Рішення № 79013859, 18.12.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/7152/18

Номер провадження 2/235/2475/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді: Клікунової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків (професійне захворювання), -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» грошову суму у розмірі 150000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків.

Судом порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська». Робота на підприємстві є небезпечною та шкідливою для здоров’я, оскільки це постійний контакт із шкідливими речовинами, пилом та контрастними температурами. Здійснення такої трудової діяльності створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров'ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками. Час роботи на підприємстві став причиною виникнення та розвитку у ОСОБА_1 професійних захворювань, а саме: хронічна попереково-крижова радикулопатія, хронічна двобічна приглухуватість. Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20.08.2018 року професійні захворювання позивача виникли в зв’язку з тривалим терміном праці в шкідливих умовах, обумовленої впливом шкідливого промислового фактору (шум, робоча поза, несприятливий мікроклімат, фізичні навантаження). За результатами медичного освідчення з 04.10.2018 року в медико-соціальній експертній комісії позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 50 % за сукупністю хвороби радикулопатія та приглухуватість. Саме за встановленням вказаного відсоткового ступеню втрати професійної працездатності, ОСОБА_1 просить стягнути з «ДП «ВК «Краснолиманська» моральну шкоду. Моральна шкода полягає в тому, що позивач втратив професійну працездатність, має серйозні порушення здоров'я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійного захворювання, все це призвело до порушення звичного способу життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення нормальних життєвих зв’язків; позивач вимушений тривалий час витрачати на відвідування лікувальних установ, проходячи курси лікування (амбулаторно і стаціонарно), неодноразові обстеження, консультації у фахівців охорони здоров'я позбавляє позивача можливості домашнього затишку, обмежує спілкування з близькими, що також негативно впливає на душевний та емоційний стан. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює у розмірі 150000,00 гривень.

Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 про дату, час проведення судового засідання повідомлений належним чином відповідно до ст. 130 ЦПК України, на виклик не з’явився, надав в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Представником Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» ОСОБА_2 (діюча на підставі довіреності) на позовну заяву подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів наявності протиправних дії (поведінки) відповідача, що знаходиться в прямому причинному зв’язку з втратою 50 % професійної працездатності, чим викликано моральні страждання. Зауважено, що за весь період роботи на ДП «ВК «Краснолиманська» позивач жодного разу не звертався в службу охорони праці та медично-оздоровчу службу з питань порушень технологічних регламентів виробничого процесу, порушень техніки безпеки, гігієни праці, незабезпечення засобами індивідуального захисту. За роботу у шкідливих та небезпечних умовах праці позивач користувався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, пільговою пенсією. Позивач при укладанні трудового договору був обізнаний про умови праці, небезпечні і шкідливі виробничі фактори, тому усвідомлював ризик можливості ушкодження його здоров’я. Зі сторони відповідача проводилися найважливіші профілактичні заходи з охорони праці та профілактика професійних хвороб – попередній (при вступі на роботу) та періодичні медогляди в процесі виробничої діяльності, при цьому ніяких скарг щодо незадовільного стану здоров’я позивача не зафіксовано. Крім того, позиція представника відповідача по суті справи базується на відсутності висновку медичних органів з чітким фіксуванням факту спричинення позивачу моральної шкоди. Сумнівним, на думку представника відповідача, є посилання в обґрунтування розміру моральної шкоди на те, що з причини професійного захворювання позивача порушено нормальний перебіг його життя з причини потреби постійного лікування, прийому ліків, - оскільки розрахункові документи (касові чеки, квитанції), які б свідчили про витрачення коштів на придбання медичних препаратів до позову не долучено. Крім того, згідно відзиву відповідача моральна шкода є недоведеною з причини недотримання приписаних позивачу рекомендацій під час огляду на МСЕК щодо спостереження у профпатолога, гастоентерологаневролога, пульманолога, санаторно-курортного лікування в профільних санаторіях, - що розцінено відповідачем як зловживання правом, що є неприпустимим в розумінні ст. 13 ЦК України. Звернуто ОСОБА_2 увагу суду й на те, що позивач обґрунтував моральну шкоду виключно словами та в супереч ч. 3 ст. 23 ЦК України, п. 4, п. 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували заподіяння моральної шкоди на суму 150000,00 гривень. Загалом представник відповідача просить відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 з причини необґрунтованості та недоказовості. Окремо, в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявлено письмове клопотання про розгляд справи в відсутність представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, належно з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська»: з 22.12.2003 р. – 10.09.2014 р., 02.12.2014 р. – 12.09.2017 р. – обіймав посаду машиніста гірних виїмочних машин з повним робочим днем в шахті; звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП (підтверджено записами в трудовій книжці позивача а.с. 6-8).

17 квітня 2018 року Центральною лікарсько-експертною комісією Клініки професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України» видано повідомлення № 14/353 про наявність вперше виявленого професійного захворювання у ОСОБА_1 За результатами засідання Центральної лікарсько-експертної комісії складено медичний висновок № 994 від 18.04.2018 року про наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху, хронічна попереково-крижова радикулопатія в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом. При цьому в якості обґрунтування встановлення позивачу діагнозу професійних захворювань в даному медичному висновку зазначено: дані клінічного обстеження; дані інструментальних методів обстеження, динаміка захворювання, їх розвиток під час роботи в шкідливих умовах; інформація про умови праці (представлена в інформаційній довідці № 44 від 27.02.2018 року), за якою позивач по справі підлягав дії шуму, перебував у робочій позі, несприятливому мікрокліматі та підлягав впливу фізичних навантажень, рівні яких перевищували допустимі, професійний маршрут (підземний стаж – більше 23 років) (а.с. 20).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою.

Відповідно до ОСОБА_3 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за Формою П-4, складеного 20 серпня 2018 року комісією з залученням лікаря з гігієни праці відділу гігієни праці управління з питань праці ГУ «Держпраці» у Донецькій області, завідувача сектору-страхового експерта з охорони праці Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, профпатолога Мирноградської центральної міської лікарні, заступника директора з охорони праці ДП «ВК «Краснолиманська», голови профспілки ПАТ «Ш/у «Покровське» - професійнів захворювання у позивача ОСОБА_1 виникло в зв’язку з тривалим періодом в шкідливих умовах на підприємствах вугільної промисловості, обумовленого впливом шкідливого промислового фактору шуму – 92 дБа при нормативному значенні 80 дБа, часу робочої зміни, фізичне динамічне навантаження з переважною участю м’язів рук та плечового поясу, перебування у наклонному положенні (а.с. 21-22).

Згідно висновків лікаря ТОВ «Діагностичний центр магнітно-резонансної томографії від 13.05.2013 року за результатами дослідження шийного, попереково-крижового, грудного відділів хребта у ОСОБА_1 виявлено згладженість шийного лордозу за рахунок сходового зміщення, остеохондроз (а.с. 10, 11, 12).

Згідно висновку лікаря приватного підприємства «Центр магнітно-резонансної томографії № 1» від 21.09.2017 року за результатами дослідження у ОСОБА_1 виявлено ознаки протрузій міжхребцевих дисків в сегментах, остеохондроз, помірний спондилоартроз поперекового відділу хребта (а.с. 14).

Згідно епікризу Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Мирноград» ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 28.09.2017 року по 07.10.2017 року, встановлено діагноз – хронічний вертеброгений попереко-крижовий радикуліт, хронічна двостороння туговухість (а.с. 15).

Згідно висновку Головного нейрохірурга Департаменту охорони здоров’я Донецької облдержадміністрації (м. Краматорськ) за результати обстеження ОСОБА_1 встановлено діагноз – хронічна вертеброгенна попереково-крижана радікулопатія, стадія загострення з вираженим больовим, мязово-тонічним, двобічним синдромами (а.с. 16).

Згідно витягу лікувально-діагностичного відділення Мирноградської центральної міської лікарні з амбулаторної карт, - ОСОБА_1 періодично перебував на лікуванні в медичному закладі: у квітні, серпні, вересні 2017 року діагноз – гострий радикуліт, в серпні 2017 року діагноз – хронічна вертеброгенна радикулопатія, за станом здоров’я протипоказана важка фізична праця, підземні умови праці (а.с. 17).

Згідно довідки Державної установи «Інститут травматології та ортопедії» ОСОБА_1 консультований з приводу хронічної попереково-крижової радікулопатії, остеохондрозу шийного відділу хребта та рекомендовано виконання обстеження та маніпуляцій – жорстка постіль, ортопедична подушка, фіксуючий пояс, магнітотерапія, аркоксія, бальнеотерапія, нагляд невропатолога та профпатолога (а.с. 18)

Згідно виписки ДУ «Інститут медицини праці імені ОСОБА_4 Національної академії медичних наук України» із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 14.03.2018 року по 03.04.2018 року, консультований невропатологом з встановленням діагнозу хронічна попереково-крижова радикулопатія, хронічна цервікоторакалгія та отоларингологом з встановленням діагнозу хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість; трудові рекомендації – протипоказана робота в умовах впливу пилу, токсико-хімічних речовин. Шуму, несприятливого мікроклімату, важкої фізичної праці, вібрації; нагляд у профпатолога, пульмонолога, невропотолога, курса загальнозміцнюючої терапії, санаторно-курортне лікування в профільних санаторіях.

4 жовтня 2018 року ОСОБА_1 оглянутий в Обласному центрі медико-соціальної експертизи Обласної профілактичної медико-соціальної експертної комісії та встановлено ступінь ступень професійної працездатності за професійним захворюванням 50 % (35 % хронічна попереко-крижова радикулопатія, 15 % приглухуватість), що підтверджується довідкою серійний номер 12ААА № 067173 (а.с. 9). Позивачу встановлено третю групу інвалідності з прийняттям висновку про умови та характер праці, а саме позивачу протипоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах, - що підтверджено довідкою МСЕК серійний номер АВ 0869857 (а.с. 9).

На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з розвитком професійного захворювання, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.

Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом надано оцінку наданих ОСОБА_3 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Приписами ст. 173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, фати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого їм органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018р. по справі №210/5023/15-ц.

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З ОСОБА_3 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20.08.2018 року вбачається, що підприємством, з яким позивач перебував в трудових відносинах, та на якому отримав захворювання з втратою 50 % професійної працездатності є Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», відповідач по справі.

Суд вказує на помилковість доводів представника відповідача про те, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки позивач працював на підприємстві свідомо, добровільно, знаючи, що специфіка роботи по його професії передбачає працю в шкідливих умовах для здоров’я. Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» позивач мав право відмовитися від виконання роботи, якщо створилася виробнича ситуація чи навколишнє середовище небезпечне для його життя чи здоров’я. Суд акцентує увагу, що якщо засоби виробництва прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, то умови праці мають бути безпечними. Так, в ОСОБА_3 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20.08.2018 року вказано висновок про наявність шкідливих умов праці: за гігієнічною оцінкою умови й характер праці відносяться до шкідливих та важких умов праці: рівень еквівалентного шуму на робочому місці – 92 дБа, при нормативному значенні 80 дБА, фізичне динамічне навантаження з переважною участю м’язів рук та плечового поясу – фактична величина 55,6 Вт, при нормативному значенні – 45 Вт, перебування у наклонному положенні до 30 град. – фактичне значення 82 % зміни, при нормативному значенні 25 %, тривалість засередженого спостереження – фактичне значення 100 % зміни, при нормативному значенні 75 % (а.с. 21-22). Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Актом про проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання стверджується, що наявна вина працедавця.

Суд також не приймає викладене в письмовому відзиві посилання представника відповідача про те, що позивачем не доведено наявність причинного зв’язку між спричиненою моральною шкодою та діями ДП «ВК «Краснолиманська». Так, згідно ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка позивача, медичний висновок Центральної лікарсько-експертної комісії клініки професійних захворювань, ОСОБА_3 розслідування хронічного професійного захворювання, довідки МСЕК, виписки із медичної картки стаціонарного хворого - підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди.

Згідно роз’яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп\2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв’язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв’язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов’язку власника відшкодувати моральну шкоду. Більш того, ОСОБА_3 розслідування хронічного професійного захворювання від 20 серпня 2018 року засвідчено, що причиною розвитку у позивача професійного захворювання є тривалий період роботи у шкідливих умовах праці, провину позивача не встановлено.

Суд вважає, що з причини розвитку професійного захворювання, позивач ОСОБА_1 зазнав фізичну біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв'язках, неможливість їх поновлення.

Не заслуговують на увагу також посилання відповідача на те, що позивач за роботу у шкідливих та небезпечних умовах праці користувався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, правом на пільгове пенсійне забезпечення та іншими компенсаціями, які надаються в порядку визначеному законодавством. Суд зазначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування, що узгоджується з положенням ч. 3 ст. 23 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про охорону праці».

По суті інших доводів представника відповідача (недоведеність позивачем факту існування на час розгляду справи невідновного стійкого ушкодження здоров"я, відсутність даних, що позивачем дотримуються приписи лікарів, та рекомендації про проходженні курсів відновлювалюючого лікування), - суд реагує наступним. Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.

Оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач в період виконання трудових обов'язків на підприємстві відповідача, внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів зазнав професійних захворювань (радикупопатія, приглухуватість) із втратою професійної працездатності ступенем 50 %, що, на думку суду свідчить про наявність у позивача моральних страждань у зв'язку з порушенням життєвих зв'язків, фізичним болем, наявністю потреби у лікуванні, незручністю та дискомфортом, і все це вимагає докладання певних зусиль для організації свого життя, що є підставами для відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров’я людини найвища соціальна цінність, невід’ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров’я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров’ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, - моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави (Мельниченко проти України); деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства»).

Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи глибину фізичних (згідно позову: задуха навіть при помірному фізичному навантаженні при виконанні побутової роботи, часткова втрата слуху) та душевних страждань позивача (порушення нормального перебігу життя, втрата виробничих здібностей в молодому віці), ступінь втрати професійної працездатності, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - вважає необхідним задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 29000,00 гривень.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивач ОСОБА_1, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з Державного акціонерного товариства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків (професійне захворювання) - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків грошову суму у розмірі 29 000 (двадцять дев’ять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» в дохід держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ЄДРПУО 31599557).

Дата складання повного судового рішення 28.12.2018 року (з урахуванням положенням ч. 6 ст. 259 ЦПК України)

Суддя