Рішення № 79015501, 27.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 грудня 2018 року № 826/15944/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк» Савельєвої Анни Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

06.12.2017 ОСОБА_1 (ОСОБА_1) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк» Савельєвої Анни Миколаївни (Уповноважена особа) в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним правочину (транзакції) про перерахування на користь ОСОБА_1 грошових сум з призначенням платежу «внесення готівки на поповнення вкладного (депозитного) рахунку згідно договору банківського вкладу №ДФ-2203/2860 від 09.12.2016 ОСОБА_1» на суму 195000 грн., дата вчинення транзакції 05.01.2017, час вчинення транзакції 17:08 та проценти, нараховані за цією транзакцією в сумі 2645,05 грн. в Публічному акціонерному товаристві «Вектор Банк» (ПАТ «Вектор Банк»);

- зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд) додаткову інформацію щодо неї, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду у сумі 197645,05 грн., які обліковуються на рахунку позивача НОМЕР_2 в ПАТ «Вектор Банк».

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що відповідачем протиправно не включено її до Загального Реєстру вкладників ПАТ «Вектор Банк», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду. Крім того, рішення відповідача про нікчемність правочину є протиправним та таким, що порушує гарантовані права.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2017 у справі відкрито провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

05.03.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вимоги ОСОБА_1 не визнано та висловлено прохання в задоволенні позову відмовити, оскільки оформлення банківської операції відбулось у позаопераційний час банку, що призвело до збільшення загальної гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та оформлення банком касової операції відбулось без фактичного внесення вкладником готівкових грошових коштів.

За таких обставин, в Уповноваженої особи відсутні підстави для включення позивача до переліку рахунків вкладників з огляду на положення статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (Закон №4452-VI).

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив, з підстав вказаних у відзиві на позов.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'являлися, причини неявки не повідомляли, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином. В попередніх засіданнях представники позивача висловлювалися про можливість розгляду справи у відсутність позивача чи її представника.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників сторін, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та частини дев'ятої статті 205 цього ж Кодексу ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2018 провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - в частині вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним правочину (транзакції) про перерахування на користь ОСОБА_1 грошових сум з призначенням платежу «внесення готівки на поповнення вкладного (депозитного) рахунку згідно договору банківського вкладу №ДФ-2203/2860 від 09.12.2016 ОСОБА_1». на суму 195000 грн., дата вчинення транзакції 05.01.2017, час вчинення транзакції 17:08 та проценти, нараховані за цією транзакцією в сумі 2645,05 грн. в ПАТ «Вектор Банк» - закрито.

Водночас, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.12.2016 між позивачем та ПАТ «Вектор Банк», укладено Договір №ДФ-2203/2860 банківського строкового вкладу «Ексклюзив» (Договір).

Згідно пунктів 1.1, 1.2 Договору вкладник розміщує грошові кошти у сумі 1000 грн на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2, строк вкладу - 223 дні, дата повернення вкладу 20.07.2017.

Пунктом 1.5 Договору передбачено, що додаткові внески грошових коштів на вкладний рахунок допускається протягом усього строку його розміщення, встановленого в пункті 1.2 Договору.

Згідно квитанції на здійснення касової операції від 05.01.2017 №120, ОСОБА_1 внесено суму у розмірі 195000 грн. на свій рахунок НОМЕР_2, з призначенням платежу «внесення готівки на поповнення вкладного (депозитного) рахунку згідно договору банківського вкладу №ДФ-2203/2860 від 09.12.2016 ОСОБА_1».

На підставі рішення Правління Національного банку України від 21.03.2017 №163-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Вектор Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 22.03.2017 прийнято рішення №1104 про початок процедури ліквідації ПАТ «Вектор Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку Савельєвій Анні Миколаївні.

Наказом від 27.07.2017 №84 «Про встановлення факту нікчемності правочинів» Уповноваженою особою встановлено факт нікчемності правочинів згідно з переліком та з підстав, зазначених у Додатку №1 до цього наказу. Додатком визначено, що ознаки нікчемності правочину, укладеного банком з позивачем, передбачені пунктами 1 та 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Повідомленням від 28.07.2017 №1509 Уповноважена особа повідомила позивача про те, що нікчемним є правочин, який був вчинений (укладений) банком з позивачем, а саме: транзакція ПАТ «Вектор Банк» щодо перерахування на користь ОСОБА_1 грошових сум з призначенням платежу «внесення готівки на поповнення вкладного (депозитного) рахунку згідно договору банківського вкладу №ДФ-2203/2860 від 09.12.2016 ОСОБА_1» на суму 195000 грн., дата вчинення транзакції 05.01.2017, час вчинення транзакції 17:08 та проценти, нараховані за цією транзакцією в сумі 2645,05 грн.

У зв'язку з встановленням Уповноваженою особою нікчемності зазначеного правочину, рахунок позивача не включено до переліку рахунків вкладників ПАТ «Вектор Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладом.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права з даним позовом.

Суд, надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Законом №4452-VI, Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860 (Положення №14).

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом №4452-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно із положеннями пунктів 3, 4 частини першої статті 2 Закону №4452-VI, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

При цьому, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону №4452-VI.

Так, Уповноважена особа складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина перша статті 27 Закону №4452-VI).

Згідно з частинами другою, третьою статті 27 Закону №4452-VI Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Окрім цього, відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення №14 Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім іншого, формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).

Абзацом першим пункту 4 розділу ІІІ Положення №14 визначено, що Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Пунктом другим розділу IV Положення №14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Пунктом четвертим розділу IV Положення №14 передбачено, що Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Пунктом шостим розділу IV Положення №14 встановлено, що на підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мала у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка становить 200000 грн.

Отже, Закон №4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення Уповноваженою особою фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Судом встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що на дату прийняття постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Вектор Банк» до категорії неплатоспроможних» від 02.03.2017 №112-рш/БТ, на банківському рахунку позивача, відкритому у вказаному Банку знаходилась сума 197645,05 грн.

Разом з тим, уповноваженою особою Фонду позивача не включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.

Закон №4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт сьомий частини третьої статті 38 Закону №4452-VI).

Зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору.

Відтак, метою пункту сьомого частини третьої статті 38 Закону №4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Разом з тим, відповідачем не зазначено, які саме умови правочину передбачають надання позивачу переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.

Суд зазначає, що застосовуючи частину третю статті 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону №4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Системний аналіз норм права дає підстави дійти до висновку про те, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина друга статті 215 ЦК України, частина третя статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори чи транзакції) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону №4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/1476/15.

Суд звернув увагу на те, що Уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних. Разом з тим, право перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину.

Дослідивши подані відповідачем заперечення та докази, суд не знайшов підтвердження тому, що транзакція щодо перерахування на користь позивача грошових сум з призначенням платежу «внесення готівки на поповнення вкладного (депозитного) рахунку згідно договору банківського вкладу №ДФ-2203/2860 від 09.12.2016 ОСОБА_1» на суму 195000 грн., дата вчинення транзакції 05.01.2017, час вчинення транзакції 17:08 та проценти, нараховані за цією транзакцією в сумі 2645,05 грн., містить ознаки нікчемного правочину, передбаченого пунктами першим, сьомим частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Викладені в запереченні відповідача пояснення стосовно здійснених 05.01.2017 банківських операцій по внесенню клієнтами Банку готівкових коштів через касу ПАТ «Вектор Банк» з інтервалом в декілька хвилин не є підставою вважати, що внесення готівкових коштів на рахунок відбувалося без фізичної присутності клієнтів Банку або без фактичного внесення коштів в касу.

Наявність у позивача переваг перед іншими кредиторами Банку відповідачем також не доведено та не обґрунтовано.

Таким чином, долучені відповідачем до матеріалів справи документи та надані заперечення не можуть свідчити про нікчемність зазначеної транзакції.

Крім того, суд виходить з того, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні (злочинні) дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, вирок в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів.

Згідно з положеннями статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідачем не надано суду доказів того, що за наслідком зазначеного кримінального провадження було прийнято вирок суду, який набрав законної сили.

Крім того, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 КАС України).

Суд також бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право особи на мирне володіння майном знайшло своє відображення і у Рішеннях ЄСПЛ, рішення якого відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є джерелом права, зокрема, у справі «Золотас проти Греції» (№66610/09, 29/01/2013), згідно з яким особа, яка розмістила грошову суму в банку, передавала йому право використання цієї суми, банк був зобов'язаний зберігати її, і в разі використання з метою отримання прибутку він повинен був повернути еквівалентну суму вкладнику після припинення дії угоди; отже, власник рахунку сумлінно міг вважати, що його вклад у банку знаходиться в безпеці, особливо при отриманні відсотків; власник рахунку правомірно вважав, що буде повідомлений про ситуації, що загрожує суті угоди з банком і його фінансовим інтересам, щоб він міг завчасно вчинити дії відповідно до закону і зберегти право на захист свого майна.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, інформацію про позивача не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Вектор Банк» за рахунок Фонду.

Отже, не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Вектор Банк» вказує на наявність правових підстав для зобов'язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Вектор Банк».

Згідно з частиною першою статті 9, частиною першою статті 72, частиною другою статті 73, статтею 76, частинами першою, другою, п'ятою статті 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд, з метою ефективного захисту прав позивача, керуючись принципом верховенства права, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Оскільки Уповноважена особа наділена повноваженнями надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема, збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника ПАТ «Вектор Банк», яка має право відшкодування коштів за рахунок Фонду за Договором банківського строкового вкладу №ДФ-2203/2860 від 09.12.2016.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В силу положень пункту 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за №1581/12/21893 визначено, що оплата витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема, належать витрати на сплату судового збору.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з Уповноваженої особи за рахунок ПАТ «Вектор Банк».

На підставі викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк», який має право відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором №ДФ-2203/2860 від 09.12.2016 банківського строкового вкладу «Екслюзив».

Стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк» за рахунок Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: 77300, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1).

Відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк» Савельєва Анна Миколаївна (місцезнаходження юридичної особи: 01033, місто Київ, вулиця Тарасівська, будинок 9; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39037656).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження юридичної особи: 04050, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21708016).

Суддя О.М. Чудак