Рішення № 79016024, 27.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2018 року № 826/4526/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-Інвестиційна група «Трансконтиненталь»

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №2172140302 від 01.12.2017, №0882615147 від 12.02.2018, №0292140302 від 08.02.2018,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-Інвестиційна група «Трансконтиненталь» (далі - позивач, ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №2172140302 від 01.12.2017, №0882615147 від 12.02.2018, №0292140302 від 08.02.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було допущено значне порушення строків проведення перевірки, а також в акті викладено недостовірну та неправдиву інформацію. Також, оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що всі викладені в акті висновки стосовно безоплатної реалізації товару, отримання безповоротної фінансової допомоги та як наслідок - заниження доходу, базуються на необґрунтованих та безпідставних припущеннях. Оскільки, господарські операції ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» мали реальний характер, що підтверджується первинними документами, а також змінами у структурі активів ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь», що відображено у бухгалтерському обліку Товариства, дані регістрів якого надавались перевіряючим в ході перевірки. Окрім даних бухгалтерського обліку, під час перевірки перевіряючим надавались відповідні первинні документи, на підставі яких було внесено записи до регістрів бухгалтерського обліку та які підтверджують факт здійснення господарських операцій. Однак, не прийняття контролюючим органом документів з тих підстав, що за ними неможливо ідентифікувати отримувача та пункт призначення, а також підтвердити взаємовідносини між ТОВ «Лісфен» є безпідставним, оскільки у поданих товарно-транспортних накладних вказані всі належні реквізити, в тому числі - отримувача та пункт призначення. При цьому відповідачем жодним чином не обґрунтовано як був встановлений «факт відсутності місця для зберігання газу» і жодним доказом не підтверджено зазначеного. Тобто, висновки відповідача є не тільки безпідставними, а й явно протиправними, оскільки під час проведення перевірки працівникам відповідача надавались договори зберігання та акти про передачу на зберігання товару. Отже, відсутність у відповідача інформації щодо подальшого продажу товару ТОВ «Лісфен» не може бути підставою для визнання нереальними операцій між ТОВ «Лісфен» та ТОВ ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь». Також, позивач зауважив, що неможливість проведення зустрічної звірки не є доказом того, що господарські операції відсутні і це не може бути підставою для визнання господарських операцій нереальними. Вочевидь, що відповідачем незаконно та вибірково застосовуються норми ст.173 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до операції продажу рухомого майна юридичною особою, оскільки ст.173 ПК України регулює продаж майна фізичною особою, а не юридичною. Отже, ця норма не може бути застосована до правовідносин між позивачем та покупцем автомобіля - фізичною особою, враховуючи, що продавець рухомого майна - не фізична, а юридична особа.

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви від 05.06.2018 позивач навів аналогічні доводи, що і у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень. Відповідач зазначив, що аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено факту подальшого продажу ТОВ «Лісфен» скрапленого газу при встановленому факті відсутності у підприємства місць для зберігання придбаного газу в кількості 265,32 тони. Під час перевірки ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» не надало товарно-транспортних, які б мали підтверджувати фактичне отримання скріпленого газу ТОВ «Лісфен» його розвантажування. ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» звіт про контрольовані за 2016 рік було надано до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві 06.11.2017, тобто після граничного терміну подання звіту за 2016 рік, та після проведення даної перевірки (перевірка проводилась з 10.10.2017 по 31.10.2017). Також відповідач зазначив, що середньоринкова вартість легкового автомобіля Ford Focus (рік випуску 2011) згідно оприлюдненої інформації на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (www.me.gov.ua) становить 204357,24 грн. Вартість, за якою вчинено передачу зазначеного транспортного засобу складає 145000,00 грн. Отже, автомобіль продано ОСОБА_1 за ціною нижче середньо ринкової вартості. Різниця між ціною продажу та середньо ринковою вартістю (сума знижки) становить 59357,24 грн. Податок на доходи фізичних осіб ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» не утримано та до бюджету не сплачено.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2018 відкрито провадження у справі, зобов'язано відповідача подати до канцелярії суду всі матеріали, що були, або які мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дій, допущення бездіяльності з приводу яких подано позов, а також призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і заперечив проти його задоволення.

03.12.2018 на підставі ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши думку учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і не спростовується сторонами, ГУ ДФС у м. Києві, на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, у зв'язку з надходженням ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира Драч Ю.І. від 16.12.2016 у справі № 296/10346/16-к по матеріалам кримінального провадження №12016060170000421 від 31.03.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.2 ст. 292, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві 06.10.2017 №10280 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених законодавством податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 01.10.2016, за результатами якої складено акт від 07.11.2017 за №173/26-15-14-07-01-10/3583178.

В ході перевірки було встановлено наступні порушення ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь»:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.п.140.5.4 п. 140.5 ст.140 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму на загальну суму 719279,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лісфен» на загальну суму 417621,64 грн.г та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях з безоплатної передачі ТМЦ на загальну суму 417621,64- грн.;

- п.п. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, внаслідок чого заниження сум податку на доходи фізичних осіб на суму 13029,64 грн.

- п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження су сум військового збору на суму 1085,80 грн.

Такий висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено факту подальшого продажу ТОВ «Лісфен» скрапленого газу при встановленому факті відсутності у підприємства місць для зберігання придбаного газу в кількості 265,32 тони. Під час перевірки ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» не надало товарно-транспортних , які б мали підтверджувати фактичне отримання скріпленого газу ТОВ «Лісфен» його розвантажування. ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» звіт про контрольовані за 2016 рік було надано до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві 06.11.2017, тобто після граничного терміну подання звіту за 2016 рік, та після проведення даної перевірки (перевірка проводилась з 10.10.2017 по 31.10.2017). Також відповідач зазначив, що середньоринкова вартість легкового автомобіля Ford Focus (рік випуску 2011) згідно оприлюдненої інформації на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (www.me.gov.ua) становить 204357,24 грн. Вартість, за якою вчинено передачу зазначеного транспортного засобу складає 145000,00 грн. Отже, автомобіль продано ОСОБА_1 за ціною нижче середньо ринкової вартості. Різниця між ціною продажу та середньо ринковою вартістю (сума знижки) становить 59357,24 грн. Податок на доходи фізичних осіб ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» не утримано та до бюджету не сплачено.

На вказаний акт ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» були подані заперечення, які були залишені без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.12.2017:

- № 3062615147, яким збільшено грошове зобов'язання ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» з податку на прибуток на суму 719279,00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 179820,00 грн;

- № 2173140302, яким збільшено грошове зобов'язання ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» з військового збору на суму 1085,80 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 271,45 грн;

- № 2172140302, яким збільшено грошове зобов'язання ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» з податку доходи фізичних осіб на суму 13029,64 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3257,41 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України і рішенням Державної фіскальної служби України №3976/6/99- 99-11-01-01-25 від 05.02.2018 скарга була частково задоволена, а саме:

- залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 2172140302 від 01.12.2017;

- скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 3062615147 від 01.12.2017 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток внаслідок збільшення фінансового результату на 30% вартості товарів, придбаних у нерезидента, зареєстрованого на території, зазначеної у пп. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України відповідно до пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін;

- скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 2173140302 від 01.12.2017 в частині основного платежу з військового збору у сумі 195,44 грн та штрафних санкцій у розмірі 48,86 грн, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

У зв'язку із частковим задоволенням скарги позивача, відповідач направив позивачу нові податкові повідомлення- рішення:

- № 0882615147 від 12.02.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 451031,00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 112758,00 грн;

- № 0292140302 від 08.02.2018, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору на суму 890,36 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 222,59 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача, суд бере до уваги наступне.

Щодо строків проведення перевірки слід зазначити наступне.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 Податкового кодексу України. Так, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону (п.п.78.1.11. п.78.1 ст.78 ПК України).

Пунктом 78.4 вказаної статті визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до підпункту 1.2.3 пункту 1.2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 за №22, наказ на проведення перевірки, що здійснюється відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, видається керівником органу державної фіскальної служби на підставі відповідного документа, передбаченого цим підпунктом Кодексу.

Згідно з вимогами пункту 81.1. статті 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється.

Таким чином, враховуючи, що наказ ГУ ДФС у м. Києві від 06.10.2017 за №10280 винесено контролюючим органом на виконання ухвали Корольовського районного суду м. Житомира Драч Ю.І. від 16.12.2016 у справі №296/10346/16-к, яка прийнята у межах кримінального провадження, набрала законної сили і є обов'язковою до виконання, тому наказ виданий відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України.

Разом з тим, ні Податковим кодексом України, ні Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, ні будь-яким іншим нормативним актом не передбачено можливості внесення контролюючим органом змін до наказів на проведення перевірок, або перенесення термінів ПК кодексу України).

В силу п. 82.2 ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

У даній справі судом встановлено, що термін проведення перевірки відповідно до наказу з 10.10.2017 по 24.10.2017 тривалістю 10 робочих днів. В зв'язку з тим, що Товариство має великий документообіг, який потребує значного часу для узагальнення інформації, термін перевірки наказом від 20.10.2017 за №11157 продовжено на 5 робочих днів з 25.10.2017.

Отже, визначення наказом інших календарних днів для проведення перевірки є організацією роботи контролюючого органу та не може бути підставою для недопущення посадових осіб до перевірки.

Таким чином, при винесені наказу від 20.10.2017 за №11157 на проведення перевірки повноваження ГУ ДФС у м. Києві використовувалися з тією метою, з якою вони надані; наказ прийнято обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, а також для виконання рішення суду, яким відповідну перевірку призначено.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 01.12.2017 за №2172140302, яким збільшено грошове зобов'язання ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» з податку доходи фізичних осіб на суму 13029,64 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3257,41 грн, слід зазначити наступне.

В ході перевірки встановлено, що позивачем здійснювалась реалізація рухомого майна, а саме Ford Focus (рік випуску 2011) фізичній особі ОСОБА_1.

До перевірки надано договір купівлі/продажу транспортного засобу від 28.12.2015 №28/12-О. Проте в акті зазначено, акт експертної оцінки відсутній, реалізація проводилась по договірній ціні. Вартість, за якою вчинено передачу зазначеного транспортного засобу складає 145000,00 грн.

Згідно домовленості сторін ціна транспортного засобу здійснюється через 3 дні після оплати. Як зазначено в акті перевірки, згідно банківської виписки, оплата за транспортний засіб Ford Focus, здійснена 12.01.2016.

Середньоринкова вартість легкового автомобіля Ford Focus (рік випуску 2011) згідно оприлюдненої інформації на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (www.me.gov.ua) становить 204357,24 грн. Вартість, за якою вчинено передачу зазначеного транспортного засобу складає 145000,00 грн. Отже на думку контролюючого органу, автомобіль продано ОСОБА_1 за ціною нижче середньо ринкової вартості. Різниця між ціною продажу та середньо ринковою вартістю (сума знижки) становить 59357,24 грн. Податок на доходи фізичних осіб ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» не утримано та до бюджету не сплачено.

У статті 14 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) наведено визначення таких понять:

«заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу» - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14.1.48.);

«дохід з джерелом їх походження з України» - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, серед іншого, доходи у вигляді: заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору (пп. «є» пп.14.1.54.); доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю (пп. «ж» пп.14.1.54.);

«податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб» у розмінні ПК України є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (пп. 14.1.180.);

«працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (пп.14.1.195);

«роботодавець» - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими (пп. 14.1.222.);

«самозайнята особа» - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.(пп. 14.1.226).

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Статтею 168 ПК України встановлений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету і, зокрема, пунктом 168.1 цієї статті визначено порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Так, згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1. ст. 171 ПК України).

Відповідно до п.173.1 ст. 173 ПК України, дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в п. 167.2 ст. 167 ПК України, тобто 5 % від розміру отриманого доходу.

Дохід від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об'єкта, визначеної згідно із законом.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку). Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Як виняток із положень п. 173.1 ст. 173 ПК України, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню (абзац перший п.173.2 ст.173 ПК України).

Водночас, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ (абзац другий п. 173.2 ст.173 ПК України).

Разом з тим, п.173.6 ст.173 ПК України встановлено, що дохід від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна, що здійснюються фізичними особами - нерезидентами, оподатковується згідно з цією статтею в порядку, встановленому для резидентів, за ставкою, визначеною в п. 167.1 ст.167 ПК України, тобто 18 відсотків.

Відповідно п.п. «б» п.п. 168.4.5 п.168.4 ст.168 ПК України фізична особа (продавець) у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна є відповідальною за нарахування й утримання податку на доходи фізичних осіб, відповідно самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банківські установи за місцем нотаріального посвідчення такого договору.

Таким чином, при отримані фізичною особою протягом звітного (податкового) року доходу від продажу іншій фізичній особі двох та більше об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда визначеного п.173.1 ст. 173 ПК України або об'єктів рухомого майна, які не входять до цього переліку, податок на доходи фізичних осіб сплачує фізична особа - продавець самостійно до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу за місцем нотаріального посвідчення такого договору за ставками: для резидентів - 5%, нерезидентів - 18 %.

Однак контролюючим органом не наведено жодної правової оцінки встановленим в ході проведеної перевірки обставинам заниження позивачем доходу, отриманого від реалізації рухомого майна (легкового автомобіля) нижче середньоринкової вартості, та яким чином наведені порушення вплинули на загальну суму грошових зобов'язань, визначених ГУ ДФС у м. Києві в рішенні, яке є предметом оскарження у цій справі.

Відповідач послався на обставини реалізації позивачем рухомого майна (легкового автомобіля) за ціною, яка нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу, однак не навів будь-яких мотивів, з посиланням на відповідні докази, за яких такі обставини свідчать про порушення позивачем норм податкового законодавства та законність донарахування відповідачем грошових зобов'язань за вчинення останнього.

З огляду на зазначене та враховуючи не доведення відповідачем правомірності нарахованих зобов'язань, податкове повідомлення-рішення від 01.12.2017 за №2172140302 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0882615147 від 12.02.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 451031,00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 112758,00 грн., слід зазначити наступне.

Між ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» та ТОВ «Лісфен» укладено договір поставки нафтопродуктів від 01.07.2016 № 01/07 відповідно до умов цього Договору підприємство (як продавець) зобов'язується передавати Клієнту (як Покупцеві) у власність нафтопродукти дизельне паливо, бензин автомобільний, газ скраплений.

Перевіркою встановлено здійснення взаємовідносин між ТОВ «Лісфен» та «ПІГ «Трансконтиненталь» на загальну суму 2505729,60 грн, в тому числі ПДВ в сумі 417621,64 грн. Предметом договору є поставка скрапленого газу в адресу ТОВ «Лісфен».

ТОВ «Лісфен» за період з 01.01.2016 по 01.10.2016 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» грошові кошти на загальну суму 2505729,60 грн, згідно банківських виписок та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361.

Відповідно до інформаційних баз даних ДФС відомості щодо зареєстрованих транспортних засобів, земельних ділянок на праві власності (користування), об'єкти нерухомості відсутні.

Проведеним аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних та декларацій з ПДВ предмет декларування отримання послуг на оренду приміщення, опалення, водо-, тепло- постачання, придбання канцелярських засобів встановлено відсутність адміністративних та загальногосподарських витрат, що підтверджує фактичну неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ «Лісфен». Відповідно ІС «Податковий блок» та поданої податкової звітності було встановлено, що на ТОВ «Лісфен» відсутні основні засоби.

Згідно зі звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) штатна чисельність склала 1 особу.

ТОВ «Лісфен» не звітує до органів ДПІ по податку на додану вартість починаючи з серпня 2016 року. Декларація по податку на прибуток за 2016 рік не подана.

ТОВ «Лісфен» є платником ПДВ з 01.07.2016. До Броварської ОДПІ ТУ ДФС у Київській області підприємством було подано лише 2 податкові декларації з ПДВ - за липень та серпень 2016 року.

ТУ ДФС у м. Києві до Броварської ОДПІ ТУ ДФС у Київській області направлено запит від 31.10.2017 за №38126/7/26-15-14-07-01-13 про проведення зустрічної звірки ТОВ «Лісфен» з метою підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь», надання інформації по ТОВ «Лісфен» та документів щодо проведених перевірок (звірок).

Аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено факту подальшого продажу ТОВ «Лісфен» скрапленого газу при встановленому факті відсутності підприємства місць для зберігання придбаного газу в кількості 265,32 тони.

Під час перевірки ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» не надало товарно-транспортних ладних, які б мали підтверджувати фактичне отримання скріпленого газу ТОВ «Лісфен» та місце його розвантажування.

Проте, після розгляду заперечення ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» супровідним листом від 28.11.2017 за №03/11 (вх. до ГУ ДФС у м. Києві від 28.11.2017) були надані товарно-транспортні ладні в кількості 9 шт. на загальну кількість газу в розмірі 53.32 тони. Також в даному листі вказано, що за видатковою накладною від 06.07.2016 за №314 в кількості 212,0 т. газу товарно-транспортна накладна не виписувалась в зв'язку з тим, що прийом-передача товару відбувалась на місці зберігання.

Пунктом 2.2. договору від 01,07.2016 за №01/07 передбачено, що поставка товару продавцем покупцю здійснюється автоцистернами шляхом транспортування товару автотранспортом продавця.

Тому контролюючий орган стверджує, що договором не передбачено здійснення прийому-передачі товару на місці зберігання.

Відповідач стверджує, що під час аналізу наданих товаро-транспортних накладних та даних Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено здійснення діяльності ТОВ «Лісфен» за вищезазначеними адресами (пунктами розвантаження), а також взаємовідносин з контрагентами, на території яких здійснювалось розвантаження газу.

На думку контролюючого органу, неможливо ідентифікувати отримувача та пункт вантаження газу, а також підтвердити здійснення взаємовідносин між ТОВ «Лісфен» та контрагентами, на території яких здійснювалось приймання газу, у зв'язку із чим товарно- транспортні накладні вважаються як такі, що не можуть використовуватись для розрахунків із замовником.

Одночасно, встановлено факт перерахування на рахунок ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» грошових коштів від ТОВ «Лісфен» в липні 2016 року на загальну суму 2505729,60 грн за операціями, які визнані нереальними, чим занизило рядок «Інші доходи» рядок 2240 Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2016 на суму 2505730 грн.

У ході проведення перевірки директору ТОВ «ПІТ «Трансконтиненталь» під особистий підпис вручено запит від 26.10.2017 щодо надання пояснення та їх документального твердження стосовно здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Лісфен». У відповідь на даний запит директором ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» було надано лист від 30.10.2017 за №04/10 (з додатками), яким було надано копії документів щодо взаємовідносин із ТОВ «Лісфен» та відповідне пояснення.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 за №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Судом встановлено, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентом, а саме - договором, видатковою накладною, податковою накладною, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовою відомістю по рахункам, актами прийняття-передачі товару, акт звірки взаєморозрахунків, відомості про вантаж, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

У той же час, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, який складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести таку звірку, свідчить про неможливість співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання для цілей документального підтвердження чи спростування його господарських відносин з платниками податків, а отже й про неможливість формування відповідної податкової інформації по таким взаємовідносинам. Відтак, при неможливості звірки контролюючим органом не можуть формуватися висновки за аналогією акта документальної перевірки, яка проводиться, у тому числі й на підставі первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а тому неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

Стосовно взаємовідносин з «Gikka Limited» (Британські Віргінські острови):

ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» укладено контракт від 01,08.2016 №01/08/16-LPG/ТС компанією «Gikka Limited» (Британські Віргінські острови).

Загальна вартість товару отриманого ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь» від компанією «Gikka Limited» (Британські Віргінські острови) за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 становить 4967540,70 грн.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Різниці, що виникають при здійсненні фінансових операцій, на які збільшується фінансовий результат податкового (звітного) періоду визначено п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Зокрема, підпунктом 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України встановлено, що платник податку на прибуток, що формує різниці, збільшує фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у п. 140.2 та пп. 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 цього Кодексу), придбаних у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 Кодексу, але без подання звіту.

Відповідно до пп. 39.1.2 п. 39.1 ст. 39 ПК України обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу «витягнутої руки», якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов'язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.

Системний аналіз ст. 39 Кодексу дозволяє зробити висновок, що процедура підтвердження витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», передбачає співставлення ціни (показника рентабельності) операції, передбаченої пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, з ціною (показником рентабельності) у співставних неконтрольованих операціях, які здійснюються між непов'язаними особами.

Методологія проведення такого співставлення та застосування принципу «витягнутої руки», викладена у ст. 39 ПК України, та передбачає проведення зіставлення комерційних та фінансових умов операцій (пп. 39.2.2 пп. 39.2), використання одного із методів, передбачених пп. 39.3.1 п. 39.3, проведення економічного та порівняльного аналізу ( пп. «и» пп. 39.4.6 п. 39.4).

Обґрунтування, що суму витрат підтверджено за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПК України, надається платником на запит контролюючого органу під час проведення документальної перевірки за звітний період, за підсумками якого платником податку прийнято рішення про незбільшення фінансового результату або на запит контролюючого органу відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України.

Станом на момент перевірки звіт про контрольовані операції за 2016 рік подано не було. Згідно даних перевірки у перевіряємому періоді (3 квартали 2016 року) сума взаємовідносин з компанією «Gikka Limited» (Британські Віргінські острови) становила 4967540,70 грн, тобто відповідно до п.п. 39.2.1.7. пункту 39.2 статті 39 ПК України дана господарська операція, не була контрольованою.

З огляду на зазначене, податкового повідомлення-рішення №0882615147 від 12.02.2018 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення№ 0292140302 від 08.02.2018, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору на суму 890,36 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 222,59 грн зазначено наступне.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Оскільки контролюючий орган дійшов передчасного висновку щодо збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, а тому відсутні підстави для визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-Інвестиційна група «Трансконтиненталь» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №2172140302 від 01.12.2017, №0882615147 від 12.02.2018 та №0292140302 від 08.02.2018.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-Інвестиційна група «Трансконтиненталь» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8717 (вісім сімсот сімнадцять) гривень 83 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-Інвестиційна група «Трансконтиненталь» (код ЄДРПОУ - 35831718, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 26-а).

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Суддя Н.А. Добрівська