Рішення № 79016835, 27.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 грудня 2018 року № 826/18496/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Чудак О.М., суддів Пащенка К.С., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Гарбуз К.С., представника відповідача Мельніченко В.О., у відсутність представників позивача та третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Державної регуляторної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Термопласт» про визнання протиправним та скасування розпорядження,

встановив:

25.11.2016 Державна архітектурно-будівельна інспекція України (ДАБІ України) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної регуляторної служби України (ДРС України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Термопласт» (ТОВ «Термопласт») про визнання незаконним та скасування розпорядження Державної регуляторної служби України №63 від 01.06.2016 в частині зобов'язання ДАБІ України усунути порушення вимог частини шостої статті 21 Закону України від 02.03.2015 №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі - Закон №222-VIII), розглянувши заяву ТОВ «Термопласт» від 17.03.2016 з урахуванням вимог частини шостої статті 21 Закону №222-VIII.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ДАБІ України не порушила вимог законодавства під час розгляду заяви ТОВ «Термопласт» від 17.03.2016 та правомірно відмовила у безстроковому переоформленні ліцензії серії АГ №575502 з огляду на пункт 12 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1396 (Порядок №1396).

Також ДАБІ України зазначає, що листом від 08.04.2016 №40-402-709, який був підготовлений за результатами розгляду заяви ТОВ «Термопласт» від 17.03.2016 заявнику надано роз'яснення щодо неможливості задоволення порушеного у заяві питання у зв'язку з відсутністю правових підстав.

Крім того, розпорядження ДРС України №63 від 01.06.2016 зобов'язує ДАБІ України вчинити дії, які входять до дискреційних повноважень позивача, що свідчить про втручання ДРС України до виключної компетенції ДАБІ України. До того ж, ДРС України в оскаржуваному рішенні допустила тлумачення норм Порядку №1396, чим вийшла за межі повноважень та перебрала на себе функцію тлумачення норм законодавчих актів, якою наділений виключно Конституційний Суд України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2016 відкрито провадження у справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву ДАБІ України в якому зазначив, що Порядок №1396 не відповідає вимогам частини восьмої статті 21 Закону №222-VIII, адже вказаний Порядок не приведений у відповідність до вимог Закону №222-VIII. При цьому, за змістом статті 7 та частини шостої статті 21 Закону №222-VIII ліцензія ТОВ «Термопласт» серії АГ №575502 набула статусу безстрокової.

Також відповідач зазначив, що ДАБІ України жодного рішення, передбаченого частиною другою статті 6 Закону №222-VIII не прийняла, а лише надіслала лист від 08.04.2016 №40-402-709, який містить роз'яснення щодо неможливості задоволення порушеного в заяві питання у зв'язку з відсутністю правових підстав.

Щодо втручання спірним рішенням до дискреційних повноважень ДАБІ України, відповідач зазначив, що спірним розпорядженням зобов'язано позивача виконати вимоги Закону №222-VIII, а не вчинити дії чи прийняти рішення, які належать до виключної компетенції позивача.

Крім того, ДРС України зазначає, що не перебирала на себе функції Конституційного Суду України щодо тлумачення норм законодавчих актів, а лише констатувала, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми не Порядку №1396, а Закону №222-VIII як акту вищої юридичної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2018 справу прийнято до провадження суддею Чудак О.М. і призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В ході судового засідання представник відповідача заперечила проти задоволення позову, з підстав та мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представники позивача в судове засідання не з'явилися, подавши клопотання про розгляд справи у їх відсутність та задоволення заявлених вимог у повному обсязі.

Представники третьої особи своє представництво не забезпечили.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України, судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції КАС України.

Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

ТОВ «Термопласт» звернулося до ДАБІ України із заявою від 17.03.2016 з проханням переоформити ліцензію серії АГ №575502 на будівництво об'єктів IV і V категорій складності на безстрокову.

Листом ДАБІ України від 08.04.2016 №40-402-709 надано роз'яснення ТОВ «Термопласт» щодо неможливості задоволення порушеного у заяві питання у зв'язку з відсутністю правових підстав з посиланням на пункт 12 Порядку №1396.

Не погоджуючись із таким рішенням ДАБІ України, ТОВ «Термопласт» звернулося із скаргою до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України (Експертно-апеляційна рада).

31.05.2018 Експертно-апеляційною радою за результатом розгляду скарги ТОВ «Термопласт» ухвалено рішення, оформлене протоколом №06-16, на підставі якого ДРС України прийнято розпорядження №63 від 01.06.2016, яким зобов'язано ДАБІ України усунути порушення вимог частини шостої статті 21 Закону №222-VIII, розглянувши заяву ТОВ «Термопласт» від 17.03.2016 з урахуванням вимог частини шостої статті 21 Закону №222-VIII.

Позивач вважаючи розпорядження №63 від 01.06.2016 протиправним, звернувся до суду із даним позовом.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 №724 (далі - Положення), ДРС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

ДРС України є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Пунктом 2 Положення визначено, що ДРС України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Доцільно акцентувати, що ДРС України в своїй діяльності керується, серед іншого, Законами України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 №222-VIII.

Одночасно, відповідно до пункту 3 Положення, на ДРС України покладається ряд основних завдань, одним з яких є реалізація державної регуляторної політики, політики з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 29 пункту 4 Положення ДРС України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, видає відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

В той же час, пунктом 10 Положення встановлено, що ДРС України у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України та прийнятих відповідно до Конституції та законів України актів Кабінету Міністрів України видає накази організаційно-розпорядчого характеру, розпорядження про усунення порушень у сфері ліцензування, а з питань реалізації державної регуляторної політики - рішення за підписом Голови ДРС України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 4 Закону №222-VIII, який регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування (яким, як зазначалося вище є ДРС України), видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення або задовільнення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами - підприємцями (частина 2 статті 4 Закону №222-VIII).

Суд звертає увагу на те, що ДРС України відповідно до частини першої статті 4 Закону №222-VIII лише видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення або задовільнення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування і жодним чином не впливає на рішення Експертно- апеляційної ради з питань ліцензування.

Частиною першою статті 5 Закону №222-VIII встановлено, що Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Регламент Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та ДРС України від 14.07.2015 №783/40, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.07.2015 за № 847/27292.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону №222-VIII обов'язками Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, зокрема, є розгляд апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування.

Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування приймається більшістю голосів її членів і оформлюється протокольним рішенням, що підписується особою, яка головувала на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, та секретарем ради, який призначається головою ради з числа її членів (частина одинадцята статті 5 Закону №222-VIII).

Встановлено, що спірне розпорядження видано ДРС України на підставі рішення Експертно-апеляційної ради, тобто на підставі, в межах та у спосіб, визначених частиною першою статті 4 та частинною одинадцятою статті 5 Закону №222-VIII.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №222-VIII цей Закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Дія Закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення видів господарської діяльності, які зазначені в частині другій статті 2 Закону №222-VIII.

Серед видів господарської діяльності, що зазначені в частині другій статті 2 Закону №222-VIII, на які не поширюється порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій визначений Законом, відсутній такий вид господарської діяльності, як будівництво об'єктів IV і V категорій складності.

При цьому, відповідно до статті 7 Закону №222-VIII ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як серед іншого, будівництво об'єктів IV і V категорій складності - з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про архітектурну діяльність».

Частиною шостою статті 21 Закону №222-VIII закріплено, що ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що на день набрання чинності цим Законом є чинними, продовжують діяти.

Ліцензії на провадження видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону: види господарської діяльності яких звужені, підлягають переоформленню, що здійснюється органом ліцензування у триденний строк безкоштовно; які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата, переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону №222-VIII орган ліцензування видає ліцензії на право здійснення видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону.

Органом ліцензування такого виду господарської діяльності, як будівництво об'єктів IV і V категорій складності - є ДАБІ України, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».

В той же час, норма частини шостої статті 21 Закону №222-VIII є імперативною, оскільки, встановлює, що ліцензії на провадження видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону (всі без виключень), які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата, переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.

Отже, ДАБІ України, як орган ліцензування, з дати набрання чинності Закону №222-VIII, а саме з 28.06.2015, повинна видавати, переоформляти та анулювати ліцензії на право здійснення такого виду господарської діяльності, як будівництво об'єктів IV і V категорій складності відповідно до Закону №222-VIII з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про архітектурну діяльність».

З 28.06.2015 ДАБІ України, як орган ліцензування, повинна за заявою ліцензіатів переоформити ліцензії, що на день набрання чинності цим Законом є чинними.

Встановлено, що на момент набрання чинності Закону №222-VIII, ТОВ «Термопласт» мало чинну ліцензію серії АГ №575502 на будівництво об'єктів IV і V категорій складності, яка була чинною з 10.03.2011 по 10.03.2016.

Таким чином, з 28.06.2015 у відповідності до частини шостої статті 21 Закону №222-VIII зазначена ліцензія ТОВ «Термопласт» стала безстроковою автоматично.

Посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин норм Порядку №1396 суд вважає помилковими.

Позивач наголошує на тому, що Порядок №1396, зі змінами, приведений у відповідність до Закону №222-VIII згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №983 «Про внесення змін до Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури», зважаючи на відсутність зауважень ДРС України під час погодження проекту зазначеної вище Постанови.

Проте, суд не погоджується з зазначеним твердженням позивача та звертає увагу на наступне.

Так, до Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністр із України від 05.12.2007 №1396, останні зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №983 «Про внесення змін до Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури».

Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури» (далі - проект постанови), надсилався на розгляд та погодження до ДРС України листом Держархбудінспекції від 26.03.2015 №40-40-10/2727 (далі - лист, копія з додатками додається).

У розділі 1 Аналізу регуляторного впливу до проекту постанови, розробники визначає та обґрунтовує проблему, яку передбачається розв'язати шляхом прийняття відповідної постанови, а саме: «необхідністю удосконалення регулювання відносин, які виникають у процесі ліцензування господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, яка підлягає ліцензуванню Держархбудінспекцією, шляхом провадження електронної системи подачі документів для отримання ліцензії.

Також, суд звертає увагу на те, що: «проект постанови розроблено Держархбудінспекцією спільно з Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в ініціативному порядку.

Метою даного проекту постанови є впровадження електронної системи подачі документів для отримання ліцензії та забезпечення належних умов для отримання суб'єктами господарювання ліцензій на провадження будівельної діяльності».

Таким чином, відповідно до Аналізу регуляторного впливу проект постанови розроблено в ініціативному порядку, а не у зв'язку з виконанням частини восьмої статті 21 Закону №222-VIII.

Також, відповідно до статті 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен, зокрема, обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв'язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них.

Згідно статті 21 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» уповноважений орган (центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику відповідно до статті 18 зазначеного Закону) розглядає проект регуляторного акта та документи, що додаються до нього, і приймає рішення про погодження цього проекту або рішення про відмову в його погодженні. Це рішення не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття подається до органу, який розробив проект регуляторного акта.

Рішення про відмову в погодженні проекту регуляторного акта повинно містити обґрунтовані зауваження та пропозиції щодо цього проекту та/або щодо відповідного аналізу регуляторного впливу.

Після доопрацювання проекту регуляторного акта та/або відповідного аналізу регуляторного впливу з урахуванням наданих зауважень та пропозицій цей проект подається у встановленому цим Законом порядку на повторне погодження до уповноваженого органу.

Так, ДРС України відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» розглянуло проект постанови, а також документи, що були надані до нього листом.

Під час знаходження на розгляді в ДРС України, редакція проекту постанови була редакційно доопрацьована розробником (Держархбудінспекція) в робочому порядку.

За результатом проведеного аналізу доопрацьованого проекту постанови та відповідного аналізу регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» вирішено було погодити проект постанови (Рішення №318 від 07.05.2015 про погодження проекту регуляторного акта, вих. ДРС України від 07.05.2015 №3047/0/20-15 - засвідчена належним чином копія додається).

Крім того, вищезазначене погодження проекту постанови відбулося до набрання чинності Закону №222-VIII.

З огляду на викладене, ДРС України не мало підстав для надання до зазначеного проекту постанови зауважень в частині, що стосується необхідності приведення Порядку №1396, зі змінами, у відповідність до Закону №222-VIII, який на момент погодження зазначеного проекту постанови не набрав чинності, оскільки, ДРС України керувалась Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», відповідно до норм якого, зауваження та пропозиції щодо проекту та/або щодо відповідного аналізу регуляторного впливу містяться лише у рішенні про відмову в погодженні проекту регуляторного акта, а правових підстав для відмови у погодженні проекту постанови не було у зв'язку тим, що він був розроблений у ініціативному порядку і не був спрямований на виконання частини восьмої статті 21 Закону №222-VIII - приведення вищезазначеного Порядку №1396 у відповідність із Законом №222-VIII.

В той же час, суд звертає увагу на те, що погодження проекту постанови, якою були внесені зміни до Порядку №1396, не є предметом даного спору.

Доводи позивача про те, що ДРС України перебрала на себе функцію тлумачення норм законодавчих актів, якою наділений виключно Конституційний Суд України, суд вважає безпідставними, адже відповідач не тлумачив норми жодних нормативно-правових актів, а фактично лише констатував, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми не Порядку №1396, а Закону №222-VIII як акту вищої юридичної сили.

За змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому суд звертає увагу на те, що норма частини шостої статті 21 Закону №222-VIII є імперативною, а тому виключає дискрецію органу ліцензування та має наслідком єдиний варіант застосування у випадку подачі заяви суб'єктом ліцензування відносно ліцензії, строк дії якої не закінчився станом на 28.06.2015.

В той же час, в Законі №222-VIII не встановлено строку протягом якого ліцензіат може звернутися із відповідною заявою до органу ліцензування для переоформлення ліцензії, що мала обмежений термін дії та на день набрання чинності Закону №222-VIII стала безстроковою.

ДРС України та ДАБІ України є органами державної влади, діяльність яких, зокрема, полягає у здійсненні виключних функцій контролю (нагляду) у сфері здійснення ліцензійної діяльності, при цьому, позивач здійснює відповідні виключні функції контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов, а ДРС України, в свою чергу, здійснює виключні функції контролю (державний нагляд) за дотриманням позивачем, як органом ліцензування, законодавства у сфері ліцензування.

Отже, ДРС України не порушено прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з виданням спірного розпорядження, оскільки, вказаним розпорядження зобов'язано позивача виконати вимоги Закону №222-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 20.01.2015 по справі № К/800/50463/14, К/800/52405/14.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного розпорядження №63 від 01.06.2016, а позивачем не надано належних й достатніх доказів та обґрунтувань протилежного. У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, підстави для розподілу відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Державної регуляторної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійнихь вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Термопласт», про визнання протиправним та скасування розпорядження, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Державна архітектурно-будівельна інспекція України (місцезнаходження юридичної особи: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 37471912).

Відповідач - Державна регуляторна служба України (місцезнаходження юридичної особи: 01011, місто Київ, вулиця Арсенальна, будинок 9/11; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39582357).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Термопласт» (місцезнаходження юридичної особи: 47720, Тернопільська область, Тернопільський район, село Петриків, вулиця Академіка Об'їзна, будинок 8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 31877460).

Повний текст рішення складено 02.01.2019.

Головуючий суддя О.М. Чудак

Суддя К.С. Пащенко

Суддя Т.І. Шейко