Рішення № 79016012, 03.01.2019, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/3093/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 січня 2019 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О. за участю секретаря Журиної А.В., розглянув цивільну справу за заявою ПАТ "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, –

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, яким просив вилучити у відповідача транспортний засіб, який є предметом застави, та передати його на період реалізації позивачу в рахунок погашення кредитних зобов’язань за кредитним договором №910.77764, укладеним між сторонами, оскільки відповідач у добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов’язання.

Враховуючи положення ст. 274 ЦПК України розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності заперечень учасників справи щодо цього.

Судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає правилам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідно ним правовідносини.

30.05.2011 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №910.77764, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 58 309, 30 гривень, у тому числі на купівлю транспортного засобу "DAEWOO Nexia SOHC GLE", 2011 року випуску, номер шасі XWB3L32EDBA219870, державний номерний знак "АМ9754ВС".

Кредитні кошти в сумі, зазначеній в п. 1 кредитного договору, було надано відповідачу в користування зі сплатою відсоткової ставки у розмірі 15, 7% та сплатою всіх інших обов’язкових платежів по договору.

Крім цього, у забезпечення виконання кредитних зобов’язань між відповідачем та позивачем 23.07.2011 року було укладено договір застави вищевказаного транспортного засобу, який належить відповідачу на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання по поверненню отриманого кредиту, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 18.09.2018 року склала 82 123, 47 гривень.

За розрахунком, наданим банком, така заборгованість складається з: 32 426, 02 гривень – прострочений борг; 22 085, 85 гривень – прострочені відсотки, 237, 11 гривень – строкові відсотки; 27 374, 49 гривень – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань.

Представник відповідача поданим відзивом позовну заяву не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем порушено порядок звернення стягнення на майно, яке перебуває в заставі, а саме – позивач не надіслав боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання та не зареєстрував до початку процедури в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Надісланою відповіддю на відзив представник позивача категорично заперечив проти доводів представника відповідача, вказавши, що вони є надуманими та непрофесійними.

Зазначені правовідносини врегульовані та відповідають наступним нормам матеріального права.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частинами першою та сьомою статті 20 Закону України «Про заставу» від 02 жовтня 1992 року №2654-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Статтею 24 Закону № 1255-ІV визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження (постанова ВСУ від 24.04.2018 року по цивільній справі №202/29241/13-ц).

Як зазначено в статті 25 цього ж Закону обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Отже, встановивши, що позивач не виконав вимоги, передбачені статтею 24 Закону № 1255-ІV та не надав витягу з державного реєстру обтяжень на підтвердження наявності чи відсутності інших обтяжувачів для перевірки виконання вимог, передбачених статтею 25 зазначеного Закону, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263 - 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ПАТ "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави - відмовити.

Повне рішення складено – 03.01.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або його повного складання.

Суддя Є.О. Грубіян