Ухвала суду № 79016844, 27.12.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/534/18

Провадження № 1-кс/461/11371/18

УХВАЛА

27.12.2018 року слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова Зубачик Н.Б., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, за участю прокурора Пристаюка В.Б., слідчого Дуб Б.Р., підозрюваного ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 –

в с т а н о в и в :

Старший слідчий СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_4, за погодженням із прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Львівської області ОСОБА_5, звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 60 днів з визначенням розміру застави у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що 27.12.2018 року повідомлено ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, який є тяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, без альтернативи застосування більш м’якого покарання, що може стимулювати підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Його дії, як і сам ОСОБА_2 представляють підвищену суспільну небезпеку, а тому є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків з метою уникнення від відповідальності, знищити, сховати або підробити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інші кримінальні правопорушення, через що застосування до нього більш м’якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні подане клопотання підтримали, просили таке задоволити.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 заперечили. Зокрема захисник зазначив, що органом досудового розслідування не доведено існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просять обрати останньому запобіжний захід не пов’язаний з позбавленням волі.

Заслухавши думку прокурора, слідчого щодо поданого клопотання, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Слідчим суддею встановлено, що 27.12.2018 року повідомлено ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Надані слідчим докази, зокрема, протокол проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_1, в ході якого виявлено та вилучено речі, документи та гроші, зокрема банківську карту ПАТ КБ «Приватбанк» №5168757355705403, видану на ім’я ОСОБА_7 які учасники організованої групи використовували під час вчинення злочину та банківські чеки про зняття готівкових коштів та інформацію про рух коштів по банківській карті ПАТ КБ «Приватбанк» №5168757330764863, виданої на ім’я ОСОБА_8, банківській карті ПАТ КБ «Приватбанк» № 4149499104489909, видані на ім’я ОСОБА_9, банківській карті ПАТ КБ «Приватбанк» №5168755419998097, видані на ім’я ОСОБА_10 та банківській карті ПАТ КБ «Приватбанк» №5168757355705403, видані на ім’я ОСОБА_7, які учасники організованої групи використовували під час вчинення злочину, не підтверджують у повній мірі обґрунтованість підозри вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого саме ч.3 ст.307 КК України.

Разом із цим, надаючи оцінку ризикам, наведеним у клопотанні органами досудового розслідування, зокрема можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.

Ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку.

В судовому засіданні органом досудового розслідування не було надано достатнього обґрунтування ризику переховування ОСОБА_2 від слідчого, прокурора або суду, незаконного впливу на свідків та знищення або спотворення будь-яких речей та документів, які мають значення у даному кримінальному провадженні з посиланням на конкретні докази їх реального існування. Такі лише презюмуються. Прокурор та слідчий в судовому засіданні не довели суду, що ризики, передбачені ст.177 КПК України існують, не довели недоцільність застосування відносно ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м’яким запобіжним заходом є особисте зобов’язання, а найбільш суворим – тримання під вартою.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує те, що ОСОБА_2 підозрюючись у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, за яке передбачається покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, без альтернативи застосування більш м’якого покарання, може вчинити інше кримінальне правопорушення або буде продовжувати вчиняти вказане кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 враховує також дані про особу підозрюваного, його соціальний статус, наявність у нього міцних соціальних та сімейних зв'язків, а також їх репутацію та майновий стан, зокрема те, що підозрюваний не працює, має постійне місце проживання на території м.Львова, раніше не судимий.

З врахуванням наведеного, слідчий суддя вважає, що достатнім для запобігання ризикам невиконання, покладених на підозрюваного процесуальних обов’язків та з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду необхідно обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.п. 1, 2 ч.1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

На думку суду, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 176-178, 180, 183, 193, 194, 196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя –

у х в а л и в :

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській областіОСОБА_4 – задоволити частково.

Обрати підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 такі обов’язки:

-цілодобово не відлучатися з місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні №12018140000000003 від 03.01.2018 року;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

В іншій частині клопотання – відмовити.

Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ст.181 КПК України працівники Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали становить два місяці, тобто до 27.02.2019 року.

Зобов’язати слідчого направити копію даної ухвали для виконання до Залізничного ВП ГУНП у Львівській області за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п’яти діб з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом п’яти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя Зубачик Н.Б.