Рішення № 79015557, 28.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 грудня 2018 року № 753/14945/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості,

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17.07.2018 про:

визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у незаконному відрахуванню по 20% пенсії щомісячно з пенсійного забезпечення ОСОБА_1;

стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 заборгованості по пенсії з 01.02.2017 по 31.07.2018 у сумі 46330,63 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями.

Ухвалами Дарницького районного суду: від 06.09.2017 - відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання; від 15.05.2018 - передано справу на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 20.07.2018 - призначено підготовче засідання; від 01.10.2018 - замінено відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 22869069), на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368); від 01.10.2018 - закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. В судовому засіданні 12.11.2018 на підставі клопотання позивача відповідно до частини третьої статті 194 КАС України, з урахуванням неявки представника відповідача в судове засідання, судовий розгляд справи продовжено в письмовому провадженні за наявними в матеріалах судової справи доказами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та відповідно до Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14.01.2015 №15/2015 наказом військового комісара Дарницького районного у м. Києві військового комісаріату від 07.05.2015 №65 призваний на військову службу з 07.05.2015 по 15.08.2016, з 15.08.2016 по 14.02.2017 проходив військову службу за контрактом, проте листом від 17.02.2017 №3829/03 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для виплати пенсії з 15.08.2016 по 06.01.2017, відповідно з 01.02.2017 з позивача безпідставно проводиться відрахування 20% пенсії щомісячно.

Позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, зазначив, що відповідно до частини третьої статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що діяла з 15.01.2016 по 07.01.2017, позивач мав право на отримання пенсії під час проходження військової служби за контрактом.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві, участі повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, право на подання заяв по суті не скористався.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що зазначено в листі Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 17.02.2017 №3829/03.

На підставі Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14.01.2015 №15/2015 та наказу військового комісара Дарницького районного у м. Києві військового комісаріату від 07.05.2015 №65 підполковник юстиції ОСОБА_1 в період з 07.05.2015 по 15.08.2016 проходив військову службу під час мобілізації в Збройних Силах України.

Позивачем укладено контракт від 15.08.2016 з Міністерством оборони України про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 6 місяців.

Заявою від 16.08.2016 позивач повідомив Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що 15.08.2016 під час проходження військової служби у зв'язку з мобілізацією, позивачем укладено контракт з Міністерством оборони України про продовження військової служби за контрактом у Збройних Силах України строком на 6 місяців. На підтвердження обставин зазначених в листі позивачем додано: копію Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14.01.2015 №15/2015; витяг з наказу військового комісара Дарницького районного у м. Києві військового комісаріату від 07.05.2015 №65; довідку про перебування на військовій службі від 10.08.2016 №2742; копію витягу з наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.08.2016 №377 про укладення контракту строком на 6 місяців.

Головне управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 16.09.2016 №18205/03/15-1758 повідомило позивача, що з метою визначення права на продовження виплати пенсії необхідно додатково надати документи про прийняття на військову службу, які відповідають вимогам частини третьої статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Заявою від 23.01.2017 позивач повторно повідомив Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про продовження з 15.08.2016 військової служби за контрактом у Збройних Силах України строком на 6 місяців та додав копію контракту від 15.08.2016.

Листом від 17.02.2017 №3829/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що оскільки умови прийняття його на військову службу за контрактом з 15.08.2016 не відповідали вимогам частини третьої статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції що діяла до 07.01.2017), підстави для виплати пенсії з 15.08.2016 по 06.01.2017 відсутні, у зв'язку з чим сума надміру сплачених коштів за вказаний період становить 48078,22 грн. та з 01.02.2017 проводиться утримання вказаних коштів по 20% пенсії щомісячно.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначається Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції чинній на час укладення контракту) пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту виплата пенсій на час такої служби не припиняється.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) або оголошення рішення про демобілізацію, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється шість місяців. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на строк шість місяців. У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.

При цьому, терміни контрактів про проходження військової служби у Збройних Силах України, які передбачені поза межами дії особливого періоду, починаються з терміну 1 рік, а контракти терміном на 6 місяців передбачені лише в межах особливого періоду існування кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, який розпочався з моменту оголошення рішення про проведення мобілізації.

Отже, всі контракти про проходження військової служби у Збройних Силах України, укладені терміном на 6 місяців є такими, що укладаються у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці і не існують поза межами особливого періоду. Відтак, на всіх осіб, які уклали такі контракти мають розповсюджуватись норми частини третьої статті 2 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і виплата пенсійного забезпечення таким особам, якщо вони отримують пенсію за вказаним Законом, не має припинятись (наприклад рішення Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №569/5311/17).

Як встановлено судом, у зв'язку з прийняттям Указу президента України "Про часткову мобілізацію" від 14.01.2015 №15/2015 ОСОБА_1 наказом військового комісара Дарницького районного у м. Києві військового комісаріату від 07.05.2015 №65 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України укладено контракт віяд 15.08.2016 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 6 місяців.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку про прийняття позивача на військову службу за контрактом під час мобілізації у зв'язку з виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, тому на нього поширюються положення частини третьої статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", щодо не припинення виплати пенсії.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо визначення надміру сплачених коштів у розмірі 48078,22 грн. та відрахуванню 20% пенсії ОСОБА_1 щомісячно, відповідно безпідставно вирахувані кошти з пенсії позивача з 01.02.2017 по 31.07.2018 в розмірі 46330,63 грн., з урахуванням позовних вимог, підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями). Оскільки сторонами не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відрахування щомісячно двадцять відсотків пенсії з пенсійного забезпечення ОСОБА_1.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 безпідставно відраховані з пенсії кошти за період з 01 лютого 2017 року по 31 липня 2018 року в сумі 46330,63 грн. (сорок шість тисяч триста тридцять грн. 63 коп.).

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 02068, АДРЕСА_1).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець