Рішення № 79013088, 28.12.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 грудня 2018 року м. Рівне №817/1212/16

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області дофізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом, -В С Т А Н О В И В:

05.08.2016 Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі ДПІ у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1, відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 20329,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем станом на день подання адміністративного позову рахується податковий борг в розмірі 20329,97 грн., який виник в результаті несплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок самостійно поданої декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік. Заборгованість станом на день розгляду справи боржником не сплачена. На підставі наведеного позивач просить позов задовольнити повністю та стягнути дану заборгованість.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 відкрито провадження в даній адміністративній справі.

В подальшому ухвалою від 11.11.2016 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №817/1263/16 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ф» від 26.10.2015 №4080-23.

Судом встановлено, що рішення у справі №817/1263/16 набрало законної сили, в зв’язку з цим провадження було поновлено згідно ухвали рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 також було ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву. Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Розглянувши відповідно до вимог ст.ст.260-262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши подані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області як платник податків.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, 21.04.2014 відповідач подав до ДПІ у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, в якій самостійно задекларував грошові зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб (а.с. 6-7).

Так, відповідач самостійно визначив грошові зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб у розмірі 20329,97 грн. за 2013 рік. В результаті несплати самостійно визначених грошових зобов'язань у відповідача виник податковий борг в розмірі 20329,97 грн.

26.10.2015 позивач виставив відповідачу податкову вимогу про сплату податкового боргу за №4080-23, надіслану засобами поштового зв'язку за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою його проживання (а.с.8).

Судом встановлено, що 04.12.2017 постановою Рівненського окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДПІ у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ф» від 26.10.2015 №4080-23 відмовлено повністю. Вказане рішення суду згідно відомостей з ЄДРСР України в справі №817/1263/16 набрало законної сили 06.02.2018.

Несплата відповідачем вказаного податкового боргу слугувала підставою для звернення податкового органу з даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативного правового регулювання.

Згідно із ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).

Згідно із ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Відповідно до п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно із п.46.1. ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п.49.1, п.49.2 ст.49 ПК України).

Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Розділ IV ПК України регулює відносини щодо справляння податку на доходи фізичних осіб.

Так, відповідно до пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно із пп.163.1.2 п.163.1 ст.163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п.176.1 ст.176 ПК України одним із обов'язків платника податків є обов'язок подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Відповідно до п.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

В п.179.7 ст.179 ПК України передбачено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що відповідач подав до Калуської ДПІ у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, в якій самостійно задекларував грошові зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, відповідач самостійно визначив грошові зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб у розмірі 20329,97 грн. за 2013 рік, які повинен був сплатити до 01 серпня 2014 року. Однак, свого податкового обов'язку не виконав і допустив заборгованість по сплаті податку на доходи фізичних осіб.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 ПК України).

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 ПК України).

Як встановлено судом, позивачем на виконання вимог п.59.1 ст.59 ПК України надіслано відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 26.10.2015 №4080-23, яку відповідач оскаржив, однак в задоволенні його позову було відмовлено, а отже податкова вимога на даний час є чинною.

Згідно облікової картки платника податків, яка була подана представником позивача заявлена заборгованість не сплачена відповідачем.

Таким чином, самостійно визначена відповідачем сума податкового зобов`язання у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік в розмірі 20329,97 грн. є узгодженою та підлягає обов`язковій сплаті. Відтак, податковий борг у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача.

Згідно із п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.21 ст.95 ПК України).

Згідно із п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.95.4. ст.95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Наявність податкового боргу у відповідача в загальному розмірі 20329,97 грн. підтверджується дослідженими матеріалами справи, доказів сплати заборгованості відповідач суду не надав.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Такі витрати позивачем понесені не були, а тому відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (33000, м.рівне, вул.Привітна, 15, ідентифікаційний код НОМЕР_1) податкову заборгованість в сумі 20329,97 грн. (двадцять тисяч триста двадцять дев'ять гривень дев'яносто сім копійок), яку перерахувати на р/р 33114341700002, код платежу - 11010500, одержувач - місцевий бюджет, банк: ГУДКСУ у Рівненській області, МФО 833017, ЗКПО 38012714.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 28 грудня 2018 року.

Суддя Махаринець Д.Є.