Рішення № 79015888, 20.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2018 року № 826/10007/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача: Діденка О.В.,

представників відповідача: Борисенка Г.В., Романовича Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора»

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправним та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандора» (код ЄДРПОУ 22430008, адреса: 57262, Миколаївська обл., Вітовський район, село Миколаївське) (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул.Дегтярівська, 11Г) (далі - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ про проведення перевірки від 11.04.2018 №656;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.05.2018 №0006651409 та від 24.05.2018 №0006661409;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно УКТ ЗЕД, зазначене в акті від 02.05.2018 №н20/18/28-10-14-09/0022430008.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав на те, що відповідач не уповноважений на проведення митного контролю, відтак у нього не було правових підстав для проведення перевірки позивача з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, а саме: правильності класифікації товарів згідно з УКТЗЕД.

Крім того вказав на те, що відповідачем порушено порядок повідомлення позивача про проведення перевірки та під час самої перевірки відповідачем безпідставно класифіковано товар за товарною позицією УКТ ЗЕД 2103, що не відповідає Основним правилам інтерпретації УКТЗЕД.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, вказавши на те, що приймаючи спірний наказ про проведення перевірки, та за результатами її проведення податкове повідомлення-рішення та рішення, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

У період з 18.04.2018 по 20.04.2018 посадовими особами відповідача на підставі наказу №656 від 11.04.2018 проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності класифікації згідно із УКТЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення за митними деклараціями від 08.06.2015 №504060000/2015/502893, від 16.06.2015 №504060000/2015/503128, від 21.08.2015 №504060000/2015/504438, від 01.10.2015 №504060000/2015/505121, від 09.11.2015 №504060000/2015/505781, від 20.01.2016 №504060000/2016/500234, від 15.03.2016, №504070000/2016/501259. від 11.05.2016 №504070000/2016/502303, від 11.05.2016 №504070000/2016/502304, від 21.06.2016 №504070000/2016/101447, від 13.07.2016 №504070000/2016/503381, від 27.07.2016 №504070000/2016/503608, від 09.08.2016 №504070000/2016/503815, від 09.08.2016 №504070000/2016/503820, від 16.09.2016 №504070000/2016/504363, від 16.11.2016 №504070000/2016/505228, від 12.01.2017 №504070000/2017/500064, від 07.02.2017 №504070000/2017/500483, від 15.02.2017 №504070000/2017/500597, від 24.02.2017 №504070000/2017/500762, від 23.02.2017 №504070000/2017/500731, від 07.03.2017 №UА504190/2017/500898, від 24.03.2017 №UA504190/20I7/501156, від 07.04.2017 №UA504190/2017/501399, від 18.04.2017 №UA504190/2017/501555, від 04.05.2017 №UA504190/2017/501766, від 25.05.2017 №UА504190/2017/502196, від 23.05.2017 №UA504190/2017/502141, від 01.06.2017 №UA504190/2017/502304, від 05.07.2017 №UA504190/2017/502964, від 10.07.2017 №UA504190/2017/503041, від 19.07.2017 №UA504190/2017/503238, від 16.08.2017 №UА504190/2017/503699, від 22.09.2017 №UA504190/2017/504291, від 29.09.2017 №UA504190/2017/504394, від 23.10.2017 №UA504190/2017/504721, від 13.11.2017 №UA504190/2017/505041, від 11.12.2017 №UA504190/2017/505331, від 26.12.2017 №UA504190/2017/505525, від 09.01.2018 №UА504190/2018/500085, від 23.01.2018 №UA504190/2018/500324, від 20.02.2018 №UA504190/2018/500903.

За результатами проведеної перевірки складено акт №н20/18/28-10-14-09/0022430008 від 02.05.2018, яким встановлено порушення позивачем вимог:

Закону України від 19.09.2013 № 584-VII "Про митний тариф України", підпункту г) пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України, щодо невірної класифікації товарів (замість товарної підкатегорії 2103 90 90 00 - ставка ввізного мита - 10%, для країн Європейською Союзу в 2017 році - 7,5 %, в 2018 році - 6,3%. застосована товарна підкатегорія 2106 90 90 00 - ставка ввізного мита - 0%), що призвело до заниження податкового зобов'язання з ввізного мита на загальну суму 1 842 605,13 грн.;

пункту 187.8 статті 187 та пункту 190.1, статті 190 Податкового кодексу України щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість на на суму ввізного мита, у зв'язку з чим було занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 368 521,06 грн.

У результаті вказаних порушень відповідачем зроблено висновок про те, що відповідно до пункту 187.8. статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, статті 278, пункту 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України позивачем занижено податкові зобов'язання на суму 2 211 126,19 грн., з них:

по ввізному миту - на суму 1 842 605,13 грн.;

по ПДВ - на суму 368 521,06 грн.

На підставі зазначених висновків податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 24.05.2018:

№0006651409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 2 303 256,45 грн., з яких 1 842 605,13 грн. за основним платежем та 460 651,32 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№0006661409, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 460 501,91 грн., з яких 368 521,06 грн. за основним платежем та 92 130,25 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з наказом №656 від 11.04.2018 на проведення документальної невиїзної перевірки позивача, висновками акту перевірки №н20/18/28-10-14-09/0022430008 від 02.05.2018 та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями 24.05.2018 №0006651409 та №0006661409, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, а також економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби визначає Митний кодекс України від 11.07.2002 року № 92-VI (далі - МК України).

Так, статтею 336 МК України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом, зокрема, у формі проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Статтею 345 МК України визначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Наведені норми є прямими нормами МК України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 41 ПК України встановлено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи (п.41.1).

Пунктами 4 та 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням податкового, митного та іншого законодавства.

Відповідно до Положення про Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, затвердженого наказом ДФС від 09.08.2017 №529, відповідач є територіальним органом Державної фіскальної служби, який підпорядковується ДФс. Офіс великих платників податків є органом доходів і зборів.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У свою чергу, підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Статтею 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Отже, особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.

Враховуючи вказані норми, суд приходить до висновку про безпідставність доводів позивача відносно того, що у відповідача відсутні повноваження на проведення перевірки у сфері митного законодавства.

Доводи позивача відносно того, що відповідачем порушено порядок повідомлення про проведення перевірки також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до приписів частини четвертої статті 351 МК України позивачу 11.04.2018 направлено наказ про проведення перевірки та направлення на перевірку, а датою початку проведення перевірки є 18.04.2018.

Відносно посилань позивача на те, що акт перевірки підписано не уповноваженою особою, слід зазначити, що акт №н20/18/28-10-14-09/0022430008 підписано начальником відділу митного аудиту управління аудиту Романович Н.В., оскільки згідно наказу від 27.04.2018 №330-в,ж головний державний ревізор-інспектор відділу митного аудиту управління аудиту Грицак І.В. знаходилась у відпустці.

Щодо визначення правомірності визнання під час перевірки відповідачем класифікації УКТЗЕД, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 МК України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Відповідно до частин першої та другої статті 69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Питання ведення УКТЗЕД, її структура та класифікація товарів врегульовані главою 11 МК України. Зокрема, статтею 68 врегульовано питання ведення УКТЗЕД, якою і передбачено, що це здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частиною другою цієї статті унормовано, що ведення УКТЗЕД передбачає, серед іншого прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД у складних випадках та здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТЗЕД.

Відповідно до статті 68 МК України Кабінетом Міністрів України постановою від 21.05.2012 №428 затверджено Порядок ведення УКТЗЕД, в якому і передбачено процедуру її ведення.

УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.

УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.

Функції з ведення УКТЗЕД здійснюються Держмитслужбою.

Пунктом 12 Порядку ведення УКТЗЕД визначено, що пояснення до УКТЗЕД розробляються та затверджуються Держмитслужбою з урахуванням змін, які вносяться Всесвітньою митною організацією до пояснень до Гармонізованої системи та Європейським Союзом до пояснень до Комбінованої номенклатури. У разі потреби Держмитслужба розробляє пояснення до кодів товарів, що деталізовані на національному рівні.

При перевірці правильності класифікації згідно з УК'Г ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення, перевірено митні декларації позивача та встановлено, що позивач здійснив оформлення товарів:

"Ароматизатор Томат и Зелень QC27999", "Ароматизатор Королівський краб QG28016" "Ароматизатор Копчений сир QG29778", "Ароматизатор Загадковий Смак (арт.10930556)", "Ароматизатор Шинка та сир (арт. 10930556)" за кодом УКТ ЗЕД - 2106 90 98 90 (ставка ввізного мита - 0%).

Згідно з УКТ ЗЕД Пояснень до товарної позиції 2106 "Харчові продукти, місці не зазначені" групи 21 "Різні харчові продукти", до товарної позиції включаються харчові продукти "за умови, що зазначені продукти не включаються до жодної іншої товарної позиції УКТ ЗЕД".

Згідно з УКТ ЗЕД Пояснень до товарної позиції 2106 "Харчові продукти, місці не зазначені" групи 21 "Різні харчові продукти", до товарної позиції вкл харчові продукти "за умови, що зазначені продукти не включаються до жодної товарної позиції УК'Г ЗЕД".

До цієї товарної позиції входять:

(A) Продукти, використовувані або безпосередньо, або після оброблення (наприклад відварювання, розчинення чи кип'ятіння у воді, молоці і т.д.) для вживання в їжу.

(B) Продукти, які повністю чи частково складаються з харчових продуктів використовуваних для приготування напоїв, або харчових продуктів, готових для вживання в їжу. До цієї товарної позиції включаються готові продукти, що складаються з суміші хімічних препаратів (органічних кислот, солей кальцію і т.д.) з харчовими продуктами (борошном, цукром, сухим молоком і т.д.) для додання в готові продукти або як інгрідієнт або для поліпшення деяких їхніх властивостей (зовнішнього вигляду, збережуваності і т.д.).

В Додаткових Поясненнях до товарної позиції 2106 зазначено:

До цієї товарної позиції включаються, серед іншого (inter alia):

(2) Смако-ароматизувальні порошки для приготування напоїв, підсолоджених чи непідсолоджених, на основі бікарбонату натрію та гліциризину або екстракту солодки (тобто кореня солодки) (продавані як "какао-порошок").

До цієї товарної позиції не включаються продукти, що включаються до товарної позиції 0813 або до групи 09.

(15) Суміші рослин, частин рослин, насіння чи плодів (цілих, розрізаних, подрібнених, мелених чи порошкоподібних) видів, що включаються в різні групи (наприклад, групи 07, 09, 11, 12), або різних видів товарної позиції 1211, що не вживаються в їжу як такі, а використовуються або як ароматизувальні добавки для напоїв, або для приготування екстрактів для виробництва напоїв.

Проте продукти такого роду, основні властивості яких визначаються вмістом у них продуктів, що входять до групи 09, не включаються (група 09).

Згідно з УКТ ЗЕД Пояснень до товарної позиції 2103 "Продукти для приготування соусів і готові соуси; смакові добавки та приправи змішані":

А) До цієї товарної позиції включаються готові продукти, зазвичай з сильно вираженими властивостями прянощів, використовувані для ароматизації деяких страв (м'яса, риби, салатів і т.д.) і приготовлені з різних інгредієнтів (яєць, овочів, м'яса, плодів, борошна, крохмалю, олії, оцту, цукру, спецій, гірчиці, ароматизувальних речовин і т.д.). Соуси бувають зазвичай в рідкому вигляді, а готові продукти для приготування соусів мають вигляд порошку, до якого потрібно додати лише молоко, воду і т.д., щоб одержати соус.

Змішані смакові добавки та змішані приправи, що містять спеції, відрізняються від спецій та їхніх сумішей з товарних позицій 0904-0910 тим, що вони містять одну чи більше ароматизувальних речовин або приправ, які не відносяться до групи 09, у таких пропорціях, що дана суміш більше не має основних властивостей спецій у тому значенні, яке розкривається в групі 09 (дивись Загальні положення до цієї групи).

Згідно з УКТ ЗЕД, Приміток до групи 09 "Кава чай, мате, або парагвайський чай і прянощі":

1. Суміші продуктів товарних позицій 0904 - 0910 класифікуються таким чином:

(a) суміші двох або більше продуктів, що належать до однієї і тієї самої товарної позиції, класифікуються в цій самій товарній позиції;

(b) суміші двох або більше продуктів, що належать до різних товарних позицій, класифікуються в товарній позиції 0910.

Додання інших речовин до продуктів товарних позицій 0904 - 0910 (або до сумішей, зазначених у підпунктах (а) або (Ь) не повинно впливати на їх класифікацію за умови, що одержані суміші зберігають основні характеристики продуктів цих товарних позицій. В іншому разі ці суміші не класифікуються в цій групі.

Продукти, що становлять суміші смакових добавок або суміші приправ, класифікуються в товарній позиції 2103.

Це стосується, зокрема, пряностей і сумішей пряностей, що містять як добавки: ...Прянощі (включаючи їхні суміші) з добавками речовин інших груп, які, у свою чергу, теж мають ароматичні властивості, включаються в цю групу за умови, що ці добавки не змінюють основні властивості суміші як прянощі.

До цієї групи включаються:

(2) Прянощі, тобто група рослинних продуктів (включаючи насіння і т.п.), багатих ефірними оліями та ароматичними речовинами і які через їхній властивій смак вживаються переважно як смакові добавки.

Ці продукти можуть бути цілими або подрібненими, або у вигляді порошку.

Це стосується, зокрема, пряностей і сумішей пряностей, що містять як добавки:

(i) якщо основні властивості обумовлені одним чи більше видами прянощів будь-якої одної з товарних позицій 0904-0910 (товарні позиції 0904 - 0910 залежно від конкретного випадку);

(ii) якщо основні властивості обумовлені сумішшю прянощів двох чи більше товарних позицій 0904-0910 (товарна позиція 0910).

Проте до цієї групи не включаються такі суміші, якщо основні властивості не обумовлені причинами, згаданими вище в пунктах (і) або (іі) (товарна позиція 2106).

До цієї групи не включаються, зокрема:

(е) смакові добавки та приправи змішані (товарна позиція 2103),

Згідно із Додатковими загальними положеннями до групи 09: Класифікація спецій, які подані у сумішах або в які були додані інші речовини, визначається Приміткою 1 до цієї групи.

Відповідно до цієї Примітки, суміші спецій з іншими речовинами, які не мають властивостей сумішей, не включаються до цієї групи. Вони включаються до товарної позиції 2103, якщо є змішаними приправами або змішаними прянощами.

Згідно із Регламентом (ЄС) № 1334/2008 Європейського Парламенту та Ради "Про ароматизатори та деякі харчові інгредієнти із ароматизованими властивостями, що застосовується в та на продуктах харчування, та що вносить зміни до Регламенту Ради (ЄЕС) № 1601 /91, Регламентів (ЄС) №2232/96 і (ЄС) №110/2008 та Директиви 2000/13/ЄС" від 16грудня 2008 року:

(6) Харчова сировина, яка не проходить жодної обробки і не присутня у складі продуктів харчування, таких як: спеції, трави, чаї та настої (фруктові чи трав'яні чаї), а також суміші спецій або трав, суміші чаїв та настоїв, які не вживаються або не додаються в їжу не входить до сфери застосування цього Регламенту;

(7) Ароматизатори використовуються для того, щоб покращити чи змінити смак та/або запах їжі задля користі споживача. Ароматизатори та харчові інгредієнти із ароматичними властивостями можуть застосовуватися, за умови, якщо вони відповідають критеріям, які викладені у цьому Регламенті:

(14) Ароматичні речовини визначаються як хімічні речовини, які включають смакові речовини, отримані внаслідок хімічного синтезу чи автономно, а також за допомогою природних ароматичних речовин;

(22) Ароматизатори можуть містити харчові добавки, які дозволені Регламентом (ЄС) № 1333/2008 Європейського Парламенту та Ради від 16 грудня 2008 року про харчові добавки (2) і/або інші харчові інгредієнти, які застосовуються з технологічною метою, такою як зберігання, стандартизація, розрідження, розведення та стабілізація.

Згідно із Статтею 2 "Сфера застосування":

1. Цей Регламент застосовується до:

(a) ароматизаторів, які використовуються чи будуть використовуватися в та на продуктах харчування без шкоди специфічним положенням, які викладені в Регламенті (ЄС) № 2065/2003;

(b) харчових інгредієнтів із ароматичними властивостями;

(c) продуктів харчування, які містять ароматизатори та/або харчові інгредієнти з ароматичнними властивостями.

(d) вихідного матеріалу для ароматизаторів та/або вихідного матеріалу для харчових інгредієнтів з ароматичними властивостями.

2. Цей Регламент не поширюється на:

(a) речовини, які мають виключно солодкий, гіркий чи солоний присмак.

(b) сирі продукти харчування.

(c) незмішані продукти харчування та суміші, такі як: свіжі, сухі, заморожені спеції та/або трави, суміші чаїв та суміші для настойок, як такі, що не використовувалися харчові інгредієнти.

Згідно із Статтею 3 "Визначення":

2. Для цілей цього Регламенту, застосовуються такі визначення:

(а) "ароматизатори" означають продукти;

(і) що не призначені для споживання як такі, а додаються до продуктів харчування, покращити чи змінити аромат і/чи смак:

ііі) містять або складаються з наступних категорій: ароматичні речовини, ароматичні препарати, ароматизатори, які пройшли процес термальної обробки, ароматизатори із запахом диму ароматичні прекурсори чи інші ароматизатори або суміші загалом.

4. Ароматизатори можуть містити харчові Добавки, як дозволено Регламентом (ЄС) №1333/2008, та/або інші харчові інгредієнти, включені для технологічних цілей.

Враховуючи зазначене, заявлені до митного оформлення товари "Ароматизатор Томат и Зелень QG27999". "Ароматизатор Королівський краб QG280I6", "Ароматизатор Копчений сир QG29778", "Ароматизатор Загадковий Смак (арт. 10930556)", "Ароматизатор Шинка та сир (арт.10930556)" відносяться до товарної позиції 2103 "Продукти для приготування соусів і готові соуси; смакові добавки га приправи змішані: порошок гірчиці та готова гірчиця: товарна підпозиція 2103 90 - інші; товарна підкатегорія 2103 90 90 00 - інші" відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Позиція Офісу щодо класифікації товарів "Ароматизатор Томат и Зелень QG27999", "Ароматизатор Королівський краб QG28016", "Ароматизатор Копчений сир QG29778", "Ароматизатор Загадковий Смак (арт. 10930556)", "Ароматизатор Шинка та сир (арт. 10930556)" згідно з УКТ ЗЕД, узгоджується з позицією Державної фіскальної служби України (ДФС) (лист від 03.04.2018 № 650/99-99-19-03-01-18).

Правильність підходів до класифікації подібних товарів (у тому числі позиція Офісу по класифікації товарів "Ароматизатор Томат и Зелень QG27999","Ароматизатор Королівський краб QG28016", "Ароматизатор Копчений сир QG29778", "Ароматизатор Загадковий Смак (арт. 10930556)", "Ароматизатор Шинка та сир (арт. 10930556)" в товарній підкатегорії 2103 90 90 00) підтверджується рішеннями, затвердженим в березні 2018 року на 61 сесії Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації.

Підставою для зміни кодів товарів стали: Закон України "Про митний тариф України" від 19.09.2013 № 584-VII, стаття 69 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (із змінами і доповненнями).

Зокрема статтею 69 МК України визначено наступне:

- товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗНД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів маг право самостійно класифікувати такі товари.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими.

Згідно пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно зроблено висновок, що за своїм складом, задекларований позивачем товар слід класифікувати за кодом УКТЗЕД 2103 90 90 00 (ставка ввізного мита - 10%, для країн Європейського Союзу в 2017 році - 7,5%, в 2018 році - 6,3%), а відтак підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов'язання з ввізного мита відсутні.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що вимога позивача відносно визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно УКТ ЗЕД, зазначене в акті від 02.05.2018 №н20/18/28-10-14-09/0022430008 також не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Водночас, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами пункту 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Разом з тим, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Водночас позивачем фактично оскаржуються висновки акту перевірки в частині визначення кодів товарів згідно УКТ ЗЕД.

Отже, акт перевірки сам по собі не є юридично значимими для позивача, оскільки в ньому викладені лише висновки перевіряючого, а відтак не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки оскаржувані рішення, дія чи бездіяльність, обґрунтованість позовних вимог щодо яких судом визнана вище, були прийняті (вчинені) без дотримання вказаних вище критеріїв, вони підлягають визнанню протиправними та/або скасуванню в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, у відповідності до приписів статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають та залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки від 11.04.2018 №656; визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2018 №0006651409 та від 24.05.2018 №0006661409; визнання протиправними та скасування рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно УКТ ЗЕД, зазначене в акті від 02.05.2018 №н20/18/28-10-14-09/0022430008 відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення виготовлено 02.01.2019.

Суддя Є.В. Аблов