Рішення № 79016546, 27.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2018 року № 826/6015/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом

Міністерства фінансів України

до

третя особа

Державної регуляторної служби України

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортлото»

про

визнання незаконними та протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство фінансів України (надалі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної регуляторної служби України (надалі – відповідач-1, ДРС) та Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України (надалі – відповідач-2), за участю третіх осіб - ТОВ «М.С.Л.» та ТОВ «Спортлото», в якій просить суд:

- визнати незаконними та протиправними дії Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України щодо прийняття до розгляду та розгляду апеляцій суб'єктів господарювання з питань отримання ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей до затвердження Кабінетом Міністрів України відповідних ліцензійних умов і розміру плати за видачу ліцензії;

- заборонити Експертно-апеляційній раді з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України прийняття до розгляду та розгляд апеляцій суб'єктів господарювання з питань отримання ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей до затвердження Кабінетом Міністрів України відповідних ліцензійних умов і розміру плати за видачу ліцензії;

- визнати незаконними та протиправними дії Державної регуляторної служби України щодо видання розпоряджень, які зобов'язують Мінфін розглядати та приймати рішення стосовно заяв суб'єктів господарювання з питань отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей, до затвердження Кабінетом Міністрів України відповідних ліцензійних умов і розміру плати за видачу ліцензії;

- заборонити Державній регуляторній службі України видавати розпорядження, які зобов'язують Мінфін розглядати та приймати рішення стосовно заяв суб'єктів господарювання з питань отримання ліцензій на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей, до затвердження Кабінетом Міністрів України відповідних ліцензійних умов і розміру плати за видачу ліцензії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 (суддя В.П. Шулежко) відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу №826/6015/16 до судового розгляду.

Ухвалою суду від 06.09.2016 у задоволенні клопотання Державної регуляторної служби України про закриття провадження у справі – відмовлено.

В подальшому, відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу справи між суддями, у зв'язку з закінченням повноважень судді Шулежка В.П., справу розподілено головуючому судді Григоровичу П.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року справу прийнято до свого провадження суддею Григоровичем П.О.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи набрання чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII, ухвалою суду від 01.02.2018 вирішено подальший розгляд адміністративної справи № 826/6015/16 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Роз'яснено учасникам справи, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Запропоновано відповідачеві протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання цієї ухвали подати до суду відзив на позовну заяву та/або обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідачі проти позову заперечують, посилаючись при цьому на те, що незважаючи на не затвердження Кабінетом Міністрів України відповідних ліцензійних умов і розміру плати за видачу ліцензії, відповідачі мають повноваження на прийняття рішень за результатами розгляду відповідних апеляцій суб’єктів господарювання та видання розпоряджень про зобов’язання позивача прийняти рішення, стосовно заяв суб’єктів господарювання з питань отримання ліцензій щодо випуску та проведення лотерей.

Треті особі проти позову заперечують, підтримуючи при цьому правову позицію відповідачів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, передумовою виникнення спірних правовідносин, стали наступні обставини.

Так, протягом 2015-2016 років Державною регуляторною службою України на підставі відповідних рішень Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування про задоволення апеляційних скарг суб’єктів господарювання, прийнято Розпорядження №№54, 51, 18, 19, якими позивача – Міністерство фінансів України зобов’язано розглянути заяви, в тому числі третіх осіб – ТОВ «М.С.Л.», ТОВ «Спортлото» про отримання ліцензій та випуск та проведення лотерей, за результатами яких прийняти рішення в порядку, передбаченому Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Не погоджуючись з правомірністю дій відповідача-1 щодо прийняття до розгляду та розгляду апеляцій та правомірністю дій відповідача-2 щодо видання розпоряджень, які зобов'язують Мінфін вчинити дії, при цьому не оскаржуючи зазначені вище акти індивідуальної дії, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Державна регуляторна служба України в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі - Закон № 222), «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Положенням про Державну регуляторну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 № 724.

Відповідно до пункту 1 Положення про ДРС, ДРС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

ДРС є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону №222, цей Закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Статтею 4 Закону № 222 визначено, що спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, серед іншого, утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність.

Частиною першою статті 5 Закону № 222 встановлено, що Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Так, регламент Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної регуляторної служби України від 14.07.2015 № 783/40, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.07.2015 за № 847/27292.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 222, обов'язками Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є:

1) розгляд апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування;

2) розгляд звернень органів ліцензування або спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування щодо проведення позапланових перевірок додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов на підставах, передбачених пунктами 4 та 5 частини дев'ятої статті 19 цього Закону.

Отже, частиною другою статті 5 Закону № 222 закріплений обов'язок Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензій, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушень законодавства у сфері ліцензування, а тому, є можливим дійти висновку, що до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування можуть подавати апеляції та інші скарги здобувачі ліцензій, ліцензіати та інші заявники.

З огляду на викладене, посилання Позивача в адміністративному позові на те, що звернутися до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування з апеляцією щодо дій/бездіяльності органу ліцензування з питань розгляду заяви про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей, може лише суб'єкт господарювання, що набув статусу «здобувача» ліцензії є безпідставними та нормативно не обґрунтованими.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону № 222, апеляції та інші скарги здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування не розглядаються Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування лише у випадку, якщо вони подані з перевищенням встановленого цим Законом строку набрання чинності рішенням відповідного органу ліцензування (частина десята статті 5 Закону № 222).

Інших підстав для не розгляду Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування апеляцій скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування не передбачено.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України щодо прийняття до розгляду та розгляду апеляцій суб'єктів господарювання, є необґрунтованими та таким, що задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині заборони Експертно-апеляційній раді з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України приймати до розгляду та розглядати апеляції суб'єктів господарювання, задоволенню не підлягають, як такі, що є похідними від зазначеної вище позовної вимоги.

В той же час, надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині визнання незаконними та протиправними дії Державної регуляторної служби України щодо видання розпоряджень, які зобов'язують Мінфін розглядати та приймати рішення стосовно заяв суб'єктів господарювання з питань отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до пункту 1 Положення про ДРС, ДРС є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у сфері господарської діяльності.

Основними завданнями ДРС, відповідно до пункту 3 Положення про ДРС, зокрема, є реалізація державної регуляторної політики, політики з нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Частиною першою статті 3 Закону № 222 визначено, що державна політика у сфері ліцензування ґрунтується, серед іншого, на принципі дотримання законності: повноваження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування та порядок набрання чинності рішеннями органу ліцензування поширюються на сферу ліцензування всіх видів господарської діяльності, визначаються виключно цим Законом і не можуть бути обмежені іншими законами.

Статтею 4 Закону № 222 встановлено, що спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, в тому числі, видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення або задоволення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами-підприємцями.

В контексті наведеного, суд звертає увагу, що розгляд апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування, як зазначалося вище, згідно із частиною другою статті 5 Закону № 222, є обов'язком Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Державна регуляторна служба, в свою чергу, відповідно до частини першої статті 4 Закону № 222 зобов’язана видати: розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та/або розпорядження про відхилення або задоволення апеляцій чи скарг, з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

При цьому, невиконання ДРС рішень Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є невиконанням Державною регуляторною службою вимог Закону № 222, що суперечить ч.2 ст.19 Конституції України.

Відтак, аналіз зазначених вище норм, дає змогу дійти висновку, що ДРС видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення або задоволення апеляцій чи скарг на підставі, в межах та у спосіб, що визначені Положенням про ДРС, частиною першою статті 4 та частинною одинадцятою статті 5 Закону № 222 на підставі відповідного рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання незаконними та протиправними дій Державної регуляторної служби України щодо видання розпоряджень, є необґрунтованими.

Позовні вимоги в частині заборони Державній регуляторній службі України видавати розпорядження, задоволенню не підлягають, як такі, що є похідними від зазначених вище позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Міністерства фінансів України є необґрунтованими та непідлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00013480, адреса: 01008, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 12/2).

ДЕРЖАВНА РЕГУЛЯТОРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39582357, адреса: 01011, м.Київ, ВУЛИЦЯ АРСЕНАЛЬНА, будинок 9/11).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович