Рішення № 79014173, 04.01.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/275/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держаної фіскальної у Чернівецькій області, про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в Чернівецький окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління державної фіскальної служби України в Чернівецькій області (далі-відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2018 року:

- № НОМЕР_1 з податку на доходи фізичних осіб на суму штрафних (фінансових) санкцій 170 грн.,

№ НОМЕР_2 з податку на доходи фізичних осіб на суму 91232,04 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 72985,63 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 18246,41 грн.,

- № НОМЕР_3 з військового збору на суму 7602,68 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями 6082,14 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 1520,54 грн.,

- № НОМЕР_4 з податку на додану вартість на суму 216778,75 грн., в т.ч. за податковим зобов'язаннями 173423,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 43355,75 грн.,

- рішення №0005571304 від 12.03.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму штрафних санкцій 14440,80 грн.,

- рішення №0005591304 від 12.03.2018 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування",

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 року № Ф-0005581304 на суму 72204 грн.,

рішення від 23.01.2018 року №118/ФОП/14-13-13-04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку з 01.04.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами контролюючого органу проведено дві документальні позапланові виїзні перевірки та складено акти перевірок від 02.01.2018 року № 1/24-13-13-04-19/НОМЕР_5 та від 23.02.2018 року № 19/24-13-13-04-19//НОМЕР_5, за результатом розгляду яких винесено оскаржувані рішення відповідача.

На думку позивача оскаржувані податкові повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, анулювання реєстрації платника єдиного податку та вимога про сплату боргу є протиправними, з огляду на наступне.

Відповідачем порушено строки для застосування адміністративно - господарської санкції, оскільки перевіркою встановлено порушення позивачем в першому кварталі 2016 року вимог щодо умов застосування спрощеної системи оподаткування єдиним податком. Зокрема позивач будучи платником єдиного податку (друга група платників) надавав послуги суб'єктам господарювання загальної системи оподаткування всупереч пп.291.4.2, п.293.4, абз.5 пп. 298.2.3 Податкового кодексу України (далі - ПК України). За дане порушення, відповідно до рішення відповідача від 23.01.2018 року, анульовано реєстрацію платника єдиного внеску. Позивача виключено з реєстру платників єдиного внеску з 01.04.2016 року. На думку позивача застосування відповідачем такої адміністративно - господарської санкції можливо лише протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення. У відповідності до вимог статті 250 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Щодо врахування документально підтверджених витрат, позивач вважає, що відповідачем помилково, безпідставно, без пояснень причин, не включено до витрат підтверджені у складі витрат придбані товари та запчастини. А саме, не враховано при перевірці витрати, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані із господарською діяльності позивача по взаєморозрахунках із ФОП ОСОБА_2 по придбанню автошин на суму 48000 грн., ФОП ОСОБА_3 на суму 96000 грн., ФОП ОСОБА_4 на суму 80000 грн.

Крім цього безпідставно не враховано у складі витрат придбані до бензопил запчастини, мастила, антифриз та лісоматеріали придбані у ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, та ФОП ОСОБА_7, хоча під час перевірки позивач надав документи про документальне підтвердження витрат, зокрема видаткові накладні, акти прийому - передачі послуг, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, дефектні акти, акти списання товарно-матеріальних цінностей, квитанції до прибуткових ордерів стосовно взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Стосовно нарахувань єдиного соціального внеску позивач також зазначав, що посадовими особами відповідача помилково та безпідставно визначено чистий оподатковуваний дохід позивача за кожний місяць в сумі не меншій за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановленого Законом. При цьому, при розрахунку відповідачем допущено ряд методологічних помилок.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого зазначається, що відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Зокрема, відповідач зазначив, що в період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. позивачем в порушення норм ПК України надавались послуги юридичним особам, що знаходяться на загальній системі оподаткування. З огляду на наведене, внаслідок порушень вимог щодо перебування на другій групі спрощеної системи оподаткування, позивач підлягав виключенню з реєстру платників єдиного податку з 01.04.2016 року.

На думку відповідача, помилковою є позиція і обґрунтування позивача в частині того що суб’єкт владних повноважень при прийнятті рішень повинен був керуватись нормами ГК України.

Щодо понесених і не врахованих під час перевірки витрат відповідач зазначав, що перевіркою встановлено придбання позивачем шин в кількості 33 штуки до вантажного автомобіля на суму 292400,08 грн., та 8 штук до легкового автомобіля на суму 32000,00 грн. При цьому, до перевірки надані дефектні акти на шини до вантажного автомобіля ЗІЛ-131 та Урал 4320, що не узгоджується з нормами Наказу Міністерства транспорту та зв’язку України №488 від 20.05.2006 року, відтак вказані суми не можуть враховуватись у витрати за відсутності картки обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини, та відсутності інших документів, які свідчать про перевезення вантажів та використання в господарській діяльності позивача.

Щодо лісоматеріалів відповідачем зазначається про те, що пиловник бук 1-го та 2-го сорту в кількості 45,24 м.куб. придбаний у ФОП ОСОБА_6 згідно накладних №4/4 від 04.04.2016 року та №2/4 від 02.04.2016 року позивачем згідно наданих документів не реалізовувався та не використовувався в господарській діяльності. Таким чином, у відповідності до вимог п.177.2 статті 177 ПК України витрати на його придбання не можуть бути віднесені до валових витрат при визначенні чистого оподатковуваного доходу.

Щодо включення до валових витрат вартості бензопил та запчастин для них відповідачем зазначено наступне.

Виготовлення дошок необрізних та обрізних грабових, букових та дошки обрізної хвойної породи, брусу обрізного проводилось ФОП ОСОБА_1 верстатом стрічкопильним горизонтальним ВСГ 1000, який призначений для повздовжнього розпилювання лісодеревини. Використання бензопил в господарській діяльності, пов’язаної з отриманням доходу документально не підтверджено.

Відповідач також звертав увагу суду на те, що з огляду на те, що фізичні особи підприємці не ведуть бухгалтерський облік та не можуть обліковувати основні засоби на балансі, визначати їх первісну та залишкову вартість, а також частку їх використання саме у господарській діяльності, такі платники не можуть включати до складу витрат - витрати, сплачені у зв'язку з придбанням (спорудженням) та утриманням основних засобів.

Щодо єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування відповідачем зазначається, що при визначенні бази нарахування єдиного соціального внеску сума доходу, на яку нараховується єдиний соціальний внесок, була зменшена відповідно до суми максимальної величини бази нарахування ЄСВ, кількість місяців, протягом яких отримано дохід - 9 місяців. Таким чином посилання позивача на невірне визначення контролюючим органом єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не відповідає дійсності.

Позивачем до суду подано відповідь на відзив на адміністративний позов в обґрунтування якої позивач посилаючись на норми ГК України зазначив, що відповідачем помилково при застосуванні до позивача адміністративно - господарської санкції у вигляді анулювання реєстрації платника єдиного податку застосовано норми податкового законодавства.

Щодо врахування документально підтверджених витрат на думку позивача, безпідставними є твердження відповідача щодо не використання позивачем у господарській діяльності придбаних товарів у контрагентів.

З приводу нарахування суми єдиного соціального внеску вказав, що в період з 01.04.2016 року по 31.12.2016 року чистий дохід позивача складав мінус 66468,60 грн., відтак на думку позивач сума єдиного соціального внеску складає суму мінімального соціального внеску за кожен місяць помножену на кількість місяців у періоді, в даному випадку сума єдиного внеску яка підлягає сплаті становить 2904,00 грн.

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в обґрунтування яких з приводу рішення від 23.01.2018 року № 118/ФОП/14-13-13-04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку з 01.04.2016 року зазначив, що оскільки позивачем порушено податкове законодавство, то останній повинен нести відповідальність згідно ПК України, а не згідно норм ГК України, відтак відповідачем правомірно прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з дотриманням строків визначених законом.

Щодо документально підтверджених витрат та витрат, які не були враховані у зв'язку з їх не пов'язаністю з господарською діяльністю позивача зазначив, що такі витрати не можуть бути враховані у складі валових витрат, у зв'язку з тим, що не пов'язані з одержанням доходу і не були використані у господарській діяльності.

Відповідач також звертав увагу суду на те, що позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 00056413204 від 12.03.2018 року, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість, проте ні в позові, ні у відповіді на відзив позивач жодних чином не обґрунтовує підстави для його скасування.

Відповідачем подано до суду додаткові пояснення, відповідно до який відповідач наголошував, що до складу витрат, що враховуються з метою обчислення розміру чистого оподаткованого доходу відносяться лише ті витрати, які вчинені в межах своєї господарської діяльності, що підтверджується відповідним первинними документами, з посиланнями на правові позиції Верховного Суду.

17.12.2018 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові. В судовому засіданні подав заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав наведених вище. При цьому, представником відповідача подано заяву, про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи приписи частини 3 статті 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши вступну промову учасників справи, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області №87 від 09.02.2018 року, проведена позапланова документальна перевірка діяльності самозайнятої особи фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.09.2017 року правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 30.09.2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2016 року по 30.09.2017 року.

23.02.2018 року за результатами перевірки складено акт №19/24-13-13-04-19/НОМЕР_5 про результати документальної позапланової перевірки самозайнятої фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_5, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 30.09.2017 року дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2016 року по 30.09.2017 року, в якому зафіксовані наступні порушення вимог податкового законодавства:

- п.296.1 ст.296 Податковою Кодексу України - не надання для перевірки книги обліку доходів;

- п.п.291.4.2 ст.291, п.293.8.2 п.293.8 ст.293 та абз. 1 пп. 298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, а саме, не здійснено перехід на застосування іншої ставки або відмова від застосування спрощеної системи оподаткування, не застосовано ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків до обсягу перевищення доходу, в результаті чого донараховано єдиний податок в сумі - 8104,80 грн.;

- пп.3 п.299.10 п.299, п.299.11 ст.299 ПК України - реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню з 01.04.2016 року;

- п.177.10 ст.177 ПК України - не зареєстрована та не надана книга обліку доходів і витрат для загальної системи оподаткування в контролюючому органі;

- п. 177.2 ст.177 ПК України - встановлено заниження суми податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 72985,63 грн.;

-пп. 49.18.5 п.49.18 ст.49 та п. 177.5 ст.177 ПК України - не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016р.;

-абз. 1 п.2 ч.1 ст.7, п.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями - не нараховано єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) за 2016 рік в сумі 72204,00 грн.;

-п.4 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме неподання до контролюючого органу за місцем обліку, звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік;

-пп. 1.2, 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, з урахуванням змін, внесених Законом України № 71-III Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 р. - не нараховано та не утримано військовий збір з оподатковуваного (чистого доходу) за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016р. на загальну суму 6082,14 грн,;

- порушення п.181.1 ст. 181, п.183.1, п.183.4 ст. 183, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 11.07.2016 року по 30.09.2017 року на загальну суму - 173423.00 грн. в тому числі за серпень 2016 року - 6590 грн., за вересень 2016 року в сумі -11851 грн., за жовтень 2016 року - 12323 грн., за листопад 2016 року 10396 грн., за грудень 2016 року в сумі 24861 грн., за січень 2017 року в сумі 21436 грн., за лютий 2017 року в сумі - 34165 грн., за березень 2017 року в сумі -12475 грн., за квітень 2017 року в сумі - 533 грн., за травень 2017 року в сумі - 21036 грн., за червень 2017 року в сумі - 3586 грн., за серпень 2017 року в сумі - 12301 грн., за вересень 2017 року в сумі - 1870 грн.;

- ст. 44 ПК України, а саме: порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків і зборів, а також документів пов'язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- перевіркою дотримання обов'язків щодо подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) встановлено, що розрахунки за формою 1-ДФ подавалися не в повному обсязі, чим порушено: п.51.1 ст.51, п.п.176.2 (б) п. 176.2 ст. 176 ПК України. (т.1 а.с.13-36)

На підставі результатів документальної позапланової перевірки ОСОБА_1 контролюючим органом прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення- рішення №0005611304 від 12.03.2018 року, яким до платника було застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб за не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016р. у сумі 170 грн. (т.1 а.с.37)

- податкове повідомлення - рішення №0005621304 від 12.03.2018 року, яким визначено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 91232,04 грн., з них: за податковими зобов'язаннями 72985,63 грн., за штрафними санкціями 18246,41 грн. (т.1 а.с.37 на звороті)

- податкове повідомлення - рішення №0005631304 від 12.03.2018 року, яким нараховано військовий збір на загальну суму 7602,68 грн., з них: за податковими зобов’язаннями 6082,14 грн., за штрафними санкціями 1520,54 грн.(т.1 а.с.38)

- податкове повідомлення-рішення №0005641304 від 12.03.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 216778,75 грн., з них: за податковими зобов'язаннями 173423,00 грн., за штрафними санкціями - 43355,75 грн. (т.1 а.с 38 на звороті).

- рішення №0005571304 від 12.03.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі, яким донараховано 72204,00 грн. єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – вирішено застосувати штрафна санкції в сумі 14440,80 грн. (т.1 а.с. 39)

- рішення № НОМЕР_6 від 12.03.2018 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2016 рік у сумі 170,0 грн. (т.1 а.с.39 на звороті)

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 року № Ф-0005581304 на суму боргу 72204, 00 грн. (т.1 а.с.40)

- рішення №118/ФОП/24-13-13-04 від 22.01.2018 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку. (т.1 а.с. 41)

02.01.2018 року позивачем подано заперечення на акт № 1/24-13-13-04-19/НОМЕР_5. (а.с.42)

Згідно листа позивача надісланого відповідачу на лист від 13.02.2018 року №297/ФОП/24-13-13-04, надано копії первинних документів стосовно валових витрат, які пов'язані із отриманими доходами у 2016 році. (т.1 а.с.43)

Судом досліджені наступні докази:

- інформація Заставнівського РЕМ про надходження коштів споживача ФОП ОСОБА_1 по р/ рахунку 0165 по датах та складових за період з 12.01.2016 року по 24.11.2016 року. (т.1 а.с.44);

- квитанції до прибуткового касового ордеру,

- накладна № 2/4 від 02.04.2016 року, видана ПП ОСОБА_6 щодо придбання -пиловника бук на суму 52650,00 грн;

- накладна № 4/4 від 04.04.2016 року, що видана ПП ОСОБА_6 на суму 49140,00 грн.;

- накладна № 1959 від 15.04.2016 року, що видана ПП ОСОБА_4 на суму 32000,00грн;

- акт прийняття - передачі виконання робіт від 15.04.2016 року між ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_8 на суму 48093,75 грн.;

- квитанції до прибуткового касового ордера № 215 від 15.04.2016 року на суму 48903,75 грн., виданого ПП ОСОБА_8;

- накладна № 23/2 від 23.04.2016 року, що видана ПП ОСОБА_3 на суму 48000,00 грн. з відмітками про оплату;

- накладна № 30/4 від 30.04.2016 року, що видана ПП ОСОБА_7 на суму 33600,00 грн. з відмітками про оплату;

- накладна № 12/5 від 12.05.2016 року, що видана ПП ОСОБА_3 на суму 48000,00 грн.;

- накладна № 1960 від 10.06.2016 року, що видана ПП ОСОБА_4 на суму 48000, 00грн.;

- накладна № ЧНВРНк-04931 від 16.09.2016 року, що видана ТзОВ "Укрзапчастини" на суму 12400,08 грн ;

- акт прийняття-передачі виконання робіт від 26.10.2016 року між ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_8 на суму 62400,00 грн.

- квитанція до прибуткового касового ордера № 366 від 26.10.2016 року на суму 62400,00 грн. виданого ПП ОСОБА_8;

- накладна №3/4 від 03.04.2016 року, що видана ПП ОСОБА_2 на 48000,00 грн.;

- накладна № 19/5 від 19.05.2016 року, що видана ПП ОСОБА_9 на суму 19860,00 грн.;

- накладна № 16/07 від 16.07.2016 року, що видана ПП ОСОБА_9 на суму 24900,00грн.;

- накладна № 2/4 від 02.04.2016 року, що видана ПП ОСОБА_9 на суму 54300,00 грн.;

- накладна № 26/8 від 26.08.2016 рок, що видана ПП ОСОБА_9 на суму 17625,00 грн.;

- накладна № 17-9 від 17.09.2016 року, що видана ПП ОСОБА_9 на суму 7620,00 грн.;

- накладна № 8/10 від 08.10.2016 року, що видана ПП ОСОБА_9, на суму 16660,00 грн.;

- накладна №10/12 від 10.12.2016 року, що видана ПП ОСОБА_9 на суму 13230,00 грн;

- накладна № 24/12 від 24.12.2016 року, що видана ПП ОСОБА_10 на суму 40000,00грн.;

- дефектні акти від 24.08.2016 року, 25.08.2016 року, 10.05.2016 року, 03.08.2016 року, 05.11.2016 року, 31.03.2016 року, 14.07.2016 року, 15.07.2016 року, 10.05.2016 року, 12.05.2016 року, 09.12.2016 року, 08.12.2016 року, 16.09.2016 року, з квитанціями до прибуткових касових ордерів; (т.1. а.с. 49,51,53,55,58,60,62,65,67,70,73, 76,78)

- платіжні доручення від 25.10.2016 року на суму 48579,00 грн., від 20.12.2016 року на суму 15551,28 грн. по взаєморозрахунках із ДУ "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області"; (т.1 а.с.90-102)

- платіжні доручення за 2016 рік по взаєморозрахунках з ДП "Хотинське лісове господарство"; (т.1 а.с.117-145)

- договір № 139 від 01.11.2016 року про надання послуг, укладений між замовником - Державне підприємство "Хотинське лісове господарство" та виконавцем - ФОП ОСОБА_1, про зобов'язання до кінця 2016 року надати послуги з виготовлення та оплати дошки та акти виконаних робіт до даного договору. (а.с. т.1 а.с. 146-149)

- договір № 139 від 17.12.2015 року купівлі - продажу необробленої деревини. (т.1а.с.150-151)

- акти виконаних робіт за 2017 рік. (т.1 а.с.152-167)

- договір № 9 від 12.01.2017 року про надання послуг укладений між замовником - Державне підприємство "Хотинське лісове господарство" та виконавцем - ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання до кінця 2017 року надати послуги з виготовлення та оплати дошки. (т.1 а.с.168-169)

- договір № 25 від 04.02.2016 року у про надання послуг укладений між замовником - Державне підприємство "Хотинське лісове господарство" та виконавцем - ФОП ОСОБА_1 про виготовлення та оплату дошки. (т.1 а.с.170-171)

- договір № 49 від 27.03.2017 року про надання послуг укладений між замовником - Державне підприємство "Хотинське лісове господарство" та виконавцем - ФОП ОСОБА_1 про надання та оплату наступних послуг: виконувати навантаження, перевезення та розвантаження лісопродукції від місця рубки до промскладу. (т.1 а.с.172-173)

- акти виконаних робіт за 2016 та -2017 роки; (т.1 а.с. 174- 196, а.с. 200-203)

- договір № 49/51 від 27.03.2017 року про надання послуг укладений між замовником - Державне підприємство "Хотинське лісове господарство" та виконавцем - ФОП ОСОБА_1 про надання та оплату наступних послуг: виконувати навантаження, перевезення та розвантаження лісопродукції від місця рубки до промскладу. (т.1 а.с. 204-205)

- акти прийому - здачі робіт за 2016 рік (т.1 а.с.206-211)

- договір № 26 від 04.02.2016 року про надання послуг укладений між замовником - Державне підприємство "Хотинське лісове господарство" та виконавцем - ФОП ОСОБА_1 про надання та оплату наступних послуг: виконувати навантаження, перевезення та розвантаження лісопродукції від місця рубки до промскладу. (т.1 а.с.217-218)

Судом досліджений висновок № 38 судово - економічної експертизи на замовлення ФОП ОСОБА_1 від 12.11.2018 року, відповідно до якого встановлено, що дослідженням наданих документів документально не підтверджуються висновки акту перевірки позивача № 19/24-13-13-04-19/НОМЕР_5 від 23.02.2018 року, щодо заниження податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 72985,63 грн., військового збору за 2016 року в сумі 6082,14 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2016 рік в сумі 72204, 00 грн.

Документально підтверджується заниження ФОП ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб за 2016 року в сумі 5548, 61 грн., військовий збір за 2016 рік в сумі 462,38 грн. та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2016 рік в сумі 6781, 63 грн. (а.с.29-34)

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства, та робить висновки по суті спору.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755 -VI.

Судом встановлено, що позивач у 2016 році здійснював діяльність на другій групі спрощеної системи оподаткування та сплачував до бюджету єдиний податок шляхом здійснення щомісяця авансових платежів (до 20% розміру мінімальної заробітної плати).

Пункт 291.2 статті 291 ПК України визначає спрощену систему оподаткування, обліку та звітності як особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У відповідності до п.291.4 ст.291 ПК України суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на другій групі - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

В ході розгляду справи встановлено, що позивачем в період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року в порушення вищезазначених норм ПК України надавалися послуги юридичним особам, що знаходяться на загальній системі оподаткування, а саме: ДП “Хотинський лісгосп”, згідно договорів № 49/51 від 27.03.2017 року, № 139 від 01.11.2016 року, № 26 від 04.02,2016 року, № 25 від 01.02.201 б року, № 179 від 01.11.2016 року та № 9 від 12.01.2017 року.

Відповідно пп.3 п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до пп.5 пп.295.2.3 п. 298.2 ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно - правової форми.

Згідно з п.299.11 ст.299 у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводяться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб’єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

З огляду на наведене вище, внаслідок порушень вимог перебування на другій групі спрощеної системи оподаткування позивач підлягав виключенню з реєстру платників єдиного податку з 01.04.2016 року.

Згідно абз. 5 п.293.4 ст.293 ПК України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи підприємці) у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 п.291.4 ст. 291 Кодексу відповідно.

В ході розгляді справи судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, зокрема відповідно до платіжних доручень наданих ДП “Хотинський лісгосп”, що позивачем за 2016 рік отримано дохід від надання послуг юридичним особам - платникам податку на прибуток на загальних підставах ДП “Хотинський лісгосп” (згідно даних 1-ДФ) в сумі 564211,40 грн. в т.ч. в першому кварталі 2016 року - 54032,00 грн.

На думку суду, доводи позивача з приводу того, що суб’єкт владних повноважень при прийнятті рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку зобов’язаний керуватися строками, визначеними ГК України є помилковою.

Відповідно до п.1.1 ст.1 ПК України врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів” повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.5.2 ст.5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Податковий кодекс України є спеціальним законом, що регулює відносини у сфері оподаткування, визначає повноваження контролюючих органів, строки та порядок притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства. Застосування до даних правовідносин положень ГК України є безпідставним.

Відповідно до пункту 114.1 статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно пункту 102.1. статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суд звертає увагу на те, що рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку не є адміністративно - господарською санкцією, тому до нього не можуть бути застосовані строки, передбаченні ГК України, а тому не погоджується з доводами позивача, щодо застосування норм статей 239 та 250 цього кодексу.

Відповідно до статті 4 ГК Кодексу України - не є предметом його правового регулювання адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організіційно - господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі 808/2535/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведе та з урахуванням того, що податковим законодавством чітко визначені умови та порядок анулювання контролюючим органом реєстрації платника єдиного податку, у разі порушення ним умов перебування на спрощеній системі оподаткування - відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі та у межах наданих повноважень, і у спосіб, передбачений ПК України.

З приводу податку з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності, суд зазначає, що за результатами позапланової документальної перевірки позивача встановлені порушення п. 177,1 ст.177, п. 177.2 ст. 177, п.164.1 сг.164 ПК України внаслідок заниження позивачем загального оподаткованого доходу на суму 699940,34 грн.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Що стосується понесених витрат позивача на придбання пневматичних шин до вантажних автомобілів, в ході розгляду справи судом встановлено наступне. Згідно наданих 16.02.2018 року для перевірки документів, позивач придбав шини для вантажних автомобілів в кількості - 33 штуки на загальну суму - 292400,08 грн., та шини для легкових автомобілів в кількості - 8 штук на загальну суму - 32000,00 грн.

Згідно наданих до перевірки документів, а саме дефектних актів, внаслідок експлуатації вантажних автомобілів марки ЗІЛ -131 та Урал 4320 є непридатними та потребують заміни шини в кількості - 33 шт.

В ході судового розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, вказані шини були використані останнім під час здійснення господарської діяльності. Натомість, згідно досліджених матеріалів справи підтверджено тільки надання транспортних послуг згідно договорів № 28 від 04.02.2016 року “Про надання послуг” ДП “Хотинське лісове господарство” на суму - 28570 грн.

Аналогічні обставини випливають з придбаними мастилами та антифризом відповідно до накладної від 30.0.4.2016 року на загальну суму 33600,00 грн. Зокрема, відсутні будь - які підтвердження використання транспортних засобів у господарській діяльності протягом року, окрім 365 км., відповідно до акту виконаних робіт. Відтак, немає підстав для врахування вищевказаних витрат при обчисленні чистого оподаткованого доходу.

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне також зазначити і те, що не погоджується з доводами відповідача в частині посилань на вимоги Наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 20.05.2006 року № 488, щодо обов’язку позивача в оформленні (веденні) карток обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини, оскільки вказаний нормативний акт не підлягає застосуванню у правовідносинах позивача та адмініструванню податків і обов’язкових платежів. Однак, як зазначено вище, суд погоджується з позицією відповідача з інших підстав щодо не врахування у витрати товару (шин), які не використовувались в господарській діяльності позивача.

Щодо інших обставин справи, в частині придбання пиловника (бук 1-го та 2-го сорту в кількості 45,24 м.куб.), який придбаний у ФОП ОСОБА_6 згідно накладних № 4/4 від 04.04.2016 року та № 2/4 від 02.04.2016 року, суд погоджується із запереченнями відповідача, щодо не включення витрат по його придбанню, виходячи із того, що реальність такої операції не посвідчена будь-яким правочином. При цьому, документально не підтверджено: рух коштів від покупця до продавця, транспортування даного пиловника, його походження та інше, а відтак у відповідності до п. 177.2 ст.177 ПК України, витрати на його придбання не можуть бути віднесені до валових витрат при визначенні чистого оподаткованого доходу.

З приводу тверджень позивача щодо включення до валових витрат вартості бензопил та запчастин для них суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що позивачем виготовлялись дошки необрізні та обрізні різних порід дерев. Разом з тим, до матеріалів справи, а так само і в ході перевірки, не додано підтверджуючих документів (актів виконаних робіт, договори про надання послуг-підряду, чи т.і.), які б вказували про використання позивачем у господарській діяльності зазначених бензопил. Слід також зазначити і те, що згідно реєстраційних даних по видам діяльності позивача, одним із видів ЕД – 02.20 є лісозаготівля. Однак, позивачем документально не підтверджено факт лісозаготівлі, що в свою чергу також свідчить і про економічну недоцільність понесених витрат.

Як зазначалось вище, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22 відсотки за період з 01.04.2016 року по 31.12.2016 року, встановлено порушення п.п.2 п.1 статті 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” в частині не сплати єдиного соціального внеску з чистого доходу в сумі - 72204,00 грн.

Перевіркою правильності відображення показників у поданих звітах по єдиному соціальному внеску (додатків № 5) за період з 01.04.2016 року по 31.12.2016 року та відповідно до виявлених порушень викладених в акті позапланової перевірки, встановлено порушення п.п.2 п.1 статті 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464- VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині заниження сум отриманого доходу з якого нараховується та сплачується єдиний соціальний внесок в загальній сумі - 72204,00 грн.

Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 статті 4 вищевказаного Закону визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у проваджені ними підприємницької діяльності.

Згідно пункту 2 статті 7 зазначеного Закону базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) є сума доходу (прибутку отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Пунктом 3 статті 7 Законом України “Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Згідно частини 4 статті 1 Законом України “Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює двадцята п’яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція), яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування) страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу II Інструкції платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті , які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з підпунктом 1 пункту 5 розділу IV Інструкції обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюються на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 5 розділу ІV Інструкції платники, визначені підпунктом 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 розділу II цієї Інструкції, здійснюють розрахунок єдиного внеску за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток).

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується ставка, зазначена в пункті 3 розділу III даної Інструкції.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сума чистого оподаткованого доходу за 2016 рік становила 405475,72 грн. Сума доходу, на яку нараховується ЄСВ з врахуванням максимальної величини становить 328200,0 грн., відтак при визначені бази нарахування єдиного соціального внеску сума доходу, на яку нараховується єдиний соціальний внесок, була зменшена відповідно до суми максимальної величини бази нарахування ЄСВ, кількість місяців, протягом яких отримано дохід - 9 місяців. Таким чином, посилання позивача на невірне визначення контролюючим органом єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не знайшло свого правового підтвердження в ході розгляду справи.

З урахуванням наведеного вище та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що спірні рішення відповідача, які прийняті за результатами перевірки - є законними і обґрунтованими, прийняті контролюючим органом в межах наданих повноважень.

Вирішуючи даний спір, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В ході судового розгляду справи представником позивача надано та долучено до матеріалів справи висновок №38 судово-економічної експертизи на замовлення ФОП ОСОБА_1 від 12 листопада 2018 року, згідно якого документально підтверджується заниження ФОП ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб за 2016 рік в сумі 5548,61 грн., військового збору за 2016 рік в сумі 462,38 грн. та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за 2016 рік в сумі 6781,63 грн. (т.2а.с.29-34)

З вказаним висновком погодився також і представник позивача. Представник відповідача заперечував такі висновки, (окрім іншого) і з тих підстав, що експертом не зазначено конкретний перелік документів, які перевірялись, а здійснено тільки арифметичні розрахунки.

Відповідно до частини 1 статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно частини 1 статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Дослідженням наданого висновку судом встановлено, що такий висновок не містить докладного опису проведеного дослідження в частині відсутності в описовій частині, які саме документи досліджувались експертом. При цьому, експертом у даному висновку проведено виключно арифметичні розрахунки без дослідження руху коштів позивача, та без урахування рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку з 01.04.2016 року, що по своїй суті спотворює наведені у цьому висновку показники діяльності платника та не відповідає фактичним обставинам справи, які встановлені судом.

Враховуючи викладене, судом відхиляється вказаний висновок експерта, як такий, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до норм статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За нормами статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За нормами статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дає суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з суб’єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держаної фіскальної у Чернівецькій області - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (с.Ржавинці, Заставнівський район, Чернівецька область, 59445, РНОКПП НОМЕР_5)

Відповідач - Головне управління ДФС у Чернівецькій області (вул.Героїв Майдану, 200-А, м.Чернівці, 58013, ЄДРПОУ 39392513)

Суддя Боднарюк О.В.