Рішення № 79014735, 24.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

24 грудня 2018 року справа №826/6098/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.)доГоловного управління Національної поліції у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ НП у м. Києві)про1) скасування наказу від 27 січня 2018 року №77о/с в частині призначення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейським чергової частини відділу моніторингу Дніпровського управління поліції, з посадовим окладом 1 800,00 гривень; 2) зобов'язання звільнити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 з посади оператора служби "102" відділу служби "102" управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції у місті Києві згідно пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 3) зобов'язання видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку та провести відповідний розрахунок всіх сум відповідно до чинного законодавства України; 4) стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку розрахунку при звільненні та ненадання трудової книжки; 5) стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 27 січня 2018 року №77о/с, яким його звільнено з посади оператора служби "102" відділу служби "102" управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування і призначено поліцейським чергової частини відділу моніторингу Дніпровського управління поліції.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що звільнення та призначення відбулось без згоди позивача, а посада на яку її переведено не є рівнозначною, що є порушенням вимог Закону України "Про Національну поліцію"; протиправними діями відповідача завдано моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6098/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначено наступне: ОСОБА_1 в телефонному режимі відмовилась від запропонованих вакантних посад молодшого складу поліції; станом на 26 січня 2018 року рапорту щодо подальшого проходження служби не подала; на запрошення до ГУ НП у м. Києві не з'являлась, у зв'язку із чим, її призначено на рівнозначну посаду - поліцейського чергової частини відділу моніторингу Дніпровського управління поліції, з відповідним посадовим окладом; у даній ситуації відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку розрахунку при звільненні та ненадання трудової книжки, оскільки ОСОБА_1 не було звільнено зі служби, а призначено на іншу посаду; вимоги позивача про стягнення моральної шкоди є безпідставними, у зв'язку з відсутністю належних доказів її заподіяння.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в органах Національної поліції на посаді оператора служби "102" відділу служби "102" управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП у м. Києві.

Наказом Національної поліції України від 10 листопада 2017 року №1168 "Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції" та наказом ГУ НП у м. Києві від 28 листопада 2017 року №1664 "Про оголошення вимог наказу Національної поліції України" внесено зміни до штату ГУ НП у м. Києві, зокрема скорочено посади операторів служби "102" відділу служби "102" управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП у м. Києві.

28 листопада 2017 року, ОСОБА_1 попереджено про можливе вивільнення із займаної посади, згідно зі статтями 68, 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Судом встановлено, що 19 січня 2018 року старшим інспектором відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУ НП у м. Києві Шатровим В.Є. засобами телефонного зв'язку запропоновано ОСОБА_1 вакантні рівнозначні посади молодшого складу поліції ГУ НП у м. Києві про що складено відповідний акт, який міститься в матеріалах особової справи позивача.

Матеріали справи підтверджують, що 26 січня 2018 року начальником управління кадрового забезпечення ГУ НП у м. Києві Волобуєвим А.М. на ім'я заступника Голови Національної поліції України - начальника ГУ НП у м. Києві Крищенка А.Є. подано доповідну записку, відповідно до якої, станом на 26 січня 2018 року старший сержант поліції ОСОБА_1 до управління кадрового забезпечення ГУ НП у м. Києві не прибула та відповідного рапорту про призначення її на вакантну посаду в ГУ НП у м. Києві не подала, а також зазначено про доцільність призначення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейським чергової частини відділу моніторингу Дніпровського управління поліції відповідно до абзацу 4 пункту другого статті 65 Закону України "Про Національну поліцію".

Наказом ГУ НП у м. Києві від 27 січня 2018 року №77о/с "щодо особового складу" ОСОБА_1 призначено поліцейським чергової частини відділу моніторингу Дніпровського управління поліції, з посадовим окладом 1 800,00 грн., звільнивши з посади оператора служби "102" відділу служби "102" управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України "Про Національну поліцію".

Частиною першою статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Національну поліцію" у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про Національну поліцію" поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Частиною першою статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

В силу положень частини першої-п'ятої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації.

Згідно з положеннями частини першої-шостої статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.

Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства. Поліцейський, посада якого була скорочена, до дня його призначення на іншу посаду в поліції або звільнення зі служби в поліції зобов'язаний виконувати обов'язки за останньою посадою, яку він займав, якщо керівник органу (закладу, установи) поліції не покладе на нього інші обов'язки.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що поліцейський, посада якого була скорочена, може бути призначений за його згодою на іншу посаду в будь-якому органі поліції, або у разі не призначення на іншу посаду в поліції, має бути звільнений зі служби на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Статтею 77 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Як встановлено судом та не спростовується матеріалами справи, призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського чергової частини відділу моніторингу Дніпровського управління поліції відбулось без її згоди, що у свою чергу суперечить вимогам частини другої статті 68 Закону України "Про Національну поліцію".

За таких обставин наказ ГУ НП у м. Києві від 27 січня 2018 року №77о/с в частині призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського чергової частини відділу моніторингу Дніпровського управління поліції підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання, щодо зобов'язання відповідача звільнити позивача з посади оператора служби "102" відділу служби "102" управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП у м. Києві згідно пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", суд звертає увагу на те, що наказ ГУ НП у м. Києві від 27 січня 2018 року №77о/с містить положення про звільнення ОСОБА_1 з посади оператора служби "102" відділу служби "102" управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції у місті Києві, однак не містить посилань щодо підстав звільнення.

Враховуючи, що призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського чергової частини відділу моніторингу Дніпровського управління поліції є протиправним, суд приходить до висновку, що позивач має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, відповідно позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зобов'язання відповідача звільнити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 з посади оператора служби "102" відділу служби "102" управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції у місті Києві згідно пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", не є втручанням в його дискреційні повноваження, з огляду на наступне.

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, визначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд звертає увагу на те, що зобов'язання відповідача звільнити позивача з посади оператора служби "102" відділу служби "102" управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції у місті Києві згідно пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" є його обов'язком, передбаченим частиною другою статті 68 цього Закону, а тому, задоволення позовних вимог у цій частині не позбавило відповідача свободи вибору при прийнятті рішення, оскільки інші допустимі варіанти рішень у даному випадку відсутні.

Разом з тим, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів звільнення позивача, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання ГУ НП у м. Києві видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ГУ НП у м. Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку розрахунку при звільненні та ненадання трудової книжки, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки в даній ситуації ОСОБА_1 не перебувала у вимушеному прогулі, а після звільнення одразу призначена на іншу посаду. Докази затримки розрахунку відповідача з ОСОБА_1 за період служби до моменту видання наказу ГУ НП у м. Києві від 27 січня 2018 року №77о/с в матеріалах справи відсутні.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з положеннями статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням (бездіяльністю) відповідача, крім того, позовна заява не містить обставин, з яких виходив позивач при визначенні розміру заявленої до відшкодування шкоди, та обґрунтованого розрахунку спірної суми.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди нормативно та документально не підтверджуються і задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 1 409,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у місті Києві.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 27 січня 2018 року №77о/с в частині призначення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейським чергової частини відділу моніторингу Дніпровського управління поліції, з посадовим окладом 1 800,00 грн.

3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у місті Києві звільнити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 з посади оператора служби "102" відділу служби "102" управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції у місті Києві згідно пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у місті Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 (02139, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

Головне управління Національної поліції у місті Києві (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 15; ідентифікаційний код 40108583).

Суддя В.А. Кузьменко