Рішення № 79014659, 27.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2018 року № 753/6000/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

До Дарницького районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі також - відповідач, ГУ НП в Київській області), в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ НП в Київській області з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибель (смерті) чи втрати працездатності поліцейського від 27.02.2017, викладене в листі №29/Б-332 від 23.03.2018, про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області скласти висновок та прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності в розмірі - 200 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.

Крім того, позивач клопотав зобов'язати відповідача надати протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду у даній справі законної сили звіт про виконання такого судового рішення.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.04.2018 справу №753/6000/18 за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю та незаконністю відмови відповідача у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, що викладена в листі №29/Б-332 від 23.03.2018. Позивач вважає, що таке рішення відповідача було прийняте з порушенням норм абз. 3 п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», та без врахування обставин, що були встановлені у рішеннях судів у справі №753/8736/17. На переконання позивача, право на отримання одноразової грошової допомоги встановлено Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII, а неврегульованість питань застосування положень цього Закону не скасовує це право. Оскільки йому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (далі - ОВС), тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №565-XII, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2018 відкрито провадження у справі №753/6000/18 за вказаним позовом ОСОБА_1 та дану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У встановлений судом строк відповідачем до канцелярії суду поданий відзив на позовну заяву та додаткові матеріали. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» щодо позивача відповідною Комісією за результатами розгляду його заяви було прийнято рішення призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в разі втрати працездатності поліцейського в розмірі 158 580 грн., про що останнього повідомлено листом від 23.03.2018 №29/Б-332. Відповідач вважає, що оскільки підстави для виплати такої одноразової грошової допомоги позивачу виникли під час дії Закону України «Про Національну поліцію», то при визначені розміру соціальної допомоги Головне управління правомірно керувалось саме нормами п. 4 ч. 1 ст. 1 ст. 97 цього Закону в редакції Закону України від 08.06.2017 №2097-VIII, а не Закону України «Про міліцію».

З урахуванням викладеного, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 у період з 05.08.1998 по 06.11.2015 перебував на службі в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 14.11.2016 перебував на службі в органах Національної поліції України, що вбачається з трудової книжки позивача (копія якої наявна у матеріалах справи).

Так, наказом Головного управління МВС України в Київській області №590 о/с від 06.11.2015 позивача звільнено з органів внутрішніх справ.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №14 о/с від 07.11.2015 ОСОБА_1 було прийнято на службу до Національної поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області №706 о/с від 11.11.2016 майора поліції ОСОБА_1, заступника начальника відділу розкриття злочинів проти власності Управління карного розшуку звільнено зі служби в поліції через хворобу за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції). Підставою для прийняття цього Наказу стали рапорт ОСОБА_1 від 23.09.2016, свідоцтво про хворобу №331/3в, видане військово-лікарською комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Київській області» 15.09.2016.

Відповідно до зазначеного свідоцтва про хворобу №331/3в від 15.09.2016, ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, та зазначено, що захворювання позивача - «так, пов'язане з проходженням служби в ОВС.

Також, як було встановлено Київським апеляційним адміністративним судом в ході перегляду в апеляційному порядку постанови Дарницького районного суду м. Києва від 27.07.2017 у справі №753/8736/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0655208 від 14.02.2017, з 14.02.2017 ОСОБА_1 встановлено інвалідність ІІ групи у строк до 01.03.2018 у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 16.02.2017 серії НОМЕР_2, ступінь втрати професійної працездатності склав 70%.

Згодом позивач подав до ГУ НП в Київській області заяву з питання виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності. За результатами розгляду поданої ОСОБА_1 заяви ГУ НП в Київській області листом від 04.05.2017 №29/Б-306 повідомило останнього, що оскільки законодавством не передбачено виплату одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності яких стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, для вирішення питання про призначення такої допомоги немає правових підстав.

Не погоджуючись з такою відповіддю ГУ НП в Київській області ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною відмови, викладеної в листі від 04.05.2017 №29/Б-306, у проведенні виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 27.07.2017 у справі №753/8736/17 у задоволенні позову такого ОСОБА_1 відмовленою. В подальшому постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 зазначену постанову суду першої інстанції у справі №753/8736/17 скасовано та ухвалено нову, - про часткове задоволення позову. А саме зобов'язано ГУ НП в Київській області розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи, яка встановлена у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та прийняття рішення, передбачене Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чим втирати працездатності поліцейського, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4.

Між тим, відповідно до довідки огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0967557 від 20.02.2018, позивачу була встановлена II група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в ОВС.

В лютому 2018 року ОСОБА_1 знову звернувся до ГУ НП в Київській області із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.

За результатами розгляду на засіданні комісії ГУ НП в Київській області з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського заяви та матеріалів, поданих ОСОБА_1 26.02.2018, відповідачем було прийнято рішення про призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 97 - 101 Закону України «Про Національну поліцію» та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» в розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму, у сумі 158 580 грн. При цьому, у призначенні та виплаті такої соціальної допомоги у більшому розмірі, а саме у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму було відмовлено з посиланням на відсутність на то правових підстав, про що позивача повідомлено листом від 23.03.2018 №29/Б-332. Також в своєму листі від 23.03.2018 №29/Б-332 ГУ НП в Київській області повідомила ОСОБА_1, що кошти будуть перераховані на його рахунок після надходження фінансування на зазначені цілі.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірних правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 07.11.2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги працівникам органам внутрішніх справ було врегульовано нормами ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII (далі - Закон №565-XII) та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Так, відповідно до ст. 23 Закону №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання вимог ст. 23 Закону №565-XII Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Відповідно до п. 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (п. 2 Порядку №850).

Згідно з п. 5 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII (що набрав чинності 07.11.2015) визнано таким, що втратив чинність Закон №565-XII.

Разом з тим, за змістом норми п. 15 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №580-VIII.

Згідно із ч. 2 ст. 97 Закону №580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону №580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2016 №916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №1277/29409 від 22.09.2016, пункт 5 розд. 1 Порядку №4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно із п. 1 розділу II Порядку №4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (п. 3 розд. III Порядку №4).

За змістом пп. «б» п. 4 ч. 1 ст. 99 Закону №580-VIII поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено II групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Як було встановлено судом в ході розгляду даної справи, останнім місцем служби позивача було Головне управління Національної поліції України в Київській області.

З контексту наведених норм права та встановлених судом обставин справи можна дійти висновку, що на позивача, як на поліцейського, поширюються норми Закону №580-VIII, у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII та Порядку №4, що й не заперечується відповідачем в своєму відзиві на позов.

Разом з тим, аналіз норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені фактичні обставини дають підстави для висновку, що право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону №580-VIII. У зв'язку з цим необхідно зауважити, що позивачу підлягає нарахуванню і виплаті одноразова грошова допомога у розмірі, передбаченому саме Законом №580-VIII, а не Законом №565-XII та Порядком №850.

В даному випадку, позивачу з 14.02.2017 встановлено II групу інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто після звільнення останнього з органів Національній поліції (15.11.2016) та у період дії Закону №580-VIII, а тому, як вірно зазначив відповідач в тексті листа від 23.03.2018 №29/Б-332, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому пп. «б» п. 4 ч. 1 ст. 99 Закону №580-VIII (тобто, 90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №711/925/17, від 28.08.2018 у справі №374/9/17, від 05.06.2018 у справі №691/480/17, від 07.03.2018 у справі №554/155/17, що в силу припису ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для суду під час розгляду даного спору.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 241 - 246, 250, 255, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: 02068, АДРЕСА_1) до Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок