Рішення № 79015706, 27.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2018 року № 826/11969/17

Окружний адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянувши в спрощеному провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Буддизайн-21»доГоловного управління Держпраці у Київській областіпровизнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буддизайн-21» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 22.08.2017 №419 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2017 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 07.12.2017.

Ухвалою суду від 13.02.2018 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Кодексу законів про працю України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при оформленні трудових взаємовідносин з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено фактичний допуск вказаних вище працівників до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, про прийняття працівника на роботу.

За таких обставин представник контролюючого органу просив суд в позові відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 03.08.2017 по 04.08.2017 Відповідачем проведено перевірку додержання позивачем вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, про що складено акт №26-62/678.

Як вбачається зі змісту акту, в результаті здійснення перевірки ТОВ «Буддизайн-21», контролюючим органом було встановлено наступне.

Так, в порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівники: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, допущені до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, відповідно до наказу від 01.08.2015 № 33/15-К ОСОБА_1, прийнятий на роботу за строковим трудовим договором з 01.08.2015 по 31.12.2015 на посаду вантажник виробничої дільниці з оплатою праці згідно штатного розпису та відпрацьованого часу. Згідно з Повідомленням про прийняття працівника на роботу ОСОБА_1, дата формування повідомлення у страхувальника 03.08.2017.

Відповідно до наказу від 01.08.2015 № 35/15-К ОСОБА_2, прийнята на роботу з 01.08.2015 на посаду юрисконсульт товариства з оплатою праці згідно штатного розпису та відпрацьованого часу. Згідно з Повідомленням про прийняття працівника на роботу ОСОБА_2, дата формування повідомлення у страхувальника 03.08.2017.

Відповідно до наказу від 01.08.2015 № 34/15-К ОСОБА_3, прийнятий на роботу з 01.08.2015 на посаду заступника директора товариства з оплатою праці згідно штатного розпису та відпрацьованого часу. Згідно з повідомленням про прийняття працівника на роботу ОСОБА_3, дата формування повідомлення у страхувальника 03.08.2017.

Відповідно до наказу від 01.07.2015 № 32/15-К ОСОБА_4, прийнята на роботу з 01.07.2015 за строковим трудовим договором на посаду оператор лінії у виробництві продукції (виробництво напоїв) виробничої дільниці з оплатою праці згідно штатного розпису та відпрацьованого часу. Згідно з Повідомленням про прийняття працівника на роботу ОСОБА_4, дата формування повідомлення у страхувальника 03.08.2017.

Вказані порушення законодавства про працю, на переконання контролюючого органу, призвели до заподіяння істотної шкоди інтересам вказаних у вигляді порушення їх конституційних прав, передбачених статтями 43, 45 та 46 Конституції України відповідно до яких кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці; кожен, хто працює, має право на відпочинок, громадяни мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, та порушення їх права на пенсійне забезпечення, передбачене статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також не зарахування трудового стажу, пенсійного та страхового стажу.

Як наслідок, 22 серпня 2017 року відповідачем на підставі акту перевірки №26-62/678 від 04.08.2017, прийнято наступну оскаржувану постанову, а саме:

- № 419, якою до позивача за порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, на підставі абзацу 2 частини 2 ст.265 КЗпП України, застосовано штраф в сумі 384 000 грн.

Суть спору полягає в тому, що, на переконання відповідача, в рамках спірних правовідносин мають місце оформлені неналежним чином трудові відносини позивача із працівниками (прийняття на роботу 01.08.2015, а повідомлення страхувальника - 03.08.2018), в той час як позивач наполягає на тому, що взаємовідносини з зазначеними вище працівниками не містять в собі порушень вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, адже законодавством про працю не передбачено окремої відповідальності за не повідомлення Уповноваженого органу в день прийняття працівника на роботу.

Не погоджуючись з правомірністю та обґрунтованістю вказаного акту індивідуальної дії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом.

Згідно із ч. 10 ст. 4 вказаного Закону України посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про оплату праці» контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю; органи доходів і зборів.

Не допускається приховування від зазначених органів будь-якої інформації з питань оплати праці.

Зазначені державні органи мають право одержувати від суб'єктів господарювання та найманих ними осіб інформацію, документи і матеріали та відвідувати місця здійснення господарської діяльності під час виконання трудової функції такими найманими особами.

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 295 від 26.04.2017 (далі - Порядок) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Згідно п. 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 295 від 26.04.2017 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Відповідно до п. п. 11, 12 Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги.

Вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 N 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до п. 10 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, вона прийнята на підставі абз. 2, ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до зазначеної норми ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно із ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, за змістом ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем до матеріалів справи надано копію постанови Дарницького районного суду міста Києва від 04.10.2017 №753/15730/17 у справі за позовом органу Держпраці про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.41 КпАП України, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого директором ТОВ «Буддизайн-21».

В рамках зазначеної постанови, Дарницьким районним судом міста Києва встановлено наступне:

«Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 26-62/451 від 04.08.2017 року, за місцезнаходженням підприємства по вул. Бориспільській, 7 в м. Києві було виявлено, що ОСОБА_5 порушив вимоги законодавства про працю, а саме ч. 3 ст. 24 КЗпП України, відповідно до якої працівника було допущено до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ, вчинивши своїми діями правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією ч. 3 ст. 41 КУпАП відповідальність передбачена за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, проте будь - яких застережень щодо обов'язку повідомлення суб'єктів владних повноважень щодо прийняття працівників на роботу не містить. Розширеному тлумаченню вказана норма права не підлягає.

Як вбачається з інформації, зазначеної у протоколі, працівники вказаного підприємства були прийняті на роботу відповідно до наказів товариства, тому ніяких порушень ч. 3 ст. 41 КУпАП в діях директора - ОСОБА_5 не вбачається.

Таким чином наведене свідчить про відсутність в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення».

Сторонами даної адміністративної справи не повідомлялось суд про оскарження зазначеної вище постанови Дарницького районного суду міста Києва, внаслідок чого у суду не виникає сумнівів в тому, що це рішення районного суду набрало законної сили.

За таких обставин, оскільки в рамках даного юридичного спору відсутні обставини саме порушення ОСОБА_5, як директором ТОВ «Буддизайн-21» вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, підстави для накладення на позивача штрафу за порушення норм законодавства про працю відсутні, внаслідок чого оскаржувана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову від 22.08.2017 №419 про накладення штрафу, складену Головним управлінням Держпраці у Київській області.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддизайн-21» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 5760,00 грн (п'ять тисяч сімсот шістдесят грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДДИЗАЙН-21» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24093124, адреса: 02099, м.Київ, ВУЛ. БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 7).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖПРАЦІ У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39794214, адреса: 04060, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВАВІЛОВИХ, будинок 10).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович