Рішення № 79013710, 27.12.2018, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа №167/3/18

Провадження №2/167/96/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2018 року Рожищенський районний суд Волинської області в складі:

головуючого- судді Сіліча І.І.

секретаря судових засідань - ОСОБА_1

з участю позивача за первісним позовом,

представника відповідача за зустрічним позовом – ОСОБА_2

представника відповідача за первісним позовом

та представника позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рожище цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійним, -

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що ОСОБА_4 16.11.2010 року стала клієнтом ПАТ КБ «Приватбанк», ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», згідно якої отримала кредитну картку «Універсальна». Щодо зміни кредитного ліміту ПАТ КБ «ПриватБанк» керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджена наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http: // privatbank. ua/ terms/pages/70/, складає між ними та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховував відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на вказаному сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджено п.2.1.1.12.6 «Умовами та правилами надання банківських послуг». Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п.1.1.2.3 до обов’язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахунках. Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надавши кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п.2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач ОСОБА_4 не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконала.

Відповідно до п. 2.1.1.12.9 «Правил користування платіжною карткою», боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку, зокрема, з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.

Відповідно до п. 1.1.2.4 "Умов та правил надання банківських послуг" за незгодою зі зміною Правил та/або "Тарифів Банку", які викладені на банківському сайті http: // privatbank. ua/ terms/pages/70/ позичальник зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

На підставі п. 1.1.3.2.3 "Умов та правил надання банківських послуг", банк має право на зміну тарифів, які викладені на банківському сайті http: // privatbank. ua/ terms/pages/70/, а також інших умов обслуговування рахунків.

Згідно п. 2.1.1.3.5 "Умов та правил надання банківських послуг" клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 "Правил користування платіжною карткою", банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків за цим Договором.

Згідно п. 1.1.3.2.2 "Умов та правил надання банківських послуг" у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення овердрафту має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим договором.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Оскільки відповідач у порушення норм Закону та умов договору не повертає кредит та кошти за користування кредитом, станом на 31.10.2017 року заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором становить 47 846,29 грн., з яких: 5561,24 грн. – заборгованість за кредитом, 36 630,46 грн. – заборгованість за відсотками, 2900 грн. – заборгованість за пенею, а також відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 2254,59 грн. – штрафу (процентна складова).

Посилаючись на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 47 846,29 грн. та 1600,00 грн. судового збору.

Представником позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві, просить позов задовольнити. Як представник відповідача за зустрічним позовом, позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову ОСОБА_4 просить відмовити за безпідставністю.

28.03.2018 року позивач ОСОБА_4 звернулася в суд з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійним.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що є інвалідом першої групи з дитинства та отримує грошову допомогу від держави, яка щомісячно зараховується їй на рахунок. Для отримання такої допомоги, вона оформила картку для виплат у ПАТ «ПриватБанк». Після отримання картки для виплат, жодних додаткових угод між нею та відповідачем укладено не було. З отриманих від суду копій позовної заяви та доданих до неї документів їй стало відомо, що вона нібито 16.11.2010 року підписала заяву, згідно якої отримала кредит в розмірі 6200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак з цим не погоджується, так як жодної заяви не підписувала. Крім того, копія паспорта, яка додавалась банком до позовної заяви, засвідчена не нею. Доручень і вказівок на здійснення даного правочину від свого імені нікому не видавала.

Покликаючись на те, що підписи в заяві від 16.11.2010 року та на копії паспорта не збігаються з підписом в її паспорті як громадянина України, тому просить визнати недійсним кредитний договір укладений між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» згідно заяви №б/н від 16.11.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_4 підтримав, просив суд позов задовольнити. Як представник відповідача за первісним позовом, позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» просить відмовити за безпідставністю, оскільки заперечує факт укладення кредитного договору між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк». Вважає даний договір недійсним. Крім того, просив в задоволенні первісного позову відмовити за строками позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається із змісту ч.1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.

Вказаний кредитний договір укладено між сторонами у формі договору приєднання за правилами ст.634 ч.1 ЦК України, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, та який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Даний договір складають, крім згаданої заяви, Умови і правила надання банківських послуг, та тарифи банку.

Згідно із стандартною заявою, підписаною відповідачем 16.11.2010 року, між сторонами укладено договір про надання банківських послуг, за яким позивач надала відповідачеві кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Тарифами, факт ознайомлення із якими засвідчила своїм підписом у вказаній вище заяві, визначено порядок погашення заборгованості.

Судом установлено, що банк взяті на себе зобов'язання по кредитному договору виконав у повному обсязі.

ОСОБА_4 були прийняті умови договору, про що свідчить її підпис на заяві про ознайомлення з Умовами надання банківських послуг.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Як стверджено наданим банком розрахунком відповідач свого зобов`язання не виконала. Так, станом на станом на 31.10.2017 року заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором становить 47846,29 грн., з яких: 5561,24 грн. – заборгованість за кредитом, 36630,46 грн. – заборгованість за відсотками, 2900 грн. – заборгованість за пенею, а також відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 2254,59 грн. – штрафу (процентна складова).

Однак, позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Отже, одночасне стягнення з позичальника пені та штрафу за порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором є неправомірним.

Таким чином, беручи до уваги обставини, підтверджені належними та допустимими доказами, які були досліджені судом, суд приходить до висновку, що первісний позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково та стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором від 16.11.2010 року станом на 31.10.2017 року в розмірі 45 091,70 грн..

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Водночас, положеннями ч.ч.1, 3 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини третьої даної статті, однієї із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Разом з тим, положеннями ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_3 указували на те, що ОСОБА_4 вищевказану Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», згідно якої отримала кредитну картку «Універсальна», не підписувала, їй взагалі нічого не було відомо про існування такої заяви до 2018 року, а тому на підставі статті 215 ЦК України договір є недійсним.

З метою встановлення об'єктивних обставин у справі, ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 17.08.2018 року у справі було призначено почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено запитання чи виконано підпис в графі «Клієнт» в заяві №б/н від 16.11.2010 року безпосередньо ОСОБА_4 (а.с.132-133).

Судом було роз'яснено ОСОБА_4 та АТ КБ «ПриватБанк» положення ст.109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.

17 вересня 2018 року за вих.3369/18-вх. на адресу суду надійшло клопотання експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, згідно якого ОСОБА_4 необхідно було надати експерту вільні зразки почерку, виконані в період з 2009 до 2018 року (не менше ніж на 15 аркушах) та експерементальні зразки почерку у вигляді записів прізвища та ініціалів особи, від імені якої виконаний досліджувальний підпис, а саме: ОСОБА_4 – не менше ніж на 15 аркушах паперу формату А4, без яких провести судову почеркознавчу експертизу неможливо.

Проте, ОСОБА_4 вказані вимоги виконані не були.

Ухвала суду була повернута експертною установою на адресу суду з повідомленням про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи у зв'язку з тим, що вільні зразки почерку на адресу експертам Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Міністерстві внутрішніх справ у Волинській області надані не були.

Відповідно до вимог ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд, залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Таким чином, на підставі ст.109 ЦПК України суд вважає встановленим факт того, що ОСОБА_4 підписувала заяву №б/н від 16.11.2010 року.

Відповідно до статтей 12, 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Згідно ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та представник позивача ОСОБА_3 всупереч ст. 81 ЦПК України не представили суду доказів, які б свідчили, що оспорюваний договір ОСОБА_4 не укладала та не підписувалася.

А тому, дослідивши зібрані та досліджені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом до задоволення не підлягають.

Твердження представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 щодо відмови в задоволенні позову, в зв’язку застосування строків позовної давності, суд до уваги не приймає виходячи з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони пр ава на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Судом встановлено, що останній платіж відповідачем ОСОБА_4 внесено 07.04.2015 року.

Отже, в квітні 2015 року розпочався строк позовної давності для звернення банку до суду за захистом порушених прав, банк звернувся до суду з даним позовом у січні 2018 року, а отже не пропустив трирічний строк для звернення з позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами регламентується ст. 141 ЦПК України, зокрема, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті).

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Оскільки ОСОБА_4 є інвалідом дитинства І-А групи, що підтверджується посвідченням Серії ААГ №187480, тому з неї не підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем.

Керуючись ст.ст.4, 12, 81, 141, 247, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.203, 207, 215, 526, 527, 530, 1048, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки с.Доросині, вул.Молодіжна, 8 Рожищенський район Волинська область (паспортні дані: Серія АЮ №135461, виданий Рожищенським РВ УМВС України у Волинській області 26.10.2010 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 45 091 (сорок п’ять тисяч дев’яносто один) грн. 70 коп. заборгованості за кредитним договором №б/н від 16.11.2010 року.

В решті позову відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Волинського апеляційного суду через Рожищенський районний суд Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.01.2019 року.

СУДДЯ: І.І.Сіліч