Ухвала суду № 79016629, 27.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

27 грудня 2018 року м. Київ № 826/10557/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву б/н № 0704/8 від 04.07.2018 «Про поновлення строку та докази поважності причин» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» у адміністративній справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія

«Дніпрофінансгруп»

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про скасування арешту з іпотечного майна

представники позивача та відповідача – не прибули,

сторін:

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі – позивач або ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі – відповідач або ВДВС), у якому просить:

скасувати арешти накладені на іпотечне майно, а саме: 1) квартиру № 9, яка знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Шевченка Тараса, буд. 7; 2) квартиру № 10, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 20, що було обтяжено на підставі:

- Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія номер: ВП № 40980202, виданої 08.04.2014 Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, якою накладено арешт (номер запису про обтяження № 21454140 від 09.04.2014);

- Постанови, серія номер: № 43069873, виданої 14.05.2014 Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, якою накладено арешт на вищезазначене майно (номер запису про обтяження № 21453833 від 15.05.2014);

вилучити записи обтяження № 21454140 та № 21453833 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що мав намір реалізувати свої права як іпотекодержатель шляхом позасудового врегулювання заборгованості, через набуття права власності на предмет іпотеки, проте згідно з отриманої інформації по Витягу № 127364313 та Витягу № 127362452 на вказане майно відповідачем накладено арешт. Зазначив, що 13.06.2018 позивачем на адресу відповідача направлено заяву про зняття арешту, але відповідно до інформації розміщеної на сайті «Укрпошти» рекомендований лист до ВДВС не доставлений. У зв’язку з чим позивач змушений звернутися до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження в даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження; призначено справу до розгляду в судове засідання на 07.08.2018; постановлено розглянути питання щодо поновлення строку на звернення до суду у судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2018 витребувано у Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби матеріали виконавчого провадження в межах яких було прийнято Постанови № 40980202 від 08.04.2014 та № 43069873 від 14.05.2014.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2018 повторно витребувано у Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби матеріали виконавчого провадження в межах яких було прийнято Постанови № 40980202 від 08.04.2014 та № 43069873 від 14.05.2014.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2018 втретє витребувано у Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби матеріали виконавчого провадження в межах яких було прийнято Постанови № 40980202 від 08.04.2014 та № 43069873 від 14.05.2014.

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2018 виправлено описку, допущену у тексті ухвали у справі № 826/10557/18 від 30.07.2018, замість: «Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби» ухвалено читати: «Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2018 оголошено перерву в розгляді справи № 826/10557/18 до 18.10.2018 та визнано явку у судове засідання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» обов’язковою.

Поряд з цим, 21.08.2018, 06.09.2018 та 18.10.2018 в судових засіданнях судом оголошувались перерви.

У судовому засіданні 01.11.2018 представником позивача надано додаткові пояснення щодо пропуску строків на звернення до суду.

Суд вказує, що відповідач, не зважаючи на належне його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 01.11.2018 не прибув.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (в рішенні скорочено - КАС України), неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, приймаючи до уваги належне повідомлення позивача та відповідача про час та місце судового засідання 11.10.2018, з урахуванням поданого позивачем клопотання, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів, згідно ч. 3 ст. 268, ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд вказує таке.

Згідно з частинами 1, 2, 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи суду.

Відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII, у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У відповідності до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду зазначив, що 13.06.2018 з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 127362452 та № 127364313 він дізнався, що Постановою, серія номер: № 43069873, виданою 14.05.2014 Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, накладено арешт на квартиру № 10, по вул. Прорізна, 20, м. Київ, номер запису про обтяження 21453833 від 15.05.2014, а постановою серія номер: ВП № 40980202, виданою 08.04.2014 Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, накладено арешт на квартиру № 9, яка знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Шевченка Тараса, буд. 7, номер запису про обтяження 21454140 від 09.04.2014.

На підставі отриманої 13.06.2018 інформації про арешт майна, позивач цього ж дня (13.06.2018) на адресу відповідача направив заяву про зняття арешту (вилучення записів про обтяження № 21454140 та № 21453833), рекомендованим листом з повідомлення про вручення.

Як стало відомо позивачу із офіційного сайту «Укрпошта», рекомендований лист станом на 03.07.2018 не отримано відповідачем.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачені статтею 287 КАС України. Так, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

З метою не порушення строків передбачених статтею 287 КАС України та за для захисту своїх порушених прав, зняття арешту з майна, позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до частини першої та другої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Судом також враховується те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв’язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Проаналізувавши у сукупності наведені позивачем у заяві доводи та наявні у матеріалах справи докази, враховуючи, що в подальшому отримавши заяву позивача від 13.06.2018 відповідач жодної відповіді так і не надав, з метою забезпечення можливості позивача звернутись до суду для вирішення спору, суд вважає заяву про поновлення строку обґрунтованою, а причини пропущення строку поважними, відтак заява є такою, що підлягає задоволенню, у зв’язку з чим пропущений позивачем строк звернення до суду підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 123, 240-243, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву № 0704/8 від 04.07.2018 «Про поновлення строку та докази поважності причин» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» задовольнити.

2. Поновити Товариству сз обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» строк звернення до суду.

Ухвала, відповідно до змісту ч. 1 ст. 256 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя К.С. Пащенко