Рішення № 79012496, 27.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3604/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним розпорядження, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (79052, м. Львів, вул.Кульпарківська,160/1) до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (79022, м. Львів, вул. Виговського, 34) у якій позивач просить визнати протиправним розпорядження №59 від 08.02.2018. Ухвалою від 14.08.2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 17.09.2018 року справу призначено до розгляду з повідомленням (викликом) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядження Залізничної районної адміністрації є незаконним, оскільки воно суперечить ст. 376 ЦК України, а саме самочинне будівництво підлягає знесенню, якщо порушує права інших осіб, а в даному конкретному випадку прав не порушує, ніхто з сусідів не користувався даним приміщенням. На думку позивача, нежитлове приміщення комунальної власності, яке є предметом спору, прилягає до квартири позивача, дане приміщення вже більше 10 років ніким не використовується. Позивач, зазначає, що загальна площа їхньої квартири становить 29,0 кв.м., та складається з однієї кімнати, житлової площею 17,6 кв.м., в якій проживає позивач з чоловіком та троє дітей. Крім того, вказує, що Управління комунальної власності відмовляло позивачу в укладені договору оренди, мотивуючи це тим, що це приміщення надається установі дитячо – юнацьких та молодіжних клубів Залізничного району м. Львова.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачем на адресу суду подано відзив, який обґрунтований тим, що на момент прийняття розпорядження Залізничної районної адміністрації № 59 від 08.02.2018 року договір оренди між Управлінням комунальної власності Львівської міської ради та ОСОБА_3, укладено не було, а тому у позивача відсутні підстави для зайняття приміщення по вул. Кульпарківській, 160 у м. Львові. Вказують на те, що у випадку укладення договору оренди нежитлового приміщення комунальної власності перепланування приміщення здійснюється згідно з проектною документацією, погодженою в установленому порядку, тільки з письмової попередньої згоди орендодавця, а тому у позивача не було жодних прав на зайняття та перепланування нежитлового приміщення комунальної власності на Кульпарківській, 160.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю, з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не належить до задоволення з наступних підстав.

08 лютого 2018 року Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради прийняла розпорядження № 59 «Про самочинне перепланування здійснене гр. ОСОБА_1В.».

Даним розпорядженням було рекомендовано гр. ОСОБА_1, мешканці квартири № 1 на Кульпарківській 160, в термін до 28.02.2018 року відновити вхідний дверний проріз у нежитлові приміщення комунальної власності міста під літ.1 пл. 3,6 м2, літ 2 пл.1,9 м2, літ 3 пл.16,6 м2, замурувати самочинно влаштований дверний проріз між житловою кімнатою квартири і нежитловим приміщенням під літ3 та привести планування квартири № 1 на вул. Кульпарківській, 160 до попереднього стану.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернулася з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 5 пункту «б» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням.

Відповідно до п.4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2006 року, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на: своєчасне отримання житлово-комунальних послуг належної якості згідно із законодавством; відшкодування збитків, завданих їх майну та/або приміщенням, шкоди, заподіяної їх життю чи здоров'ю внаслідок незадовільного утримання будинку або ненадання чи надання не в повному обсязі послуг, відповідно до законодавства; переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Згідно з пунктами 1.4.1, 1.4.2 пункту 1.4 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства, від 17.05.2005, № 76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій", вбачається, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Судом встановлено, що на момент прийняття розпорядження Залізничної районної адміністрації № 59 від 08.02.2018 року договір оренди між Управлінням комунальної власності Львівської міської ради та ОСОБА_3, укладено не було.

Водночас, лише 20.12.2018 року, як вбачається із витягу з протоколу засідання громадської комісії з житлових питань № 10 було вирішено рекомендувати погодити покращення житлових умов ОСОБА_1, шляхом надання її сім’ї нежитлового приміщення суміжного з її квартирою № 1 вул. Кульпарківській, 160, при умові розірвання договору оренди на вказане нежитлове приміщення та надання згоди управління комунальної власності на його використання під житло.

Зважаючи на відсутність у позивача будь-яких дозвільних документів на зайняття приміщення по вул. Кульпарківській,160 у м. Львові, суд приходить до висновку, що Залізнична районна адміністрація ЛМР приймаючи розпорядження від 08.02.2018 р. № 59, яким було рекомендовано гр. ОСОБА_1, мешканці квартири № 1 на Кульпарківській 160, в термін до 28.02.2018 року відновити вхідний дверний проріз у нежитлові приміщення комунальної власності міста під літ.1 пл. 3,6 м2, літ 2 пл.1,9 м2, літ 3 пл.16,6 м2, замурувати самочинно влаштований дверний проріз між житловою кімнатою квартири і нежитловим приміщенням під літ3 та привести планування квартири № 1 на вул. Кульпарківській, 160 до попереднього стану, діяла в межах повноважень, визначених відповідними нормативними актами, та при прийнятті такого рішення не вийшла за межі таких.

Частинами 1 - 2 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним розпорядження, задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним розпорядження, - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 січня 2019 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна