Рішення № 79013208, 27.12.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2018 р. Справа №480/4127/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3В.) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі – відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просив:

1) визнати протиправними та скасувати рішення відповідача, викладених у листах від 09.08.2018 №П-9049-3839/21-18 та від 20.09.2018 №М-10765-4351/21-18 про відмову у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,50га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області;

2) зобов’язати відповідача надати дозвіл ОСОБА_3, згідно поданої ним заяви, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,50га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Свої вимоги мотивував тим, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суперечить нормам Земельного кодексу України. Відмічає, що підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, в даному випадку, відповідач жодної з них у відповідях не навів.

12.11.2018 ухвалою суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

27.11.2018 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву (а.с.14-15), в якому просила відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області на звернення позивача листом від 09.08.2018 повідомило, що відповідно до рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1 та розпоряджень Кабінету ОСОБА_4 України від 01.04.2014 та від 22.09.2016 був направлений відповідний запит до органу місцевого самоврядування. На запит надійшов лист Добрянської сільської ради щодо погодження земельної ділянки, який суперечить статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». На повторну заяву була надана відповідь від 20.09.2018, відповідно до якої Головне управління повідомило про відсутність можливості надання дозволу та зазначено, що враховуючи рішення Добрянської сільської ради від 20.08.2018 земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах, доданих до звернення позивача буде включена в перелік земельних ділянок зарезервованих для подальшої передачі позивачу у власність для ведення особистого селянського господарства. Про резерв земельної ділянки головним управлінням направлено лист до Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області та Великописарівської державної адміністрації з наданням відповідних графічних матеріалів.

Крім того, зазначає, що вимога зобов’язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі зобов’язувати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.

03.12.2018 представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої змінено пункт 2 позовної заяви на редакцію: «зобов’язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області здійснити негайний повторний розгляд поданої заяви ОСОБА_3ВА. щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,50га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області (а.с.29,30).

Ухвалою суду від 10.12.2018 було ухвалено розгляд справи здійснювати у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 27.12.2018 (а.с.32).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підтримав та просив суд їх задовольнити. Додатково просив вирішити питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача проти позову заперечувала та просила суд у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві. Крім іншого, заперечувала проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, на її думку, надані документи не є належним підтвердженням здійснення господарської операції по наданню правничої допомоги, та зазначила, що дана справа є типовою адміністративною справою, а тому розмір витрат на послуги адвоката не є співмірним з обсягом наданих послуг.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 13.07.2017 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована та території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області за межами населеного пункту (а.с.18). До заяви було, серед іншого додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру.

Листом від 09.08.2018 №П-9049-3839/21-18 ГУ Держгеокадастру у Сумський області повідомило, що на виконання розпоряджень Кабінету ОСОБА_4 України від 01.04.2014 №333-р та від 22.09.2016 №688-р та керуючись рішенням колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1, Головним управлінням було направлено відповідний запит до органу місцевого самоврядування щодо висловлення позиції на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. На вищевказаний запит надійшов лист Добрянської сільської ради щодо погодження ОСОБА_3 відведення земельної ділянки, який суперечить ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що не ґрунтується на принципі колегіальності (а.с.9, а.с.19 зворотній бік).

22.08.2018 позивач повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована та території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області за межами населеного пункту (а.с.17). До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру та рішення Добрянської сільської ради від 20.08.2018 (а.с.6-8) .

Листом від 20.09.2018 №П-10765-4351/21-18 (а.с.9 зворотній бік, а.с.19) відповідач повідомив ОСОБА_3, що враховуючи рішення Добрянської сільської ради від 20.08.2018 (а.с.8), земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах, доданих до звернення позивача буде включена в перелік земельних ділянок зарезервованих для подальшої передачі позивачу у власність для ведення особистого селянського господарства. Про резерв земельної ділянки головним управлінням направлено лист до Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області та Великописарівської державної адміністрації з наданням відповідних графічних матеріалів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. «а» ч.3 ст. 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі – Земельний кодекс України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Згідно ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з наведених норм, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов'язків, зобов'язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з'ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви. Однак, жодної з наведених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем в оскаржуваних листах, не зазначено.

Відповідач, розглядаючи заяви ОСОБА_3, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, ГУ Держгеокадастру у Сумській області повинно було керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст.118 Земельного кодексу України.

Натомість, у листі від 09.08.2018 №П--9049-3839/21-18 ГУ Держгеокадастру у Сумський області повідомило, що на запит надійшов лист Добрянської сільської ради щодо погодження ОСОБА_3 відведення земельної ділянки, який суперечить ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яке не ґрунтується на принципі колегіальності (а.с.19, зворотній бік). А листом від 20.09.2018 №П--10765-4351/21-18 (а.с.19) відповідач повідомив ОСОБА_3, що враховуючи рішення Добрянської сільської ради від 20.08.2018 земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах, доданих до звернення позивача буде включена в перелік земельних ділянок зарезервованих для подальшої передачі позивачу у власність для ведення особистого селянського господарства. Про резерв земельної ділянки головним управлінням направлено лист до Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області та Великописарівської державної адміністрації з наданням відповідних графічних матеріалів. При цьому управлінням на даний час першочергове здійснюються інші заходи – по першочерговому забезпеченню земельними ділянками військовослужбовців.

Однак, зазначені підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є необґрунтованими та не передбачені приписами Земельного кодексу Україну. Також, в самих листах, всупереч вказаним вище приписам Земельного кодексу України, відповідачем не зазначено, в чому саме місце розташування земельної ділянки, що планується до відведення, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, чи генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Посилання відповідача у листі від 09.08.2018 на рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1, яким, доручено начальникам головних управлінь Держземагентства в областях за зверненнями фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15 жовтня 2014 року, забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою, є безпідставним. Таке рішення колегії є розпорядчим, а не нормативним документом, а врахування чи неврахування позиції місцевої ради під час вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачено чинним законодавством та, відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, не є підставою для відмови у наданні такого дозволу.

Посилання відповідача на розпорядження Кабінету ОСОБА_4 України від 01.04.2014 №333-р та від 22.09.2016 №688-р також є безпідставним, оскільки даними розпорядженнями схвалено Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні та затверджено план заходів щодо її виконання, однак вони не встановлюють жодних норм у галузі регулювання земельних відносин. До того ж, відповідно до Закону України «Про Кабінет ОСОБА_4 України» (ст.49) розпорядження є актом Кабінету ОСОБА_4 України, який видається з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, а тому посилання на такий документ як підставу для унормування порядку отримання позиції органу місцевого самоврядування щодо проекту землеустрою є необґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, дані рішення не можуть відповідати приписам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень та зобов’язання повторно розглянути заяву є обґрунтованими та підлягають задоволенню, у зв’язку з чим, суд, з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає необхідним визнати протиправними та скасувати рішення відповідача, викладених у листах від 09.08.2018 №П-9049-3839/21-18 та від 20.09.2018 №П-10765-4351/21-18 про відмову у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,50га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області та зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 13.07.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 0,50га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області за межами населених пунктів з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Щодо доводів відповідача про те, що суд не може зобов’язати орган владних повноважень до прийняття конкретного рішення, оскільки це буде фактичне втручання в його дискреційні повноваження, суд зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, прийняти відмову або надати дозвіл. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження такого суб’єкта владних повноважень.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 22.03.2018 (справа №823/795/17), від 27.02.2018 (справа №816/591/15-а).

Враховуючи, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з підстав, не передбачених Земельним кодексом України, суд вважає, що в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Сумській області, а зобов’язання відповідача повторно розглянути подану заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 0,50га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Добрянської сільської ради, буде належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов’язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області здійснити негайний повторний розгляд заяви позивача, виходячи з наступного.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

З огляду на фактичні обставини справи та зумовленого ними нормативного регулювання спірних правовідносин, суд виходить з того, що ефективним та достатнім способом захисту прав позивача є зобов’язання повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а тому позовні вимоги щодо негайного розгляду заяви задоволенню не підлягають.

Стосовно відшкодування судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1-7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п’ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто до складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати, а відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Крім того, за вказаними вище приписами ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката та розмір суми, що підлягає сплаті, повинно бути відображено умовами договору, а в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію угоди про надання правничої допомоги від 04.10.2018, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім’я ОСОБА_1, (а.с.10), ордер ПТ № 093962 (а.с.11), розрахунок витрат часу на вчинення окремих процесуальних дій поза межами судового засідання від 22.10.2018 (а.с.27), квитанцію від 22.10.2018 б/н на суму 3000,00грн. (а.с.26).

Пунктом 1.1 угоди від 04.10.2018 встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цією Угодою, Клієнт дає завдання, а Виконавець приймає на себе обов’язки у відповідності із завданням Замовника надавати за плату правову допомогу: ОСОБА_3 щодо оскарження бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Сумській області та зобов’язання вчинити дії. Також, вказаною угодою визначено, що гонорар адвоката становить три тисячі гривень за участь в суді першої інстанції.

До розрахунку витрат на правову допомогу від 22.10.2018 адвокатом включено наступні послуги: консультація по земельному питанню - 30 хв., вивчення документації - 1 год., вивчення нормативної бази - 1 год., пошук земельної ділянки на кадастровій карті - 30 хв., виїзд на місце розташування земельної ділянки та порівняння розташування наявної у ОСОБА_3 земельної ділянки в користуванні з кадастровою картою - 1 год., написання позовної заяви - 2 год. Вартість однієї години в розмірі 500 грн. Загальний розмір витраченого часу - 6 год. (а.с.27).

Представник відповідача заперечувала проти задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки, на її думку, надані представником позивача документи не є належним підтвердженням здійснення господарської операції по наданню правничої допомоги. Додаткового зазначала, що дана справа є типовою адміністративною справою, яка не вимагає вчинення ряду дій, включених до розрахунку, а тому розмір витрат на послуги адвоката не є співмірним з обсягом наданих послуг.

Суд погоджується із доводами відповідача про не доведеність витрат позивача на правову допомогу, оскільки останнім не було надано ані складеного на підставі угоди акту прийняття-передачі наданих послуг за підписами замовника та виконавця, ані детального опису наданих правових послуг, зокрема, не зазначено з якого саме земельного питання було надано консультацію, яка документація вивчалась та яким чином вона пов’язана із захистом інтересів позивача у даній праві, а такі послуги як пошук земельної ділянки на кадастровій карті та виїзд на місце розташування земельної ділянки по суті не є юридичними послугами та безпосередньо не стосуються оскарження позивачем відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Також, на переконання суду, вивчення нормативної бази не може вважатись окремою послугою правового характеру, оскільки сама суть кваліфікованої правової допомоги передбачає наявність у адвоката спеціальних знань, у тому числі й володіння нормативною базою.

Окремо варто зазначити, що умовами угоди передбачено надання правової допомоги щодо оскарження бездіяльності, в той час, як предметом оскарження в даній справі є рішення відповідача. Крім того, згідно з позицією, викладеної ОСОБА_5 Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, необхідне доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за №1686/24218.

Враховуючи те, що наданими до суду, документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Водночас, враховуючи положення ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в розмірі 1409,60грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно квитанції від 25.10.2018 №45 (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 (42840, Сумська область, Великописарівський район, с.Добрянське, вул.Гринівка, буд.5, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, Сумська область, м.Суми, вул.Петропавлівська, буд.108, код ЄДРПОУ 39765885) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про відмову у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,50 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області, викладених у листах від 09.08.2018 №П-9049-3839/21-18 та від 20.09.2018 №П-10765-4351/21-18.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 13.07.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,50 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (42840, Сумська область, Великописарівський район, с.Добрянське, вул.Гринівка, буд.5, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, Сумська область, м.Суми, вул.Петропавлівська, буд.108, код ЄДРПОУ 39765885) судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) грн. 60 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст судового рішення складено 02.01.2019.

Суддя І.Г. Шевченко