Рішення № 79014907, 28.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 грудня 2018 року № 826/6365/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект"до третя особа Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_1 проскасування постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 45518539 від 09.02.2015 і серія та номер: 45518484 від 09.02.2015, за участі:

представника позивача - не прибув,

представник відповідача - не прибув,

третя особа- не прибула,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа: ОСОБА_1 про скасування постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 45518539 від 09.02.2015 і серія та номер: 45518484 від 09.02.2015.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2017 відкрито провадження у справі, ухвалено вирішити в судовому засіданні питання щодо строку звернення до суду, відповідача зобов'язано до 30.11.2017 надати копії матеріалів виконавчих проваджень № 45518539 та №45518484, письмові заперечення проти позову та всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності з приводу яких подано позов, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2018 повторно зобов'язано відповідача надати належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень № 45518539 та №45518484, письмові заперечення проти позову та всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності з приводу яких подано позов.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно постановами від 09.02.2015 №45518539 та №45518484 накладено арешт на майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1, оскільки дане нерухоме майно є предметом іпотеки, відповідно до іпотечного договору від 22.12.2007 за реєстр. №4261. Представник позивача у судове засідання не прибув.

Відповідачем відзиву на адміністративний позов суду надано не було, супровідним листом від 23.10.2018 № 49425 на адресу суду направлено копії виконавчих проваджень № 45518539 та №45518484

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не прибули, про причини не прибуття суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

24.12.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11275986000, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 84000,00 доларів США., що дорівнює 424 200,00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 24.12.2007 №11275986000 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 24.12.2007 за реєстр. №4261, відповідно до якого в іпотеку передано квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

В подальшому, Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" були відступлені права вимоги заборгованості по договорах, в тому числі і право вимоги по договору від 24.12.2007 №11275986000, Товариству з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", що підтверджується договором факторингу № 1 від 12.11.2011.

Також, Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" були відступлені права вимоги за договорами іпотеки Товариству з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", що підтверджується договором відступлення права вимоги за договором іпотеки від 24.12.2007, зареєстрованим в реєстрі за №4261.

09.02.2015 старшим державним виконавцем першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якими накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_1, ВП № 45518484 у межах суми звернення стягнення у розмірі 10765,58 грн. та ВП№ 45518539, у межах суми звернення стягнення у розмірі 10601,07 грн.

19.04.2017 Товариству з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" стало відомо, що постановами першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 09.02.2015 ВП №45518484 та ВП№45518539 накладено арешт на майно - квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", не погоджуючись з накладеним арештом на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1., звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду не були порушені з огляду на наступне.

Порядок вчинення державним виконавцем дій щодо накладення арешту на майно боржника встановлено Законом України "Про виконавче провадження ".

Частиною першою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція чинній на 09.02.2015), встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Таким чином, законодавством передбачено, що поняття «звернення стягнення» охоплює наявність в сукупності трьох послідовних дій: арешт (опис), вилучення та примусова реалізація.

Згідно із статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція чинній на 09.02.2015), арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Крім того, у вказаній статті зазначено про те, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Отже, накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є лише дією, спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому.

Відповідно до частини восьмої статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція чинній на 09.02.2015) Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (редакція чинній на 09.02.2015), іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною шостою статті 3 зазначеного Закону (редакція чинній на 09.02.2015), у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Таким чином, у іпотекодержателя виникає право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки тільки у випадку порушення боржником основного зобов'язання.

Частиною четвертою статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція чинній на 09.02.2015) встановлено, що про про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до частини шостої зазначеної статті за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, у випадку, якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, після задоволення його вимог залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом.

Аналогічні положення містяться в статтях 48, 51, 56 Закону України в чинній редакції.

Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" право державного виконавця на накладення арешту на майно боржника не обмежено перебуванням такого майна у іпотеці та не встановлено обов'язку державного виконавця при накладенні арешту на майно боржника здійснити перевірку відсутності обтяження зазначеного майна іпотекою.

З огляду на викладене, враховуючи те, що накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є дією спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому, а також те, що стягнення коштів за рахунок предмета іпотеки можливо лише у випадку порушення боржником основного зобов'язання, а залишок коштів після задоволення вимог іпотекодержателя використовується для задоволення вимог інших стягувачів, суд дійшов висновку про те, що факт накладення арешту на предмет іпотеки не може порушувати переважне право іпотекодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачами було правомірно накладено арешти на майно боржника, а саме,квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а отже відсутні правові підстави для скасування постанов про арешт майна боржник ат оголошення заборони на його відчуження від 09.02.2015 ВП № 45518539 та ВП № 45518484.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 22, код ЄДРПОУ 37825968) до Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65101, м. Одеса, 1- СОРТУВАЛЬНА, буд. 36 Г код ЄДРПОУ 39907607), третя особа: ОСОБА_1 (75086, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про скасування постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 45518539 від 09.02.2015 і серія та номер: 45518484 від 09.02.2015 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.П. Огурцов