Постанова № 7901367, 26.01.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.01.10Справа №2а-10525/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Єлжовій Н.М., за участю представника позивача – Мамутова А.Д.

представника відповідача – Лукіна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида"

до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим

про визнання незаконними дій та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання незаконними дій працівників УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим стосовно перерозподілу коштів в сумі 237176,12 гривень, які надходили від підприємства у період з 13.11.2006 року по 13.04.2007 року в рахунок сплати фінансових санкцій та пені за рішенням № 691 від 08.06.2006 року на суму 236697,83 гривень; зобов’язання зарахувати в рахунок сплати страхових внесків суми, які надходили від підприємства у період з 13.11.2006 року по 13.04.2007 року за відповідний місяць, про що є відповідні платіжні доручення; про прийняття окремої ухвали щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні закону.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.09.2009 року позовну заяву позивача залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.09.2009 року було відкрите провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.09.2009 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Поштою від позивача надійшло уточнення позовної заяви та просив суд визнати незаконними дій працівників УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим стосовно перерозподілу коштів в сумі 268958,90 гривень, які надходили від підприємства та Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського Управління юстиції у період з 13.11.2006 року по 13.04.2007 року в рахунок сплати фінансових санкцій та пені за рішенням № 691 від 08.06.2006 року на суму 236697,83 гривень; зобов’язання зарахувати в рахунок сплати страхових внесків суми, які надходили від підприємства у період з 13.11.2006 року по 13.04.2007 року за відповідний місяць, про що є відповідні платіжні доручення; зобов’язання УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим зарахувати в рахунок сплати страхових внесків суми, які були перераховані 05.03.2007 року Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ, а саме суму у розмірі 29017,14 гривень із 35300,47, які були стягнуті Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ на виконання наказу Господарського суду АРК № 2-31//8458-06, в рахунок сплати страхових внесків за березень 2006 року, решту -6283,33 гривень із 35300,47 гривень, яка була перерахована Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ на користь погашення вимоги про сплату боргу № ю-621-с від 07.06.2006 року як страхові внески за квітень 2006 року, в рахунок сплати страхових внесків за квітень 2006 року; про прийняття окремої ухвали щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні закону.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим прийнято рішення № 691 від 08.06.2006 року про застосування штрафних санкцій в сумі 236697,83 гривень, яке було оскаржено позивачем у судовому порядку 11.09.2006 року та до органів Пенсійного фонду, що відповідно до законодавства, зупиняє строки сплати фінансових санкцій за цим рішенням на час оскарження – до 20.03.2008 року, тобто до дати набрання чинності рішенням у справі.

Представник позивача зазначив, що відповідачем, всупереч ч.13 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у період оскарження рішення в судовому та адміністративному порядку здійснювався перерозподіл своєчасно сплачених позивачем грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за рішенням № 691 від 08.06.2006 року, проте здійснення таких дій позивачеві достеменно стало відомо лише після одержання листа УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим від 30.07.2009 року № 7616/02-7, де повідомлялося про перерозподіл грошових коштів, які сплачуються підприємством як страхові внески до ПФУ в рахунок погашення заборгованості за рішенням № 691 від 08.06.2006 року, перерозподіл здійснювався у період з 13.11.2006 року по 13.04.2007 року.

Представник позивача зауважив, що УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим у листі від 30.07.2009 року № 7616/02-7 повідомив, що в рахунок погашення заборгованості за рішенням № 691 від 08.06.2006 року було перерозподілено 35300,47 гривень за платіжним дорученням від 05.03.2007 року, яка була перерахована Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ. Проте, відповідно до листа Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ від 22.07.2008 року за № 1810/03-19-12 та від 10.09.2009 року за № 3998/03-15-12 35300,47 гривень було перераховано на рахунок відповідача у зв’язку з примусовим стягненням за виконавчими документами, а саме 29017,14 гривень – наказу Господарського суду АРК № 2-31//8458-06, на підставі якого Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ 07.09.2006 року було відкрито виконавче провадження про стягнення 181286,63 гривень, решта суми – 6283,33 гривень була перерахована Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ на користь погашення вимоги про сплату боргу № ю-621-с від 07.06.2006 року (про сплату страхових внесків за квітень 2006 року). Проте УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим незаконно перерозподілило 35300,47 гривень на користь погашення фінансових санкцій та пені за рішенням № 691 від 08.06.2006 року. Такі дії Управління суперечать діючому законодавству, оскільки також здійснені під час оскарження рішення.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та заперечував проти його задоволення, пояснивши, що рішенням № 691 від 08.06.2006 року, прийняте УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим правомірно, є узгодженим ще з 22.06.2006 року, оскільки позивачем порушено порядок оскарження цього рішення, встановлений законодавством, у зв’язку з чим суми фінансових санкцій та пені набули статус боргу, що у свою чергу є підставою для занесення рішення у особову картку позивача та здійснення УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим дій щодо перерозподілу на його користь сплачених сум страхових внесків та сум, що надходять від органів виконавчої влади, зупинення строків сплати фінансових санкцій та пені у разі судового та адміністративного оскарження стосується лише неузгоджених рішень.

Представник відповідача зауважив, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, передбачений статтею 99 КАС України та наполягав на застосуванні наслідків його пропуску, зазначив, що про дії УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим щодо перерозподілу коштів у рахунок сплати фінансових санкцій та пені за рішенням № 691 від 08.06.2006 року підприємству було достеменно відомо, оскільки ним неодноразово направлялись запити з цього питання, у 2006 році позивачеві направлялась картка особового рахунку з метою проведення звірки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються органами виконавчої влади та суб’єктами владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058- IV) страхувальниками визнаються роботодавці – підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Судом встановлено, що Державне підприємство Видавництво і друкарня "Таврида" являється юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 21.08.2002 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 9488049 (а.с.34)

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ГУ Статистики в АРК № 05/3-6-25/381 ДП Видавництво і друкарня "Таврида" має ідентифікаційний код 05905680 і перебуває на обліку в реєстрі (а.с.33).

Судом встановлено, що ДП Видавництво і друкарня "Таврида" зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як платник страхових внесків за реєстраційним номером 15-01-0094.

Таким чином, позивач являється страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України № 1058- IV із відповідними змінами та доповненнями.

Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з п.п. 4,6 частини 2 статті 17 Закону № 1058- IV страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону № 1058- IV територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058- IV встановлено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься позивач, встановлений зазначеною нормою закону – один календарний місяць.

Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону № 1058- IV, п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі – Інструкція) перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій або натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону №1058, п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі Інструкція) перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій або натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Частиною 2 статті 106 Закону №1058 встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до частини 10 статті 20 Закону №1058 якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом. Право застосування фінансових санкцій п. 6 частини 1 статті 64 Закону №1058 надано територіальним органам Пенсійного фонду. Частиною 17 статті 106 Закону №1058 встановлено, що від імені виконавчих органів Пенсійного фонду накладати фінансові санкції мають право начальники управлінь Пенсійного фонду в районах.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону №1058 про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду виносять рішення.

Відповідно до п.2 частини 9 статті 106 Закону №1058 (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

10 відсотків своєчасно не сплачених сум – у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

20 відсотків зазначених сум – у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

50 відсотків зазначених сум – у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Відповідно до частини 1 статті 106 Закону №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов’язані самостійно сплатити їх з нарахуванням пені в розмірах, визначених законом.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 частини 9 статті 106 Закону №1058 одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Розрахунок фінансової санкції у разі несвоєчасної сплати страхових внесків здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника, як встановлено абзацом 3 підпункту 9.3.2. пункту 9.3. Інструкції.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій. (п. 1 ч. 10 ст. 106 Закону 1058).

Частиною 5. ст. 106 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Судом встановлено, що рішенням № 691 від 08.06.2006 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків до ДП Видавництво і друкарня "Таврида" застосовані фінансові санкції у розмірі 180230,64 гривень та нарахована пеня у розмірі 56467,19 гривень. Зазначене рішення отримане страхувальником 09.06.2006 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Зазначене рішення дійсно було оскаржене ДП Видавництво і друкарня "Таврида" в адміністративному порядку до ГУ ПФУ в АРК та до Пенсійного фонду України, проте скарги залишені без розгляду у зв’язку із порушенням порядку оскарження та пропущенням строку на оскарження.

В період з 13.11.2006 року по 13.04.2007 року УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим здійснювало перерозподіл коштів які надходили від підприємства та Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського Управління юстиції в рахунок сплати фінансових санкцій та пені за рішенням № 691 від 08.06.2006 року, що підтверджується карткою особового рахунку страхувальника.

Відповідно до п. 13 ст. 106 Закону України № 1058 - ІV суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення. Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Відповідно до п. 14 ст. 106 Закону України № 1058 – ІV рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику. Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.

Отже, граничний строк для оскарження рішення № 691 від 08.06.2006 року припадав на 22.06.2006 року.

Судом встановлено, що лише 08.09.2006 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в АРК про скасування рішення № 691 від 08.06.2006 року. Рішенням ГУ ПФУ в АРК від 22.09.2006 року скарга ДП «Видавництво та друкарня «Таврида» повернена без розгляду у зв’язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Рішенням Пенсійного фонду України від 04.12.2006 року скарга ДП «Видавництво та друкарня «Таврида» в частині узгодження рішення № 691 від 08.06.2006 року залишена без розгляду, рішення ГУ ПФУ в АРК від 22.09.2006 року залишено без змін.

Судом також встановлено, що позивачем рішення № 691 від 08.06.2006 року було оскаржене у судовому порядку, проте таке оскарження здійснене після відповідного узгодження рішення № 691 від 08.06.2006 року. Оскільки позов до суду був поданий лише 11.09.2006 року, тобто також з пропуском строку, встановленого п. 13 ст. 106 Закону України № 1058.

Тому суми штрафних санкцій та пені за рішенням № 691 від 08.06.2006 року з 22.06.2006 року були погоджені, з цієї дати вони обґрунтовано внесені до картки особового рахунку ДП Видавництво і друкарня "Таврида".

Виходячи з зазначеного суд зазначає, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження заборгованості за рішенням № 691 від 08.06.2006 року, що має наслідком включення заборгованості до картки особового рахунку платника, передання для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.

Проте суд не погоджується з представником позивача, що здійснення судового оскарження у даному випадку має наслідком надання рішенню № 691 від 08.06.2006 року статусу неузгодженого та зазначає наступне.

Як зазначалося раніше, страхувальник протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Саме у цьому разі – рішення буде неузгодженим та оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупинятиме строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі.

У випадку ж порушення процедури оскарження страхувальником рішення воно вважається узгодженим.

Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно п. 13 ст. 106 Закону України № 1058 - ІV. При цьому заборгованість вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.

Однак у разі несвоєчасного звернення страхувальником до суду (поза межами десятиденного строку для сплати або узгодження рішення, але в межах строків давності) несплачена заборгованість, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною, перетворюється на борг страхувальника, заноситься до його особової картки, передається на виконання до органів виконавчої служби та погашається в порядку календарної черговості виникнення.

При цьому, порядок погашення заборгованості регулюється нормами п. 13,14 ст. 106 Закону України № 1058 - ІV. Ці норми не передбачають зупинення процедур погашення, у тому числі примусового стягнення заборгованості в разі оскарження страхувальником до суду раніше узгодженої суми фінансових санкцій та пені.

Виходячи з наведеного, оскарження позивачем до суду суми фінансових санкцій та пені, узгоджених в апеляційному порядку, поза межами строку його узгодження та сплати не надає відповідній заборгованості статусу неузгодженої. Відтак, зазначена сума залишається боргом . Разом із тим, у разі позитивного вирішення справи на користь страхувальника відповідні рішення про накладення фінансових санкцій та пені не стягуються.

Суд звертає увагу позивача, що аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України «Щодо сплати суб'єктом малого підприємництва податків з доходів, отриманих від видів підприємницької діяльності, які не зазначено у свідоцтві про сплату єдиного податку, за загальним способом оподаткування» N 1275/10/13-09 від 28.09.2009 року.

За даних обставин суд вважає доречним розповсюдження цієї позиції і на данні правовідносини, оскільки вона стосується загального порядку узгодження.

Тому, вважає дії працівників УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим стосовно перерозподілу коштів в сумі 268958,90 гривень, які надходили від підприємства та Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського Управління юстиції у період з 13.11.2006 року по 13.04.2007 року в рахунок сплати фінансових санкцій та пені за узгодженим рішенням № 691 від 08.06.2006 року на суму 236697,83 гривень.

Суд зазначає, що у судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи представника позивача про неправомірні дії працівників УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим стосовно перерозподілу в рахунок погашення заборгованості за рішенням № 691 від 08.06.2006 року було коштів в сумі 35300,47 гривень за платіжним дорученням від 05.03.2007 року, яка була перерахована Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ.

Відповідно до ч. 5. ст. 106 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Аналогічне правило передбачено п. 10.11 Інструкції - у разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

Отже, УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим правомірно здійснено перерозподіл коштів в сумі 35300,47 гривень за платіжним дорученням від 05.03.2007 року, яка була перерахована Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ у рахунок погашення заборгованості за рішенням № 691 від 08.06.2006 року.

Суд також звертає увагу сторін, що в судовому засіданні знайшли підтвердження доводи представника відповідача про пропуск позивачем строків звернення до суду. Перевіряючи зазначені факти, судом встановлено наступне.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У запереченнях проти позову відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду.

В позовній заяві позивач не надав клопотання про поновлення пропущення строків звернення до суду, вважаючи їх дотриманими.

Як раніше встановлено судом заборгованість за рішенням № 691 від 08.06.2006 року була внесена до особової картки позивача 22.06.2006 року, дії Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим щодо перерозподілу сум, що надходили від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення здійснювались у період з 13.11.2006 року по 13.04.2007 року. Отже, у будь-який час позивач мав можливість одержати особову картку, провести звірку з органами Пенсійного фонду та ознайомитись із перерозподілом цих сум.

До того ж судом встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим своїм листом № 10165/02-5 від 26.12.2007 року направило позивачеві особову картку за період з 01.01.2007 року по 25.12.2007 року, ознайомившись з якою позивачеві достеменно стало відомо про здійсненні відповідачем дій щодо перерозподілу сум сплачених коштів в рахунок погашення заборгованості за рішенням № 691 від 08.06.2006 року.

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся з позовом до суду 03.09.2009 року, суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачем не надано, в свою чергу, відповідачі наполягають на застосуванні наслідків пропущення строків, встановлених частиною 1 статті 100 КАС України, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

При цьому посилання позивача на лист ПФУ в Центральному районі АРК від 11.03.2009 року, в якому за думкою позивача, відповідач нібито спростовував факт здійснення перерахунку коштів на погашення фінансових санкцій та пені за рішенням № 691 від 08.06.2006 року, суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до зазначеного листа відповідач підтвердив лише факт, що від позивача згідно призначення платежу на платіжних документів не надходили кошти в рахунок сплати пені та фінансових санкцій за зазначеним рішенням.

Отже, суд дійшов висновку, що дії відповідача – суб’єкта владних повноважень, є обґрунтованими оскільки судом встановлено, що відповідач діяв неупереджено, обґрунтовано та з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, справедливо.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, повно і всебічно оцінивши обставини по справі суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається          .

Під час судового засідання, яке відбулось 26.01.2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 01.02.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" повністю.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                   Трещова О.Р.