Рішення № 79015115, 27.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2018 року № 826/8654/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» доКиївського міського центру зайнятості про визнання протиправною та скасування наказу від 22.06.2017р. №114

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського міського центру зайнятості (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Київського міського центру зайнятості від 22.06.2017р №114 в частині анулювання дозволів на застосування праці іноземців НОМЕР_1 від 21.09.2016р., дійсного до 21.09.2017р. на застосування праці іноземця громадянина Казахстану ОСОБА_2 та НОМЕР_2 від 02.12.2016р. дійсного до 02.12.2017р. на застосування праці іноземця громадянина Казахстану ОСОБА_3.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2017 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що позивачем було надано до КМЦЗ повний пакет належним документів для оформлення дозволів на працю іноземців, внаслідок чого підстави для скасування таких дозволів відсутні.

Відповідач заперечує по суті заявлених позовних вимог, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що позивачем до отримання дозволів на працю іноземців було надано документи, що містять недостовірні дані, внаслідок чого анулювання дозволів здійснено цілком правомірно та в межах наданих повноважень Київського міського центру зайнятості.

За таких обставин відповідач просить суд в позову відмовити.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Київським міським центром зайнятості було видано Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» дозвіл № НОМЕР_3 від 21.09.2016р. на застосування праці іноземця громадянина Казахстану ОСОБА_2 та дозвіл № НОМЕР_4 від 02.12.2016р. на застосування праці іноземця громадянина Казахстану ОСОБА_3.

Відповідачем, відповідно до оскаржуваного наказу №114 від 22.06.2017 року було прийнято рішення про анулювання позивачу зазначених вище дозволів на застосування праці іноземців.

Підставою для такого анулювання, у відповідності до оскаржуваного наказу, є встановлення недостовірності даних.

Так, від Голосіївського УП ГУНП у м. Києві на адресу Київського міського центру зайнятості надійшов лист від 15.06.2017 року № 3261/125/47/03-17 з пропозицією переглянути підстави видачі дозволів на застосування праці іноземців ряду роботодавців, в тому числі і позивачу, у зв'язку з поданням недостовірних даних у поданих ними документах для отримання цих дозволів. А саме, роботодавці, в тому числі і позивач, подали до Київського міського центру зайнятості для отримання дозволів на застосування праці іноземців сертифікати за формами 140/о та 028/о, які було видано TOB «Клініка ім. Гальченко В.В.», яке не мало права їх видавати.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

У відповідності до ст. 42 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року, підприємства, установи та організації мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на строк до одного року, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Дозвіл роботодавцю на застосування праці іноземця або особи без громадянства видається за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, які спроможні виконувати відповідний вид роботи, або є достатнє обґрунтування доцільності застосування їх праці, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства і розмір плати за видачу дозволу, яка зараховується до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України «Про зайнятість населення» постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2013 року № 437 затверджено Порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (далі Порядок), яким визначено процедуру видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.

Згідно п. 6 Порядку (чинного на момент анулювання дозволу) для отримання дозволу на застосування праці іноземців чи осіб без громадянства, крім осіб, зазначених в абзаці шостому пункту 2 цього Порядку, роботодавець подає територіальному органові:

заяву згідно з додатком до цього Порядку;

копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця чи особи без громадянства;

копії сторінок паспортного документа іноземця чи особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом українською мовою, засвідченим в установленому законодавством порядку;

дві кольорові фотокартки іноземця чи особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;

документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про те, що особа не хвора на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інші інфекційні захворювання, перелік яких визначено МОЗ;

довідку, скріплену печаткою та завірену підписом роботодавця про те, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця чи особи без громадянства, відповідно до законодавства не пов'язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці. У разі наявності в роботодавця режимно-секретного органу зазначена довідка подається також за підписом керівника такого органу;

довідку МВС про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають на території України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження;

довідку уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають за межами України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження.

Документи, зазначені в абзацах третьому, шостому та дев'ятому цього пункту, повинні бути перекладені на українську мову, засвідчені згідно із законодавством країни їх видачі та легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п. 13, 14 Порядку (чинного на момент анулювання дозволу) територіальний орган протягом семи робочих днів з дня реєстрації документів приймає рішення щодо видачі, відмови у видачі, продовження дії, відмови у продовженні дії або анулювання дозволу.

Рішення оформлюється наказом територіального органу та не пізніше ніж протягом двох робочих днів з дня його прийняття надсилається роботодавцю поштою з повідомленням про вручення та електронною поштою із зазначенням платіжних реквізитів для здійснення плати за видачу дозволу і розміщується на офіційному веб-сайті територіального органу із зазначенням таких платіжних реквізитів.

Згідно п. 27 Порядку (чинного на момент анулювання дозволу), роботодавець після одержання дозволу протягом трьох робочих днів з моменту укладення з іноземцем чи особою без громадянства трудового договору (контракту) подає територіальному органові засвідчену роботодавцем його копію.

Абзацом четвертим пункту 25 Порядку (чинного на момент анулювання дозволу) встановлено, що дозвіл анулюється територіальним органом за місцезнаходженням роботодавця в разі, зокрема, встановлення недостовірності даних, що містяться у поданих роботодавцем документах.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебуває кримінальне провадження №42017101010000001 від 10.01.2017 року за ч.3 ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) за фактом налагодження службовими особами механізму видачі іноземцям документів легалізації (дозволів на працевлаштування) за отримання неправомірної вигоди.

В ході вказаного кримінального провадження отримано інформацію про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Клініка ім. Гальченко В.В.» не має права на видачу документів форми №№140/о та 028/о.

Вказана обставина стала єдиною підставою для анулювання дозволів позивача на працю іноземців.

Однак, під час розгляду справи відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України до матеріалів справи не надано жодного належного та допустимого доказу того, що товариство з обмеженою відповідальністю «Клініка ім. Гальченко В.В.» не має права на видачу документів форми №№140/о та 028/о.

Більш того, як встановлено судом з інформації офіційного сайту Міністерства охорони здоров'я України, (http://moz.gov.ua/uploads/0/1536-kyiv.pdf), 28.11.2011 товариству з обмеженою відповідальністю «Клініка ім. Гальченко В.В.» було видано ліцензію АГ599380 на спеціальність: терапія, стоматологія, терапевтична стоматологія, наркологія, психіатрія, ультразвукова діагностика, неврологія, отоларингологія, офтальмологія, хірургія, організація і управління охороною здоров'я.

Відповідно до інформації офіційного сайту Міністерства охорони здоров'я України (http://moz.gov.ua/uploads/0/1537-entities_20170101.pdf), станом на 01.01.2017 зазначена ліцензія ТОВ «Клініка ім. Гальченко В.В.» була чинною.

За таких обставин, є можливим дійти висновку, що анулювання дозволів на роботу іноземців з підстав відсутності у товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка ім. Гальченко В.В.» права на видачу документів форми №№140/о та 028/о, є неправомірним.

Оскільки інших підстав для анулювання дозволів на роботу іноземців відповідачем не наведено, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого наказ Київського міського центру зайнятості від 22.06.2017р №114 в частині анулювання дозволів на застосування праці іноземців НОМЕР_1 від 21.09.2016р., на застосування праці іноземця громадянина Казахстану ОСОБА_2 та НОМЕР_2 від 02.12.2016р. на застосування праці іноземця громадянина Казахстану ОСОБА_3, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Київського міського центру зайнятості від 22.06.2017р №114 в частині анулювання дозволів на застосування праці іноземців НОМЕР_1 від 21.09.2016р., на застосування праці іноземця громадянина Казахстану ОСОБА_2 та НОМЕР_2 від 02.12.2016р. на застосування праці іноземця громадянина Казахстану ОСОБА_3

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 (одна тисяча шістсот грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київського міського центру зайнятості.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30019775, адреса: 04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28).

КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ЗАЙНЯТОСТІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03491091), адреса: 01033, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 47 Б).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович