Рішення № 79015089, 27.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2018 року № 826/10838/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов?язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ПФ України в м. Києві), в якому просив: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення за її призначенням, а саме з 01.02.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.06.2004 ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком, яка в подальшому була припинена у зв'язку з виїздом позивача за кордон на постійне місце проживання. 01.02.2018 позивач, через свого уповноваженого представника звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про поновлення (призначення) пенсії. Проте, за наслідками поданої заяви пенсія позивачу призначена не була, що стало підставою для звернення позивача із цим позовом до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2018 відкрито провадження у справі №826/10838/18 за вказаним позовом ОСОБА_1 та дану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У встановлений судом строк відповідачем до канцелярії суду поданий відзив на позовну заяву та додаткові матеріали. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що з 15.06.2004 позивачу була призначена пенсія, виплату якої органом Пенсійного фонду України в подальшому припинено у зв'язку з виїздом ОСОБА_1 за кордон на постійне місце проживання. У зв'язку з отриманням заяви позивача від 01.02.2018 про поновлення (призначення) пенсії за віком, орган Пенсійного фонду України звернувся із письмовим запитом (лист від 07.02.2018 №6776/05) до Пенсійного фонду Російської Федерації щодо надання інформації з питання призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 У відповідь надійшов супровідний лист Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Анапа Краснодарського краю від 28.05.2018 №08-8714/18 з довідкою стосовно ОСОБА_1 Згідно цієї довідки відповідач встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Анапа Краснодарського краю та станом на 25.05.2018 отримує пенсію. Окрім того, відповідач зазначив, що в силу встановленого порядку поновлення виплати раніше призначеної пенсії відповідно до Порядку №22-1, заява про поновлення виплати пенсії має бути подана пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем реєстрації. За наведених обставин відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 виплати раніше призначеної пенсії.

Разом з відзивом на позов відповідач надав суду копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1

З урахуванням викладеного, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, що вбачається з даних паспорта громадянина України серії НОМЕР_2, виданого Шевченківським РВ ГУДМС в м. Києві 22.10.2014.

Як зазначає відповідач в тексті відзиву на позов, з 15.06.2004 ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком, виплата якої була припинена з причини виїзди пенсіонера за кордон на постійне місце проживання.

01.02.2018 ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 (що діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 31.01.2018, номер в Реєстрі 184) подав до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про призначення/перерахунок пенсії за формою, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 в додатку 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В тексті даної заяви позивач, як непрацюючий пенсіонер, просив орган Пенсійного фонду України поновити (призначити) пенсію за віком та виплачувати таку пенсію на рахунок в банку.

Відповідно до розписки-повідомлення до вказаної заяви позивача вбачається, що разом з цією заявою представником ОСОБА_1 були подані наступні документи: копія паспорту, копія трудової книжки, копія військового квитка, довідки про заробітну плату, копія довідки про стаж, пояснення стосовно причини припинення раніше призначеної пенсії та про те, що пенсійна справа ОСОБА_1 знаходиться в Росії, заява про відкриття рахунку в банку, документи на підтвердження повноважень представника (довіреність, копія паспорту).

В ході розгляду заяви позивача від 01.02.2018, Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з метою вирішення питання про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 виплати раніше призначеної пенсії за віком на адресу Пенсійного фонду Російської Федерації був надісланий запит від 07.02.2018 №6776/05.

15.06.2018 відповідач отримав лист-відповідь Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Анапа Краснодарського краю від 28.05.2018 №08-8714/18 з довідкою стосовно ОСОБА_1 За даними цієї довідки Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Анапа Краснодарського краю від 25.05.2018 №694293/18 ОСОБА_1, 14.06.1944, перебуває на обліку у зазначеному Управлінні та йому призначена пенсія за віком відповідно до ст. 8 Федерального закону №400-ФЗ «Про страхові пенсії», починаючи з 01.08.2013 та безстроково. Також у довідці зазначено, що встановлений розмір страхової пенсії за віком станом на 25.05.2018 становить 13 400,41 рос. руб. Відомості щодо припинення пенсіонеру виплати пенсії за віком на території Росії з причини виїзду останнього на постійне місце проживання до України та зняття ОСОБА_1 з обліку в органі Пенсійного фонду Російської Федерації у такій довідці відсутні.

У зв'язку з наведеним, ГУ ПФ України в м. Києві в липні 208 року вирішено відмовити ОСОБА_1 в поновленні (призначенні) пенсії за віком, про що останнього повідомлено листом від 13.08.2018 №59568/02.

Надаючи оцінку спірних правовідносинам, суд виходить з наступного.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З 07.10.2009 порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» (від 07.10.2009 №25-рп/2009).

Після прийняття вищевказаного рішення Конституційного суду України і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється: на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 51 цього ж Закону, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду від 07.10.2009 №25-рп/2009 наведені вище п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону №1058-IV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009.

Також у даному Рішенні №25-рп/2009 Конституційний Суд України зауважив, що всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавлено цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Як свідчать наявні у справі матеріали, позивач проживаючи на території Росії отримував там пенсію за віком відповідно до законодавства названої країни.

Суд встановив, що починаючи з 13.03.1992 діє Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, підписана Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою, яка базується на територіальному принципі. Вказаною Угодою передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення громадян держав-учасниць СНД, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

При цьому, при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера. Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера. При переселенні пенсіонера, якому на території однієї договірної сторони призначено пенсію на підставах, не передбачених законодавством іншої договірної сторони, виплата пенсії проводиться компетентними органами договірної сторони, яка її призначила, до виникнення права на пенсію відповідно до законодавства держави переселення.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до п. 1.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1), затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.

Згідно з п. 1.7. Порядку №22-1, зокрема, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до п. 2.8. Порядку №22-1, зокрема поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо). Особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання.

В даному випадку, як було встановлено органом Пенсійного фонду України, на момент звернення пенсіонера із заявою про поновлення (призначення) пенсії за віком в Україні (01.02.2018), виплата такого виду пенсії, призначеного за законодавством країни-учасниці СНД - Російської Федерації відповідно до умов Міжнародної угоди від 13.03.1992, останньому припинена не була, а позивача як пенсіонера не було знято з обліку в органі Пенсійного фонду Російської Федерації. Крім того, про обставину припинення органом Пенсійного фонду Російської Федерації виплати пенсії за віком позивачу із зазначених вище причин позивач в подальшому орган Пенсійного фонду України не повідомляв. Протилежного суду, на час розгляду справи, сторонами не доведено.

В ході судового розгляду даної справи сторони до суду не подали жодні документальні докази на підтвердження обставини припинення позивачу виплати пенсії за законодавством Російської Федерації.

Враховуючи наведене, суд вважає відмову у задоволенні заяви позивача від 01.02.2018 про поновлення (призначення) виплати пенсії за віком з підстав відсутності документальних доказів припинення виплати останньому аналогічного виду пенсії на території країни-учасниці СНД у зв'язку з виїздом до України обґрунтованою.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 241 - 246, 250, 255, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварна-Кудрявська, 16) про зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок