Ухвала суду № 79015213, 28.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про накладення штрафу

28 грудня 2018 року м. Київ № 826/3099/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішуючи питання застосування заходів процесуального примусу у справі

за позовомОСОБА_1 до третя особаСлужби безпеки України Адміністрація Державної прикордонної служби Українипро визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії , ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Служби безпеки України (далі також - відповідач, СБУ), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати доручення Служби безпеки України від 06.04.2017 року за №14/3/3-8696 щодо заборони в'їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном на п'ять років;

- визнати протиправним та скасувати доручення Служби безпеки України від 24.04.2017 року за №14/10125 щодо заборони в'їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном на п'ять років.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2018 року позовну заяву залишено без руху в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2018 року позовну заяву повернуто позивачу.

07.05.2018 року представником позивача через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано апеляційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2018 року у справі 826/3099/18.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2018 року - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Судом встановлено, що позов обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно прийнято рішення у формі доручень щодо заборони позивачу в'їзду в Україну терміном на п'ять років.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Інструкції про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Служби безпеки України від 01.06.2009 року №344, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2009 року за № 785/16801, рішення про заборону в'їзду в Україну особі (далі - рішення про заборону в'їзду) приймається в інтересах забезпечення безпеки України у разі, якщо є наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБ України.

Згідно з пунктами 3, 4, абзацом 2 пункту 5 та пунктом 12 Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 року № 280, доручення Держприкордонслужбі надаються уповноваженими державними органами відповідно до їх компетенції та за наявності підстав, визначених законом.

Доручення надсилаються на адресу органу Держприкордонслужби, визначеного Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - орган Держприкордонслужби).

Уповноважені державні органи можуть надавати доручення щодо: заборони в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства протягом строку, встановленого уповноваженим державним органом.

Доручення, що надійшли до органу Держприкордонслужби, беруться ним на контроль не пізніше наступного дня після їх надходження.

Отже, аналіз правових норм дає підстави вважати, що оскаржувані позивачем доручення перебувають на виконанні у Адміністрації Держприкордонної служби, що, крім іншого, підтверджено відповідачем.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Адміністрацію Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 00034039, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26).

Витребувано у Адміністрації Державної прикордонної служби України належним чином посвідчені копії доручення Служби безпеки України від 06.04.2017 року за №14/3/3-8696 щодо заборони в'їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном на п'ять років та доручення Служби безпеки України від 24.04.2017 року за №14/10125 щодо заборони в'їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном на п'ять років.

Встановлено строк Адміністрації Державної прикордонної служби України надати витребувані документи до 18.12.2018 року до канцелярії суду.

Попереджено третю особу про наслідки, передбачені частиною восьмою статті 80 КАС України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин.

Судове засідання призначено на 21.12.2018 року.

У судове засідання 21.12.2018 року прибув представник відповідача. Судом повідомлено, що представником позивача через канцелярію суду 20.12.2018 року подано клопотання про розгляд справи за його відсутності. Третьою особою, належним чином повідомленою про час, день та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника не забезпечено, витребуваних документів ухвалою суду від 10.12.2018 року третьою особою не надано, поважності причин не надання цих документів суду не повідомлено.

Судом зобов'язано представника відповідача у строк до 26.12.2018 року надати пояснення щодо підстав прийняття оскаржуваних доручень, та, в свою чергу, ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Через канцелярію суду 22.12.2018 року Адміністрацією Держприкордонслужби подано заяву на виконання ухвали суду від 10.12.2018 року, до якої долучено копію доручення СБУ від 24.04.2017 року №14/10125 та постанови від 06.04.2017 року без засвідчення, згідно з пунктом 70 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».

Водночас, третьою особою повідомлено, що надати доручення СБУ від 06.04.2017 року №14/3/3-8696 Адміністрація Держприкордонслужби не має можливості, оскільки таке доручення містить гриф «Для службового користування», у зв'язку з чим, відповідно до пункту 84 Типової інструкції про порядок ведення, обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року №736, без згоди СБУ поширення зазначеного документа неможливе.

Дослідивши матеріали справи та заяву третьої особи, судом встановлено наступне.

У відповідь на адвокатський запит ОСОБА_4 від 28.08.2017 року №41/05-17-з1 про надання інформації стосовно громадянина Грузії ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (яку надано 01.09.2017 року №0.64-27897/0/15-17), Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомлено, що з 26.04.2017 року Державною прикордонною службою України виконуються доручення СБУ від 06.04.2017 року №14/3/3-8696 (для службового користування) та від 24.04.2017 року №14/10125 щодо заборони в'їзду в Україну громадянину Грузії терміном на п'ять років (до 06.04.2022 року).

Відповідно до пунктів 4, 5 абзацу 1 пункту 6, пунктів 8, 9 Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 року № 280 (далі - Порядок), доручення надсилаються на адресу органу Держприкордонслужби, визначеного Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - орган Держприкордонслужби).

Уповноважені державні органи можуть надавати доручення щодо: заборони в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства протягом строку, встановленого уповноваженим державним органом; заборони виїзду з України осіб, яких за рішенням слідчого судді, суду тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі тих, до яких застосовано запобіжний захід, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, за умовами якого передбачено таке обмеження; розшуку в пунктах пропуску через державний кордон осіб, оголошених у розшук відповідно до Кримінального процесуального кодексу України; інформування про факт перетинання державного кордону особами, стосовно яких уповноваженими державними органами проводяться оперативно-розшукові, контррозвідувальні, розвідувальні заходи або слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні, заходи з протидії порушенням митних правил, а також прийнято рішення про добровільне чи примусове повернення в країну походження або третю країну; огляду (із залученням у разі потреби службових осіб митних органів, що використовують власні технічні та спеціальні засоби) транспортних засобів, на яких прямують особи, та вантажів, що ними переміщуються через державний кордон, з метою недопущення його незаконного перетинання особами, а також незаконного переміщення предметів і речовин, заборонених до вивезення і ввезення в Україну або щодо яких встановлено спеціальний порядок переміщення через державний кордон; виявлення викрадених транспортних засобів; додаткового вивчення питання щодо наявності законних підстав для перетинання державного кордону особами.

Доручення оформляються на бланку за формою згідно з додатком за підписом: Голови СБУ або його заступників, начальників функціональних підрозділів Центрального управління СБУ, що провадять оперативно-розшукову та контррозвідувальну діяльність, регіональних органів та органів військової контррозвідки, а також їх заступників.

Доручення, що надається згідно з абзацами другим - четвертим пункту 5 цього Порядку, надсилається разом із завіреною в установленому порядку копією постанови, винесеної посадовою особою відповідного уповноваженого державного органу, або рішення слідчого судді, суду.

У дорученні його ініціатором зазначаються такі відомості про особу: громадянство (підданство); прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян України - українською мовою, для іноземців та осіб без громадянства - латиницею); стать; місце проживання; серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий.

Доручення оформляються стосовно однієї особи із зазначенням на відповідному бланку лише одного з видів доручень, передбачених у пункті 5 цього Порядку.

Водночас, ознайомившись із доданою копією, так званого, «доручення СБУ від 24.04.2017 року №14/10125», долученого до заяви третьої особи від 22.12.2018 року, вбачається, що це «доручення» має вигляд супровідного листа, надісланого СБУ Держприкордонслужбі, яким надіслано «в доповнення до доручень №№14/3/3-8679, 14/3/3-8683 - 14/3/3-8725 від 06.04.2017 року завірені копії постанов про заборону в'їзду».

Із змісту цього «доручення» не зрозуміло, щодо якої особи СБУ винесено постанови, які надіслано цим «дорученням» та з яких підстав його винесено.

Тобто, суд критично сприймає твердження відповідача та третьої особи, що «доручення СБУ від 24.04.2017 року №14/10125» є саме дорученням уповноваженого органу в розумінні Порядку, яким визначено обов'язкові форму та зміст.

Крім того, через канцелярію суду 26.12.2018 року представником СБУ подано додаткові пояснення, в яких відповідачем повідомлено, що оскаржувані «доручення» від 06.04.2017 року та 24.04.2017 року є тотожними за змістом та знаходяться на виконанні у Держприкордонслужби. Проте, суду третьою особою надано лише одне «доручення» СБУ від 24.04.2017 року №14/10125, повідомивши, що доручення від 06.04.2017 року №14/3/3-8696 має гриф «для службового користування» та може бути надано лише за згодою СБУ.

Водночас, суду не повідомлено про здійснення дій на належне виконання ухвали суду від 10.12.2018 року, а саме, третьою особою не повідомлено про здійснення, наприклад, запиту для надання СБУ відповідного дозволу Держприкордонслужбі.

Також, суд звертає увагу, що як відповідачем так і третьою особою, підтверджено знаходження оригіналів витребуваних ухвалою суду від 10.12.2018 року оскаржуваних доручень та постанов у третьої особи.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин шостої, сьомої та восьмої статті 80 КАС України

Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.

У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Згідно з статтею 144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.

Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

Пунктом 5 частиною першою статті 145 КАС України встановлено, що заходами процесуального примусу є, крім інших, штраф.

Частиною третьою статті 145 КАС України передбачено, що застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству ;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень;

4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіо технічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.

Частиною п'ятою статті 149 КАС України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Судом встановлено, що Адміністрації Держприкордонслужби було відомо про дату судового засідання та про обов'язок надати витребувані ухвалою суду від 10.12.2018 року докази, які є предметом оскарження у цій справі.

Зокрема, заяв або клопотань у порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України про продовження строку на виконання ухвали суду від 10.12.2018 року про витребування доказів до суду не подано.

Крім того, судом попереджено Адміністрацію Держприкордонслужби про застосування частини восьмої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства в разі неповідомлення причин невиконання ухвали суду у встановлений судом строк.

Враховуючи неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень в порядку та у строки, встановлених судом, тим самим перешкоджаючи своєчасному проведенню, всебічному, повному та об'єктивному дослідженню доказів в адміністративній справі №826/3099/18, беручи до уваги встановлене судом неналежне виконання ухвали від 10.12.2018 року, суд дійшов висновку щодо застосування до Адміністрації Державної прикордонної служби України заходу процесуального примусу шляхом стягнення в дохід Державного бюджету України суми штрафу у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.12.2018 року, якій дорівнює 1921,00 грн., розмір штрафу складає 3 842,00 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 80, 145, 149, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Застосувати до Адміністрації Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 00034039, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26) захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 145 та частини першої статті 149 КАС України.

2. Стягнути в дохід Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 00034039, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26) штраф у сумі 3 842,00 грн. на рахунок Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

Ухвала є виконавчим документом.

Відповідно до вимог частини п'ятої статті 149 КАС України:

Стягувач: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

Боржник: Адміністрація Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 00034039, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26).

Попередити, що відповідно до частини шостої статті 149 КАС України суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.

Ухвала набуває законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л.О. Маруліна