Постанова № 7901475, 25.01.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.01.10Справа №2а-11123/09/8/0170 (11:07год.) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Малого підприємства "Кримдизельсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнанні незаконними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь

за участю представників сторін:

від позивача: Слукін Сергій Миколайович, директор, наказ від 05.05.95р. №03, Баришева Ольга Гаврилівна, головний бухгалтер, довіреність від 23.04.09 б/н,

від відповідача: Болібкова Алла Валеріївна, довіреність №3/10 від 01.12.09

Сутність спору: Позивач – Мале підприємство «Кримдизельсервіс» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011812301/0 від 16.09.2009р., винесеного ДПІ у м. Сімферополі відносно Малого підприємства «Кримдизельсервіс».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він, керуючись Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. № 162/379, здійснив розрахунок суми збору за тимчасове розміщення відпрацьованих люмінесцентних ламп за перше півріччя 2008 року, із застосуванням корегуючих коефіцієнтів «3» та «1» (а не «1» і «3», як вказує відповідач), які встановлюються залежно від місця розташування відходів (відповідно з таблиць 2.4 та 2.5 додатку № 2 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища та справляння цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.1999р.) Отже, на думку позивача, застосування ним корегуючого коефіцієнту «1» з таблиці 2.5 Порядку виправдано, оскільки перед здачею на утилізацію до спеціалізованого підприємства відпрацьовані люмінесцентні лампи зберігаються в спеціально відведеному місці у зачиненому приміщенні (на центральному складі підприємства), що забезпечує захист від шкідливого впливу на атмосферу та водні об’єкти.

Крім того, позивач вважає, що на користь такого рішення свідчить і той факт, що головний державний податковий ревізор-інспектор відділу контролю за місцевими та ресурсними платежами Державної податкової адміністрації в м. Сімферополі Романюк Т.І. при проведенні виїзної планової перевірки підприємства у 2008 році донарахувала збір за забруднення навколишнього природного середовища за тимчасове зберігання відпрацьованих люмінесцентних ламп із застосуванням коефіцієнту «1», перевіривши місце їх зберігання (таблиця на стор. 25 акту перевірки № 6111/23-7/16322987 від 18.08.2008р.)

Відповідач – ДПІ у м. Сімферополі проти позову заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 117). На думку відповідача, спірним податковим повідомленням-рішенням № 0011812301/0 від 16.09.2009р. позивачу правомірно визначено податкове зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 2916,90грн., в тому числі 1944,60грн. основного платежу та 972,30грн. штрафних санкцій, оскільки позивач у розрахунках вказаного збору за 1 півріччя 2008р. в розділі «Розміщення відходів» при розрахунку збору за розміщення відпрацьованих люмінесцентних ламп застосував коефіцієнти «1», «3», в той час як відповідно до Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища необхідно застосовувати корегуючий коефіцієнт, що враховує розташування місця розміщення відходів, відповідно до таблиці 2.4 коефіцієнт «3» в адміністративних межах населених пунктів або на відстані не менше 3 км від них, коефіцієнт «3» таблиця 2.5 «Звалища, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів».

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.09.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-11123/09/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Слухання справи відкладалось відповідно до ст. 150 КАС України для надання додаткових доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство «Кримдизельсервіс» має статус юридичної особи з 06.07.1998р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 433974, виданим виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим (а.с. 15) та Статутом Малого підприємства «Кримдизельсервіс» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 11.03.2004р. (а.с. 5-14).

26.08-10.09.2009р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим проведена планова виїзна перевірка Малого підприємства «Кримдизельсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р., за результатами якої складено акт перевірки №8760/23-7/16322987 від 11.09.2009р. (а.с. 17-57).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, введеної постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999р. № 162/379, в результаті чого занижено податкове зобов’язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р. на загальну суму 1944,60грн., в тому числі за 2 квартал 2008р. – 1944,60грн.

Так, в акті перевірки № 8760/23-7/16322987 від 11.09.2009р. у розділі, що стосується перевірки правильності нарахування та повноти сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, зазначено, що за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р. МП «Кримдизельсервіс» задекларовано збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 2009,59грн., в той час як перевіркою повноти визначення даного збору за цей період встановлено його заниження у сумі 1944,60грн., у тому числі за 2 квартал 2008р у сумі 1944,60грн. (а.с. 43).

За висновком ДПІ у м. Сімферополі, перевіркою відображених у рядку 4 податкового розрахунку по збору за забруднення навколишнього природного середовища «Нараховано збору за розміщення відходів усього» встановлено, що фактичні обсяги розміщених відходів вказані вірно, але позивачем у розрахунках збору за забруднення навколишнього природного середовища, наданих до ДПІ у м. Сімферополі, за 1 півріччя 2008 року у розділі «розміщення відходів» при розрахунках збору за розміщення відпрацьованих люмінесцентних ламп, були застосовані коефіцієнти «1» і «3», замість коефіцієнтів «3» і «3», які встановлюються залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі, у відповідності з таблицями № 2.4 і № 2.5 Додатку № 2 до Порядку встановлення нормативів по збору за забруднення навколишнього природного середовища, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006р. № 1423.

Крім того, зазначено, що дозволи та ліміти на утворення та розміщення відходів до перевірки не надані. За таких обставин, ДПІ у м. Сімферополі дійшла висновку про порушення позивачем п.6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, введеної постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. №303, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999р. № 162/379, в результаті чого занижено податкове зобов’язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р. на загальну суму 1944,60грн., в тому числі за 2 квартал 2008р. – 1944,60грн. (а.с. 45).

Вказані висновки акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим № 0011812301/0 від 16.09.2009р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 2916,90грн., в тому числі 1944,60грн. основного платежу та 972,30грн. штрафних санкцій (а.с. 88).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Малого підприємства «Кримдизельсервіс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача, суд встановив наступне.

Пункт 2.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та ДПА України від 19.07.1999р. № 162/379 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.1999р. за №544/3837 (надалі – Інструкція), визначає, що платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Закон України «Про відходи» № 187/98-ВР від 05.03.1998р. визначає, що відходи – це речовини, матеріали та предмети, які створюються в процесі людської діяльності та не мають подальшого використання за місцем створення або виявлення та від яких їх власник повинен позбавитися шляхом утилізації або знищення.

Збір відходів – це діяльність, пов’язана з вилученням, накопиченням та розміщенням відходів у спеціально відведених місцях або об’єктах.

Зберігання відходів – це тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях або об’єктах (місця знищення відходів, полігони тощо), на використання яких необхідно мати дозвіл спеціально уповноважених органів на утилізацію відходів або здійснення інших операцій з відходами.

Розміщення відходів – збереження та поховання відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах.

Відповідно до п.2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303, та п. 1.4 Інструкції, збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється, зокрема, за розміщення відходів.

В свою чергу, відповідно до п. 3.1 ст. 3 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища об’єктом обчислення збору для стаціонарних джерел забруднення є обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах.

У Листі ДПА України за вих. № 6208/5/15-0215 від 28.05.2008р. зазначено, що якщо суб’єкт господарювання своєчасно не передав відходи іншим спеціалізованим підприємствам (комунальним підприємствам) у встановлені договором терміни, тобто суб’єкт господарювання впродовж відповідного часу здійснював розміщення відходів на власних об’єктах, з власної вини та/або з вини комунального підприємства, який всупереч договору станом на кінець звітного кварталу не вилучив відходи шляхом їх вивезення, то такий суб’єкт господарювання має сплатити збір за забруднення навколишнього природного середовища за фактичні обсяги відходів, що дійсно розміщувалися на його власних об’єктах протягом відповідного часу.

В силу п. 6.4 вказаної Інструкції суми збору, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та корегуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.4, 2.5 додатка 2 до Порядку № 303.

У таблиці 2.4 додатка 2 до Порядку № 303 визначені корегуючі коефіцієнти залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі: 3 – якщо відходи розміщені в адміністративних межах населених пунктів або на відстані менше 3км від них, 1 – якщо відходи розміщені за межами населених пунктів (на відстані більше 3 км від їх меж).

У таблиці 2.5 додатка 2 до Порядку № 303 визначені корегуючі коефіцієнти залежно від місця розміщення відходів: 1 – якщо відходи розміщені у спеціально створених місцях складування (полігони), що забезпечують захист атмосферного повітря та водних об’єктів від забруднення, 3 – якщо відходи розміщені на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до наказу МП «Кримдизельсервіс» № 54 від 11.12.2007р. завідуючому складом Романовій О.В. було наказано відвести спеціальне місце для зберігання потенційно небезпечних забруднювачів природного середовища (ртутні та люмінесцентні лампи, в тому числі відпрацьовані, кислота та електроліт у скляній тарі тощо), що виключає випадкове їх пошкодження або механічний вплив на них. (а.с. 108).

Накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № МП-0000123 від 30.04.2008р. підтверджується переміщення дев’яти відпрацьованих люмінесцентних ламп до центрального складу (а.с. 112).

Крім того, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №МП-0000124 від 30.04.2008р. підтверджується переміщення п’яти відпрацьованих люмінесцентних ламп до центрального складу (а.с. 113).

Отже, всього на центральному складі позивача, знаходження якого в оренді позивача підтверджується договором оренди № 18/2007-А від 31.10.2007р. (а.с. 105-107), до моменту передачі спеціалізованому підприємству – Приватному підприємству «АІС І КО», перебувало 14-ть відпрацьованих люмінесцентних ламп.

Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 359/469 від 31.03.2009р. підтверджується передача 21 відпрацьованої люмінесцентної лампи позивачем спеціалізованому підприємству – Приватному підприємству «АІС І КО» на демеркуризацію (а.с. 115).

Судом встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено внаслідок того, що позивач у розрахунках збору за 1 півріччя 2008р. в розділі «Розміщення відходів» при розрахунку збору за розміщення відпрацьованих люмінесцентних ламп застосував коефіцієнти «3») в адміністративних межах населених пунктів або на відстані менше 3 км від них) та «1» (спеціально створені місця складування (полігони), що забезпечують захист атмосферного повітря та водних об’єктів від забруднення), в той час як, на думку відповідача, необхідно було застосовувати корегуючий коефіцієнт, що враховує розташування місця розміщення відходів, відповідно до таблиці 2.4 коефіцієнт «3» в адміністративних межах населених пунктів або на відстані не менше 3 км від них, та коефіцієнт «3» таблиця 2.5 «Звалища, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів».

Суд з вказаними висновками ДПІ у м. Сімферополі не погоджується та виходить з того, що відповідач при проведенні попередньої виїзної планової перевірки позивача за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р., в тому числі з питання правильності обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, за тимчасове зберігання відпрацьованих люмінесцентних ламп донарахував позивачу вказаний збір із застосуванням коефіцієнту «1», перевіривши місце їх зберігання, а не коефіцієнту «3» (таблиця на стор. 25 акту перевірки № 6111/23-7/16322987 від 18.08.2008р.) (а.с. 82).

При проведенні же спірної перевірки відповідачем взагалі місце зберігання ламп не досліджувалось.

Крім того, суд вважає, що оскільки відповідно до Закону України «Про відходи» зберігання відходів – це тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях або об’єктах (місця знищення відходів, полігони тощо), на використання яких необхідно мати дозвіл спеціально уповноважених органів на утилізацію відходів або здійснення інших операцій з відходами, то це є діяльність спеціалізованих підприємств, які здійснюють утилізацію відходів або інші операції з відходами, які і зобов’язані мати такий дозвіл спеціально уповноважених органів.

Проте, як свідчать матеріали справи, позивач до числа таких спеціалізованих підприємств не відноситься, оскільки не здійснює ані утилізацію, ані будь-які інші операції з відходами.

В той же час, обов’язку підприємств, які не відносяться до спеціалізованих, мати такий дозвіл на тимчасове зберігання відходів до моменту їх передачі спеціалізованому підприємству, жодною нормою не встановлено.

Не наведено такої норми і відповідачем по справі.

Крім того, суд вважає, що для застосування коефіцієнту «3» з таблиці 2.5 додатку №2 доведенню відповідачем підлягає той факт, що відходи перебували на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів.

Проте, така обставина відповідачем також не доведена.

Перебування ж відпрацьованих 14-ти люмінесцентних ламп на складі підприємства не свідчить про їх зберігання на такому звалищі, адже їх зберігання на складі виключає забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів.

Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

Вказане свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Суд вважає, що для повного захисту прав позивача спірне податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У зв’язку зі складністю справи, судом 25.01.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 01.02.2010р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0011812301/0 від 16.09.2009р. відносно Малого підприємства «Кримдизельсервіс».

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь МП «Кримдизельсервіс» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Шполянської, 13) 3,40грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         Кушнова А.О.