/6/99-99-11-02-01-15 скаргу позивача від 19.12.2017 року за вих. №03/12/19-2 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08.12.2017 року №2240140302 - без змін.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки від 27.11.2017 року №513/26-15-14-01-04/38620349 в частині порушення ТОВ "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164; пункту 164.5 статті 164; пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168; підпункту 168.1.4 пункту 168.1 статті 168; пункту 171.2 "а" статті 171 Податкового кодексу України та, відповідно, вважаючи винесене за його висновками податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08.12.2017 року №2240140302 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач вирішив звернутись до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

За пунктом 164.5 статті 164 Податкового кодексу України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Як зазначено у пункті 167.1 статті 167, підпункті 168.1.1, підпункті 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Згідно пункту 171.2 "а" статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Власне, невиконання позивачем наведених вище положень Податкового кодексу України знайшли своє відображення в акті перевірки від 27.11.2017 року №513/26-15-14-01-04/38620349, складеного уповноваженими особами відповідача за результатами документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ", та на підставі висновків якого ГУ ДФС у м. Києві винесено оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 08.12.2017 року за №2240140302.

У відповідності до вже наведених раніше висновків уповноважених осіб контролюючого органу, що знайшли своє відображення в акті перевірки від 27.11.2017 року №513/26-15-14-01-04/38620349, на підтвердження їх правомірності як у рішенні ДФС України від 19.02.2018 року №6034/6/99-99-11-02-01-15 про результати розгляду скарги позивача, так і у відзиві проти адміністративного позову, ДФС України та відповідач вказали на ту обставину, що на підставі регістрів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема рахунку 10 "Основні засоби", на балансі підприємства мобільні телефони не обліковуються, а згідно з деталізацією рахунків компанії "Київстар" та договору від 22.07.2015 року №7098202 вищезазначені послуги надані директору ТОВ "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" ОСОБА_1, однак до перевірки не було надано підтверджуючі документи щодо відряджень за кордон ОСОБА_1 у період користування послугою "роумінг".

Попри це, суд не погоджується з доводами відповідача на обґрунтування своєї позиції з огляду на наступне.

Так, згідно листа Державної податкової адміністрації України від 08.05.2001 року №3324/6/22-3216 послуги мобільного зв'язку та роумінгу можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише у разі, якщо вони використовуються ним виключно у цілях, що відповідають визначенню господарської діяльності, за наявності відповідних документів, які підтверджують ці витрати та використання мобільного зв'язку та роумінгу виключно у виробничих цілях. Зокрема, це рахунок, розшифровка рахунка за необхідний період часу, угода про надання послуг мобільного зв'язку та роумінгу тощо.

Також, у наведеному листі стосовно послуг мобільного зв'язку і роумінгу, якими користуються працівники за умови, що телефони належать юридичній особі, була висловлена думка, що перераховані за дані послуги суми не відносяться до додаткових матеріальних благ і тому не повинні включатися до сукупного оподатковуваного доходу зазначених громадян.

Як убачається з наявного у матеріалах справи наказу позивача від 22.07.2015 року №17/ОК, зокрема мобільний номер телефону +380673275464 закріплено за співробітником ОСОБА_1, який є громадянином Росії та згідно наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.05.2016 року та відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 01.04.2016 року є засновником та керівником ТОВ "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ", для оперативного зв'язку, в тому числі в період відрядження, відпусток та хвороби співробітника.

При цьому, даним наказом заборонено використовувати мобільний зв'язок підприємства в особистих та інших цілях, безпосередньо непов'язаних з потребами підприємства.

Також, у зв'язку з відсутністю на балансі підприємства мобільних телефонів, вказаним наказом дозволено використання співробітниками особистих мобільних апаратів.

Окрім того, на запит представника позивача від 20.06.2018 року №13, ПрАТ "Київстар" надано відповідь від 27.06.2018 року за вих. №6007886150/03/03/02 з деталізацією по роумінговим дзвінкам, що містить дані стосовно з'єднань абонента за телефонним номером +380673275464 у період з 22.06.2015 року по 31.12.2016 року, та з якого убачається велика кількість з'єднань з номерами телефонів, що згідно наданого позивачем переліку працівників ТОВ "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ", їх посад та закріпленими за ними номерами телефонів, використовуються для робочих цілей.

Аналіз положень підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України свідчить про те, що надання підприємством своїм працівникам послуг мобільного зв'зку (компенсація їх вартості), не є додатковим благом та вартість таких послуг не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та нарахування військового збору за умови, якщо надання таких послуг (компенсація їх вартості) зумовлено виконанням працівником трудової функції.

Суд звертає увагу, що Податковим кодексом України не встановлено чіткого та вичерпного переліку документів, обставин та критеріїв, сукупний аналіз яких дають можливість зробити беззаперечний висновок щодо пов'язаності отриманих послуг телефонного зв'язку із виробничою метою, оскільки незалежно від того, де саме особою отримано телефонну послугу та при яких обставинах, критерієм віднесення телефонних розмов до послуг, які отримані з виробничою метою, є саме характер та зміст телефонних розмов.

Дані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 року №810/4072/16, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 року №810/4072/16 та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.01.2018 року №К/9901/2246/17.

Таким чином, відсутність на балансі ТОВ "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" мобільних телефонів, а також ненадання підтверджуючих документів щодо відряджень за кордон директора вказаного Товариства, громадянина Росії, ОСОБА_1 у період користування послугою "роумінг", про що було зазначено в акті перевірки від 27.11.2017 року №513/26-15-14-01-04/38620349, пояснюється можливістю використання власних мобільних апаратів працівниками позивача, за якими відповідно до вже згаданого наказу Товариства від 22.07.2015 року №17/ОК закріплювались відповідні мобільні телефонні номери для оперативного зв'язку, а також можливістю виїзду директора Товариства, ОСОБА_1 до місця постійного проживання, як в відпустку так і з інших причин, на що посилається позивач у своїй заяві, а також у відповіді на відзив.

Як наслідок, наведене в сукупності дає підстави суду вважати, що надані позивачем докази є належними і достатніми та такими, що підтверджують зв'язок наданих послуг мобільного зв'язку з господарською діяльністю підприємства. Тобто, матеріалами справи підтверджено, що використання послуг мобільного зв'язку директором ТОВ "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" було виробничою необхідністю, а тому не є додатковим благом в розумінні відповідних положень Податкового кодексу України.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку щодо хибності положень, викладених у акті перевірки від 27.11.2017 року №513/26-15-14-01-04/38620349, стосовно не утримання податку з доходів фізичних осіб із сум, які сплачувались ТОВ "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" за надання послуг мобільного зв'язку, а відтак погоджується з доводами позивача щодо протиправності винесеного ГУ ДФС у м. Києві податкового повідомлення рішення від 08.12.2017 року за №2240140302 та вважає його таким, що підлягає скасуванню. Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не виконав покладений на нього обов'язок і не довів належними та допустимими доказами, що директором Товариства спірні послуги мобільного зв'язку використовувались в особистих цілях, а отже не спростував доводів позивача щодо неправомірності винесеного ГУ ДФС у м. Києві та оскаржуваного ТОВ "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" податкового повідомлення-рішення.

Керуючись статтями 2, 77, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08.12.2017 року за №2240140302.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" (код ЄДРПОУ: 38620349, адреса: 03048, м. Київ, вул. І. Пулюя, буд. 5) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ: 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судові витрати у сумі 1762,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко