Ухвала суду № 79016186, 27.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

27 грудня 2018 року м. Київ№ 826/10544/18Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Пащенка К.С., суддів: Шейко Т.І., Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України

про відшкодування шкоди, заподіяної особи незаконними рішеннями,

діями чи бездіяльністю органу державної влади

представники позивача - ОСОБА_1;

сторін: відповідача - Штокман А.І.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, НОМЕР_1, виданий Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві від 16.12.1998) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, ідентифікаційний код 00019442), у якому просить суд:

стягнути з Кабінету Міністрів України на користь позивача 291 256 грн. шкоди (недоотриманої пенсії), завданої останньому у період квітня 2017 року - червня 2018 року внаслідок незаконної бездіяльності органу державної влади - невиконання Кабінетом Міністрів України вимог пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-УІІ щодо прийняття нормативного акта про умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, що передбачений ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII;

стягнути з Кабінету Міністрів України на користь позивача 2 624 грн. шкоди у вигляді невідшкодованого судового збору, сплаченого останнім за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги в адміністративній справі № 753/8209/17 під час оскарження дій органів Пенсійного фонду України, які стали наслідком бездіяльності Кабінету Міністрів України - невиконання вимог пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697- VII щодо прийняття нормативного акта про умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено до розгляду в підготовче засідання на 23.08.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у складі колегії суддів по суті на 12.09.2018.

У судовому засіданні 12.09.2018 сторонами подано до суду клопотання про розгляд справи № 826/10544/18 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

30.03.2017 позивач подав до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», проте йому було відмовлено.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 06.03.2018 рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 753/8209/17 залишені без змін. Приймаючи таке рішення Верховний Суд виходив з того, що законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року делегував Уряду. Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

На думку позивача, Верховний Суд констатував, що органи Пенсійного фонду України відмовили йому у перерахунку пенсії тому, що Кабінет Міністрів України не прийняв відповідного нормативно-правового акта.

В результаті чого, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з відповідним позовом до Кабінету Міністрів України.

Як вбачається з позовної заяви, у даній адміністративній справі позивач звернувся з до суду вимогою про стягнення з Кабінету Міністрів України шкоди, завданої останньому внаслідок незаконної бездіяльності органу державної влади.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України:

1) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

2) публічно-правовий спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17 зробила висновок про те, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Враховуючи викладене, заявлений спір про стягнення шкоди (недоотриманої пенсії) та шкоди у вигляді невідшкодованого судового збору, сплаченого останнім за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги (в адміністративній справі № 753/8209/17 під час оскарження дій органів Пенсійного фонду України), завданої внаслідок невиконання Кабінетом Міністрів України вимог пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Так, пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Щодо роз'яснення позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи, то виходячи із того, що правовідносини, які виникли носять приватноправовий характер - дана справа відноситься до юрисдикції місцевого загального суду та має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 250 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження в адміністративній справі за позовом б/н від 09.07.2018 ОСОБА_1.

2. Попередити ОСОБА_1, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

3. Роз'яснити ОСОБА_1, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів за правилами, встановленими статтями 294-297 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя К.С. Пащенко

Суддя Т.І. Шейко

Суддя О.М. Чудак