Рішення № 79015654, 28.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 грудня 2018 року № 826/24620/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Орімі Трейд ЛТД” до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

04.11.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю “Орімі Трейд ЛТД” (ТОВ “Орімі Трейд ЛТД”) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №39226552209 від 13.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на 178980 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2015 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2018 справу прийнято до провадження суддею Чудак О.М. і призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Правова позиція позивача зводиться до того, що висновки відповідача викладені в акті перевірки №245/26-55-22-09 від 31.07.2015 є необґрунтованими в частині встановлених в ході перевірки порушень ТОВ “Орімі Трейд ЛТД” вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) під час здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ “Профі Лаб” та ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА”.

Позивач зауважує, що висновки щодо допущених позивачем порушень ґрунтуються на податковій інформації №220/26-55-22-01 від 20.03.2015 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ “Стиль Медіа” з питань підтвердження фінансово-господарських відносин за липень 2014 року – січень 2015 року. Позивач наголошує на принципі персональної відповідальності, тому можливі порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ “Стиль Медіа” не можуть беззаперечно свідчити про фіктивність господарських операцій ТОВ “Орімі Трейд ЛТД” з ТОВ “Профі Лаб” та ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА”.

Крім того позивач зазначає, що господарські операції позивача з ТОВ “Профі Лаб” та ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА” є реальними та документально підтвердженими, а тому позивач правомірно включив суму ПДВ сплачену за результатами таких операції до складу податкового кредиту.

Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення №39226552209 від 13.08.2015 прийняте на підставі вказаних висновків акта перевірки, позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач подав письмові заперечення на позовну заяву, в яких просив відмовити у задоволенні позову ТОВ “Орімі Трейд ЛТД” посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки №245/26-55-22-09 від 31.07.2015, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ “Орімі Трейд ЛТД” з ТОВ “Профі Лаб” та ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА”.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників сторін, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

15.12.2017 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України, судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

В період з 20.07.2015 по 24.07.2015 державним ревізором-інспектором ДПІ у Печерському районі проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ “Орімі Трейд ЛТД” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 до 31.01.2015 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт №245/26-55-22-09 від 31.07.2015.

В ході перевірки виявлено та зафіксовано в акті перевірки порушення ТОВ “Орімі Трейд ЛТД” вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, пунктів 2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року на загальну суму 119320 грн., в тому числі по взаєморозрахунках з ТОВ “Профі Лаб” на суму 63800 грн., по взаєморозрахунках ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА” на суму 55520 грн.

Позивач подав заперечення на акт №245/26-55-22-09 від 31.07.2015. Однак дані заперечення не були розглянуті відповідачем на підставі пункту 86.7 статті 86 ПК України.

На підставі висновків акта перевірки №245/26-55-22-09 від 31.07.2015 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №39226552209 від 13.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на 188950 грн., в тому числі за основним платежем на 119320 грн., за штрафними санкціями на 59660 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення №39226552209 від 13.08.2015 в адміністративному порядку шляхом подання скарги на вказане рішення до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №16204/10/261510-05-35 від 26.10.2015, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №39226552209 від 13.08.2015 – без змін.

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення №39226552209 від 13.08.2015, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період, який охопила перевірка, позивач здійснював господарську діяльність з реалізації чаю та кави під власними торговими марками “ТЕСС”, “Грінфілд”, “Жокей” та мав господарські правовідносини, зокрема, й з ТОВ “Профі Лаб” та ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА”.

Так, 02.01.2015 між ТОВ “Орімі Трейд ЛТД” та ТОВ “Профі Лаб” укладено договір №0201/2015, додаткову угоду №1 та доповнення до додаткової угоди №1, предметом яких є надання послуг, пов’язаних із інформуванням покупців про продукцію власних торгових марок ТОВ “Орімі Трейд ЛТД” (“ТЕСС”, “Грінфілд”, “Жокей”).

Згідно акту №ОУ-0000010 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на виконання вказаного договору №0201/2015 ТОВ “Профі Лаб” в січні 2015 року надано маркетингові послуги на загальну суму 382801,46 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 63800 грн.).

Фактичне надання вказаних послуг підтверджується звітом ТОВ “Профі Лаб” про надані послуги із проведення акції для торгової марки “ТЕСС”, “Грінфілд”, “Жокей” в період з 02.01.2015 по 31.01.2015. В даному звіті зазначено вид наданих послуг, їх вартість, місця та час надання із відповідними фотопідтвердженнями.

В січні 2015 року ТОВ “Орімі Трейд ЛТД” перераховано ТОВ “Профі Лаб” кошти в сумі 189980 грн. як оплату за послуги по договору.

За результатом вказаних господарських операцій ТОВ “Профі Лаб” виписані податкові накладні №8 від 21.01.2015 на загальну суму 189980 грн. (31663,33 грн. ПДВ) та №12 від 31.01.2015 на загальну суму 192821,46 грн. (35136,91 грн. ПДВ).

Позивач врахував суми ПДВ, зазначені в даних податкових накладних під час складання податкової звітності та сформував за результатом операцій з придбання послуг у ТОВ “Профі Лаб” податковий кредит в сумі 63800 грн.

02.01.2015 між ТОВ “Орімі Трейд ЛТД” та ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА” укладено договір №0201/2015, додаткову угоду №1 та доповнення до додаткової угоди №1, предметом яких є надання послуг, пов’язаних із інформуванням про продукцію власних торгових марок ТОВ “Орімі Трейд ЛТД” (“ТЕСС”, “Грінфілд”, “Жокей”).

Згідно акту №ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на виконання вказаного договору №0201/2015 ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА” в січні 2015 року надано маркетингові послуги на загальну суму 333120 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 55520 грн.).

Фактичне надання вказаних послуг підтверджується звітом ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА” про надані послуги із проведення акції для торгової марки “ТЕСС”, “Грінфілд”, “Жокей” в період з 02.01.2015 по 31.01.2015. В даному звіті зазначено вид наданих послуг, їх вартість, місця та час надання із відповідними фотопідтвердженнями.

В січні 2015 року ТОВ “Орімі Трейд ЛТД” перераховано ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА” кошти в сумі 166560 грн. як оплату за послуги по договору.

За результатом вказаних господарських операцій ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА” виписані податкові накладні №2 від 21.01.2015 на загальну суму 138800 грн. (27760 грн. ПДВ) та №3 від 31.01.2015 на загальну суму 138800 грн. (27760 грн. ПДВ)

Позивач врахував суми ПДВ, зазначені в даних податкових накладних під час складання податкової звітності та сформував за результатом операцій з придбання послуг у ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА” податковий кредит в сумі 55520 грн.

В акті перевірки відповідач вказує на відображення вказаних господарських операцій з ТОВ “Профі Лаб” та ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА” в бухгалтерському обліку позивача та їх документування без фактичного здійснення таких операцій з огляду на недостатність чисельності працюючих на ТОВ “Профі Лаб” та ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА” для надання вказаних послуг позивачу. Також місцезнаходження ТОВ “Профі Лаб” не встановлено та присвоєно стан - 9 “Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням”.

Крім того, відповідач дослідив інформацію, яка міститься в базах даних ДФС України (підсистеми “Дані митниці”, АІС “Податковий блок”, дані Єдиного реєстру податкових накладних) та встановив, що ТОВ “Стиль Медіа” в січні 2015 року задокументовано надання ТОВ “Профі Лаб” та ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА” послуг, направлених на інформування про товари ТМ “ТЕСС”, “Грінфілд”, “Жокей” у січні 2015 року.

Згідно податкової інформації №220/26-55-22-01 від 20.03.2015 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ “Стиль Медіа” з питань підтвердження фінансово-господарських відносин за липень 2014 року – січень 2015 року, відповідач дійшов висновку про невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів та послуг ТОВ “Стиль Медіа”, виписування ТОВ “Стиль Медіа” у липні 2014 року – січні 2015 року по великих за обсягами контрагентам податкових накладних, у яких ПДВ не перевищує 10000 грн., з метою приховання їх змісту.

Відповідач також посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Креалтрейд” (єдиного контрагента ТОВ “Стиль Медіа”) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.08.2014. У даному акті вказано, що аналізом звітності ТОВ “Стиль Медіа” з ПДВ за період з 01.07.2014 по 31.01.2015 та наявної податкової інформації, встановлено невідповідність показників податкової звітності, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб’єкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

Тобто, ТОВ “Стиль Медіа” залучене по ланцюгу до надання позивачеві послуг з інформування про товари ТМ “ТЕСС”, “Грінфілд”, “Жокей” у січні 2015 року, однак ТОВ “Стиль Медіа” взагалі не мало змоги та можливості надавати такі послуги. На думку відповідача дана обставина свідчить про безтоварність вказаних господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ “Профі Лаб” та ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА” та неправомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Надаючи правову оцінку вказаних доводам відповідача суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Суд зазначає, що реальність відповідних господарських операцій підтверджується договорами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітами про фактично надані послуги, податковими накладними, які, яка зазначено в Акті перевірки, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані документи відповідають вимогам, які ставляться до первинними документів.

Встановлено також наявність зв'язку отриманих послуг із господарською діяльністю позивача, наявність ділової мети та розумних економічних причин для здійснення господарських операцій.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавалися.

Доводи відповідача про нереальність господарських операції позивача із ТОВ “Профі Лаб” та ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА” з огляду на відсутність необхідних трудових ресурсів у вказаних контрагентів суд вважає необґрунтованими.

Відповідно частини пятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Необхідно звернути увагу й на те, що в договорах про надання послуг ТОВ “Профі Лаб” та ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА” передбачено право виконавців залучати третіх осіб для належного надання послуг.

Неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Стиль Медіа” не може свідчити про фіктивність господарських операцій ТОВ “Орімі Трейд ЛТД” з ТОВ “Профі Лаб” та ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА”. Слід зауважити, що ТОВ “Стиль Медіа” не було безпосереднім контрагентом ТОВ “Орімі Трейд ЛТД”.

Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 у справі №820/4648/13-а звертає увагу на те, що право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій. Сам факт неможливості проведення перевірки, звірки контрагентів платника податків засвідчує виключно неможливість їх проведення, та не є належним доказом який доводить або спростовує реальність вчинення господарських операцій.

У постанові від 04.04.2018 у справі №808/2519/15 Верховний Суд визнав помилковими твердження податкового органу про відсутність здійснення господарських операцій, зроблене на підставі отриманої податкової інформації, у тому числі у вигляді актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, виходячи з відсутності у них об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, а також аналізу первинних документів по взаємовідносинам із позивачем.

Суд зауважує, що в податковій інформації №220/26-55-22-01 від 20.03.2015 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ “Стиль Медіа” відсутні дані щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства та аналіз первинних документів ТОВ “Стиль Медіа” по взаємовідносинах із позивачем.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 (Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із статті 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: “Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права”.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі “Інтерсплав проти України”, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14).

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на відсутність контрагента позивача ТОВ “Профі Лаб” за місцезнаходженням, суд зважає на наступне.

Пунктом 45.2 статті 45 ПК України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 74 КАС України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ст. 73 КАС України).

Відповідно до частини п’ятої статті 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі. Разом з цим, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців таких відомостей не містить, доказів наявності таких відомостей станом на час проведення перевірки відповідач не надав.

Таким чином, доводи податкового органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на доказах, що підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Натомість, судом встановлено, що позивачем надані всі первинні документи, які відображають реальність господарських операцій з його контрагентами та є підставою для формування податкового обліку. Встановлені судом обставини справи унеможливлюють прийняття доводів податкового органу щодо нереальності господарських операцій ТОВ “Орімі Трейд ЛТД” з ТОВ “Профі Лаб” та ТОВ “І ЕС ТІ МЕДІА”.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що позивачем доведено неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку, а відповідачем не доведено протилежного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Орімі Трейд ЛТД” задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.08.2015 №39226552209.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Орімі Трейд ЛТД” судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,70 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні сімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Орімі Трейд ЛТД” (адреса: 03126, м. Київ, вул. Академіка Білецького, 30; код ЄДРПОУ: 25287617).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2; код ЄДРПОУ: 39669867).

Суддя О.М. Чудак