Рішення № 79013438, 20.12.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11558/16-ц

Провадження № 2/161/870/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Івасюти Л.В.

з участю секретаря судового засідання Маковецької Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» , публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсними договорів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 свій позов мотивує тим, що 23.05.2007року між ОСОБА_2, її чоловіком, та акціонерним товариством «Український інноваційний банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Український ОСОБА_3 банк» було укладено кредитну угоду № 262 . В якості забезпечення виконання зобов’язань за даною Угодою між ПАТ «Український інноваційний банк» та ОСОБА_2 23.05.2007р. було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 2257. Відповідно до договору про переведення боргу від 21.10.2013 року, укладеного між ПАТ «Український інноваційний банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_1Т, стала новим боржником за вищезазначеною кредитною угодою, тобто фактично стала правонаступником ОСОБА_2 та взяла на себе усі його зобов'язання по виконанню умов кредитної угоди (п.8 договору про переведення боргу). Відповідно до умов Кредитної угоди, Банком було надано позичальнику кредит розмірі 80 000,00 доларів США на термін: 180 місяців з 23.05.2007року по 22.05.2022року (п.3.1 Угоди). Кредит було надано на придбання трикімнатної квартири номер 7 у будинку номер 16 по вулиці Крилова у місті Луцьку (п.3.2. Угоди). Пунктом 3.3.2 Угоди було передбачено, що видача кредиту проводиться після підписання позичальником договору іпотеки, або підписання майновим поручителем договору застави.

Також даною угодою (п.3.4.1) було встановлено плату за користування кредитними коштами в розмірі 12% річних. Вказані проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів в році і підлягають сплаті на дату платежів по процентах за кредитом в валюті кредиту на рахунок, вказаний у п.5.1.5 Угоди. Також даним пунктом Угоди було встановлено, що позичальник сплачує Банку щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 0,23% річних, від суми кредиту в гривнях на рахунок № 35780005312001. Пунктом 3.5.1 Угоди було передбачено, що граничним терміном повернення кредиту є 22 травня 2022 року і погашення кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами по 444,00 (чотириста сорок чотири ) долари США , починаючи з липня 2007 року, та в останній місяць (до 22 травня 2022 року) , 524,00 (П’ятсот двадцять чотири) долари СІІІА 00 центів, шляхом внесення грошових коштів готівкою через касу Банку або перерахуванням безготівковим шляхом: на рахунок для обліку заборгованості по кредиту, вказаний у п.5.1.3 Угоди.

Пунктом 4.1.1 Угоди Банком було визначено разову комісію за оформлення кредитної угоди в розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень 00 коп., яку позичальник мав сплатити протягом трьох робочих днів з дня підписання Угоди.

Пунктом 5.3.10 Угоди було встановлено обов’язок позичальника в строки до 22 червня 2007 року здійснити реєстрацію в БТІ права власності на придбане майно та надати Банку копії документів, що підтверджують таку реєстрацію.

Як вбачається із змісту зазначених пунктів Угоди дата видачі кредиту не була чітко визначена банком, і залежала від того, коли позичальник фактично набуде та зареєструє право власності на майно, яке придбавається за рахунок кредитних коштів та від того, коли буде укладено відповідний договір забезпечення.

Також умовами Угоди не визначено точного періоду погашення кредиту: чи то в останній календарний день місяця, чи в останній робочий день місяця, чи так само як погашення відсотків – у період з 1 по 10 число кожного місяця, що прямо впливає на період нарахування відсотків та їх розмір.

Крім того, в Угоді не зазначено який розмір страхового платежу та на чию користь вона має здійснити при страхуванні переданого в іпотеку майна, а також не зазначено, які витрати вона має понести на укладення іпотечного договору та реєстрації в БТІ права власності на придбане за рахунок кредитних коштів майно.

Вважає, що такі умови Угоди суперечать чинному законодавству, є несправедливими, а тому угода підлягає визнанню її судом недійсною.

Вважає, що внаслідок не зазначення точної дати надання кредиту, порядку графіку його повернення, а також наявності щомісячної комісії за обслуговування кредиту, який нараховується від суми кредиту, а не від залишку заборгованості кредиту, ОСОБА_3 при укладенні кредитної угоди свідомо та навмисно ввів позичальника в оману щодо істотної умови кредитного договору - його ціни, а саме – абсолютного значення здорожчання кредиту та приховав фактичну відсоткову ставку з метою привернення уваги до фінансової послуги, яка надавалася саме ним:, а не іншим кредитором. Також порядок нарахування щомісячної комісії обслуговування кредиту (на суму кредиту, а не на його залишок) значно впливає і розмір, як один із вартісних елементів фінансової послуги, що також не відповідає базовим умовам кредитування, та є навмисно завищеним банком з мотивів отримання прихованого прибутку. Банком навмисне не було виконано переддоговірної роботи в порядку ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів”, як передумови введення її в оману.

В таких діях Банку наявні ознаки нечесної підприємницької практики, яка мала місце як в зв'язку із введенням споживача в оману, так і внаслідок замовчування інформації про наявність інших схем кредитування, що є істотно дешевшими вигіднішими для споживача.

Внаслідок таких неправомірних дій Банку позичальником було понесено додаткові непередбачувані витрати на нотаріальне посвідчення іпотечного договору на страхування предмета іпотеки, на реєстрацію об’єкта іпотеки в БТІ. Також з моменту укладення кредитної угоди до дати укладення договору : переведення боргу позичальником було переплачено щомісячну комісію обслуговування кредиту у загальному розмірі 2988,03 (дві тисячі дев'ят вісімдесят вісім) доларів США 03 центи .

Відповідно до 19 Закону України "Про захист прав споживачів" не підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, ціни або способу розрахунку ціни. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

3 огляду на вищевикладене у діях Банку вбачається наявність факту обману та недобросовісної підприємницької практики. Умисел в діях Банку має місце в замовчуванні та перекрученні реальної ціни, пропонованої фінансової групи та декларуванні в кредитному договорі заниженої ціни у вигляді процентної ставки за користування кредитом. Доказом приховування істотної інформації, що необхідна споживачу для здійснення ним свідомого вибору, є не проведення Банком визначеної Законом України "Про захист прав споживачів» переддоговірної роботи, що мало безпосередній вплив на прийняття її чоловіком, як споживачем, рішення щодо кредитування на певних умовах та призвело до укладення ним кредитного договору за найбільш невигідною для нього, та водночас, за найбільш, прибутковою для банку схемою із сплатою щомісячної комісії за обслуговування кредиту.

Посилаючись на наведене, позивач просить суд визнати недійсною з моменту укладення кредитну угоду№262 від 23.05.2007р. , яка укладена між публічним акціонерним товариства "Український інноваційний банк" (надалі ПАТ «Укрінбанк» та ОСОБА_2; визнати недійсним з моменту вчинення іпотечний договір від 23.05.2007р., укладений між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариства "Український інноваційний банк", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 2257.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2017 року залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача – ОСОБА_2, який проживає за адресою: 43025, м.Луцьк, вул. Крилова, буд.16/7.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2017 року замінено у даній цивільній справі первісного відповідача – публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" на належного відповідача – ПАТ «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ», яке знаходиться за адресою: Україна, 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул.Сметаніна, будинок 3-А.

Ухвалою суду від 11 грудня 2017 року залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17).

Ухвалою суду від 31 серпня 2018 року залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3» ОСОБА_5

Ухвалою суду від 05 грудня 2018 року залучено як співвідповідача публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк».

Представник позивача подав суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, позов підтримує повністю.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглядати справу без них.

Дослідивши матеріали справи, та подані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.

23.05.2007року між ОСОБА_2 (на час укладення угоди перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_1Т.) та акціонерним товариством «Український інноваційний банк», було укладено кредитну угоду № 262 .

В якості забезпечення виконання зобов’язань за даною Угодою між ПАТ «Український інноваційний банк» та ОСОБА_2 23.05.2007р. було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 2257.

Відповідно до договору про переведення боргу від 21.10.2013 року, укладеного між ПАТ «Український інноваційний банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_1Т, стала новим боржником за вищезазначеною кредитною угодою, та взяла на себе усі його зобов'язання по виконанню умов кредитної угоди .

Відповідно до умов Кредитної угоди Банком було надано позичальнику кредит в розмірі 80 000,00 доларів США на термін: 180 місяців з 23.05.2007року по 22.05.2022року . Кредит надавався на придбання трикімнатної квартири по вулиці Крилова, 7/16 у м.Луцьку.

Також даною угодою встановлено плату за користування кредитними коштами в розмірі 12% річних, щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 0,23% річних, від суми кредиту в гривнях , разову комісію за оформлення кредитної угоди в розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень 00 коп., яку позичальник мав сплатити протягом трьох робочих днів з дня підписання Угоди.

Крім цього, встановлено обов’язок позичальника в строки до 22 червня 2007 року здійснити реєстрацію в БТІ права власності на придбане майно та надати Банку копії документів, що підтверджують таку реєстрацію.

Позивач вважає такі умови спірного кредитного договору несправедливими вбачає в діях банку факт обману та нечесної підприємницької діяльності.

Суд не приймає до уваги такі доводи позивача, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року по справі № 6-1746цс16 висловив правову позицію, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16.

В обґрунтування свого позову позивач вказувала, що банк незаконно включив до кредитного договору від 23 травня 2007 року умови про встановлення разових комісій,за оформлення кредитної угоди, встановив обов’язок здійснювати реєстрацію в БТІ права власності .

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Як передбачено частиною другою статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» , підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Даними про сукупну вартість кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов'язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.

Згідно із пунктом 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення між сторонами додаткової угоди, банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Нормами цивільного законодавства передбачено, як визнання правочину недійсним в цілому, так і визнання недійсним окремих його положень, а також передбачено можливість визнання правочину недійсним в цілому, якщо недійсність окремих його положень тягне за собою недійсність інших його частин і недійсність правочину в цілому.

У разі встановлення, що позичальнику не була надана повна та достовірна інформація про умови кредитування і сукупну вартість кредиту та визнання недійсними окремих умов про встановлення несправедливих платежів та комісій: за дії, які банк вчиняє на власну користь; які не є послугою в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», при відсутності достатніх даних для визнання решти умов і договору в цілому несправедливими, відсутності достатніх даних щодо нечесної підприємницької практики чи введення позивача в оману, відсутні правові підстави для визнання кредитного договору недійсним у цілому, не встановивши обставин, які можна кваліфікувати як несправедливі умови і які можуть мати наслідком недійсність договору загалом.

У разі встановлення, що позичальник здійснював платежі на виконання умов договору, які визнанні недійсними, він має право на проведення відповідного перерахунку, або повернення зайво сплачених коштів.

Такий правовий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 61-1536св17.

Вимоги позивача про визнання недійсним кредитного договору від 23 травня 2007 року в цілому не підлягають до задоволення, оскільки у результаті розгляду справи судом не здобуто доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема, не спростовано, що при укладенні договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_2 діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши, характер правочину і всі його істотні умови. На виконання умов спірного договору він без заперечень отримав кошти в іноземній валюті у розмірі, який був зазначений у кредитному договорі, тривалий час виконував його у частині повернення кредитних коштів. Визнання ж окремих умов договору недійсними не тягне за собою визнання недійсним такого договору в цілому.

Оскільки, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору, тому і підстав для визнання недійсним договору іпотеки від 23 травня 2007 року , укладеного між акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 2257, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 2,5,12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 203, 217, 626, 627, 628, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» , публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб– відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (43025, м.Луцьк, вул.Крилова. 16/7)

Відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (адреса: Україна, 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул.Сметаніна, будинок 3-А), уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», ОСОБА_2 (адреса: 43025, м.Луцьк, вул. Крилова, буд.16/7).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17).

Суддя Луцького міськрайонного суду Івасюта Л.В.