Рішення № 79014205, 27.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2018 року № 826/10321/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині невиплати призначеної пенсії за віком та про зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснювати виплату пенсії шляхом її перерахування на особовий рахунок у поштове відділення № 04075 в м. Києві, здійснивши нарахування та виплату, починаючи з 01.07.2016.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, Закон України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", Постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та зазначає про протиправність дій відповідача, оскільки припинення виплати пенсії та вимога щодо відкриття особового рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України" є дискримінацією його, як внутрішньо переміщеної особи.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на закони України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", Постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, та зазначає, що позивачу правомірно припинено виплату пенсії, оскільки з 01.07.2016 виплата пенсій виплачуються через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", проте позивачем не надані реквізити рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України".

Разом з тим, відповідач у відзиві просить суд залишити позовну заяву без розгляду в зв"язку з пропуском строку звернення позивача до суду. В обгрунтування заявленого клопотання, відповідач зазначає, що виплата пенсії є строковою виплатою, позивач не отримуючи пенсію в період з 01.05.2016 знав про факт припинення її виплати, і мав усі можливості звернутися до Управління та з"ясувати причини її припинення та звернутися до суду за відновленням порушених на його думку прав.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності територіального органу Пенсійного фонду України. При цьому, позивач оскаржує не факт припинення йому виплати пенсії, а обставини щодо відмови йому у здійсненні виплати пенсії шляхом її перерахування на особовий рахунок у поштове відділення. Із відповідною заявою позивач звернувся до начальника Оболонського відділу обслуговування громадян у лютому 2018 року.

При цьому, сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.

Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Водночас за правилами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При цьому, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.04.2014 та отримує пенсію у відповідності до положень Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" як внутрішньо переміщена особа.

13.02.2018 позивач звернувся до начальника Оболонського відділу обслуговування громадян із заявою, в якій просив поновити виплату пенсії на поштовому відділенні 04075, яка не виплачується з липня 2016 року.

Листом від 06.03.2018 за № 12774/02 Центральне об"єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність підстав для поновлення пенсії, оскільки позивач відмовляється надавати реквізити Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". Також у листі надано роз"яснення, що починаючи з 1 липня 2016 року виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, довічних державних стипендій за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов"язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Листом від 07.03.2018 за № 13198/06 Центральне об"єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що для поновлення виплати пенсії необхідно надати до Оболонського відділу обслуговування громадян відповідну заяву, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або письмову відмову відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи в порядку, встановленому Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, рахунок ПАТ "Державний ощадний банк України".

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

Механізм виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Відповідно до вказаної Постанови Кабінетом Міністрів України установлено, що:

призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та іншим особам, які, за висновком лікарсько-консультативної комісії, не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовою заявою можуть проводитися публічним акціонерним товариством "Укрпошта" з доставкою за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб;

для ідентифікації одержувачів пенсій, які є внутрішньо переміщеними особами, та забезпечення виплати пенсій таким особам проводиться емісія платіжних карток, які водночас є пенсійними посвідченнями, із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису.

Під час формування списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596, зазначаються відомості про отримувачів пенсій та грошової допомоги, що перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи.

Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Отже, як встановлено під час розгляду справи, позивачу припинено виплату пенсію в зв"язку із внесенням змін до механізму виплати пенсії та з тих підстав, що позивачем не відкрито рахунок у ПАТ "Державний ощадний банк України".

Разом з тим, позивач вважає, що вимога щодо відкриття особового рахунку у ПАТ "Державний ощадний банк України" є дискримінацією по відношенню до нього як внутрішньо переміщеної особи, що суперечить положенням пенсійного законодавства. При цьому, як встановлено під час розгляду справи, законність положень Постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2016 № 167 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", відповідно до якої внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та передбачено здійснення пенсійних виплат через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" встановлено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2017 у справі № 826/11829/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що органи Пенсійного фонду України під час виплати пенсії зобов"язані керуватися положеннями чинного законодавства України, яке в даному випадку є чинна Постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а тому суд зазначає про необгрунтованість доводів позивача про порушення його права на отримання пенсії.

Суд звертає увагу позивача, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» передбачено виплату пенсій публічним акціонерним товариством "Укрпошта" особам з інвалідністю I групи та іншим особам, які, за висновком лікарсько-консультативної комісії, не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги.

Проте, позивачем під час розгляду справи не зазначено обставин, які унеможливлюють отримання пенсії у відділенні ПАТ "Державний ощадний банк України" та наявність підстав для зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснювати виплату пенсії шляхом її перерахування на особовий рахунок у поштове відділення.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суд.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

В контексті наведеного суд зазначає, що в межах даної адміністративної справи судом не встановлено порушеного права позивача у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева