Рішення № 79015600, 27.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 грудня 2018 року № 826/7010/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Чудак О.М., суддів Пащенка К.С., Шейко Т.І., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства внутрішніх справ України про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 (ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства внутрішніх справ України (ЦВЛК МВС України) про визнання бездіяльності службових осіб ЦВЛК МВС України протиправною та зобов'язання ЦВЛК МВС України провести військово-лікарську експертизу про визначення придатності ОСОБА_1 до служби на час його фактичного звільнення і причинного зв'язку захворювання з проходженням служби.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач в порушення вимог пунктів 1.52, 1.63, 1.67, 1.105 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом МВС України від 06.02.2001 №85, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.201 за №165/5356 у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, протиправно не провів військово-лікарську експертизу про визначення придатності його до служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

14.06.2016 позивач подав до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про зміну предмета адміністративного позову у якій просив зобов'язати ЦВЛК МВС України провести військово-лікарську експертизу про визначення причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 - раку шкіри грудної стінки з проходженням служби в органах внутрішніх справ і податкової міліції та придатності до служби з даним діагнозом на час фактичного звільнення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2016 залучено до участі у справі співвідповідача - Міністерство внутрішніх справ України (МВС України).

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2017 справу прийнято до провадження і призначено попереднє судове засідання.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України за правилами загального позовного провадження.

В судове засідання позивач не прибув, подавши клопотання про розгляд справи у його відсутність та задоволення позову повністю з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та наданих доказах.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав вказаних у письмових запереченнях на позов та з посиланням на те, що вони діяли у межах, у спосіб та відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, представник комісії звернула увагу суду на те, що в силу вимог пункту 1.92 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, - військово-лікарські комісії МВС виносять постанови про причинний зв'язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) у колишніх осіб рядового й начальницького складу і військовослужбовців, лише якщо при медичному огляді в період проходження служби був установлений відповідний діагноз.

Представник МВС України проти задоволення позовних вимог також заперечувала та просила у задоволенні позову відмовити повністю у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників сторін, на підставі частини третьої статті 194 КАС України та частини дев'ятої статті 205 цього ж Кодексу ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Так, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 18.09.2015 №2974-о звільнений з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України в запас, з постановкою на військовий облік, за підпунктом «ж» (за власним бажанням) на підставі рапорту від 14.09.2015.

Медичний огляд військово-лікарської комісії при звільненні позивач не проходив.

ОСОБА_1 двічі звертався до ЦВЛК МВС України щодо проведення військово-лікарської експертизи.

У листопаді-грудні 2015 року позивач звертався як цивільна особа для отримання висновку про придатність за станом здоров'я для служби в ДФС для поновлення на службі на підставі направлення на медичний огляд до військово-лікарської комісії ЦВЛК МВС України від 12.11.2015, виданого начальником Головного управління власної безпеки ДФС.

Під час медичного огляду дерматолог ЦВЛК МВС України запідозрив онкологічне захворювання шкіри, діагноз якого у подальшому підтверджено Київським міським клінічним онкологічним центром.

Під час медичного огляду ОСОБА_1 у листопаді - грудні 2015 року причинний зв'язок діагностованих захворювань не встановлювався.

У червні 2016 відповідач провів позивачу військово-лікарську експертизу з метою визначення придатності до служби на час фактичного звільнення зі служби (за даними медичної документації) на підставі направлення ОСОБА_1 на медичний огляд від 20.05.2016.

Тобто, саме в червні 2016 позивач пройшов військово-лікарську експертизу, як особа рядового та начальницького складу, яка звільнена зі служби без проходження медичного огляду військово-лікарською комісією.

При цьому, для проведення військово-лікарської експертизи відповідачу були надані такі документи: направлення ОСОБА_1 на медичний огляд від 20.05.2016; копія наказу про звільнення зі служби позивача; амбулаторна карта №77261 Державної установи «ТМО МВС України по місту Києву»; виписка з амбулаторної карти від 01.06.2016; виписка №11190 із медичної карти стаціонарного хворого ЦГ МВС України від 27.11.2015; консультативне заключення Київського міського клінічного онкологічного центру від 11.12.2015 щодо позивача.

Комісією за даними медичної документації ОСОБА_1 заповнений акт медичного огляду та винесено постанову, в якій зазначені захворювання позивача та відповідні їм статті додатку №1 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, а також встановлено причинний зв'язок захворювань з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Тобто, постанова стосовно позивача 18.06.2016 ЦВЛК МВС України у свідоцтві про хворобу №100 (за даними медичної документації на час звільнення зі служби 29.09.2015) містила його наступний діагноз: дерматит не уточнений. Хронічний безкам'яний холецистит в стадії ремісії. Остеохонроз поперекового відділу хребта без порушення функції. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Висновок відповідача - обмежено придатний до військової служби. Протипоказана служба, пов'язана з неможливістю дотримуватись режиму харчування і дієти, забрудненням шкіри та значними фізичними навантаженнями.

Позивач не погодився з діями та висновками відповідача, оскільки у листопаді 2015 йому діагностовано хворобу - рак шкіри, а комісією при проведенні військово-лікарської експертизи не встановлено причинний зв'язок із даним захворюванням і відповідно звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови, підстави та порядок проведення військово-лікарської експертизи та повноваження військово-лікарської комісії врегульовані Положенням про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС, затвердженим наказом МВС України від 06.02.2001 №85, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.201 за №164/5356 у редакції, чинній на момент спірних правовідносин та Порядком проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України.

Згідно пункту 1.1 Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, воно визначає організацію діяльності військово-лікарської комісії в системі Міністерства внутрішніх справ у мирний та воєнний час в органах внутрішніх справ і Національній гвардії України.

Військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України (далі - кандидати до вступу на навчання), курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців (п. 1.2 Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС).

Відповідно до пункту 1.3 Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС, основним завданням військово-лікарської комісії є проведення військово-лікарської експертизи з метою, зокрема:

1.3.3 оцінки результатів медичного огляду осіб, які є кандидатами на службу в органи внутрішніх справ, осіб рядового й начальницького складу ОВС і військовослужбовців, осіб, які вступають до навчальних закладів МВС, і розробка пропозицій щодо вдосконалення цієї роботи;

1.3.5 визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у осіб рядового й начальницького складу ОВС, що проходять службу, при їх звільненні та осіб рядового і начальницького складу, що звільнилися зі служби.

Пунктом 2.1 Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС, встановлено, що органами військово-лікарської експертизи є штатні й позаштатні (постійно та тимчасово діючі) військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), що організують і здійснюють військово-лікарську експертизу.

Відповідно до пункту 1.63 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України військово-лікарські комісії свої постанови виносять на час фактичного огляду даної особи. Щодо колишніх осіб рядового й начальницького складу ОВС, військовослужбовців, які не проходили медичного огляду у ВЛК при звільненні зі служби, постанови виносяться на час фактичного звільнення з ОВС на підставі медичних документів.

Пунктом 1.77 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, - передбачено, що у всіх випадках при медичному огляді осіб рядового й начальницького складу, військовослужбовців, коли їм встановлено діагноз, ВЛК визначає причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва). Постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (контузії, травми, каліцтва) виноситься на підставі достовірних даних про обставини, за яких воно отримано.

Згідно пункту 1.78 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, - постанови військово-лікарської комісії про причинний зв'язок виносяться в таких формулюваннях:

1.78.8 «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ», якщо воно виникло в період проходження служби в органах внутрішніх справ або коли захворювання, яке виникло до служби, в період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

З таким самим формулюванням виносяться постанови при медичному огляді осіб рядового й начальницького складу за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

Пунктом 1.92 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, - визначено, що військово-лікарські комісії МВС виносять постанови про причинний зв'язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) у колишніх осіб рядового й начальницького складу і військовослужбовців, якщо при медичному огляді в період проходження служби був установлений відповідний діагноз.

На підставі актів медичного огляду або історії хвороби складаються довідки чи свідоцтва про хворобу (п. 1.116 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України).

Системний аналіз зазначених норм дають підстави для висновку, що підсумковим результатом проходження військово-лікарської комісії є свідоцтво про хворобу, яке складається зі стислого сукупного підсумку фахових висновків окремих лікарів-членів комісії, рекомендації комісії та містить висновки постанови ВЛК про придатність до військової служби на основі статей Розкладу хвороб і фізичних вад.

Судом встановлено, що наявне у матеріалах справи Свідоцтво про хворобу №100 від 08.06.2016 базується на підставі акта медичного огляду, що складений та підписаний комісією в складі ряду лікарів-експертів.

При цьому, при встановленні причинного зв'язку захворювань позивача при проведенні військово-лікарської експертизи у червні 2016 року з метою визначення придатності його до служби на час фактичного звільнення зі служби (29.09.2015), відповідач враховував медичну документацію складену у період проходження позивачем служби і до моменту звільнення.

В силу вимог пунктів 1.63 та 1.92 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, - щодо колишніх осіб рядового й начальницького складу ОВС, військовослужбовців, які не проходили медичного огляду у ВЛК при звільненні зі служби, постанови виносяться на час фактичного звільнення з ОВС на підставі медичних документів. Причинний зв'язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) у колишніх осіб рядового й начальницького складу і військовослужбовців може бути встановлений, якщо при медичному огляді в період проходження служби був установлений відповідний діагноз.

За таких обставин, відповідач в силу вимог нормативно-правових актів, які діяли на момент спірних правовідносин, провів військово-лікарську експертизу на підставі медичних документів позивача, складених на час фактичного звільнення з ОВС. Відповідач не встановлював причинний зв'язок із захворюванням - рак шкіри, оскільки в медичній документації у період проходження позивачем служби такий діагноз був відсутній та вперше був встановлений через 2,5 місяці після звільнення.

Крім того, суд дійшов висновку, що у листопаді 2015 року ОСОБА_1 проходив медичний огляд як цивільна особа (кандидат на проходження служби), тому відповідач не був зобов'язаний встановлювати причинний зв'язок діагностованих у позивача захворювань.

За таких обставин, суд вважає, що ЦВЛК МВС України, при проведенні військово-лікарської експертизи позивача та складенні свідоцтва про хворобу №100 від 08.06.2016, діяла у межах, спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі медичної документації позивача за період проходження служби, а тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що вимоги ОСОБА_3 не знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли ЦВЛК МВС України належним чином наведені позивачем посилання спростовано, суд доходить висновку про відсутність підстав для захисту прав позивача в судовому порядку.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У випадку відмови в задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, сплачений нею судовий збір стягненню з суб'єкта владних повноважень не підлягає.

Разом з тим, як встановлено судом, наявна у матеріалах справи квитанція про сплату ОСОБА_1 судового збору від 06.04.2016 №17810 у сумі 551,20 грн згідно відомостей Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» обліковується в іншій адміністративній справі №826/3705/16 за його позовом до ЦВЛК МВС України, Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії. За таких обставин, а також враховуючи відсутність повідомлення ОСОБА_1 про наявність пільг та надання відповідно підтверджуючих доказів, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з позивача належної для розгляду даної справи суми судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства внутрішніх справ України, про зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір розмірі 551,20 (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1).

Відповідач - Центральна військово-лікарська комісія Міністерства внутрішніх справ України (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Бердичівська, будинок 1).

Відповідач - Міністерство внутрішніх справ України (місцезнаходження юридичної особи: 01024, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00032684).

Головуючий суддя О.М. Чудак

Суддя К.С. Пащенко

Суддя Т.І. Шейко