Ухвала суду № 79012199, 04.01.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

04 січня 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/30/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Блищика Івана Ігоровича в інтересах ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Блищика Івана Ігоровича (далі - представник) в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 неодержаних страхових виплат у сумі 88302,29 грн за померлого чоловіка ОСОБА_3;

- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області виплатити ОСОБА_2 неодержані страхові виплати в сумі 88302,29 грн за померлого чоловіка ОСОБА_3.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. […] фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб'єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивач є спадкоємицею померлого чоловіка - ОСОБА_3. Після смерті чоловіка відкрилась спадщина на майно, а саме: грошові кошти у вигляді неодержаних щомісячних страхових виплат за липень-листопад 2014 року в сумі 88302,29 грн, у тому числі 5478,29 - щомісячна страхова виплата, 82824,00 грн - одноразова страхова виплата та 20137,43 грн - донараховані щомісячні страхові виплати з 01 грудня 2014 року по 06 травня 2016 року, що складають загальну суму недоодержаних страхових виплат в сумі 108439,72 грн. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 27 вересня 2018 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1210, ОСОБА_2 є спадкоємцем неодержаних щомісячних страхових виплат ОСОБА_3.

ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою щодо виплати недоодержаних щомісячних страхових виплат за померлого чоловіка.

Листом від 22 серпня 2018 року № 3587/06-1 відповідач повідомив позивача, що залишок з недоодержаних щомісячних страхових виплат за померлого чоловіка складає 88302,29 грн, у тому числі 5478,29 грн - щомісячна страхова виплата та 82824,00 грн - одноразова страхова виплата. Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 3 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11 грудня 2014 року № 20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2015 року за № 6/26451, особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення або продовження раніше призначених страхових виплат безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування). За даними Управління потерпілий ОСОБА_3 за час свого життя не звертався до робочих органів Фонду соціального страхування України, розташованих на території, підконтрольній владі України, із заявою про продовження або про виплату страхових виплат за умовами Порядку № 20, у зв'язку з чим правомірність нарахування одноразової страхової виплати в сумі 82824,00 грн комісією з розгляду правомірності призначення одноразових страхових виплат при управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області не підтверджено. Щодо виплати страхових коштів за період липень-листопада 2014 року в сумі 5478,29 грн відповідач зазначив, що провести виплату недоотриманих сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) за минулий період робочі органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України зможуть лише після визначення Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Позивач не погодилася із такими діями відповідача та звернулася за захистом до суду.

Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 41 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» такими непрацездатними особами є особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що оскільки грошові кошти з недоотриманих щомісячних страхових виплат та одноразової страхової виплати увійшли до спадкового майна, їх отримання регулюється спадковим законодавством.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З наведених у позовній заяві фактичних обставин та доданих до неї документів вбачається наявність спору приватноправового характеру, який обумовлений порушенням приватного права спадкоємця на отримання коштів, які увійшли до спадщини, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір з огляду на суб'єктний склад сторін спору має вирішуватися загальними судами у порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом адвоката Блищика Івана Ігоровича в інтересах ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, роз'яснивши позивачеві право звернутися з даними позовними вимогами до загального суду у порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяТ.І. Чернявська