Рішення № 79014083, 18.12.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/6386/18

Номер провадження 2/235/2289/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Клікунової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровськ Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості з заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за час затримки виплати сум при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»:

- суму заборгованості із заробітної плати та грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 23534,96 гривень;

- суму середнього заробітку за період затримки з 11.05.2017 р. по дату винесення рішення суду.

Судом порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 з 2 вересня 1996 року перебувала в трудових відносинах з державним підприємства «Донецька залізниця». 8 липня 2016 року ДП "Донецька залізниця" на підставі Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та з позивачем продовжені трудові відносини на посаді начальника сектору експлуатації систем і задач виробничого відділу впровадження та експлуатації АСУ вантажних перевезень виробничого підрозділу «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». 10 травня 2017 року позивач звільнена з роботи на підставі ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. На день звільнення позивачу нарахована, але не виплачена заробітна плата за липень 2016 року, березень – травень 2017 року, грошову компенсацію за невикористану відпустку в загальному розмірі 23534,96 гривень. З часу припинення трудових відносин, в супереч ст. 116 КЗпП України, позивачу не надано остаточного розрахунку, що й зумовило ОСОБА_1 звернутися до суду за захистом порушених прав спосіб стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпуску з відшкодуванням в порядку ст. 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки таких виплат.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43, ч. 3 ст. 211 ЦПК України, надіслала на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи в її відсутність, при чому позовні вимоги підтримані, інших доказів на обґрунтування заявлених вимог позивач не надає, будь-яких клопотань та заяв не заявляє.

Представником позивача ОСОБА_2 (діє на підставі ордеру адвоката) суду адресовано заяву про розгляд справи без її участі, при цьому просить позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, надала заперечення на відзив відповідача.

Відповідачем публічним акціонерним товариством «Укрзалізниця» на адресу суду в порядку ст. 178 ЦПК України подано відзив на позовну заяву з викладенням таких заперечень проти заявлених ОСОБА_1 вимог. Так, на виконання Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеки України», у зв’язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», а також виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, і як наслідок відсутністю доступу до первинних документів, нарахування заробітної плати працівникам було припинено з 16 березня 2017 року. З огляду на вказане, в зв’язку з відсутністю первинної бухгалтерської документації, відсутня можливість підтвердити, спростувати інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт за трудовим договором та здійснити нарахування заробітної плати, інших виплат (компенсації за невикористану відпустку). Відповідач фактично не спростовує та не оспорює, що при звільненні з позивачем не проведено остаточний розрахунок, при цьому щодо визначеної в позовній заяві суми заборгованості по заробітній платі з березня 2017 року по травень 2017 року та долучає до відзиву копію відомості на виплату грошей за березень 2017 року, зокрема ОСОБА_1 було виплачено грошові кошти в сумі 2235,44 гривень. Вимога про стягнення заборгованості з заробітної плати за липень 2016 року відповідачем взагалі не визнається з підстави того, що спірну суму коштів 2963,67 гривень нараховано попереднім працедавцем ДП «Донецька залізниця», позивач працював в ПАТ «Укрзалізниця» з 01.08.2016 року, правонаступництво юридичних осіб не відбулося. Щодо заявлених вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки проведення розрахунку при звільненні, - відповідач акцентує увагу, що вина підприємства у своєчасній виплаті позивачу належних сум відсутня, нездійснення виплат на користь позивача є наслідком злочинних дій третіх осіб, - тому до спірних відносин не підлягає застосування ст. 117 КЗпП. Так, науково-правовим висновком торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьк. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлені неправомірними діями третіх осіб, майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться у тому числі у м. Донецьк, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників, що знівелювало можливість відповідача виконати зобов'язання перед працівниками згідно ст. ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП. Представник відповідача ОСОБА_3 (діючий на підставі довіреності) за змістом відзиву просить відмовити в позовних вимогах ОСОБА_1, розгляд справи проводити в його відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, належно з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до наступних висновків

Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні правовідносини.

З трудової книжки позивача ОСОБА_1 серійний номер БТ – І № 6933988 вбачається здійснення таких записів:

- за № 5 – 02.09.1996 року прийнята на роботу на Донецьку залізничну дорогу в відділ автоматизованих систем управління експлуатаційної роботи дороги (обіймала посади інженера, математика);

- за № 12 – Інформаційно-статистичний центр Державного підприємства «Донецька залізнична дорога» з 01.02.2007 року перейменовано в Інформаційно-обчислювальний центр Державного підприємства «Донецька залізнична дорога»;

- за № 15 – 25.10.2012 року переведена начальником сектора експлуатації систем і задач;

- 01.08.2016 року – Інформаційно-обчислювальний центр державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом перетворення у виробничий підрозділ «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»;

- за № 16 – 10.05.2017 року – звільнена за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 9-12)

1 серпня 2016 року ПАТ «Українська залізниця» Регіональна філії «Донецька залізниця» Структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» виробничий підрозділ «Інформаційно-обчислювальний центр» заповнено особову картку працівника (форма П-2) ОСОБА_4, - в графі № 6 «останнє місце роботи» зазначено «Державне підприємство «Донецька залізниця», в графі № 8 «дата та причина звільнення» - продовження трудових відносин, наявні записи про призначення начальником сектора (Розділ ІV) та періоди відпусток (Розділ V) – а.с. 13- 14.

Згідно Наказу № 1/ос від 29.07.2016 року (по особовому складу) з 01.08.2016 року трудовий договір з працівниками інформаційно-обчислювального центру Державного підприємства «Донецька залізниця» продовжено у зв’язку з реорганізацією у виробничий підрозділ «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с 15).

Згідно Наказу № 21/1ОЦ від 21.03.2017 року з 1 березня 2017 року підвищено посадові оклади працівників виробничого підрозділу «Інформаційно-обчислювального центру» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» ПАТ «Українська залізниця»; згідно Додатку до наказу посадовий оклад ОСОБА_1 (начальник сектора, таб. № 377) встановлено в розмірі 6570 гривень (а.с. 16 – 17).

Таким чином, знаходження ОСОБА_1 в трудових відносинах з публічним акціонерним товариством «Укрзалізниця» є доведеним, документально підтвердженим, останній запис в трудовій книжці зроблений відповідачем.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення належних при звільненні виплат (заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку), - суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно зі ст. 24 Закону України «Про відпустки» та ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивача ОСОБА_1 розрахунок з нею не проведено.

Позивачем в обґрунтування вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати надано:

- розрахунковий лист (табуляграму) за липень 2016 року, виданий виробничим підрозділом «Інформаційно-обчислювальний центр» регіональної філії ПАТ «Донецька залізниця», код за ЄРДПОУ 01074934; сума до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків) складає 2963,67 гривень (а.с. 21);

- розрахунковий лист (табуляграму) за березень 2017 року, виданий виробничим підрозділом «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»; код за ЄРДПОУ 40150216; сума до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків) складає 8920,99 гривень (а.с 22), табель обліку використання робочого часу за березень 2017 року (за формою № П-5), наказ № 20/11-ц від 28.02.2017 року «Про заохочення працівників філії «Донецька залізниця», за яким ОСОБА_1 призначено грошову винагороду у розмірі посадового окладу (а.с. 40);

- розрахунковий лист за квітень 2017 року, виданий виробничим підрозділом «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»; код за ЄРДПОУ 40150216; сума до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків) складає 7665,72 гривень, в табуляграмі міститься інформація про оплату за час простою, нарахування коштів за дні відпустки, матеріальної допомоги (а.с. 25); табель обліку використання робочого часу за квітень 2017 року (за формою № П-5) – а.с. 26; наказ (розпорядження) від 27.03.2017 року про надання позивачу щорічної відпустки за період з 18.04.2017 по 03.05.2017 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с. 27); протокол засідання комісії про розгляд заяв працівників ІОЦ про надання матеріальної допомоги (№ 30 ОСОБА_5 – 3285,00 гривень) – а.с. 28;

- розрахунковий лист за травень 2017 року, виданий виробничим підрозділом «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»; код за ЄРДПОУ 40150216; сума до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків) складає 6220,02 гривень, в табуляграмі міститься інформація про оплату за час простою, нарахування коштів за компенсацію при звільненні (а.с. 29); табель обліку використання робочого часу за травень 2017 року (за формою № П-5) – а.с. 30; наказ (розпорядження) від 10.05.2017 року про припинення трудового договору (контракту), яким ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України з виплатою компенсації за 25 днів відпустки (а.с. 31); розрахунок оплати відпустки за період з 24.04.2016 року по 10.05.2017 року, нараховано 7238,25 гривень (а.с. 32);

- довідку Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за звітні періоди з 1999 – 2017 роки (за формою ОК-5): за липень 2016 року, квітень 2017 року, травень 2017 року проставлено нулі як по заробітній платі, так і по внескам на загальнообов'язкове страхування; за березень 2017 року зазначено заробіток для нарахування пенсії в сумі 11218,79 гривень, що відповідає даним табуляграми (а.с. 43-45)

Згідно відзиву на позовну заяву відповідачем не визнається заявлена ОСОБА_1 вимога щодо стягнення заборгованості з заробітної плати за липень 2016 року в сумі 2963,67 гривень з причини того, що трудові відносини між сторонами розпочато лише з 01.08.2016 року, вказані спірні кошти нараховано іншою юридичною особою – Державне підприємство «Донецька залізниця», діяльність якою не припинена, та ПАТ «Укрзалізниця» не є правонаступником.

Такі доводи підлягають відхиленню з огляду на наступне. Так, правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі, визначено Законом України від 23.02.2012 № 4442-VI «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування». Згідно п. 6 ст. 2 Розділу ІІ Закону № 4442-VI товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут ПАТ «Українська залізниця». Згідно з п.п. 1, 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця» є юридичною особою, утвореною відповідно до Закону № 4442-VI, Постанови № 200; Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації (п. 12 Статуту). Державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року, про що свідчить відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до Закону № 4442-VI постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014, № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» утворено ПАТ «Українська залізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1. До переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено ДП «Донецька залізниця». Відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. За змістом ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Таким чином, ПАТ «Українська залізниця» є належним відповідачем по справі, в тому числі в частині заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати за липень 2016 року.

По суті інших вимог позивача ОСОБА_1, а саме стягнення заборгованості із заробітної плати за березень – травень 2017 року, компенсацію за дні невикористаної відпустки відзив ПАТ «Українська залізниця» зведено до наступного. Так, відповідач фактично не оспорює той факт, що при звільненні позивача розрахунок з нею не проведено, при цьому зазначено, що підтвердження заборгованості по заробітній платі ускладнюється відсутністю первинної бухгалтерської документації, оскільки безпосередньо виробничий підрозділ «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», з яким перебувала позивач в трудових відносинах, територіально знаходиться у м. Донецьк Донецької області, тобто на непідконтрольній території, на якій проводиться антитерористична операція (наразі операція об’єднаних сил).

Суд акцентує увагу, що в розумінні положень статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед працівником має довести саме роботодавець. Так, публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» не оспорюються та не ставляться під сумнів долучені позивачем до заяви: розрахункові листи (табуляграми) за липень 2016 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, табелі обліку використання робочого часу за березень, квітень, травень 2017 року, наказ (розпорядження) від 27.03.2017 року про надання відпустки, протокол засідання комісії про надання матеріальної допомоги від 28.04.2017 року, наказ про підвищення годинних тарифних ставок та посадових окладів від 21.03.2017 року, розрахунок оплати відпустки, особову картку працівника (зокрема відображено дані про періоди відпусток), довідку ОК-5, - з позиції належності та допустимості таких доказів, при цьому в відзиві по суті наведених в позові розрахунку заборгованості із заробітної плати та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку міститься посилання щодо проведених позивачу нарахувань та виплат.

З довідки № 568/2 від 13.11.2018 року структурного підрозділу Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», відомості про виплату грошей № 30 вбачається, що ОСОБА_1 за березень 2017 року нарахована заробітна плата з урахуванням обов’язкових утримань податків на доходи та інших зборів та отримана позивачем 27.07.2017 року у сумі 2235,44 (а.с. 50, 51-52). Інформацію щодо виплати заборгованості ОСОБА_1 за період з 16.03.2017 року по день звільнення не надано з вказівкою, що від бухгалтерії виробничого підрозділу «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати (табелі обліку робочого часу, помісячний розрахунок заробітної плати, довідка-розрахунок невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення та розмір компенсації за невикористані дні відпустки; довідку про наявність та розмір інших грошових виплат).

Суд відхиляє посилання ПАТ «Українська залізниця» на відсутність первинної документації як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу ОСОБА_1 заробітної плати, оскільки обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить саме на працедавцеві, а не на працівникові. Отже, обмеження підприємства в доступі до первинних документів не позбавляє його обов'язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

Такий висновок узгоджується з положенням чинного законодавства. Так, відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов’язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Доводи відповідача про те, що остаточний розрахунок з позивачем ускладнила та обставина, що фактичне місце роботи позивача – виробничий підрозділ «Інформаційно-обчислювальний центр» знаходиться на непідконтрольній території, а саме в м. Донецьк Донецької області також не заслуговують на увагу. Так, Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов'язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України. Вказаним Законом № 1669-VII від 02.09.2014 року "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Проте заробітна плата розумінні норм ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» не є відповідальністю за порушення строків виконання зобов’язань, це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно частини другої статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Суд, враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що відповідачем не доведено факт проведення відповідно до ст. 116 КЗпП України повного розрахунку після звільнення, - приходить до переконання, що вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку є обґрунтованими. Стягненню підлягають такі суми заборгованості – за липень 2016 року – 2963,67 гривень, за березень 6685,55 гривень (з урахуванням отриманої 27.07.2017 року позивачем суми: 8920,99 гривень – 2235,44 гривень), за квітень 2017 року 7665,72 гривень, за травень 2017 року 6220,02 гривень (з урахуванням компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги), а всього 23534,96 гривень.

За змістом ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд приходить до наступних висновків.

За позицією позивача ОСОБА_1 дії публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» по несвоєчасній виплаті заробітної плати та інших нарахувань при звільненні є протиправними, в зв'язку з порушенням строків виплати відповідач повинен понести відповідальність. Посилаючись на положення ч. 1 ст. 117 КЗпП України, абз. 4 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року « Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» позивач проводить наступний розрахунок суми середнього заробітку за період затримки. Враховуючи день звільнення позивача 10.05.2017 року, розрахунковим періодом є березень – квітень 2017 року, однак згідно Наказу № 236/ДНД від 17.03.2017 року структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції (а.с. 18). Тому, при визначені середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати позивачем взято розрахунковий період за лютий-березень 2017 року, та наведено такий розрахунок за період з 11.05.2017 року (наступний день за звільненням) по 01.11.2018 року: 4831,12 гривень (заробітна плата за лютий 2017 року) + 3855,66 гривень (заробітна плата за березень 2017 року) / (14 + 10 - кількість відпрацьованих днів в лютому, квітні 2017 року) = 361,95 (середньоденна заробітна плата) х 371 день = 134283,45 гривень. Крім того, позивачем заявлено вимоги нарахування середнього заробітку по день фактичного розрахунку (по день ухвалення судового рішення по справі).

Відповідач публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки заперечує з посиланням на відсутність вини роботодавця у непроведені при звільненні остаточного розрахунку, невиконання відповідачем обов'язків передбачених ст. ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України викликано обставинами непереборної сили, які встановлені висновком торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно до роз’яснень п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Таким чином, обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Оскільки трудовим законодавством не врегульовано відносини з приводу підстав звільнення від відповідальності за незаконність дій відносно працівника, на ці правовідносини поширюються положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Вказана правова позиція була висвітлена Верховним Судом України в постановах №6-2159цс15 від 11 листопада 2015 року та №6-364цс16 від 25 березня 2016 року.

Так, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Згідно із статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецьку і Луганську області з 07 квітня 2014 року також визначено районами проведення антитерористичної операції.

У зв'язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об'єктів ПАТ «Укрзалізниця» розташованих, зокрема, у місті Донецьк, у відповідача відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп'ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження №12017050420000286 за ознаками ст. 341 КК України.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат торгово-промислової палати України.

Відповідно до пункту 3.3 Регламенту засвідчення торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. № 44 (5) ( із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Президії ТПП України від 26 квітня 2016 № 11 (6)) сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі сертифікат) документ, затвердженої Президією ТПП України форми, який засвідчує настання форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Пунктом 6.12 вказаного Регламенту визначено, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), після його внесення до Реєстру сертифікатів і підготовки тексту, роздруковується на бланку торгово-промислової палати України / регіональної ТПП, що проводить засвідчення форс-мажорних обставин, і підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин, і відповідно першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України / президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На сертифікаті ставиться печатка ТПП України / регіональної ТПП.

У даній справі відповідачем ПАТ «Українська залізниця» надано науково-правовий висновок торгово-промислової палати України, у розділі VII якого зазначено, що цей висновок складено на бланку торгово-промислової палати України в 5 автентичних примірниках, він підписаний фахівцями, які склали цей висновок та першим віце-президентом ТПП України, на сертифікаті поставлена печатка ТПП України. З огляду на вказане, даний доказ є належно допустимим для надання оцінки звільнення відповідача ПАТ «Українська залізниця» від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, зокрема за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні працівника.

Відповідно до висновку торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьк. Господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі в м. Донецьк перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання ПАТ «Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» обов’язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статей 47,83,115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території м. Донецька, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов’язаної сторони за трудовим договором (а.с. 54-70).

Суд оцінює вказаний науково-правовий висновок належним та допустимим доказом, яким підтверджується відсутність вини відповідача ПАТ «Українська залізниця» у непроведені своєчасного розрахунку з позивачем ОСОБА_1 при її звільненні (на момент звільнення 10.05.2017 року існували форс-мажорні обставини), тому відсутні підстави присудження для стягнення в порядку ст. 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні. Відповідні правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 6-2159цс15, від 11 травня 2016 року № 6-383цс15, від 23 березня 2016 року № 364цс16, від 23 березня 2016 року № 365цс16, від 25 травня 2016 року № 948цс16, від 31 травня 2017 року № 6-2163 цс16, а також у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 264/925/17 ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 225/5072/17 (підлягають врахуванню згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити зазначення розподілу судових витрат. Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач ОСОБА_1 в силу п. 1 частини 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" при подачі позову державне мито не сплатила. Відповідно до частини 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п. 1 п. 1 частини 2, частини 1 ст. 4Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Датою подачі позову є 12 жовтня 2018 року. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2018 року складає 1762 гривні. Тобто, з позовної заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 157818,41 гривень підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1578,18 грн.

Враховуючи, вказане, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (23534,96 х 1578,18 : 157818,41 = 235,45 гривень), але не менше грошової суми у розмірі 704, 80 гривень.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 47, 83, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 9, 263, 617 ЦК України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості з заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за час затримки виплати сум при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості із заробітної плати, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в загальному розмірі 23 534 (двадцять три тисячі п’ятсот тридцять чотири) гривні 96 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заробітної плати в межах місячного платежу в розмірі 6220 (шість тисяч двісті двадцять) гривень 02 копійки.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судові витрати у виді судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту рішення суду - 28.12.2018 року (з урахуванням положенням ч. 6 ст. 259 ЦПК України).

Суддя